Єзекіїля

12 І було мені слово Господнє таке:

2 „Сину лю́дський, ти живеш серед дому ворохо́бного, — вони мають очі, щоб бачити, та не бачать, мають ву́ха, щоб слухати, та не чують, бо вони дім ворохо́бний.

3 А ти, сину лю́дський, пороби́ собі речі для мандрı́вки, і йди на вигна́ння вдень на їхніх оча́х, і пı́деш на вигна́ння з свого місця до іншого місця на їхніх оча́х, може побачать вони, що вони дім ворохо́бности.

4 І повино́сиш свої речі, як речі для мандрівки, удень на їхніх оча́х, а ти ви́йдеш увечорі на їхніх оча́х, як виходять вигна́нці.

5 На їхніх оча́х пробий собі дірку в стіні, і повино́сиш нею.

6 На їхніх оча́х на раме́ні повино́сиш, винесеш поте́мки, закриєш обличчя своє, і не побачиш землі, бо Я поставив тебе зна́ком для Ізраїлевого дому“.

7 І зробив я так, як наказано мені: речі свої я повино́сив удень, а ввечорі пробив собі рукою дірку в стіні, по́темки повиносив, — на рамені носив на їхніх оча́х.

8 А ра́нком було мені слово Господнє таке:

9 „Сину лю́дський, чи ж не сказав до тебе дім Ізраїлів, дім ворохо́бности: Що ти робиш?

10 Скажи до них: Так сказав Господь Бог: Це пророцтво про начальника Єрусалиму та ввесь Ізраїлів дім, що в ньому вони.

11 Скажи: Я ваш знак. Як зробив Я, так буде зро́блено їм, — пı́дуть на вигна́ння в поло́н!

12 А той начальник, що серед них, на рамені буде не́сти по́темки й ви́йде; у стіні проб’ють дірку, щоб вивести його; обличчя своє він закриє, щоб не бачити землі очи́ма.

13 І розтягну́ на нього сітку Свою, і він буде схо́плений в па́стку Мою, і відведу́ його до Вавилону, до халдейського кра́ю, та його він не побачить, і там помре.

14 А все, що навко́ло нього, його помічники та всі вı́йська його, розпоро́шу на всі вітри́, і витягну за ними меча.

15 І пізнають вони, що Я — Госпо́дь, коли розвı́ю їх поміж наро́дами та розпоро́шу їх по країнах!

16 А нечисле́нних з них людей збережу́ від меча, від голоду та від зарази, щоб вони оповіда́ли про свої гидо́ти серед народів, куди поприхо́дять. І вони пізнають, що Я — Госпо́дь!“

17 І було мені слово Господнє таке:

18 „Сину лю́дський, їж свій хліб у дрижа́нні, а воду свою пий у тремтı́нні та в журбı́.

19 І скажеш до народу цього Кра́ю: Так говорить Господь Бог на ме́шканців Єрусалиму, на Ізраїлеву землю: Вони хліб свій в журбі будуть їсти, а воду свою будуть пити в остовпı́нні, бо спустошı́в їхній край від своєї по́вні за наси́лля всіх, що ме́шкають у ньому.

20 І поруйнуються насе́лені міста́, а край стане спусто́шенням, і пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь!

21 І було мені слово Господнє таке:

22 „Сину лю́дський, що це в вас за приповı́стка така в Ізраїлевій землі: „Продо́вжаться дні, — і зникне всіляке видı́ння“?

23 Тому́ скажи їм: Так говорить Госпо́дь Бог: Припиню́ Я цю приповı́стку, і більше не будуть її приповı́сткувати в Ізраїлі, але говори їм: „Набли́зилися оті дні й слово всякого видı́ння“.

24 Бо не буде вже жодного марно́го видіння та підле́сливого чарува́ння в Ізраїлевім домі.

25 Бо Я, Господь, буду говорити, а яке слово говоритиму, то буде воно здı́йснене, не відтя́гнеться вже, бо за ваших днів, доме ворохо́бности, буду говорити слово, і його виконаю, говорить Господь Бог“.

26 І було мені слово Господнє таке:

27 „Сину лю́дський, ось говорить Ізраїлів дім: Те видı́ння, яке він бачить, воно про далекі дні, і про далекі часи́ він пророкує.

28 Тому їм скажи: Так говорить Господь Бог: Не відтя́гнуться вже всі слова́ Мої, — яке слово говоритиму, те буде ви́конане, говорить Господь Бог!“