Івана
21 Після цього Ісус знову з’явився своїм учням біля Тіверійського моря. А трапилось це так. 2 Якось зібрались разом Си́мон Петро, Хома, званий Близнюком, Натанаї́л з Кани Галілейської, сини Зеведе́я та ще два учні. 3 І Си́мон Петро сказав: «Я йду ловити рибу». А всі інші відізвалися: «І ми з тобою». Отже, вони вийшли і сіли в човен, але тої ночі так нічого й не зловили.
4 Коли ж почало розвиднюватися, Ісус став на березі, але учні його не впізнали. 5 Тож Ісус запитав: «Діточки, маєте щось поїсти?» Ті відповіли: «Ні». 6 Тому він сказав: «Закиньте сіті праворуч від човна і дещо зловите». Вони так і зробили, але сіті витягнути не могли, бо в них було дуже багато риби. 7 Тоді учень, якого Ісус любив, вигукнув до Петра: «Та це ж Господь!» А Си́мон Петро, почувши, що то Господь, накинув верхній одяг, оскільки був нагий, і кинувся в море. 8 Інші ж учні попливли малим човном, тягнучи сіті з рибою; вони були недалеко, приблизно дев’яносто метрів від берега.
9 Зійшовши на берег, учні побачили розведене вогнище, а на ньому — рибу і хліб. 10 Тоді Ісус сказав їм: «Принесіть кілька тих рибин, які ви щойно зловили». 11 І Си́мон Петро пішов до човна та витягнув на берег сіті, наповнені великою рибою; всього в той день вони зловили сто п’ятдесят три рибини. І хоча риби було так багато, сіті не прорвалися. 12 Тож Ісус сказав їм: «Ходіть снідати». Ніхто ж з учнів не наважився запитати його: «Хто ти такий?» — бо всі вже знали, що то Господь. 13 Отже, Ісус підійшов, узяв хліб та роздав їм, і так само зробив з рибою. 14 Це вже втретє Ісус з’явився учням після свого воскресіння.
15 Коли вони поснідали, Ісус звернувся до Си́мона Петра: «Си́моне, сину Івана, чи ти любиш мене більше, ніж це?» Той відповів: «Так, Господи, ти знаєш, що я тебе дуже люблю». Тоді Ісус сказав: «Годуй моїх ягнят». 16 І він вдруге запитав: «Си́моне, сину Івана, ти любиш мене?» Той знову відповів: «Так, Господи, ти ж знаєш, що я тебе дуже люблю». На це Ісус сказав: «Паси моїх овечок». 17 Потім Ісус запитав утретє: «Си́моне, сину Івана, чи ти дуже любиш мене?» І після того як Ісус запитав утретє: «Чи ти дуже любиш мене?» — Петро зажурився і відповів: «Господи, ти ж знаєш усе, і знаєш, що я тебе дуже люблю». Тоді Ісус відказав: «Годуй моїх овечок. 18 Щиру правду кажу тобі: коли ти був молодший, то сам оперізувався і ходив, куди хотів. Але коли постарієш, то простягнеш руки і вже інший тебе опереже та поведе туди, куди не захочеш». 19 Він сказав це, щоб виявити, якою смертю Петро прославить Бога. Після цих слів Ісус додав: «І далі будь моїм учнем».
20 Тоді, обернувшись, Петро побачив, що за ними йде учень, якого Ісус любив,— той, хто за вечерею схилився до Ісусових грудей і запитав: «Господи, хто тебе зрадить?» 21 Тож Петро, побачивши його, запитав Ісуса: «Господи, а що буде з оцим?» 22 Ісус же відповів: «Якщо я хочу, аби він залишався, аж поки прийду, що тобі до цього? Ти ж і далі будь моїм учнем». 23 І ці слова — що той учень не помре — рознеслися між братами. Однак Ісус не говорив Петрові, що цей учень не помре, а лише сказав: «Якщо я хочу, аби він залишався, аж поки прийду, що тобі до цього?»
24 Власне той учень описав та засвідчив усе це. І ми знаємо, що його свідчення правдиве.
25 Крім того, Ісус робив ще багато чого іншого, і якби все детально описати, то, думаю, весь світ не вмістив би написаних сувоїв.