2 Коринфян

2 А щодо мого наміру прийти до вас знову, то я вирішив не приходити сумним. 2 Бо якщо завдам смутку вам — тим, хто мене підбадьорює, від кого ж тоді я отримаю підбадьорення? 3 Тож усе це я вам написав для того, аби, прийшовши, не засмутитись через тих, за кого мав би радіти. А я впевнений: те, що приносить радість мені, приносить радість і вам. 4 Бо коли я писав вам, то робив це з нестерпним болем і великою тугою на серці, та ще й зі слізьми на очах. Проте я писав не для того, щоб вас засмутити, а щоб ви знали, як сильно вас люблю.

5 Коли ж хтось і завдав комусь смутку, то не мені, а, вибачте за прямоту, певною мірою всім вам. 6 Йому достатньо докору, який він отримав від більшості братів. 7 Тепер же вам ліпше з готовністю простити цього чоловіка та потішити, аби часом його не охопив надмірний смуток. 8 Тож настійно вас заохочую: запевніть його у своїй любові. 9 Цього листа я пишу і для того, щоб дізнатися, чи в усьому ви слухняні. 10 Все, що ви з готовністю комусь простите, прощу теж я. По суті, якщо я щось комусь і простив, то — Христос цьому свідок — зробив це заради вас, 11 щоб Сатана нас не перехитрив, бо його задуми нам відомі.

12 Коли я прибув до Троа́ди, аби звіщати добру новину про Христа, і переді мною відчинились двері в служінні Господу, 13 то мені було дуже важко, бо я не знайшов Тита, свого брата. Тому я попрощався з братами і вирушив до Македонії.

14 Хоч би як там було, дякую Богові, який завжди веде нас у тріумфальному поході разом з Христом і всюди через нас поширює пахощі знання про себе. 15 Адже ми для Бога — приємні пахощі новини про Христа; і їх відчувають як ті, хто є на шляху до спасіння, так і ті, хто на шляху до знищення. 16 Для останніх ми — запах смерті, що провіщає смерть, а для перших — пахощі життя, що провіщають життя. І хто ж відповідно підготовлений для такого служіння? 17 Ми. Бо, на відміну від багатьох, ми не торгуємо Божим словом, а, перебуваючи в єдності з Христом, говоримо з найщиріших спонук, як це і мають робити люди, послані Богом, і Бог цьому свідок.