Йова

13 Ось усе оце бачило око моє,

чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.

2 Як знаєте ви — знаю й я,

я не нижчий від вас,

3 і я говори́тиму до Всемогутнього,

і переко́нувати хочу Бога!

4 Та неправду кує́те тут ви,

лікарı́ непутя́щі ви всі!

5 О, коли б ви наспра́вді мовчали,

то вам це за мудрість було́ б!

6 Послухайте но переко́нань моїх:

і ви́слухайте запере́чення уст моїх.

7 Чи будете ви говорити неправду про Бога,

чи будете ви говорити ома́ну про Нього?

8 Чи будете ви уважати на Нього?

Чи за Бога на прю постаєте?

9 Чи добре, що вас Він дослı́дить?

Чи як з люди́ни сміються,

10 Насправді Він вас покарає,

якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!

11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас,

і не напада́є на вас Його страх?

12 Ваші нага́дування — це прислı́в’я із по́пелу,

ваші ба́шти — це гли́няні башти!

13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму,

і нехай щобудь при́йде на ме́не!

14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми,

а душу свою покладу́ в свою ру́ку?

15 Ось Він мене вб’є, і я надії не матиму, —

але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!

16 І це мені буде спасı́нням,

бо перед обличчя Його не підı́йде безбожний.

17 Направду послухайте сло́ва мого́,

а моє це освı́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.

18 Ось я суд споряди́в, —

бо я справедливий, те знаю!

19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю?

Бо тепер я замовк би й помер би.

20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною,

тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:

21 віддали Свою руку від мене,

а Твій страх хай мене не жаха́є!

22 Тоді клич, а я відповіда́тиму,

або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!

24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє

і вважаєш мене Собі во́рогом?

25 Чи Ти будеш страха́ти завı́яний вітром листо́к?

Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?

26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти

й провини мого молоде́чого віку

27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої,

і всі дороги мої стере́жеш,

28 і він розпадається, мов та трухля́вина,

немов та одежа, що міль її з’їла!