Матвія

14 Власне тоді розмови про Ісуса дійшли до Ірода, правителя області. 2 Тож він сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель. Він воскрес з мертвих, тому і виконує могутні діла». 3 Бо Ірод заарештував Івана, закував його і кинув до в’язниці. А зробив він це через Іродіа́ду, дружину свого брата, Пилипа, 4 тому що Іван говорив йому: «За Законом ти не можеш мати її». 5 Ірод же, хоч і прагнув його вбити, боявся людей, оскільки вони вважали його за пророка. 6 А коли відзначали день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала і так сподобалася Іроду, 7 що він поклявся дати їй усе, чого тільки вона забажає. 8 І дівчина, послухавшись намовлянь матері, сказала: «Дай мені на тарелі голову Івана Хрестителя». 9 Цар зажурився, але через клятву і тих, хто був з ним за столом, наказав дати їй голову 10 і послав до в’язниці людей, щоб вони відрубали голову Іванові. 11 І голову принесли на тарелі та віддали дівчині, а вона віднесла її матері. 12 Опісля прийшли Іванові учні, забрали тіло й поховали його, а потім пішли та розповіли все Ісусу. 13 Почувши, що трапилось, Ісус відправився звідти човном, аби побути наодинці, але люди дізналися про це і подалися за ним пішки зі своїх міст.

14 Як Ісус вийшов з човна, то побачив великий натовп людей. Він пройнявся до них жалем та зцілив хворих. 15 Коли ж звечоріло, до нього підійшли учні та сказали: «Година вже пізня, а це місце відлюдне. Розпусти людей, щоб пішли по довколишніх селах і купили собі щось поїсти». 16 Проте Ісус відказав: «Не треба їм іти звідси: ви дайте їм їсти». 17 Та вони відповіли: «Ми нічого не маємо, тільки п’ять хлібин і дві риби». 18 Він же сказав: «Принесіть їх мені», 19 а тоді наказав людям посідати* на траву, взяв ті п’ять хлібин і дві риби та, подивившись на небо, помолився. І він поламав хліб, роздав його учням, а вони — людям. 20 Тож усі їли й наситилися, а потім зібрали все, що залишилось,— дванадцять повних кошиків. 21 Тих же, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків, окрім жінок і малих дітей. 22 Відразу після того Ісус звелів своїм учням сісти в човен і перепливти на другий берег, а сам залишився, щоб розпустити натовпи.

23 Врешті, розпустивши натовпи, він пішов на гору, щоб помолитися на самоті. І хоча вже було пізно, він залишався там один. 24 На той час човен був за багато сотень метрів від берега, і через зустрічний вітер учням було тяжко веслувати. 25 Але о четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них по морю. 26 Помітивши, що він йде по морю, учні стривожилися і заговорили: «Це примара!» — та закричали зі страху. 27 Проте Ісус відразу звернувся до них, говорячи: «Наберіться духу, це я. Не лякайтесь». 28 У відповідь Петро сказав: «Господи, якщо це ти, накажи — і я піду до тебе по воді». 29 Тож він сказав: «Іди!» Тоді Петро вийшов з човна і пішов по воді до Ісуса. 30 Але через бурю він злякався і, коли почав тонути, закричав: «Господи, рятуй мене!» 31 Ісус умить простягнув руку, підхопив його і сказав: «Маловіре, чому ти засумнівався?» 32 А як вони сіли в човен, буря вщухла. 33 Тоді учні, які були в човні, вклонилися Ісусу, кажучи: «Ти дійсно Божий Син». 34 І вони перепливли на інший бік та причалили до берега в Генісаре́ті.

35 А жителі тієї місцевості, впізнавши Ісуса, розіслали посланців по всій околиці, і люди поприводили до нього всіх хворих. 36 Ті благали в нього дозволу хоча б доторкнутися до торочок його вбрання. І всі, що торкалися, повністю одужували.