Матвія

18 Тоді підійшли до Ісуса учні й запитали: «Хто найбільший у небесному царстві?» 2 А він, покликавши до себе малу дитину, поставив її серед них 3 та промовив: «Правду кажу вам: якщо ви не навернетесь і не станете, як малі діти, то ніколи не увійдете в небесне царство. 4 Тож, хто впокориться, як ця мала дитина, той і є найбільший у небесному царстві. 5 І якщо хтось приймає таку малу дитину в моє ім’я, той приймає і мене. 6 Однак хто стане каменем спотикання для когось із цих малих, що вірять у мене, то ліпше було б повісити йому на шию жорно, подібне до того, яке зазвичай обертає осел, і втопити його у відкритому морі.

7 Горе цьому світові, бо він призводить людей до спотикання! Звичайно, спотикання неминуче з’являться, але горе людині, через яку вони з’являться! 8 Тож якщо твоя рука чи нога доводить тебе до спотикання, відсічи її та викинь — ліпше отримати життя, будучи калікою чи одноногим, ніж з двома руками й двома ногами бути вкиненим у вічний вогонь. 9 І якщо око доводить тебе до спотикання, вирви його та викинь — ліпше тобі отримати життя, будучи однооким, аніж з двома очима бути вкиненим у вогняну геє́ну. 10 Дивіться, не зневажайте нікого з цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели в небі завжди бачать обличчя мого небесного Батька. 11 —

12 Як ви думаєте, коли якийсь чоловік має сто овець і одна з них заблукає, чи ж не залишить він дев’яносто дев’ятьох на горі та не вирушить на пошуки тієї заблуканої? 13 І якщо йому вдасться знайти її, то, правду кажу вам, він буде тішитися за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ятьох, котрі не заблукали. 14 Так само й мій небесний Батько не бажає, аби загинув хоч один з цих малих.

15 Якщо ж твій брат учинить гріх, піди та вияви його провину наодинці з ним. Коли він послухається, ти здобув свого брата, 16 а коли не послухається, візьми з собою ще одного чи двох, щоб підтвердити кожну справу устами двох чи трьох свідків. 17 Якщо він не послухається і їх, скажи збору. Якщо ж і збору не послухається, нехай він буде для тебе, як людина з іншого народу і як збирач податків.

18 Правду кажу вам: усе, що зв’яжете на землі, буде вже зв’язано на небі, а що розв’яжете на землі, буде вже розв’язано на небі. 19 Ще раз кажу вам: якщо двоє з вас на землі домовляться просити мого небесного Батька про щось важливе, то він виконає це для них. 20 Бо де двоє або троє зібралися в моє ім’я, там і я посеред них».

21 Тоді підійшов до нього Петро і запитав: «Господи, якщо мій брат грішить проти мене, скільки разів я повинен прощати йому? Аж до семи разів?» 22 Ісус відповів: «Говорю тобі, не до семи, а до сімдесяти семи разів.

23 Тому царство небесне можна прирівняти до царя, який захотів, щоб раби повіддавали йому борги. 24 І коли він взявся за цю справу, привели до нього чоловіка, який заборгував йому десять тисяч талантів*. 25 Оскільки ж раб не мав чим віддати, пан наказав продати і його, і дружину, і дітей, і все його майно та сплатити борг. 26 Але раб упав і почав кланятися йому, кажучи: «Потерпи мені, і я все тобі віддам». 27 Пройнявшись жалем, пан відпустив раба і скасував його борг. 28 Проте, вийшовши звідти, цей раб знайшов іншого раба, який заборгував йому сто денаріїв. Він схопив того раба і став душити його та казати: «Віддай усе, що ти заборгував». 29 Тоді раб упав і почав благати його: «Потерпи мені, і я все тобі віддам». 30 Однак він не захотів, а пішов і кинув його до в’язниці, аж поки той не віддасть боргу. 31 Коли ж інші раби побачили це, то дуже зажурилися і пішли та розповіли про все своєму пану. 32 А пан покликав того раба й сказав: «Злий рабе, я скасував увесь твій борг, бо ти благав мене. 33 Чи не мав би й ти змилосердитися над своїм товаришем, як я змилосердився над тобою?» 34 І, розгнівавшись, пан віддав його в’язничним вартовим, аж поки той не поверне всього боргу. 35 Так само мій небесний Батько поведеться з вами, якщо кожен з вас не простить своєму братові від усього серця».