Марка

5 Опісля вони прибули на другий берег моря — в місцевість герази́нів. 2 Як тільки Ісус вийшов із човна, йому назустріч з цвинтаря вибіг чоловік, опанований нечистим духом. 3 Він жив у гробницях, і нікому ніколи не вдавалось його зв’язати навіть ланцюгами. 4 Бо його не раз заковували в кайдани та зв’язували ланцюгами, але він розривав ланцюги і просто розбивав кайдани. Тож ніхто не мав сили його вгамувати. 5 Він день і ніч — і коли був у гробницях, і коли ходив по горах — кричав та ранив себе камінням. 6 Але як побачив здалека Ісуса, то підбіг до нього, поклонився йому і, 7 щосили закричавши, вигукнув: «Що ти від мене хочеш*, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: не муч мене». 8 Бо перед тим Ісус сказав: «Духу нечистий, вийди з цього чоловіка». 9 Тоді Ісус запитав його: «Як тебе звати?» Той відповів: «Легіон, бо нас багато». 10 І він невпинно благав Ісуса не висилати духів з тієї місцевості.

11 У той час на горі паслося велике стадо свиней. 12 Тому духи благали Ісуса: «Пошли нас у тих свиней, дозволь увійти в них». 13 І він дозволив. Тоді нечисті духи вийшли з чоловіка та ввійшли у свиней, і майже дві тисячі свиней — ціле стадо — кинулися з урвища в море й одна за одною потонули. 14 А пастухи свиней утекли й розповіли про все це в місті та довколишніх селах. І люди зібралися, аби подивитись, що сталося. 15 Вони підійшли до Ісуса й побачили чоловіка, котрий був одержимий демонами. Тепер той самий чоловік, в якому колись був легіон демонів, сидів одягнений і був при здоровому розумі. Побачивши це, люди налякались. 16 Також їм про все розповіли ті, хто на власні очі бачив, що́ трапилось зі свиньми та чоловіком, котрий був одержимий демонами. 17 Тож люди почали благати Ісуса піти звідти, подалі від їхньої місцевості.

18 Коли ж він сідав у човен, чоловік, який раніше був одержимий демонами, почав благати його й питати, чи можна і йому з ним. 19 Проте Ісус не дозволив, сказавши: «Іди додому, до родини, і розкажи все, що зробив тобі Єгова і як він над тобою змилосердився». 20 І той пішов та почав розповідати в Десятимісті про все, що Ісус йому зробив, а люди не виходили з дива.

21 Потім Ісус знову переплив човном на другий берег, і там зібрався коло нього великий натовп. 22 Тоді прийшов один начальник синагоги, на ім’я Яı́р, і, побачивши Ісуса, впав йому до ніг 23 та почав настійно благати: «Моя донечка вмирає. Будь ласка, прийди і поклади на неї руки, щоб вона одужала та не померла». 24 Зрештою Ісус пішов з тим чоловіком, а за ним, тиснучи з усіх боків,— великий натовп людей.

25 Була там одна жінка, яка дванадцять років мала кровотечу. 26 Вона дуже настраждалась від багатьох лікарів і витратила все, що мала, але їй ніщо не допомогло і навіть стало гірше. 27 Коли ж вона почула про Ісуса, то, пробравшись крізь натовп, підійшла до нього ззаду і торкнулася до його одягу, 28 бо постійно казала собі: «Якщо торкнуся хоча б до його одягу, то одужаю». 29 Як тільки жінка це зробила, кровотеча зараз же зупинилась і вона відчула, що зцілилась від своєї тяжкої хвороби.

30 Але й Ісус відразу помітив, що з нього вийшла сила. Тому він обернувся і запитав людей: «Хто торкнувся до мого одягу?» 31 Та його учні сказали: «Ти ж сам бачиш, що натовп тисне на тебе, і ще питаєш: «Хто торкнувся до мене?» 32 Однак він дивився довкола, шукаючи, хто це зробив. 33 Тоді жінка, знаючи, що́ з нею сталося, зі страхом і тремтінням підійшла до нього, впала ниць і розповіла всю правду. 34 А він їй сказав: «Дочко, твоя віра зцілила тебе. Йди з миром і будь здорова, нехай ця тяжка хвороба більше тебе не мучить».

35 Тимчасом як Ісус ще говорив, підійшли люди з дому начальника синагоги і сказали: «Твоя дочка померла! Навіщо вже турбувати вчителя?» 36 Але Ісус випадково почув це і сказав начальнику синагоги: «Не бійся, а просто вір». 37 Після того він не дозволив нікому йти з ним, а тільки Петру, Якову та Івану, брату Якова.

38 І коли вони прийшли в дім начальника синагоги, то побачили сильне замішання: люди плакали й нестримно голосили. 39 Тож, увійшовши, він сказав їм: «Навіщо ви плачете і голосите? Дитина не померла, вона просто спить». 40 Люди ж, почувши це, почали насміхатися. А він наказав усім вийти, взяв із собою батька та матір дівчинки й тих, що з ним прийшли, і ввійшов туди, де вона лежала. 41 Тоді він узяв її за руку й промовив: «Таліта́ ку́мі», що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!» 42 Дівчинка зараз же піднялась і почала ходити. Було ж їй років дванадцять. Усі присутні відразу прийшли у великий захват. 43 Але Ісус кілька разів повторив, щоб вони нікому про це не розповідали, а потім сказав дати їй поїсти.