Івана
19 Тоді за наказом Пилата Ісуса взяли й висікли бичем. 2 А воїни сплели терновий вінок, надягли Ісусові на голову та нарядили його в пурпурне вбрання. 3 Потім один за одним вони підходили й говорили: «Вітаємо тебе, Царю юдейський!» — а тоді били по щоках. 4 А Пилат знову вийшов та звернувся до натовпу: «Послухайте! Я виводжу його до вас, аби ви знали, що я не бачу за ним жодної вини». 5 І, коли Ісуса вивели, одягненого в пурпурне вбрання та з терновим вінком на голові, Пилат сказав: «Подивіться, оце — чоловік!» 6 Побачивши його, старші священики й вартові почали кричати: «На стовп його! На стовп!» Пилат же промовив: «То заберіть його і самі прибийте до стовпа, бо я не бачу за ним жодної вини». 7 На це юдеї сказали: «Ми маємо закон, згідно з яким він повинен померти, бо видавав себе за Божого сина».
8 А Пилат, почувши ці слова, злякався ще більше. 9 Він знову ввійшов у палац намісника й запитав Ісуса: «Звідки ти?» Однак Ісус нічого не відповів. 10 Тож Пилат сказав до нього: «Не хочеш зі мною говорити? Невже ти не знаєш, що я маю владу тебе відпустити і маю владу прибити до стовпа?» 11 Ісус же відповів: «Ти не мав би наді мною жодної влади, якби не отримав згори. Тому той, хто мене тобі видав, має більший гріх».
12 Через це Пилат і далі шукав можливості відпустити Ісуса, але юдеї кричали: «Якщо відпустиш його, ти не друг кесарю. Адже кожен, хто видає себе за царя, виступає проти кесаря». 13 Почувши це, Пилат вивів Ісуса надвір та сів на судове сидіння, яке було в місці, названому «Кам’яний поміст», а єврейською — Габба́та. 14 Тим часом ішло приготування до Пасхи; було близько шостої години*. І Пилат знову звернувся до юдеїв: «Подивіться! Ось ваш цар!» 15 Та вони закричали: «Геть його! Геть! На стовп його!» Тож Пилат запитав: «Хочете, щоб я прибив до стовпа вашого царя?» На це старші священики відповіли: «Ми не маємо іншого царя, окрім кесаря». 16 Тоді Пилат віддав Ісуса юдеям, щоб ті прибили його до стовпа.
Отже, вони взяли Ісуса під варту. 17 Після цього, несучи свій стовп мук, він прийшов на місце, яке називається «Череп», а єврейською — Голгофа. 18 І там його прибили до стовпа. Поряд з Ісусом на стовпах висіли ще двоє чоловіків — по обидва боки від нього, а він був посередині. 19 Крім того, Пилат зробив табличку й помістив на стовпі мук. На ній було написано: «Ісус назаря́нин, Цар юдейський». 20 І оскільки Ісуса прибили до стовпа недалеко від міста, то цей напис, зроблений єврейською, латинською і грецькою, могли читати багато юдеїв. 21 Та юдейські старші священики сказали до Пилата: «Напиши не «Цар юдейський», а ліпше його власні слова: «Я — цар юдейський». 22 У відповідь Пилат сказав: «Що написав, те написав».
23 Коли ж воїни прибили Ісуса до стовпа, вони поділили його вбрання на чотири частини — кожному по частині. Взяли вони і його спідній одяг, але, оскільки він був витканий згори донизу, без шва, 24 вони сказали один одному: «Не роздираймо його. Ліпше киньмо жеребок і побачимо, кому він припаде». Це сталось, аби виконалися слова з Писання: «Вони поділили між собою моє вбрання й кинули жеребок, кому припаде мій одяг». Воїни саме так і зробили.
25 А біля Ісусового стовпа мук стояла його мати зі своєю сестрою; були там також Марія, дружина Кло́пи, і Марія Магдалина. 26 Тож Ісус, побачивши свою матір і свого улюбленого учня, який стояв поряд, сказав їй: «Жінко, ось твій син!» 27 А учневі Ісус сказав: «Ось твоя мати!» І відтоді цей учень взяв її до себе.
28 Після цього, знаючи, що все вже виконалося, Ісус, аби сповнились слова з Писання, сказав: «Пити». 29 Там стояла посудина, наповнена кислим вином. Тож ним добре змочили губку, настромили її на стебло гісопу та піднесли до його вуст. 30 І, скуштувавши того вина, Ісус вигукнув: «Здійснилось!» Потім він схилив голову і віддав останній подих*.
31 Оскільки ж було Приготування, то щоб тіла́ не залишалися на стовпах у суботу (бо той суботній день був великий), юдеї попросили Пилата, аби засудженим поламали ноги й познімали їхні тіла́. 32 Тоді воїни прийшли та зламали ноги обом чоловікам, які висіли поряд з Ісусом. 33 Та, підійшовши до Ісуса і побачивши, що він уже мертвий, вони не зламали йому ніг. 34 Проте один воїн проколов йому списом бік, і з рани відразу ж потекла кров з водою. 35 А той, хто бачив, як усе відбувалося, засвідчив про це, і його свідчення правдиве; він знає, що говорить правду, аби ви також вірили. 36 І сталося все це, щоб виконалося сказане в Писанні: «Жодна кістка його не буде зламана». 37 А в іншому уривку Писання говориться: «Будуть дивитися на того, кого прокололи».
38 Після цього Йосип з Аримате́ї, який був Ісусовим учнем, але через страх перед юдеями тримав це в таємниці, попросив у Пилата дозволу забрати Ісусове тіло. Пилат погодився, і Йосип пішов та забрав його. 39 Прийшов також Никодим — уперше він відвідав Ісуса вночі — і приніс пакунок з миррою та алое, приблизно тридцять кілограмів. 40 Отже, вони взяли Ісусове тіло та обмотали пов’язками з ароматичними травами, бо саме так юдеї готували тіло до поховання. 41 У місці ж, де його прибили до стовпа, був сад, а в ньому — нова гробниця, в яку ще нікого не клали. 42 Тож, оскільки було юдейське свято Приготування і гробниця була поряд, Ісуса поклали в неї.