Дії

9 А Савл і далі погрожував учням Господа, палаючи прагненням усіх їх винищити. Тому він пішов до первосвященика 2 і попросив дати йому листи до синагог у Дамаску, щоб мати дозвіл заарештовувати і приводити в Єрусалим кожного, хто належить до тієї Дороги,— чи то чоловіка, чи жінку.

3 І коли Савл уже наближався до Дамаска, то несподівано довкола нього спалахнуло світло з неба. 4 У ту ж мить він впав на землю і почув голос: «Савле, Савле, навіщо ти мене переслідуєш?» 5 Він запитав: «Господи, хто ти?» А голос відповів: «Я — Ісус, якого ти переслідуєш. 6 Тож піднімися та йди в місто, і там дізнаєшся, що робити далі». 7 А чоловіки, які йшли разом з ним, аж оніміли, бо чули якийсь голос, але нікого не бачили. 8 Коли ж Савл підвівся, то нічого не бачив, хоча очі мав відкриті. Тому його взяли за руку і привели в Дамаск. 9 Упродовж трьох днів він нічого не бачив і весь той час не їв та не пив.

10 А в Дамаску був один учень, на ім’я Ана́ній, і Господь у видінні сказав йому: «Ана́нію!» Той відгукнувся: «Я тут, Господи». 11 Тоді Господь наказав: «Встань і йди на вулицю Пряму. Там у домі Юди попитайся про Савла, чоловіка з Тарса; він зараз молиться. 12 У видінні він бачив, як чоловік на ім’я Ана́ній, прийшовши, поклав на нього руки, щоб до нього повернувся зір». 13 У відповідь Ана́ній сказав: «Господи, від багатьох я наслухався про того чоловіка, скільки біди він наробив твоїм святим в Єрусалимі. 14 Навіть тут він має дозвіл від старших священиків ув’язнювати кожного, хто кличе твоє ім’я». 15 Однак Господь сказав: «Іди, бо цей чоловік — вибрана для мене посудина: він має звіщати про моє ім’я іншим народам, а також царям та Ізраїлевим синам. 16 І я чітко покажу йому, скільки страждань він має знести за моє ім’я».

17 Тож Ана́ній пішов до того дому і, поклавши на Савла руки, сказав: «Савле, брате, Господь Ісус, який з’явився тобі в дорозі, послав мене, щоб ти знову міг бачити й отримав святий дух». 18 У ту ж мить з його очей відпало щось, подібне на луску,— і він прозрів. Тоді він встав і охрестився, 19 а після цього поїв, і до нього повернулася сила.

Кілька днів Савл залишався з учнями в Дамаску 20 і там відразу почав у синагогах проповідувати про Ісуса, що Він — Божий Син. 21 І всі, хто його слухав, не переставали дивуватися й говорити: «Хіба не він люто переслідував в Єрусалимі тих, хто кликав це ім’я? Хіба й сюди він не прийшов для того, щоб заарештувати їх та відвести до старших священиків?» 22 Тим часом Савл дедалі більше сповнювався сили: він виклика́в замішання серед юдеїв, котрі жили в Дамаску, бо наводив переконливі докази, що Ісус — то Христос.

23 Коли ж пройшло чимало часу, юдеї змовилися вбити Савла, 24 але він довідався про цю змову. Та оскільки юдеї день і ніч пильнували браму, прагнучи його схопити, 25 то учні вночі посадили його у кіш і спустили через отвір у мурі.

26 Після того Савл прибув в Єрусалим. Там він намагався приєднатись до учнів, але всі його боялися, бо не могли повірити, що він став учнем. 27 Тоді йому на допомогу прийшов Варна́ва, котрий привів його до апостолів та детально розповів про все: і як Савлу в дорозі з’явився Господь, і як він з ним говорив, і як Савл сміливо звіщав про Ісусове ім’я в Дамаску. 28 І Савл залишався з апостолами та ходив по Єрусалиму, сміливо звіщаючи про Господнє ім’я. 29 Також він розмовляв та вів жваві обговорення з грекомовними юдеями. Вони ж намагалися його вбити. 30 Та коли про це дізналися брати, то привели його до Кеса́рії і звідти відправили в Тарс.

31 Тоді для збору по цілій Юдеї, Галілеї та Самарії настав час спокою, і збір зміцнявся. Оскільки ж цілий збір ходив у страху Єгови, отримуючи потіху через святий дух, то число віруючих постійно зростало.

32 Коли всі ті місцевості відвідував Петро, він зайшов і до святих у Лı́дді. 33 Був там один чоловік, на ім’я Ене́й, який уже вісім років лежав паралізований, прикутий до ліжка. 34 Побачивши його, Петро сказав: «Ене́ю, Ісус Христос зціляє тебе. Встань та застели своє ліжко». І він зараз же встав. 35 Усі ж мешканці Лı́дди та рівнини Шаро́н побачили цього чоловіка здоровим і навернулись до Господа.

36 А в Йо́ппії жила одна учениця, яку звали Тавı́та, або грецькою «До́рка». Вона робила дуже багато добрих діл та щедро давала милостиню. 37 Проте сталося так, що в ті дні вона захворіла й померла. Тож її тіло обмили і поклали в горішній кімнаті. 38 Але учні дізналися, що недалеко від Йо́ппії, у Лı́дді, перебував Петро, тому за ним послали двох чоловіків, благаючи: «Будь ласка, прийди до нас якнайшвидше». 39 Почувши це, Петро встав і пішов разом з ними. Коли він прийшов, його завели до горішньої кімнати. Там до нього почали підходити всі вдови; вони голосили та показували йому плащі та інший одяг, що виготовляла До́рка, коли була ще з ними. 40 Тоді Петро наказав усім вийти, а сам, ставши навколішки, помолився. Потім повернувся до тіла і сказав: «Тавı́то, встань!» Вона відкрила очі й, побачивши Петра, сіла. 41 Петро подав їй руку, підвів, а потім покликав святих та вдів. І всі побачили, що вона жива. 42 Тож звістка про це рознеслась по цілій Йо́ппії, і багато хто повірив у Господа. 43 Сам же Петро на кілька днів залишився в Йо́ппії — в домі Си́мона, який вичиняв шкури.