Псалом

137 Над рı́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали,

коли зга́дували про Сіо́на!

2 На ве́рбах у ньому

повісили ми свої а́рфи,

3 спı́ву бо пісні від нас там

жада́ли були́

понево́лювачі наші,

а весе́лощів — наші мучи́телі:

„Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню

в землі чужинця́?

5 Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, —

хай забуде за мене прави́ця моя!

6 Нехай мій язик до мого піднебı́ння прили́пне,

якщо́ я не бу́ду тебе пам’ята́ти,

якщо́ не поставлю я Єрусалима

над радість найвищу свою́!..

7 Пам’ятай же, о Господи, едо́мським синам

про день Єрусалиму,

як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте

аж до підва́лин його́!“

8 Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, —

блажен, хто заплатить тобі за твій чин,

9 Блажен, хто ухо́пить

та порозбиває об скелю і твої немовля́та!