Єзекіїля

2 та й скажи:

Яка твоя мати леви́ця:

Лягла поміж ле́вів,

серед левчукı́в

вона ви́кохала левеня́т!

3 І одне із своїх левеня́т вона ви́годувала,

левчуко́м воно стало,

і здо́бич ловити навчився,

люди́ну він жер!

4 І по́хід розголоси́ли наро́ди на нього,

в їхню яму він схо́плений був,

і його в ланцюга́х

до кра́ю єгипетського відвели́.

5 Як леви́ця побачила, що надаре́мно чекає,

що пропала надı́я її,

то взяла́ вона знову одне із своїх левеня́т,

і вчинила його левчуко́м.

6 І ходив він між ле́вами

й став левчуко́м,

і здо́бич ловити навчився,

люди́ну він жер!

7 І він розбивав їхні пала́ти,

і руйнував їхні міста́,

і від голосу рику його

остовпı́ла земля й що на ній!

8 Та пастку на нього поста́вили

люди знавко́ла з округ,

і свою сітку на нього розки́нули, —

і він схо́плений був в їхню яму!

9 І кинули в клітку його́ в ланцюга́х,

і його відвели́ до царя вавилонського,

і в тверди́ню його запрото́рили,

щоб голос його вже не чувся

10 Твоя мати, як той виноград у винограднику,

поса́дженому над водою,

плодю́ча й гілля́ста була́

через во́ди великі.

11 І виросли пру́ття міцнı́,

й надавались на бе́рла воло́дарів,

і височı́в між гуща́винами його зріст, —

і він показався в своїй висотı́,

12 Та була вона ви́рвана в лютості, о́б землю ки́нена,

і вітер зо сходу зсушив її плід,—

полама́лися й повисиха́ли вони,

а її міцний прут — огонь його зжер.

13 А тепер посадили її на пустині,

у кра́ї сухому й безвı́дному,—

14 і вийшов огонь із прута́ її вітки

та й пожер її плід,

і немає у неї міцно́го пру́та,

бе́рла на панува́ння.