Дії

11 Тим часом апостоли і брати з Юдеї почули, що люди з інших народів теж прийняли Боже слово. 2 Тож, коли Петро прийшов до Єрусалима, прихильники обрı́зання почали з ним сперечатися, 3 закидаючи, що він увійшов у дім необрізаних і їв з ними. 4 Тоді Петро почав пояснювати все в подробицях, кажучи:

5 «Якось, будучи в місті Йо́ппії, я молився і побачив видіння: з неба спускали посудину за чотири кінці, наче велике лляне полотнище, і вона опустилась якраз переді мною. 6 Заглянувши всередину, я побачив земних чотириногих істот і звірів, і плазунів, і небесних птахів. 7 Також я почув голос, який промовив до мене: «Устань, Петре, заріж це і їж!» 8 Але я сказав: «Нізащо, Господи, бо до моїх уст ніколи не входило щось опоганене та нечисте». 9 І голос з неба вдруге промовив: «Не називай більше опоганеним те, що очистив Бог». 10 Так відбулося ще й утретє, а опісля все це знову піднялось до неба. 11 У ту ж мить до дому, в якому ми були, підійшло троє чоловіків; їх послали до мене з Кеса́рії. 12 Тож дух наказав мені без вагань іти з ними. Ті шестеро братів теж пішли зі мною, і ми ввійшли в дім того чоловіка.

13 А він розповів нам, що бачив ангела, котрий з’явився у його домі та сказав: «Пошли людей у Йо́ппію. Нехай вони приведуть Си́мона, якого називають Петром. 14 Він розповість тобі, як ти й усі твої домашні можете спастися». 15 Проте тільки-но я заговорив, на них — як і свого часу на нас — зійшов святий дух. 16 Тоді я пригадав, що Господь не раз казав: «Іван хрестив водою, а ви будете охрещені святим духом». 17 Отже, коли Бог дав їм той же дар, що й нам — тим, хто повірив у Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб перешкоджати Богові?»

18 Почувши це, вони заспокоїлись і прославили Бога, говорячи: «Виходить, Бог дав можливість покаятись та отримати життя і людям з інших народів».

19 А тим часом учні, які розпорошилися через гоніння, що почалося після вбивства Степана, дійшли аж до Фінікı́ї, Кіпру та Антіохı́ї, але вони не ділилися звісткою ні з ким, окрім юдеїв. 20 Проте декотрі, що прийшли до Антіохı́ї з Кіпру та з Кире́ни, почали сповіщати добру новину про Господа Ісуса грекомовним людям; 21 і з ними була рука Єгови, тому багато тих, хто повірив, навернулися до Господа.

22 Коли вістка про них дійшла до єрусалимського збору, тамтешні брати послали Варнаву аж до Антіохı́ї. 23 Прибувши туди, Варнава побачив, як Бог виявив незаслужену доброту, і дуже зрадів та почав заохочувати всіх, щоб вони постановили у своєму серці постійно служити Господу; 24 а сам Варнава був чоловік добрий, сповнений святого духу та віри. Тож у Господа повірило чимало людей. 25 Потім він пішов до Тарса, бо хотів розшукати Савла, 26 а, знайшовши, привів його до Антіохı́ї. І цілий рік вони ходили у місцевий збір та навчали багато людей. Власне в Антіохı́ї, згідно з Божим провидінням, учнів уперше почали називати християнами.

27 У ті дні з Єрусалима до Антіохı́ї прийшли пророки. 28 Один з них, на ім’я Ага́в, встав і під впливом духу почав провіщати, що по всій населеній землі настане великий голод. Саме так і сталося за днів Клавдія. 29 Отже, учні постановили, що кожен з них пошле допомогу братам в Юдеї — хто що може. 30 Вони так і зробили, пославши все старійшинам через Варнаву і Савла.