КНИГА ЧЕТВЕРТА
(Псалми 90—106)
Молитва Мойсея, Божого чоловіка.+
90 Єгово, ти наше пристановище+ з покоління в покоління.
2 Перш ніж були народжені гори,
перш ніж ти створив землю і світ,+
ти Бог від віку й до віку.+
3 Ти повертаєш людину до пороху,
ти кажеш: «Вертайтесь туди, сини людські».+
4 В очах твоїх тисяча років — як вчорашній день,+
як сторожа нічна.
5 Людей змітаєш ти геть,+ вони наче сон;
вранці вони мов трава, яка зеленіє.+
6 Ранком вона розцвітає й росте,
а ввечері в’яне і сохне.+
7 Ми гинемо від твого гніву,+
і лютість твоя нас жахає.
8 Ти кладеш наші провини перед собою,+
світло твого обличчя робить явними наші таємниці.+
9 Через лютість твою наші дні гаснуть,
роки наближаються до кінця швидко, як шепіт.
10 Життя наше триває 70 років,
а при більшій силі — 80.+
Але воно повне горя і страждання.
Роки швидко минають, і ми зникаємо.+
11 Хто може збагнути силу твого гніву?
Лють твоя така ж велика, як страх, якого ти заслуговуєш.+
12 Навчи нас так лічити свої дні,+
щоб набути серце мудре.
13 Повернися, Єгово!+ Доки це триватиме?+
Зжалься над своїми слугами.+
14 Насити нас зранку своєю відданою любов’ю,+
щоб ми радісно вигукували і тішились+ усі свої дні.
15 Потіш нас за всі ті дні, коли ти впокорював нас,+
за роки, коли ми бачили лихо.+
16 Хай твої слуги побачать діла твої,
а їхні сини — твою велич.+
17 Нехай прихильність Єгови, Бога нашого, буде з нами.
Увінчай успіхом діло наших рук,
діло наших рук увінчай успіхом.+