Марка

4 І знову Ісус почав навчати біля моря. Навколо зібрався величезний натовп, тому він сів у човен, щоб бути трохи на віддалі, а люди залишилися на березі. 2 Тож він за допомогою прикладів став навчати їх багатьох істин, кажучи: 3 «Послухайте. Якось сіяч вийшов сіяти. 4 І, коли сіяв, трохи насіння впало при дорозі, але прилетіли птахи та й повидзьобували його. 5 Ще трохи насіння впало на кам’янисте місце, де було мало землі. Тому воно відразу проросло, бо земля була неглибока. 6 Та коли зійшло сонце, то спалило його і воно засохло, оскільки не мало коріння. 7 Ще одна частина насіння впала між терни. Але терни виросли й заглушили його, і воно не принесло жодного плоду. 8 Однак інше насіння впало на добру землю і, піднявшись, виросло та почало давати плоди — у тридцять, шістдесят і сто разів більше, ніж було посіяно». 9 Потім Ісус додав: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».

10 Коли ж він залишився сам, ті, хто був коло нього, у тому числі його дванадцять учнів, почали розпитувати про ті приклади. 11 Тоді він сказав їм: «Вам дано зрозуміти священну таємницю Божого царства, а для сторонніх те, що вони чують, так і залишається прикладами. 12 А все це для того, щоб, дивлячись, вони не бачили, і, слухаючи, не розуміли суті сказаного, і ніколи не навернулись, і не отримали прощення». 13 Потім промовив: «Якщо ви не розумієте цього прикладу, то як зможете зрозуміти інші?

14 Сіяч сіє слово. 15 Насіння, що впало при дорозі,— це слово, посіяне в людях, до котрих — тільки-но вони почують слово — приходить Сатана і забирає посіяне. 16 Є й такі, у кого насіння впало на кам’янисте місце: коли вони чують слово, то відразу приймають його з радістю, 17 але оскільки не мають коріння, то є недовговічними. І коли через слово вони зазнають лиха чи переслідувань, то спотикаються. 18 Також є й такі, у кого насіння потрапляє між терни. Вони чують слово, 19 але тривоги цієї системи, багатство, яке може ввести в оману, та прагнення всього іншого полонять серце і заглушують слово, тож воно не приносить жодного плоду. 20 Щодо тих, у кого насіння впало на добру землю, то це люди, які слухають слово, охоче його приймають і приносять плоди — у тридцять, шістдесят і сто разів більше, ніж було посіяно».

21 Потім він продовжив: «Хіба світильник приносять для того, щоб поставити під мірильну посудину чи під ліжко? Хіба ж не для того його приносять, щоб поставити на підставку? 22 Адже все приховане з часом має бути розкрите; хоч би як старанно щось ховали, воно стане явним. 23 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».

24 Далі він сказав: «Звертайте увагу на те, що зараз чуєте. Якою мірою міряєте, такою буде відміряно й вам. І буде навіть додано. 25 Бо той, хто має, отримає ще більше. А від того, хто не має, заберуть навіть те, що він має».

26 Після того він промовив: «Боже царство можна порівняти з тим, як чоловік кидає на землю насіння. 27 Він спить уночі, потім встає вдень і бачить: насіння сходить і виростає, хоча він не знає як. 28 Земля сама поступово приносить плід: спочатку з’являється стеблина, потім колосок і аж в кінці на ньому визріває зерно. 29 А як тільки зерно дозріє, чоловік береться за серп, бо настали жнива».

30 Далі він сказав: «До чого можна прирівняти Боже царство або яким прикладом його описати? 31 Його можна прирівняти до гірчичного зернятка: коли сіється, то є найдрібнішим насінням на землі, 32 а коли потрапляє в ґрунт і виростає, то стає найбільшим від усіх городніх рослин і пускає такі великі гілки, що навіть небесні птахи можуть оселитися в його тіні».

33 Тож він доносив їм слово, наводячи багато подібних прикладів, і розповідав про все це, доки вони могли слухати. 34 І без прикладів він до них не говорив. А своїм учням пояснював усе на самоті.

35 У той же день, коли звечоріло, він звернувся до них: «Перепливімо на другий берег». 36 Тоді вони відпустили натовп і попливли разом з ним човном. Були там ще й інші човни. 37 Аж раптом знялася сильна буря, і хвилі вдарялись об човен, так що він, наповнившись водою, мало не затонув. 38 Ісус же був на кормі та спав, поклавши голову на подушку. Тому вони його розбудили і сказали: «Учителю, невже тобі байдуже, що ми тонемо?» 39 Тоді він устав, вгамував вітер і сказав морю: «Ущухни! Заспокойся!» Вітер ущух, і настала велика тиша. 40 Тож він сказав: «Чому ви так налякалися? Невже у вас досі немає ані краплини віри?» 41 Але їх охопив величезний страх, і вони говорили один одному: «Хто ж він такий, що навіть вітер та море слухаються його?»