Марка

9 Далі він сказав їм: «Правду кажу вам: серед тих, що тут стоять, є особи, які не скуштують смерті, аж поки не побачать, як Боже царство запанує у своїй могутності». 2 А через шість днів Ісус взяв із собою на високу гору Петра, Якова та Івана, і з ними більше нікого не було. Там, на горі, Ісус преобразився перед ними. 3 Тоді вбрання його стало сліпучо-білим — таке біле, що жодна людина на землі не змогла б зробити його білішим. 4 Також перед ними з’явилися Ілля та Мойсей і почали розмовляти з Ісусом. 5 Тож Петро сказав Ісусу: «Учителю, добре нам тут. Поставмо три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». 6 Він просто не знав, що сказати на це, бо вони дуже налякались. 7 І утворилася хмара, яка покрила їх, а з хмари пролунав голос: «Це Син мій улюблений. Слухайте його». 8 Аж раптом, озирнувшись, вони побачили, що коло них більше нікого немає — тільки Ісус.

9 А як сходили вони з гори, він чітко наказав нікому не розповідати про побачене, аж поки Син людський не воскресне з мертвих. 10 Вони взяли його слова до серця, але почали між собою обговорювати, що́ означає воскреснути з мертвих. 11 І стали розпитувати його: «Чому книжники говорять, що спочатку має прийти Ілля?» 12 Він сказав їм: «Спочатку справді повинен прийти Ілля і все відновити, але як тоді зрозуміти, що Син людський має знести багато страждань і його вважатимуть за ніщо? 13 Проте кажу вам: Ілля вже прийшов і з ним зробили все, що хотіли, як і написано про нього».

14 Коли вони підійшли до інших учнів, то побачили довкола них великий натовп, а також книжників, які сперечалися з ними. 15 Як тільки всі вони побачили Ісуса, це їх приголомшило. Тож вони підбігли до нього й почали вітати. 16 Тоді він запитав: «Про що ви сперечаєтесь?» 17 На це один чоловік з натовпу відповів: «Учителю, я привів до тебе свого сина, бо він має духа, який позбавляє його дару мови. 18 Де тільки він схопить сина, там і кидає його на землю, а той пускає піну, скрегоче зубами і повністю знесилюється. Я просив твоїх учнів вигнати його, але вони так і не змогли цього зробити». 19 У відповідь він сказав їм: «О покоління безвірне! Скільки мені ще бути з вами? Скільки ще терпіти вас? Приведіть його сюди». 20 Тож його привели. Але дух, побачивши Ісуса, відразу затряс хлопцем, і той упав на землю, почав качатися та пускати піну. 21 Ісус тоді запитав батька: «Скільки часу це в нього?» Той відказав: «Ще з дитинства. 22 Дух не раз хотів його погубити: кидав то в вогонь, то в воду. Отже, якщо можеш щось зробити, змилосердься над нами і допоможи». 23 Ісус промовив до нього: «Кажеш: «Якщо можеш»? Для того, хто вірить, можливе все». 24 Батько відразу вигукнув: «Вірю! Допоможи, якщо мені в чомусь бракує віри!»

25 Ісус же, помітивши, що до нього збігається багато людей, засудив нечистого духа: «Духу німоти й глухоти, наказую тобі: вийди з нього і більше ніколи не повертайся». 26 Тоді, закричавши та звівши хлопця сильними корчами, дух вийшов; і хлопець став як мертвий, тож більшість людей говорила: «Він помер!» 27 Але Ісус взяв його за руку та підвів, і той встав. 28 А коли він ввійшов у дім, учні запитали його наодинці: «Чому ми не змогли його вигнати?» 29 Він же сказав їм: «Такий рід не змусиш вийти, хіба що молитвою».

30 Вирушивши звідти, вони пішли Галілеєю, але Ісус не хотів, щоб хтось про це довідався. 31 Бо він навчав своїх учнів і казав: «Син людський буде відданий у руки людей, і вони його вб’ють, однак хоча він і буде вбитий, через три дні воскресне». 32 Проте вони не розуміли сказаного, а розпитувати його боялися.

33 І прийшли вони до Капернау́ма. Коли ж Ісус був в одному домі, то запитав їх: «Про що ви сперечалися в дорозі?» 34 Вони мовчали, бо в дорозі сперечалися, хто з них більший. 35 Тому він сів, покликав дванадцятьох і сказав: «Хто хоче бути першим, той має бути останнім і всім служити». 36 Тоді взяв він малу дитину, поставив серед них і, обійнявши її, промовив: 37 «Якщо хтось приймає одне з таких малих дітей в моє ім’я, той приймає мене. Хто ж приймає мене, приймає не тільки мене, але й того, хто мене послав».

38 Тоді Іван каже до нього: «Учителю, ми бачили одного чоловіка, який твоїм іменем виганяє демонів, і намагались зупинити його, бо він не ходить з нами». 39 На це Ісус промовив: «Не перешкоджайте йому: жодна людина, яка моїм іменем здійснює могутнє діло, не зможе відразу після того злословити мене. 40 Бо хто не проти нас, той за нас. 41 Правду кажу вам: хто напоїть вас кухлем води за те, що ви належите Христу, не втратить своєї нагороди. 42 Однак хто стане каменем спотикання для когось із цих малих, що вірять, то ліпше було б, якби йому на шию повісили жорно, подібне до того, яке зазвичай обертає осел, і кинули в море.

43 І якщо твоя рука доводить тебе до спотикання, відсічи її. Ліпше отримати життя, будучи калікою, ніж з двома руками піти в геє́ну — у вогонь невгасимий. 44 — 45 І якщо твоя нога доводить тебе до спотикання, відсічи її, бо ліпше отримати життя, будучи калікою, ніж з двома ногами бути вкинутим у геє́ну. 46 — 47 І якщо око доводить тебе до спотикання, викинь його. Ліпше тобі увійти в Боже царство однооким, аніж з двома очима бути вкинутим у геє́ну, 48 де черв’яки на їхніх трупах не помирають і вогонь не згасає.

49 Бо кожен має бути посолений вогнем. 50 Сіль добра, але якщо втратить силу, то чим же її приправити? Майте сіль у собі та зберігайте між собою мир».