Дії

13 А в Антіохı́ї, у місцевому зборі, були пророки та вчителі: Варнава, Си́мон, якого називали Нı́ґер, Лу́цій з Кире́ни, Манаї́л, котрий навчався з Іродом, правителем області, а також Савл. 2 І, коли вони прилюдно виконували служіння для Єгови й постили, святий дух сказав: «Виберіть з-поміж усіх Варнаву та Савла, щоб вони виконували працю, до якої я їх покликав». 3 Тож після посту і молитви вони поклали на Варнаву і Савла руки та відпустили їх.

4 Отже, ті чоловіки, послані святим духом, пішли у Селевкı́ю, а звідти відпливли на Кіпр. 5 Прибувши до Саламı́са, вони почали сповіщати слово Боже в юдейських синагогах. Був ще з ними Іван, який їм допомагав.

6 Пройшовши весь острів аж до Па́фоса, вони зустріли одного юдея, на ім’я Вар-Ісус,— чарівника і лжепророка. 7 Він служив у проконсула Се́ргія Павла, чоловіка розумного, який покликав до себе Варнаву та Савла, бо дуже прагнув послухати Боже слово. 8 Однак Елı́ма — саме так перекладається ім’я того чарівника — став їм противитися, намагаючись відвернути проконсула від віри. 9 Тому Савл, якого також називали Павлом, сповнившись святого духу, пильно подивився на Елı́му 10 і сказав: «Чоловіче! Твоє серце сповнене всілякого шахрайства та підлості, ти — син Диявола, ти — ворог усього праведного! Невже ти так і не перестанеш викривляти прямі дороги Єгови? 11 Ось на тобі рука Єгови: ти осліпнеш і якийсь час не бачитимеш світла». У ту ж мить Елı́му огорнула густа імла й темрява, і він почав ходити взад і вперед, шукаючи поводиря. 12 А проконсул, побачивши, що сталося, навернувся на віру, бо його дуже вразило вчення Єгови.

13 Тоді Павло разом з двома чоловіками, які супроводжували його, сів у Па́фосі на корабель і вирушив у Пе́ргію, що в Памфілı́ї. Іван же залишив їх і повернувся до Єрусалима. 14 А з Пе́ргії вони вирушили далі, до Антіохı́ї, що в Пісı́дії. Там у суботу вони ввійшли до синагоги й посідали. 15 Коли ж закінчилось читання Закону і Пророків, начальник синагоги передав їм такі слова: «Мужі, брати, якщо маєте для народу якесь слово заохочення, то говоріть». 16 Тож Павло встав і, подавши знак рукою, промовив:

«Мужі ізраїльські та всі, хто боїться Бога, послухайте! 17 Бог народу цього, Ізраїля, вибрав наших прабатьків. Він звеличив цей народ під час його перебування на чужині, у землі єгипетській, і вивів його звідти своєю міцною рукою, 18 а потім приблизно сорок років зносив його поводження в пустелі. 19 І, вигубивши сім народів у землі Ханаан, він розділив той край жеребкуванням. 20 Усе це тривало приблизно чотириста п’ятдесят років.

Опісля він призначав їм суддів, і так було аж до часу пророка Самуїла. 21 Але потім вони стали вимагати царя. Тож Бог дав їм Саула, Кішового сина, чоловіка з Веніяминового племені, який правив сорок років. 22 І коли Бог усунув його з престолу, то поставив над ними царя Давида, про якого свідчив і говорив: «Знайшов я Давида, сина Єссе́євого, який припав мені до серця. Він робитиме все, що я забажаю». 23 Саме з його нащадків Бог, згідно зі своєю обітницею, дав Ізраїлеві спасителя, Ісуса. 24 А ще до Ісусового приходу Іван проповідував усьому ізраїльському народу хрещення на знак каяття. 25 Коли ж Іванові дні наближалися до кінця, він почав говорити: «Як ви думаєте, хто я? Я не той, за кого ви мене приймаєте. Але за мною йде той, кому я недостойний розв’язати на ногах сандалії».

26 Мужі, брати, сини з роду Авраама і всі, хто боїться Бога! Послухайте: нам було послане слово про це спасіння. 27 Бо жителі Єрусалима та їхні правителі не визнали Ісуса, але, виступивши в ролі суддів, виконали сказані пророками слова, які ви щосуботи читаєте вголос. 28 І хоча вони не знайшли нічого, за що його можна було б віддати на смерть, проте змусили Пилата його стратити. 29 Коли ж виконалось усе, що про нього написано, його зняли зі стовпа і поклали в гробницю. 30 Але Бог воскресив Ісуса з мертвих, 31 і він багато днів з’являвся тим, хто пішов з ним з Галілеї до Єрусалима; тепер ці люди свідчать про нього народу.

32 Отже, ми проголошуємо вам добру новину про обітницю, котру отримали наші прабатьки. 33 Її Бог повністю виконав для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, про якого в другому псалмі написано: «Ти мій син, сьогодні я став твоїм Батьком». 34 Тож Бог воскресив Ісуса з мертвих, і той більше ніколи не повернеться до тління. Про це Бог сказав так: «Я вірно виявлятиму вам милість, яку обіцяв Давиду». 35 Тому в іншому псалмі він також говорить: «Ти не допустиш, щоб твій відданий побачив тління». 36 Коли говорити про Давида, то хоча за свого покоління він виконував проголошену волю Бога, але таки заснув смертним сном, був похований з прабатьками і зрештою побачив тління. 37 А той, кого Бог воскресив, тління не побачив.

38 Тож знайте, брати: через нього ми сповіщаємо вам прощення гріхів. 39 І якщо в чомусь вас було неможливо визнати невинними на підставі Мойсеєвого закону, то завдяки Ісусу кожен, хто вірить, тепер визнає́ться невинним. 40 Тому вважайте, щоб на вас не сповнилося сказане в книгах пророків: 41 «Подивіться, глузії, і здивуйтесь, і пощезайте, бо я здійснив за ваших днів те, у що ви ніколи не повірите, навіть якщо хтось детально про це розповість».

42 Коли ж Павло та Варнава виходили звідти, люди стали прохати їх, щоб вони розказали їм про це і наступної суботи. 43 Тож після того, як збори у синагозі розпустили, багато юдеїв та новонавернених, що поклонялися Богу, пішли за Павлом та Варнавою, а ті заохочували їх перебувати в Божій незаслуженій доброті.

44 Отже, в суботу зібралося майже все місто, щоб послухати слово Єгови. 45 Коли юдеї побачили такий натовп, то сповнились заздрості та почали заперечувати Павлові слова, зневажаючи тим Бога. 46 Тоді Павло і Варнава сміливо промовили: «Спочатку Слово Боже мало бути сказане вам. Та оскільки ви відкидаєте його і вважаєте себе недостойними вічного життя, ми будемо розповідати його іншим народам. 47 Бо Єгова дав нам такий наказ: «Ти будеш світлом для інших народів, щоб нести спасіння аж до краю землі».

48 Почувши це, люди з інших народів зраділи і стали прославляти слово Єгови. Отож всі, хто був схильний прийняти правду, яка веде до вічного життя, стали віруючими. 49 І слово Єгови поширювалось по цілому тому краю. 50 Але юдеї підбурили шанованих жінок, які поклонялися Богу, а також впливових чоловіків того міста, і ті розпалили переслідування проти Павла та Варнави й вигнали їх з тієї місцевості. 51 А Павло і Варнава обтрусили порох зі своїх ніг та пішли до Іконı́ї. 52 Тим часом учні й далі сповнювалися радістю і святим духом.