Марка

7 Якось коло Ісуса зібрались фарисеї та деякі книжники, що прийшли з Єрусалима. 2 Вони побачили, що декотрі учні їли опоганеними, тобто немитими, руками. 3 А фарисеї, як і решта юдеїв, твердо дотримуються традицій своїх прабатьків: не їдять, поки не вимиють рук по лікті, 4 і коли повертаються з ринку, то не їдять, поки не очистяться кропленням. Є ще багато інших традицій, які вони отримали і яких міцно тримаються, скажімо, занурення у воду чаш, глеків і мідного посуду. 5 Тож фарисеї та книжники запитали Ісуса: «Чому твої учні не тримаються традицій своїх прабатьків, а їдять опоганеними руками?» 6 Він відповів: «Ісая влучно пророкував про вас, лицеміри, як написано: «Ці люди шанують мене устами, серце ж їхнє далеко від мене. 7 Проте даремно вони поклоняються мені, бо видають людські заповіді за Божі вчення». 8 Відкидаючи заповіді Бога, ви міцно тримаєтесь традицій людей».

9 Далі він сказав: «Ви майстерно викручуєтесь, щоб не триматися Божих заповідей, аби тільки зберегти власні традиції. 10 Наприклад, Мойсей сказав: «Шануй батька і матір», а також «Нехай той, хто злословить батька чи матір, помре». 11 Ви ж говорите: «Достатньо сказати батькові чи матері: «Все, що я маю, чим ти міг би скористатися від мене,— це корва́н (тобто дар, присвячений Богові)»... 12 Цим ви не даєте такій людині зробити щось для батька чи матері. 13 Так своїми традиціями, які ви самі ж встановили, позбавляєте сили Боже слово. Але ви і на цьому не зупиняєтесь». 14 Тоді Ісус покликав натовп і почав говорити: «Послухайте всі й зрозумійте: 15 немає нічого такого, що, потрапляючи в людину, могло б її опоганити. Опоганює людину тільки те, що з неї виходить». 16 —

17 Коли він залишив натовп і ввійшов у дім, учні почали розпитувати його, що означає цей приклад. 18 Тому він сказав: «Невже ви, так само як і вони, не розумієте? Невже не знаєте: ніщо з того, що потрапляє в людину, не може її опоганити? 19 Адже воно потрапляє не в серце, а в шлунок, після чого виходить у стічний рів». Цими словами Ісус показав, що вся їжа чиста. 20 Далі він промовив: «Опоганює ж людину те, що з неї виходить. 21 Бо зсередини, з людського серця, виходять погані думки, пов’язані з такими речами, як блуд, крадіжка, вбивство, 22 перелюб, жадання чужого, злі вчинки, обман, розгнузданість, заздрісне око, зневага, пихатість і нерозсудливість. 23 Усе це зло походить зсередини, і саме воно опоганює людину».

24 Звідти Ісус подався до околиць Тира й Сидона. Там він увійшов в один дім, але не хотів, щоб хтось про це довідався, хоча так і не зміг залишитись непоміченим. 25 Про нього зараз же почула одна жінка, чия дочка мала нечистого духа. Жінка прийшла і впала йому до ніг. 26 Вона була грекинею і жила серед народу сирофінікія́н. Жінка благала Ісуса вигнати з дочки демона, 27 проте він промовив до неї: «Нехай спочатку наситяться діти, бо ж недобре забрати хліб від дітей і кинути цуценятам». 28 На що жінка сказала: «Правда, пане, але ж цуценята під столом все одно їдять крихти, котрі впали у діток». 29 Тоді Ісус промовив: «За те, що ти так сказала, іди, демон залишив твою доньку». 30 Тож вона повернулась додому і побачила, що дитина її лежить на ліжку, а демон з неї вийшов.

31 Дорогою з околиць Тира Ісус спочатку пішов до Сидона, а звідти — направляючись до Галілейського моря — углиб околиць Десятимістя. 32 Там до нього привели глухого чоловіка, який мав ваду мови, і благали покласти на нього руки. 33 Ісус відвів його вбік, подалі від натовпу, вклав свої пальці у вуха того чоловіка, плюнув, а потім доторкнувся до його язика. 34 Опісля він подивився на небо, глибоко зітхнув і сказав чоловікові: «Еффата́», тобто «Відкрийся». 35 У той момент чоловік почав чути, а вада мови пропала, і він став добре говорити. 36 Тоді Ісус суворо наказав нікому нічого не розповідати, але чим більше він наказував, тим більше люди про це говорили. 37 І народ просто не виходив з дива та казав: «Усе він робить добре. Завдяки йому навіть глухі можуть чути, а німі — говорити».