Книга Єзекіїля

2 Він сказав мені: «Сину людський*, встань, і я говоритиму до тебе».+ 2 Коли він заговорив, я сповнився духом і завдяки цьому встав,+ щоб слухати того, хто промовляв до мене.

3 І він продовжив: «Сину людський, я посилаю тебе до народу Ізра́їля+ — до бунтівних народів, які повстали проти мене.+ Вони і їхні прабатьки аж донині переступають мої закони.+ 4 Я посилаю тебе до синів непокірних*, з упертим серцем,+ щоб ти сказав їм: “Ось що говорить Всевладний Господь Єгова”. 5 А вони,— чи будуть слухати тебе, чи ні, бо це бунтівний народ,+— знатимуть, що серед них був пророк.+

6 Ти ж, сину людський, не бійся ні їх самих,+ ні їхніх слів, хоча тебе оточують терни і колючки*+ і ти живеш серед скорпіонів. Не бійся їхніх слів+ і не жахайся їхніх облич,+ бо вони бунтівний народ. 7 Ти маєш передавати мої слова, чи слухатимуть вони тебе, чи ні, бо вони — бунтарі.+

8 Сину людський, слухай, що я тобі казатиму. Не ставай бунтарем, як цей бунтівний народ. Відкрий уста і з’їж те, що я даю тобі».+

9 І я побачив руку, простягнуту до мене,+ а в руці був сувій*.+ 10 Він розгорнув переді мною сувій, і я побачив, що той сувій списаний з обох боків.+ У ньому були записані жалобні пісні*, стогін і голосіння.+