Псалом

Пісня проча́н.

129 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, —

нехай но Ізраїль повı́сть!

2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́,

та мене не поду́жали!

3 Ора́ли були́ на хребтı́ моїм плугатарı́,

поклали вони довгі бо́розни,

4 та Господь справедливий,

— Він шну́ри безбожних порва́в!

5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті,

хто Сіона нена́видить!

6 Бодай стали вони, як трава на даха́х,

що всихає вона, поки ви́росте,

7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить,

ані обере́мка свого в’яза́льник,

8 і не скаже прохо́жий до них:

„Благослове́ння Господнє на вас,