Лист до галатів
2 Потім, через 14 років, я знову пішов в Єрусалим з Варна́вою,+ взявши із собою Ти́та.+ 2 Я вирушив туди тому, що отримав об’явлення, і виклав шанованим братам добру новину, яку проповідував серед інших народів. Я зробив це у вузькому колі, щоб не виявилось, що я біжу чи біг даремно. 3 Проте навіть Ти́та,+ який був зі мною, вони не змушували обрı́затися,+ хоча він і грек. 4 А виникло це питання через фальшивих братів, які непомітно ввійшли до нас,+ вони прокралися і вишукують, як би обмежити нашу свободу,+ котру ми маємо як служителі Христа Ісуса, і повністю поневолити нас.+ 5 Ми ні на мить* їм не поступились і не підкорилися,+ щоб ви й далі могли триматися правди, яку вам принесла добра новина.
6 Що ж до братів, які здавалися дуже шанованими,+— хоч би ким вони були, для мене це не має значення, адже Бог судить про людину не по тому, як вона виглядає,— то вони не сказали мені нічого нового. 7 Навпаки, побачивши, що мені довірена добра новина для необрізаних,+ як і Петру для обрізаних,— 8 бо той, хто наділив Петра силою, необхідною для апостольського служіння обрізаним, наділив нею і мене для служіння людям з інших народів,+— 9 і дізнавшись про виявлену мені незаслужену доброту,+ Яків,+ Ки́фа* та Іван, які вважалися стовпами, потиснули нам з Варна́вою+ руку на знак готовності співпрацювати*. Отже, ми мали йти до інших народів, а вони — до обрізаних. 10 Вони лише попросили нас пам’ятати про бідних, і я з усіх сил намагався робити й це.+
11 Проте коли Ки́фа*+ прийшов в Антіо́хію,+ я відверто виступив проти нього*, бо він явно поводився неправильно*. 12 Адже до того, як прибули чоловіки від Якова,+ він їв з людьми з інших народів,+ а після цього перестав та почав їх уникати зі страху перед обрізаними.+ 13 Інші юдеї лицемірили* разом з ним, тож навіть Варна́ва пішов у них на поводі й почав лицемірити*. 14 Коли ж я побачив, що вони йдуть всупереч правді, яку принесла добра новина,+ то сказав Ки́фі* перед усіма: «Якщо ти, хоча і юдей, живеш, як люди з інших народів, а не як юдеї, то чому змушуєш людей з інших народів жити за юдейськими звичаями?»+
15 Ми, будучи юдеями за походженням, а не грішниками з інших народів, 16 знаємо, що людина визнає́ться праведною не на підставі вчинків, яких вимагає закон, а лише завдяки вірі+ в Ісуса Христа.+ І ми повірили в Христа Ісуса, щоб нас було визнано праведними завдяки вірі в Христа, а не завдяки вчинкам, бо жодна людина* не буде визнана праведною на підставі вчинків, яких вимагає закон.+ 17 Але якщо з’ясовується, що ми — ті, хто прагне, щоб Бог визнав їх праведними через Христа,— також грішники, чи це означає, що Христос є служителем гріха? Звичайно, ні! 18 Якщо я знову будую те, що колись зруйнував, то показую, що я той, хто переступає закон. 19 Я помер для закону завдяки закону,+ щоб ожити для Бога. 20 Тепер я прибитий до стовпа разом з Христом,+ і вже не я живу,+ а в єдності зі мною живе Христос. І справді, будучи в тілі, я живу завдяки вірі в Божого Сина,+ який полюбив мене і віддав за мене самого себе.+ 21 Я не відкидаю* Божої незаслуженої доброти,+ адже якщо праведність можна здобути завдяки закону, то Христос, по суті, помер даремно.+