Псалом

58 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду,

чи лю́дських синів слушно судите?

2 Отже, у серці ви чините

кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі.

3 Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі,

з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —

4 їхня отрута така, як отрута зміїна,

як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є,

5 що не слухає голосу заклиначı́в,

чарівника́, в чарах впра́вного!

6 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х,

левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, —

7 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється,

хай пов’я́нуть вони, як трава по дорозі,

8 бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизотı́ розпускається,

щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

9 Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, —

нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену!

10 А праведний тı́шитись буде, бо помсту побачить,

у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє!

11 І скаже люди́на: „Поправді є плід справедливому,

справді є Бог, — суддя на землі!“