Луки

14 Якось суботнього дня Ісус завітав на гостину до одного фарисейського начальника. Коли він зайшов у дім, усі присутні, спрямувавши на нього погляд, почали уважно за ним спостерігати. 2 А там у будинку був чоловік, хворий на водянку. 3 Тож Ісус звернувся до обізнаних у Законі та до фарисеїв: «Скажіть, Закон дозволяє зціляти в суботу?» 4 Але вони мовчали. Тоді він узяв чоловіка, зцілив його й відпустив, 5 а до них сказав: «Хто з вас, якщо син ваш або бик упаде в колодязь, не витягне його відразу ж, навіть у суботній день?» 6 І вони нічого не могли заперечити на це.

7 Після того, помітивши, як запрошені вибирали собі найпочесніші місця, він навів їм такий приклад: 8 «Коли хтось запросить тебе на весільний бенкет, не займай найпочеснішого місця. Можливо, серед гостей є хтось поважніший, ніж ти, 9 і той, хто запросив тебе та його, підійде й скаже: «Поступися місцем цьому чоловікові». І тоді, засоромлений, ти підеш і займеш найнижче місце. 10 Отож, коли ти запрошений, піди й сядь* на найнижчому місці, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав: «Друже, займи вище місце». І матимеш ти шану перед усіма іншими гістьми. 11 Бо кожен, хто звеличується, буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений».

12 Потім він звернувся до чоловіка, який його запросив: «Коли влаштовуєш обід чи вечерю, не клич ані друзів, ані братів, ані родичів, ані багатих сусідів. Може, й вони колись запросять тебе, і це стане тобі винагородою. 13 Тож, коли влаштовуєш бенкет, запрошуй бідних, калік, кульгавих, сліпих 14 і будеш щасливий, бо вони не мають чим тобі відплатити. А тобі буде відплачено під час воскресіння праведних».

15 Почувши це, один з гостей промовив до нього: «Щасливий той, хто їсть хліб у Божому царстві».

16 Ісус же відказав йому: «Один чоловік влаштував пишну вечерю і запросив багатьох гостей. 17 Коли настав час вечері, він вислав раба покликати запрошених: «Приходьте, уже все готове». 18 Але всі вони як один почали відмовлятися. Перший сказав: «Вибач, будь ласка, але я купив поле й маю піти подивитися його». 19 Другий сказав: «Вибач мені, будь ласка, але я купив п’ять пар волів і йду випробувати їх». 20 А ще інший сказав: «Знаєш, я щойно одружився і тому не можу прийти». 21 І повернувся раб та розповів про все своєму пану. Господар же розгнівався і сказав рабу: «Мерщій іди на головні вулиці та міські провулки й приведи сюди бідних, калік, сліпих і кульгавих». 22 Згодом раб повідомив: «Пане, я виконав усе, що ти наказав, але ще залишається місце». 23 Тоді пан сказав рабу: «Вийди на дороги і до за́город та змусь людей прийти, щоб мій дім заповнився. 24 Бо говорю вам: жоден з тих запрошених не скуштує моєї вечері».

25 Одного разу, коли Ісус був у дорозі, з ним ішли великі натовпи людей, і, обернувшись, він сказав їм: 26 «Якщо хтось прийде до мене й не зненавидить свого батька, матері, дружини, дітей, братів і сестер, а навіть власної душі, то не може бути моїм учнем. 27 Хто не несе свого стовпа мук і не йде за мною, той учнем моїм бути не може. 28 Скажімо, хто з вас, бажаючи побудувати вежу, спершу не сяде й не порахує витрат, щоб з’ясувати, чи йому вистачить коштів завершити її? 29 Інакше, якщо він закладе фундамент, але не зможе докінчити вежу, всі, хто бачитиме це, піднімуть його на сміх, 30 кажучи: «Цей чоловік почав будувати, але докінчити не зміг». 31 Або який цар, вирушаючи на війну проти іншого царя, спершу не сяде й не порадиться, чи зможе з десятитисячним військом подолати того, хто йде на нього з двадцятитисячним? 32 Якщо ж він бачить, що не зможе, то, коли той цар ще далеко, відряджає до нього послів і просить про мир. 33 Отже, будьте певні: жоден з вас, хто не розпрощається з усім своїм майном, не зможе бути моїм учнем.

34 Сіль, звичайно, добра річ. Але якщо сіль втратить силу, чим же її приправити? 35 Тоді вона непридатна ні для ґрунту, ні як добриво, і люди викидають її. Хто має вуха, нехай слухає».