Другий лист до коринфян
10 Тепер я, Павло, звертаюся до вас з лагідністю і добротою Христа.+ Коли я з вами, то здаюсь вам непримітним,+ проте коли відсутній, ви вважаєте мене сміливим.+ 2 Тож, благаю, подбайте, щоб я, перебуваючи з вами, не був змушений діяти зі сміливістю і вжити очікуваних мною рішучих заходів щодо тих, хто думає, ніби ми поводимося по-тілесному. 3 Бо, хоча ми живемо в тілі, ми не воюємо по-тілесному, 4 наша зброя не тілесна.+ Навпаки, завдяки Богу ми маємо сильну зброю+ — таку, що здатна повалити будь-яку твердиню. 5 Адже ми обертаємо нанівець хибні ідеї та все високодумне, що суперечить знанню про Бога,+ а також беремо в полон усіляку думку, щоб зробити її слухняною Христу. 6 І, як тільки ви покажете свою цілковиту слухняність, ми будемо готові покарати тих, хто виявить будь-який непослух.+
7 Ви дивитесь лише на зовнішню цінність. Коли хтось переконаний, що належить Христу, то хай ще раз подумає про таке: як він належить Христу, так і ми належимо йому. 8 І навіть якщо мені доведеться забагато хвалитися владою, якою Господь наділив нас для того, щоб зміцнювати вас, а не руйнувати,+ то я не буду засоромлений. 9 Не хочу, щоб ви подумали, ніби я намагався залякати вас своїми листами. 10 Бо дехто говорить: «Його листи вагомі й переконливі, але коли він присутній серед нас, то не справляє особливого враження; коли ж починає говорити, то взагалі нема що слухати». 11 Проте хай такі люди знають: що ми говоримо* в листах, коли відсутні, те й зробимо*, коли будемо з вами,+ 12 хоча ми й не наважуємось порівнювати себе чи ставити себе на рівень з тими, хто сам себе рекомендує.+ Бо вони, міряючи себе власною міркою і порівнюючи себе із самими собою, нічого не розуміють.+
13 Ми ж не будемо хвалитися тим, чого було досягнуто за межами призначеної нам території, а обмежимося територією, яку нам відміряв* Бог і яка сягає аж до вас.+ 14 Бо ми не виходимо за межі того, що нам доручено, наче ми не дійшли до вас. Адже ми були першими, хто дійшов до ваших країв з доброю новиною про Христа.+ 15 Ні, ми не хвалимося чужою працею — тим, чого було досягнуто за межами призначеної нам території, а натомість плекаємо надію, що, в міру того як ваша віра зростатиме, зростатиме й те, що ми зробили в межах своєї території. Тоді ми зробимо ще більше 16 і зможемо проголошувати добру новину не лише у ваших краях, щоб не хвалитися тим, що вже зроблено на чужій території. 17 «Але хто хвалиться, нехай хвалиться Єговою*».+ 18 Бо схвалення отримує не той, хто сам себе рекомендує,+ а той, кого рекомендує Єгова*.+