Луки

11 Якось Ісус молився, і, коли він закінчив, один з учнів звернувся до нього: «Господи, Іван навчив своїх учнів молитися, навчи нас і ти».

2 Тоді Ісус промовив до них: «Коли молитеся, кажіть: «Батьку, нехай освячується ім’я твоє. Нехай прийде царство твоє. 3 Дай нам сьогодні хліба, скільки потрібно на день. 4 І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо тим, хто нам заборгував; і не допусти, щоб ми піддалися спокусі».

5 Далі він промовив: «Хто з вас піде до свого друга опівночі й попросить: «Друже, позич мені три хлібини, 6 бо прийшов до мене приятель просто з дороги і я не маю чим його почастувати»? 7 А той, не виходячи з дому, скаже: «Не турбуй мене. Двері замкнені, та й ми з дітьми вже в ліжку, тому я не можу встати й дати тобі щось». 8 Кажу вам, якщо він не встане й не дасть йому заради дружби, то напевно таки встане через наполегливість свого друга й дасть йому те, чого він потребує. 9 Отож кажу вам: безупинно просіть — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і вам відчинять. 10 Бо кожен, хто просить, отримає, хто шукає — знайде і хто стукає — тому відчинять. 11 Та й справді, чи є серед вас батько, який дасть своєму синові змію, коли той попросить риби? 12 Або, коли син попросить яйце, чи дасть йому скорпіона? 13 Отже, якщо ви, хоча й злі, знаєте, як давати своїм дітям добрі дари, то тим більше небесний Батько дасть святого духу тим, хто просить у нього!»

14 Після того Ісус виганяв демона німоти. Коли ж демон вийшов, німий чоловік заговорив. Натовп дуже здивувався цьому, 15 проте були й такі, що казали: «Він виганяє демонів з допомогою Вельзеву́ла, володаря демонів». 16 Інші ж, аби спокусити Ісуса, просили його показати знак з неба. 17 Та, знаючи їхні думки, він сказав: «Кожне царство, в якому виникло поділення, спустошиться, і дім, який поділився, впаде. 18 Тож якщо й Сатана поділився сам в собі, як його царство може встояти? Ви кажете, що я виганяю демонів за допомогою Вельзеву́ла. 19 Якщо ж я виганяю демонів за допомогою Вельзеву́ла, за допомогою кого виганяють їх ваші сини? Отже, вони самі будуть вам суддями. 20 Та якщо я виганяю демонів за допомогою Божої руки*, то царство Бога пройшло повз вас. 21 І, коли добре озброєний силач стереже свій палац, з його майном нічого не станеться. 22 Але якщо на нього нападає хтось сильніший і перемагає, то забирає всю зброю, на яку той покладався, а награбоване роздає. 23 Хто не за мене, той проти мене, і хто не збирає зі мною, той розсипає.

24 Отже, коли нечистий дух виходить з людини, він проходить посушливими місцями, шукаючи, де б відпочити, і, нічого не знайшовши, каже: «Повернусь я до дому, з якого виселився». 25 Коли ж дух повертається, то застає дім чисто виметеним і прикрашеним. 26 Потім він іде й приводить із собою сімох інших духів, ще зліших за нього, і, поселившись, вони там живуть. І це ще гірше для людини, ніж те, що було спочатку».

27 А як він говорив це, одна жінка з натовпу вигукнула: «Щаслива та, яка носила тебе в утробі і груди якої ти ссав!» 28 На це Ісус відказав: «Ні, щасливі ті, хто слухає Божі слова й дотримується їх!»

29 Потім біля Ісуса скупчилося дуже багато людей, і він почав говорити: «Це покоління є злим. Воно хоче побачити знак, але не побачить жодного знака, окрім Йониного. 30 Бо як Йона став знаком для ніневітян, так і Син людський буде знаком для цього покоління. 31 Коли ж настане суд, південна цариця воскресне з людьми цього покоління та засудить їх, бо вона прийшла з краю землі, щоб послухати Соломонову мудрість, а тут — хтось більший за Соломона. 32 Також у час суду воскреснуть з цим поколінням ніневітяни і теж засудять його, бо вони покаялись, почувши звістку, яку проповідував Йона, а тут хтось більший за Йону. 33 І запалений світильник ставлять не в погріб і не під мірильну посудину, а на підставку, щоб ті, хто входить, бачили світло. 34 Світильник тіла — це око. Якщо твоє око зосереджене на чомусь одному*, то й усе тіло твоє буде ясне, якщо ж око зосереджене на тому, що зле*, то й тіло буде темне. 35 Отже, будь пильний: можливо, світло, що в тобі, є темрявою. 36 Тому якщо все твоє тіло ясне і не має жодної темної плями, то все воно буде таким ясним, немовби тебе освітлювало сяйво світильника».

37 Після того як він закінчив говорити, один фарисей запросив його на обід. Тож Ісус увійшов у його дім і сів* за стіл. 38 А фарисей, побачивши, що він не помив рук перед обідом, здивувався. 39 Однак Господь сказав йому: «Ви, фарисеї, очищаєте келих і миску ззовні, хоча всередині ви тільки й прагнете грабувати та чинити зло. 40 Нерозумні! Подумайте: хіба той, хто створив зовнішнє, не створив і внутрішнього? 41 Тож давайте милостиню з того, що всередині, і тоді все інше буде у вас чисте. 42 Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м’яти, рути і всякої зелені, але не звертаєте уваги на справедливість і любов до Бога! Звичайно, ви були зобов’язані давати десятину, але й усім іншим не мали нехтувати. 43 Горе вам, фарисеї, бо ви любите передні місця в синагогах і вітання на ринкових площах! 44 Горе вам, бо ви, як ті непомітні гробниці: люди ходять по них, навіть не усвідомлюючи цього!»

45 Тоді один чоловік, обізнаний у Законі, сказав: «Учителю, цими словами ти ображаєш і нас». 46 Ісус же промовив: «Горе й вам, обізнані в Законі, бо ви накладаєте на людей важкі тягарі, а самі навіть пальцем їх не торкаєтесь!

47 Горе вам, бо ви будуєте гробниці пророкам, хоча їх повбивали ваші ж прабатьки! 48 І ви добре знаєте про все, що зробили ваші прабатьки, проте схвалюєте це, бо вони повбивали пророків, а ви будуєте тим пророкам гробниці. 49 Тому Бог у своїй мудрості сказав: «Пошлю до них пророків та апостолів; декотрих з них вони уб’ють, а декотрих будуть переслідувати. 50 Тож з цього покоління буде вимагатися плата за кров усіх пророків, пролиту від заснування світу: 51 від крові Авеля до крові Заха́рія, якого вбили між жертовником і Божим домом. І ще раз кажу: плата за все те обов’язково вимагатиметься від цього покоління.

52 Горе вам, обізнані в Законі, бо ви забрали ключ до знання; ви самі не ввійшли* й перешкодили тим, хто входив!»

53 А коли Ісус вийшов звідти, книжники й фарисеї дуже тісно обступили його і почали закида́ти іншими питаннями, 54 бо прагнули зловити його на слові.