Дії
25 Тож провінцією почав правити Фест. Через три дні він пішов з Кеса́рії до Єрусалима, 2 і там старші священики та впливові юдеї подали перед ним обвинувачення проти Павла. Вони попросили його, 3 щоб у справі Павла він зробив їм послугу — привів його до Єрусалима, а самі тим часом готували засідку, щоб убити його в дорозі. 4 Але Фест відповів, що Павла мають тримати в Кеса́рії і що сам незабаром вирушить туди. 5 «Отож нехай ті з вас, хто при владі,— сказав він,— підуть зі мною і висунуть проти цього чоловіка обвинувачення, якщо він зробив щось погане».
6 Пробувши серед них днів вісім-десять, Фест пішов звідти до Кеса́рії, а наступного дня сів на судове сидіння й наказав привести Павла. 7 Коли ж він прибув, його оточили юдеї, які прийшли з Єрусалима, і висунули проти Павла багато серйозних, але безпідставних обвинувачень.
8 Тоді Павло сказав на свій захист: «Я не вчинив жодного гріха — ні проти Закону юдеїв, ні проти храму, ні проти кесаря». 9 А Фест, прагнучи догодити юдеям, сказав Павлові у відповідь: «Може, ти хочеш, щоб ми пішли до Єрусалима і тебе судили там у моїй присутності на підставі цих обвинувачень?» 10 Однак Павло відповів: «Я стою перед судовим сидінням кесаря, де мене і належить судити. Я нічим не скривдив юдеїв, і ти сам це добре знаєш. 11 Тож якщо я дійсно винен і вчинив те, за що заслуговую смерті, то не благаю про помилування. Якщо ж звинувачення цих людей безпідставні, то ніхто не може видати мене тільки для того, щоб їм догодити. Я подаю апеляцію до кесаря!» 12 Тоді Фест, поговоривши з радниками, відповів: «Подаєш апеляцію до кесаря? То й підеш до кесаря».
13 Через кілька днів до Феста у Кеса́рію прибули з візитом ввічливості цар Агрı́ппа й Вернı́ка. 14 І, оскільки вони пробули там чимало днів, Фест виклав цареві Павлову справу, сказавши:
«Є тут один чоловік, якого Фе́лікс залишив ув’язненим. 15 І, коли я був в Єрусалимі, старші священики та старійшини юдеїв подали проти нього обвинувачення, просячи його засудити. 16 Але я їм відповів, що в римлян не заведено видавати людину, аби комусь догодити. Спочатку обвинувачений повинен особисто зустрітися з обвинувачами, щоб мати можливість виступити на свій захист. 17 Тож, коли вони зібралися тут, я не зволікав і відразу наступного дня сів на судове сидіння та наказав привести того чоловіка. 18 Виступивши, обвинувачі не змогли висунути жодних обвинувачень, які я сподівався почути. 19 Вони просто сперечалися з ним про своє поклоніння божеству і про якогось Ісуса, котрий помер, хоча Павло твердив, що він живий. 20 Не знаючи, як розв’язати ці суперечки, я запитав, чи хотів би він піти до Єрусалима і там стати перед судом з приводу цих обвинувачень. 21 Але Павло сказав, що бажає залишитися під вартою і подає апеляцію до кесаря*. Тож я наказав і далі тримати його під охороною, аж поки відішлю до нього».
22 Тоді Агрı́ппа сказав Фесту: «Я теж хотів би послухати цього чоловіка». Той відказав: «Завтра ти його почуєш». 23 І ось наступного дня з великою пишнотою прибули Агрı́ппа і Вернı́ка та ввійшли в зал для прийомів разом з воєначальниками, а також з міською знаттю. Після того за наказом Феста привели Павла. 24 І Фест сказав: «Царю Агрı́ппо та всі присутні! Перед вами чоловік, на якого скаржилась мені сила-силенна юдеїв як в Єрусалимі, так і тут. Вони кричали, що він не повинен більше жити. 25 Однак я побачив, що він не зробив нічого, за що заслуговував би смерті. Тож, коли він сам домагався, щоб стати перед кесарем*, я вирішив послати його до нього. 26 Але нічого конкретного моєму пану я в цій справі написати не можу. Тому я і привів його до вас, особливо до тебе, царю Агрı́ппо, аби після суду я мав що написати. 27 Бо мені здається, що було б немудро посилати в’язня, не вказавши обвинувачень проти нього».