2 Коринфян

9 Що ж до служіння* святим, то писати про це зайве, 2 бо я знаю вашу готовність і хвалюся нею перед македонянами. Я розповідаю їм, що брати з Аха́ї вже рік, як готові допомогти, і більшість з них була дуже заохочена вашою ревністю. 3 Та все ж посилаю до вас братів, щоб наші слова похвали про вас не були даремні і щоб ви могли показати свою готовність, про яку я не раз згадував. 4 Інакше якщо македоняни прийдуть зі мною і побачать, що ви не готові, то, боюсь, чи нам, а зрештою і вам не стане соромно за таку недоречну впевненість. 5 Тож я подумав, що варто заохотити братів прийти до вас заздалегідь і допомогти підготувати обіцяний щедрий дар. І коли його потрібно буде передати, він справді буде щедрим даром, а не чимось вимушеним.

6 А втім, добре також пам’ятати: хто сіє скупо, скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той і жатиме щедро. 7 Тому нехай кожен робить так, як постановив у серці, а не з примусу чи неохоче, оскільки Бог любить того, хто дає з радістю.

8 У свою чергу Бог може рясно злити на вас усю незаслужену доброту, щоб ви не лише мали достаток в усьому, як це було завжди, а мали навіть більше — для всякого доброго діла. 9 (Як написано: «Він дав багато щедрих дарів, допомагав бідним; його праведність навіки не забудеться». 10 Отже, той, хто дає вдосталь насіння сіячеві та щедро годує людей хлібом, дасть і вам насіння для сівби, дасть аж надмір та примножить плоди вашої праведності). 11 Ви з усякого погляду збагачуєтесь, аби в усьому бути щедрими, і завдяки нашим зусиллям така щедрість спонукує людей складати подяки Богу. 12 Адже це служіння* має не лише повністю задовольнити потреби святих, але й принести Богові багато виразів безмежної подяки. 13 І справді, вони прославляють Бога, коли, дивлячись на вашу участь у цьому служінні, бачать доказ того, що ви підкоряєтесь добрій новині про Христа, і це ви прилюдно показали. Також вони прославляють Бога тоді, коли бачать щедрість, з якою ви робите пожертви для них та для всіх інших. 14 Крім того, вони палко моляться за вас Богові і прагнуть з вами зустрітися, бо знають, якою величною незаслуженою добротою він вас обдарував.

15 Тож дякуємо Богові за його невимовний дар.