Від Матвія

1 Книга історії життя Ісуса Христа, сина Давида, Авраамового сина:

17 Отож від Авраама до Давида було чотирнадцять поколінь, від Давида до виселення у Вавилон — чотирнадцять поколінь, і від виселення у Вавилон до Христа — чотирнадцять поколінь.

18 А народився Ісус Христос так: його мати Марія була заручена з Йосипом, та, перш ніж вони одружились, виявилося, що вона вагітна від святого духу. 19 Оскільки ж її чоловік Йосип був праведний і не хотів стягнути на неї осуд, то вирішив таємно розлучитися з нею. 20 І, коли він усе обдумав, з’явився йому уві сні ангел Єгови й сказав: «Йосипе, сину Давидів, не бійся взяти свою дружину Марію до себе додому, бо зачате в ній — від святого духу. 21 Вона народить сина, і ти назвеш його Ісусом*, бо він спасе свій народ від гріхів». 22 А сталося це для того, щоб сповнилися слова, які Єгова промовив через пророка: 23 «Незаймана дівчина завагітніє та народить сина, і дадуть йому ім’я Еммануї́л, що в перекладі означає «з нами Бог».

24 Тоді Йосип прокинувся й зробив так, як наказав йому ангел Єгови: взяв свою дружину до себе додому. 25 Проте він не жив з нею як із жінкою, аж поки вона не народила сина, якого він назвав Ісусом.

2 Коли за днів царя Ірода у Віфлеємі юдейському народився Ісус, до Єрусалима прийшли зі сходу астрологи 2 і почали розпитувати: «Де цар юдейський, який тут народився? Бо ми, як ще були на сході, бачили його зірку та прийшли вклонитися йому». 3 Почувши таке, цар Ірод стривожився, а з ним і весь Єрусалим. 4 Тож він зібрав усіх старших священиків та книжників з народу і став розпитувати їх, де має народитися Христос. 5 А вони відповіли йому: «У Віфлеємі юдейському, бо так написав пророк: 6 «Віфлеєме в краю юдейському, ти не є найменшим серед міст, котрі правлять Юдою, бо з тебе вийде намісник, який буде пасти мій народ, Ізраїль».

7 Потім Ірод таємно покликав астрологів і докладно вивідав у них час з’явлення зірки. 8 І послав їх до Віфлеєма, кажучи: «Підіть розшукайте дитя, а коли знайдете, повідомте мені, щоб і я пішов та вклонився йому». 9 Коли астрологи вислухали ці вказівки від царя, то вирушили в дорогу. А зірка, яку вони бачили на сході, почала рухатися попереду них і зупинилась над місцем, де було дитя. 10 Помітивши, що зірка зупинилася, вони надзвичайно зраділи. 11 Тож астрологи ввійшли в дім та побачили дитя і Марію, його матір. Вони попадали ниць і вклонилися хлопчикові, а тоді повідкривали свої скарбнички та піднесли йому в дар золото, ладан і мирру. 12 Але Бог попередив астрологів уві сні, щоб ті не повертались до Ірода, тому вони подалися до свого краю іншим шляхом.

13 І коли вони пішли, Йосипу уві сні з’явився ангел Єгови й сказав: «Встань, візьми дитину, її матір та втікай до Єгипту. І залишайся там доти, доки я не скажу повернутися, бо Ірод буде шукати дитину, щоб погубити її». 14 Тоді Йосип встав, взяв уночі дитину з матір’ю та вирушив до Єгипту. 15 І він залишався там аж до смерті Ірода, бо мали сповнитися слова, які Єгова промовив через пророка: «З Єгипту покликав я сина свого».

16 Коли ж Ірод побачив, що астрологи перехитрили його, то сильно розлютився і послав людей повбивати у Віфлеємі та його околицях усіх хлопчиків віком до двох років — згідно з тим, що він вивідав в астрологів. 17 У той час сповнилися слова, промовлені пророком Єремією: 18 «Голос чувся у Рамі, плач і сильні ридання. Це Рахіль плакала за своїми дітьми і не хотіла утішитися, бо їх уже не було».

19 А як Ірод помер, Йосипу, який жив тоді в Єгипті, з’явився уві сні ангел Єгови 20 і сказав: «Встань, візьми дитину та її матір і йди до ізраїльського краю, бо ті, хто шукав душу дитини, вже померли». 21 Тож він встав і, взявши дитину та її матір, вирушив в ізраїльський край. 22 Але Йосип почув, що замість Ірода в Юдеї царює його син Архелай, і тому побоявся туди йти. Коли ж він отримав уві сні застереження від Бога, то подався в Галілею 23 і там оселився в місті Назареті, бо мало сповнитися слово, сказане через пророків: «Його будуть називати назарянином».

3 У ті дні прийшов Іван Хреститель і почав проповідувати в юдейській пустелі, 2 говорячи: «Покайтесь, бо наблизилось царство небесне». 3 Це про нього через пророка Ісаю було сказано: «Слухайте! Хтось вигукує в пустелі: «Підготуйте дорогу для Єгови, вирівняйте для нього шляхи!» 4 Іван же носив одяг з верблюжої шерсті, був оперезаний широким шкіряним поясом, а їв сарану і дикий мед. 5 І приходили до нього жителі Єрусалима, всієї Юдеї та усіх околиць Йордану, 6 а він хрестив їх у річці Йордані, і вони відкрито визнавали свої гріхи.

7 Побачивши, що багато фарисеїв і саддукеїв приходять хреститися, він сказав: «Роде гадючий, хто напоумив вас утікати від прийдешнього гніву? 8 Приносьте плоди, що свідчать про каяття, 9 і навіть не думайте казати собі: «Наш батько — Авраам», бо говорю вам, що Бог може створити дітей для Авраама навіть із цього каміння. 10 Ось при корінні дерев уже лежить сокира. Кожне дерево, яке не приносить добрих плодів, буде зрубане й кинуте у вогонь. 11 Я хрещу вас водою, бо ви покаялись, але за мною йде сильніший від мене, і я недостойний зняти з нього сандалії. Він хреститиме вас святим духом і вогнем. 12 У його руці — віяльна лопата. І він вичистить свій тік та позбирає пшеницю до комори, а полову спалить у невгасимому вогні».

13 Відтак до Івана прийшов з Галілеї Ісус, щоб Іван охрестив його в Йордані. 14 Але той намагався стримати Ісуса, кажучи: «Це мені треба хреститися в тебе, а ти йдеш до мене?» 15 Ісус же йому відповів: «Цього разу нехай все буде, як є, бо так належить нам виконати все, що праведне». І після того Іван більше не стримував його. 16 Охрестившись, Ісус відразу вийшов з води. І в ту ж мить розкрилися небеса й він побачив, як на нього, немов голуб, сходить Божий дух. 17 А з неба почувся голос: «Це Син мій улюблений, якого я схвалюю».

4 Тоді дух повів Ісуса в пустелю, аби його спокушував Диявол. 2 Там Ісус, пробувши в пості сорок днів та сорок ночей, зголоднів. 3 І прийшов Спокусник та промовив до нього: «Якщо ти Божий син, то накажи цьому камінню стати хлібом». 4 Ісус же відповів: «Написано: «Людина повинна жити не хлібом самим, а кожним словом, що виходить з уст Єгови».

5 Потім Диявол взяв його до святого міста, поставив на мурі, що оточував храм, 6 і сказав: «Якщо ти Божий син, кинься додолу, адже написано: «Він накаже своїм ангелам, і вони понесуть тебе на руках, щоб не вдарився ти ногою об камінь». 7 Та Ісус відповів: «А ще написано: «Не випробовуй Єгову, Бога свого».

8 І знову Диявол взяв його на дуже високу гору, показав йому всі царства світу та їхню славу 9 і сказав: «Усе це дам тобі, якщо ти впадеш і мені поклонишся». 10 Тоді Ісус відповів: «Відійди, Сатано! Бо написано: «Поклоняйся лише Єгові, Богу твоєму, і тільки йому одному віддано служи*». 11 Після цього Диявол покинув його, і ангели прийшли та почали ним опікуватися.

12 Коли ж Ісус почув, що Івана заарештували, то подався до Галілеї. 13 Потім, покинувши Назарет, прийшов та оселився в Капернау́мі над морем, в околицях Завуло́на й Нефтали́ма, 14 щоб сповнилося слово, промовлене через пророка Ісаю: 15 «О земле Завуло́нова та земле Нефтали́мова, що на дорозі до моря по той бік Йордану, Галілеє інших народів! 16 Народ, що перебуває у темряві, побачив велике світло, і світло засяяло над людьми, які живуть у краї смертельної тіні». 17 Відтоді Ісус почав проповідувати й говорити: «Покайтесь, бо наблизилося царство небесне».

18 Якось, проходячи узбережжям Галілейського моря, він побачив двох братів — Си́мона, названого Петром, і його брата Андрія. Вони закидали в море сіті, оскільки були рибалками. 19 Тож він сказав їм: «Ходіть за мною, і я зроблю вас ловцями людей». 20 І ці чоловіки зараз же покинули сіті й пішли за ним. 21 А дорогою звідти він побачив двох інших, котрі теж були братами,— Якова, Зеведе́євого сина, та Івана. Вони сиділи в човні разом зі своїм батьком Зеведе́єм та лагодили сіті. Ісус покликав і їх. 22 Вони відразу покинули човен та свого батька й пішли за Ісусом.

23 І він ходив по всій Галілеї та навчав в місцевих синагогах, проповідуючи добру новину про царство, і зціляв людей з усілякими хворобами й недугами. 24 Розмови ж про нього дійшли аж до Сирії і розійшлися там по цілому краю, а люди почали приводити всіх недужих, які страждали від різних хвороб і болячок, а також одержимих демонами, епілептиків та паралізованих. І він їх зціляв. 25 Тож за ним ішли великі натовпи людей з Галілеї, Десятимістя, Єрусалима, Юдеї та з-за Йордану.

5 Побачивши натовпи людей, Ісус зійшов на гору і сів. Тоді до нього підійшли учні, 2 а він відкрив уста і почав їх навчати:

3 «Щасливі ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному, оскільки їм належить царство небесне.

4 Щасливі ті, що тужать, бо вони будуть потішені.

5 Щасливі лагідні, бо вони успадкують землю.

6 Щасливі голодні та спраглі праведності, бо вони наситяться.

7 Щасливі милосердні, бо їм буде виявлено милосердя.

8 Щасливі чисті серцем, бо вони побачать Бога.

9 Щасливі миротворці, бо їх буде названо «Божими синами».

10 Щасливі ті, кого переслідують за праведність, бо їм належить царство небесне.

11 Щасливі ви, коли через мене люди ганьблять та переслідують вас і наговорюють на вас усіляку неправду. 12 Радійте й веселіться*, бо в небі вас чекає велика нагорода. Так само переслідували і пророків, що були до вас.

13 Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною? Вона вже ні до чого не придатна, тому її викидають геть і топчуть.

14 Ви — світло для світу. Якщо місто розташоване на горі, воно не може сховатися. 15 І коли запалюють світильник, то ставлять його не під мірильну посудину, а на підставку, і він світить для всіх у домі. 16 Подібно й ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли вашого небесного Батька.

17 Не думайте, що я прийшов скасувати Закон та Пророків. Не скасувати я прийшов, а виконати. 18 Бо правду кажу вам: швидше зникнуть небо і земля, аніж зникне із Закону хоч би одна найменша літера чи рисочка і не сповниться все, що в ньому написано. 19 Отже, хто порушить одну з цих найменших заповідей і навчатиме того людей, буде названий «найменшим» у небесному царстві*. А хто їх буде виконувати і навчати того людей, буде названий «найбільшим» у небесному царстві*. 20 Кажу вам: якщо ви не будете праведніші від книжників і фарисеїв, то ніколи не ввійдете в небесне царство.

21 Ви чули, що було сказано в давнину: «Не вбивай. Хто ж скоїть убивство, буде відповідати перед судом». 22 Проте кажу вам: кожен, хто не припиняє гніватись на свого брата, теж буде відповідати перед судом. Хто ж зневажить свого брата ганебними словами, відповідатиме перед Верховним судом, а хто скаже: «Ти — нікчемний дурень», заслуговуватиме покарання у вогняній геє́ні.

23 Коли ж ти принесеш дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, 24 залиши дар перед жертовником і піди звідти: спочатку примирися з братом, а тоді повернись та принеси свій дар.

25 Швидко залагоджуй справи з тим, хто судиться з тобою, поки ще йдеш з ним до суду, аби обвинувач не видав тебе судді, а суддя — судовому виконавцю, і щоб тебе не кинули до в’язниці. 26 Справді, кажу тобі: не вийдеш звідти, поки не сплатиш все до найдрібнішої монети.

27 Ви чули, що сказано: «Не чини перелюбу». 28 А я вам кажу: кожен, хто не припиняє дивитись на жінку, щоб розпалитись до неї пристрастю, уже вчинив з нею перелюб у своєму серці. 29 Тож якщо твоє праве око доводить тебе до спотикання, вирви його й викинь. Бо набагато ліпше втратити одну частину тіла, ніж щоб усе тіло твоє було вкинуте до геє́ни. 30 Також якщо права рука доводить тебе до спотикання, відсічи її і викинь. Бо набагато ліпше втратити одну частину тіла, аніж щоб усе тіло твоє опинилося в геє́ні.

31 Крім того, сказано: «Хто розлучається зі своєю дружиною, нехай дасть їй свідоцтво про розлучення». 32 А я вам кажу: кожен, хто розлучається зі своєю дружиною не через блуд, наражає її на перелюб, а хто одружується з розлученою, той чинить перелюб.

33 Також ви чули, що було сказано людям у давнину: «Не клянись, якщо не зможеш виконати свої обітниці, а виконуй обітниці перед Єговою». 34 А я вам кажу: не кляніться взагалі — ані небом, бо це престол Бога, 35 ані землею, бо вона — підніжок його ніг, ані Єрусалимом, бо це місто великого Царя. 36 І головою своєю не клянись, тому що жодної волосини не можеш зробити білою або чорною. 37 Нехай ваше слово «так» означає «так», а «ні» — «ні», бо що більше, те від Злого.

38 Ви чули, що сказано: «Око за око і зуб за зуб». 39 А я кажу вам: не противтеся злій людині. Хто вдарить тебе по правій щоці, підстав йому й ліву. 40 І якщо хтось захоче судитися з тобою та забрати в тебе спідній одяг, віддай йому ще й верхній. 41 І якщо хтось, наділений владою, змусить тебе* пройти з ним милю, пройди з ним дві. 42 Тому, хто просить, давай, і від того, хто хоче позичити в тебе без відсотків, не відвертайся.

43 Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього і ненавидь свого ворога». 44 А я вам кажу: не переставайте любити своїх ворогів і молитися за своїх гонителів. 45 Так ви станете синами вашого небесного Батька, адже він наказує сонцю своєму сходити над злими і добрими та посилає дощ на праведних і неправедних. 46 Бо якщо ви любите тих, хто любить вас, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме роблять і збирачі податків? 47 І якщо вітаєте тільки своїх братів, то хіба робите щось надзвичайне? Хіба люди з інших народів не роблять так само? 48 Тож будьте досконалі, як і ваш небесний Батько.

6 Будьте обережні: не виставляйте своєї праведності напоказ, щоб люди на вас дивилися, бо тоді не отримаєте нагороди від небесного Батька. 2 Тому, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб вихваляли їх люди. Правду кажу вам: вони вже отримали свою нагороду сповна. 3 Коли ж ти даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить права, 4 аби твоя милостиня була непомітною для сторонніх очей; тоді винагородить тебе Батько, який непомітно спостерігає за всім.

5 Також, коли молитесь, не будьте як лицеміри, котрі люблять молитися, стоячи в синагогах та на розі головних вулиць, щоб їх бачили люди. Правду кажу вам: вони вже отримали свою нагороду сповна. 6 Ти ж, коли молишся, увійди до своєї кімнати і, зачинивши за собою двері, помолися до Батька, якого не видно, і Батько, що непомітно спостерігає за всім, винагородить тебе. 7 А молячись, не повторюйте одне і те ж, як люди з інших народів, бо вони думають, що будуть вислухані за своє багатослів’я. 8 Тож не уподібнюйтесь до них, адже Бог, ваш Батько, знає, що́ вам потрібно, ще до того, як ви попросите в нього.

9 Ви ж моліться так:

«Батьку наш*, що на небесах, нехай освячується твоє ім’я. 10 Нехай прийде твоє царство. Нехай виконується твоя воля як на небі, так і на землі. 11 Дай нам сьогодні хліба на цей день 12 та прости нам борги, як і ми простили своїм боржникам. 13 І не допусти, щоб ми піддалися спокусі, але визволи від Злого».

14 Бо якщо ви будете прощати людям їхні проступки, то й ваш небесний Батько прощатиме вам, 15 а якщо не будете прощати людям їхні проступки, то й Батько не простить ваших.

16 Відтепер же, коли постите, не удавайте із себе сумних, як це роблять лицеміри, бо вони напускають на себе вигляд мучеників, аби люди бачили, що вони постять. Правду кажу вам: вони вже отримали свою нагороду сповна. 17 Ти ж, коли постиш, помасти собі голову та вмий лице, 18 щоб твій піст бачили не люди, а Батько твій, якого не видно. Тоді Батько, який непомітно спостерігає за всім, винагородить тебе.

19 Перестаньте складати собі скарби на землі, де нищить їх міль та іржа і де злодії вломлюються та крадуть. 20 Натомість складайте собі скарби на небі, де їх не нищить ані міль, ані іржа і де злодії не вламуються й не крадуть. 21 Бо де скарб твій, там буде і серце твоє.

22 Око — це світильник тіла. Отже, якщо око твоє зосереджене на чомусь одному*, то й усе тіло твоє буде ясне; 23 проте якщо твоє око зосереджене на тому, що зле*, то й усе тіло буде темне. Коли ж світло, що в тобі, насправді є темрявою, то яка ж велика ця темрява!

24 Ніхто не може бути рабом двох панів, бо якщо одного з них він буде любити й горнутися до нього, то іншого він обов’язково зненавидить або принаймні ним знехтує. Не можете бути рабами Бога і Багатства».

25 Тому говорю вам: перестаньте тривожитись про свої душі — що вам їсти чи що пити, і про свої тіла — у що одягатися. Хіба душа не цінніша від поживи, а тіло — від одягу? 26 Поспостерігайте уважно за птахами небесними: вони не сіють, не жнуть, не збирають у комори, але ваш небесний Батько їх годує. Хіба ви не цінніші від них? 27 Хто з вас тривогою може продовжити собі життя хоча б на лікоть? 28 І чому тривожитеся про одяг? Навчіться з того, як ростуть польові лілії: вони не трудяться і не прядуть, 29 але говорю вам, що навіть Соломон у всій своїй славі не наряджався так, як котрась із них. 30 Тож якщо Бог так одягає рослинку в полі, яка сьогодні є, а завтра буде вкинена в піч, то чи ж не одягне він вас, маловіри? 31 Тому ніколи не тривожтеся і не кажіть: «Що нам їсти?» або «Що пити?» або «У що одягатися?» 32 Бо за всім цим постійно женуться інші народи. Але ваш небесний Батько знає, що ви всього цього потребуєте.

33 Отже, і далі шукайте найперше царства і Божої праведності, а все те інше вам додасться. 34 Тому ніколи не тривожтеся про завтра, бо завтрашній день принесе свої тривоги. Кожен день має досить своїх клопотів.

7 Перестаньте судити, щоб і вас не судили. 2 Бо яким судом судите ви, таким судитимуть і вас, і якою міркою ви міряєте, такою відміряють вам. 3 Чому ти дивишся на скалку в оці свого брата, а колоду у власному оці не помічаєш? 4 І як можеш казати братові: «Дозволь мені вийняти скалку з твого ока», якщо у тебе в оці колода? 5 Лицеміре! Спочатку вийми зі свого ока колоду і тоді чітко побачиш, як вийняти з братового ока скалку.

6 Не давайте святого псам і не кидайте перлин свиням, щоб вони не затоптали їх та, обернувшись, не роздерли вас.

7 Невпинно просіть — і отримаєте, шукайте — і знайдете, стукайте — і вам відчинять. 8 Бо кожен, хто просить,— отримає, хто шукає,— знайде, а хто стукає, тому відчинять. 9 Хіба хтось з вас дасть своєму синові камінь, якщо той попросить хліба? 10 І хіба дасть йому змію, якщо той попросить риби? 11 Тому, якщо ви, будучи злими, вмієте давати добрі дари своїм дітям, наскільки ж більше ваш небесний Батько дасть усього доброго тим, хто просить у нього!

12 Тож усе, що тільки хочете, аби робили вам люди, те робіть їм і ви, бо в цьому полягають Закон та Пророки.

13 Увіходьте вузькими ворітьми, оскільки є широка і простора дорога, яка веде до знищення, і багато хто йде нею. 14 Натомість вузькі ворота й тісна дорога ведуть до життя, і мало хто знаходить її.

15 Стережіться фальшивих пророків, які приходять в одежі овечій, а всередині — хижі вовки. 16 Ви розпізнаєте їх по їхніх плодах. Хіба збирають з тернів виноград чи з будяків фіги? 17 Так само всяке добре дерево приносить добрі плоди, а спорохнявіле — погані. 18 Добре дерево не може давати поганих плодів, а спорохнявіле — добрих. 19 Усяке дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь. 20 Тож по їхніх плодах розпізнаєте їх.

21 Не кожен, хто каже до мене: «Господи, Господи», увійде в царство небесне, а тільки той, хто чинить волю мого Батька, який на небі. 22 Багато хто скаже мені того дня: «Господи, Господи, хіба ми не твоїм ім’ям пророкували і не твоїм ім’ям виганяли демонів, і хіба не твоїм ім’ям здійснювали багато могутніх діл?» 23 Але навіть тоді скажу їм: «Я ніколи не знав вас! Відійдіть від мене всі, хто чинить беззаконня».

24 Тому кожен, хто чує ці слова та виконує їх, буде подібний до розсудливого чоловіка, який побудував свій дім на скелі. 25 І полив дощ, прийшла повінь, подули вітри й налетіли на дім, але він не завалився, бо його фундамент був закладений на скелі. 26 А кожен, хто чує ці слова та їх не виконує, буде подібний до чоловіка безглуздого, який побудував свій дім на піску. 27 І полив дощ, прийшла повінь, подули вітри й налетіли на дім, так що він аж завалився, і великим було його падіння».

28 Коли ж Ісус закінчив говорити, народ дуже дивувався тому, як він навчав. 29 Бо він навчав як той, хто має владу, а не як книжники.

8 Коли він спустився з гори, за ним пішли великі натовпи людей. 2 Аж ось наблизився до нього прокажений та почав кланятися і благати: «Господи, якщо ти лише захочеш, то зможеш мене очистити». 3 Тоді Ісус, простягнувши руку, доторкнувся до нього і сказав: «Хочу. Будь чистим». І чоловік тут же очистився від прокази. 4 Потім Ісус сказав йому: «Дивись, нікому не говори про це, а піди покажись священику і принеси дар, як визначив Мойсей,— їм на свідчення».

5 І як увійшов він у Капернау́м, наблизився до нього сотник, благаючи: 6 «Пане, мій слуга лежить у домі паралізований, він сильно мучиться». 7 Ісус відказав йому: «Я зцілю його, коли прийду туди». 8 Та сотник промовив у відповідь: «Пане, я недостойний, щоб ти ввійшов під мій дах, але скажи лише слово — і слуга зцілиться. 9 Бо я сам людина підвладна, а також маю у своєму підпорядкуванні воїнів і одному кажу: «Іди» — і він іде, іншому: «Прийди» — і він приходить, а своєму рабові: «Зроби це» — і він робить». 10 Почувши таке, Ісус здивувався і промовив до тих, хто йшов за ним: «Кажу вам правду: ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої сильної віри. 11 Але говорю вам: багато хто прийде зі сходу і заходу та сяде* за столом з Авраамом, Ісаком і Яковом у небесному царстві, 12 а сини царства будуть викинені геть у темряву. Там вони будуть плакати й скреготати зубами». 13 Тож Ісус сказав сотникові: «Іди. Нехай буде тобі згідно з твоєю вірою». І в ту ж мить слуга зцілився.

14 Опісля, увійшовши в дім Петра, Ісус побачив, що Петрова теща лежить хвора в гарячці. 15 Він доторкнувся до руки жінки — і гарячка спала, а жінка підвелася й почала йому прислуговувати. 16 Коли ж звечоріло, привели до нього багатьох одержимих демонами, і він словом своїм вигнав духів та зцілив усіх недужих, 17 щоб сповнилося промовлене через пророка Ісаю: «Він узяв наші недуги і поніс наші хвороби».

18 А як Ісус побачив довкола себе натовп людей, то наказав відпливти на другий берег. 19 Після того підійшов до нього один книжник і сказав: «Учителю, я піду за тобою, хоч би куди ти пішов». 20 Але Ісус відповів: «Лисиці мають нори, а небесні птахи — місце для нічлігу, Син же людський не має де голови прихилити». 21 Відтак інший учень сказав йому: «Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька». 22 Та Ісус промовив до нього: «Йди далі за мною, а мертві нехай ховають своїх мертвих».

23 Потім Ісус сів у човен, і за ним посідали його учні. 24 Пізніше море сильно розбушувалось, так що хвилі стали заливати човен, але Ісус спав. 25 Тож учні підійшли і розбудили його, кажучи: «Господи, рятуй нас, ми тонемо!» 26 Але він сказав: «Чому ви так налякалися, маловіри?» — а тоді підвівся, вгамував вітер та море, і настала велика тиша. 27 Ті ж чоловіки були вражені й говорили: «Хто це такий, що навіть вітер та море слухаються його?»

28 А коли він прибув на другий берег — у місцевість гадари́нів, йому назустріч з цвинтаря вийшли два чоловіки, опановані демонами. Вони були надзвичайно люті, тому ніхто не наважувався проходити тією дорогою. 29 Аж раптом вони закричали: «Що ти від нас хочеш*, Божий Сину? Ти прийшов нас мучити передчасно?» 30 Поодаль же паслося велике стадо свиней. 31 Тоді демони почали благати його: «Якщо виженеш нас, то пошли в те стадо свиней». 32 Він сказав їм: «Ідіть!» Вони вийшли та увійшли у свиней. І все стадо кинулося з урвища в море та потопилось у воді. 33 Тож пастухи повтікали і, прибігши до міста, розповіли про все, а також про те, що́ сталося з чоловіками, одержимими демонами. 34 Тому все місто вийшло назустріч Ісусові. І коли люди побачили його, то дуже благали покинути їхні околиці.

9 Тож він сів у човен і, перепливши на інший бік, пішов звідти у своє місто. 2 Там чоловіки принесли до нього на ліжку паралізованого. Коли Ісус побачив їхню віру, то сказав паралізованому: «Не бійся, дитино, твої гріхи прощено». 3 А декотрі книжники почали говорити між собою: «Цей чоловік зневажає Бога». 4 Ісус же, знаючи їхні думки, сказав: «Чому виношуєте погані думки у своїх серцях? 5 Що простіше сказати: «Твої гріхи прощено» чи «Встань та й іди»? 6 Але я хочу, щоб ви знали: Син людський має владу прощати на землі гріхи». Після того сказав паралізованому: «Встань, візьми своє ліжко та йди додому». 7 І той встав та пішов додому. 8 Усі ж, хто це бачив, пройнялися страхом і прославляли Бога, який дав людям таку владу.

9 Потім, ідучи звідти, Ісус побачив чоловіка на ім’я Матвій, який сидів у конторі, де збирали податки, та й сказав йому: «Будь моїм учнем і йди за мною». Тож Матвій встав та пішов за ним. 10 Пізніше, коли Ісус і його учні сиділи* за столом у домі, прийшло чимало збирачів податків та грішників і посідали з ними. 11 Але фарисеї, побачивши це, почали питати його учнів: «Чому ваш учитель їсть разом зі збирачами податків та грішниками?» 12 І як Ісус почув це, то промовив: «Лікар потрібний не здоровим, а хворим. 13 Тож ідіть і навчіться, що́ означає: «Я хочу милосердя, а не жертви». Бо я прийшов покликати не праведних, а грішних».

14 Опісля прийшли до нього Іванові учні й запитали: «Чому ми та фарисеї постимо, а твої учні — ні?» 15 Ісус же їм відказав: «Ви, мабуть, погодитесь, що друзям нареченого немає чого сумувати, поки він ще з ними? Однак настануть дні, коли нареченого від них заберуть. Тоді вони і будуть постити. 16 Ніхто не пришиває до старого одягу латки з нової тканини, інакше латка збіжиться і діра стане ще більшою. 17 Так само не наливають молодого вина в старі бурдюки, інакше бурдюки прорвуться, вино виллється і бурдюки пропадуть. Молоде вино наливають у нові бурдюки, щоб зберегти і те, і те».

18 Коли ж він говорив їм усе це, підійшов до нього один начальник і почав кланятися йому, кажучи: «Моя донечка, напевно, вже померла, але піди та поклади на неї руку, і вона оживе».

19 Тож Ісус встав і пішов за тим начальником, а за ним його учні. 20 І одна жінка, яка дванадцять років страждала від кровотечі, підійшла до нього ззаду й доторкнулася до торочок його одягу, 21 бо постійно казала собі: «Якщо тільки торкнуся його одягу, то одужаю». 22 Ісус обернувся і, побачивши її, сказав: «Не бійся, дочко, твоя віра зцілила тебе». І в ту ж мить жінка одужала.

23 Коли ж він ввійшов у дім начальника, то побачив сопілкарів і багатьох інших людей, серед яких панував переполох. 24 Ісус звернувся до них: «Вийдіть звідси, бо дівчинка не померла, а просто спить». Почувши це, люди почали насміхатися. 25 А як усіх тих людей випровадили з будинку, він увійшов, взяв дівчинку за руку, і вона встала. 26 Чутка про це, звичайно ж, розійшлась по всій тій місцевості.

27 Потім Ісус пішов звідти. По дорозі за ним ішло двоє сліпих, які кричали: «Змилосердься над нами, Сину Давидів». 28 Коли ж Ісус увійшов у дім, сліпі підійшли до нього, і він їх запитав: «Скажіть, ви вірите, що я можу це зробити?» «Так, Господи»,— відповіли вони. 29 Тоді він доторкнувся до їхніх очей та сказав: «Нехай вам буде за вашою вірою»,— 30 і їхні очі прозріли. А Ісус суворо наказав їм: «Дивіться, щоб ніхто не дізнався про це». 31 Однак вони, вийшовши звідти, почали розповідати про нього у всій тій місцевості.

32 І як вони йшли звідтіля, до Ісуса привели німого чоловіка, який був опанований демоном. 33 Коли Ісус вигнав демона, німий заговорив. Тож натовп дивувався і казав: «Такого ще не бачив ніхто в Ізраїлі». 34 А фарисеї на це говорили: «Він виганяє демонів за допомогою володаря демонів».

35 Опісля Ісус вирушив у подорож по всіх містах та селах і там навчав у синагогах, проповідував добру новину про царство й зціляв людей з усілякими хворобами та недугами. 36 І, дивлячись на натовпи людей, він пройнявся до них жалем, бо вони були нещасні та розпорошені, як вівці без пастуха. 37 Тоді Ісус сказав своїм учням: «Жниво дуже велике, а робітників мало. 38 Тож благайте Господаря жнив, щоб він вислав робітників на свої жнива».

10 Потім він покликав своїх дванадцятьох учнів і дав їм владу виганяти нечистих духів та зціляти людей з усілякими недугами й немочами.

2 І ось імена його дванадцятьох апостолів: перший Си́мон, якого називають Петром, і Андрій, його брат; Яків, Зеведе́їв син, та його брат Іван; 3 Пилип і Варфоломій; Хома і Матвій, збирач податків; Яків, Алфе́їв син, і Таде́й; 4 Си́мон Кананı́т і Юда Іскаріот, який пізніше зрадив Ісуса.

5 Цих дванадцятьох Ісус вислав, наказавши їм: «Не виходьте на дорогу, яка веде до інших народів, і не заходьте в жодне самарійське місто, 6 а натомість ідіть до загублених овець дому Ізраїля. 7 Коли ж будете йти, проповідуйте: «Наблизилося царство небесне». 8 Оздоровлюйте хворих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених і виганяйте демонів. Даром отримали — даром давайте. 9 Не складайте собі в гаманці на поясі ні золота, ні срібла, ні міді, 10 і не беріть у дорогу ні торби, ні спіднього одягу на заміну, ні сандалій, ні палиці, бо робітник вартий своєї поживи.

11 В яке тільки місто чи село увійдете, шукайте в ньому достойних людей і залишайтесь там, аж поки не підете далі. 12 А увійшовши в дім, вітайте його мешканців, 13 і, якщо дім гідний того, нехай мир, якого бажаєте йому, прийде в нього, а якщо не гідний, то нехай ваш мир повернеться до вас. 14 Коли ж хтось вас не прийме або не слухатиме ваших слів, то, виходячи з того дому чи міста, обтрусіть порох зі своїх ніг. 15 Правду кажу вам: землі Содома і Гоморри в Судний день буде легше, аніж тому місту.

16 Ось я посилаю вас як овець поміж вовків, тож будьте обережні, як змії, і невинні, як голуби. 17 Остерігайтесь людей, бо вони видаватимуть вас у місцеві суди й бичуватимуть по своїх синагогах. 18 І через мене поведуть вас до правителів та царів, аби вони й люди з інших народів отримали свідчення. 19 Та коли вас віддадуть до суду, не тривожтеся, як і що говорити, бо тоді вам буде дано, що сказати, 20 адже не самі ви будете говорити — через вас говоритиме дух вашого Батька. 21 І віддасть брат брата на смерть, а батько — дитину. Діти повстануть проти батьків та віддадуть їх на смерть. 22 І за ім’я моє усі вас будуть ненавидіти, але хто витримає до кінця, той спасеться. 23 Коли ж вас переслідуватимуть в одному місті, втікайте до іншого, бо правду кажу вам: не встигнете обійти всі міста Ізраїля, як прийде Син людський.

24 Учень не більший від свого вчителя, а раб — від свого пана. 25 Тож учневі достатньо стати як його вчитель, а рабу — як його пан. Якщо люди називають господаря дому Вельзевулом, то хіба не назвуть так само його домашніх? 26 Отже, не бійтеся їх, бо немає нічого прихованого, що не виявиться, і таємного, що не стане відомим. 27 Що говорю вам у темряві, говоріть при світлі, і що говорю пошепки, проповідуйте з дахів. 28 І не бійтеся тих, хто вбиває тіло, але душу вбити не може; радше бійтеся того, хто може як тіло, так і душу погубити в геє́ні. 29 Хіба не продають двох горобців за одну дрібну монету? Однак жоден з них не впаде на землю без відома вашого Батька. 30 А у вас навіть волосся на голові пораховане. 31 Тож не бійтеся: ви цінніші від багатьох горобців.

32 Кожного, хто перед людьми ви́знає, що перебуває в єдності зі мною, ви́знаю і я: визнаю перед моїм небесним Батьком, що перебуваю в єдності з такою людиною. 33 А хто зречеться мене перед людьми, того і я зречуся перед моїм небесним Батьком. 34 Не думайте, що я прийшов принести на землю мир; я прийшов принести не мир, а меч. 35 Бо я прийшов порізнити сина з батьком, дочку з матір’ю, а невістку — зі свекрухою. 36 І ворогами людині стануть її ж домашні. 37 Хто любить батька чи матір більше, ніж мене, той мене не гідний, і хто любить сина чи дочку більше, ніж мене, той мене не гідний. 38 Хто не приймає свого стовпа мук і не йде за мною, той не гідний мене. 39 Хто врятує свою душу, той втратить її, і хто втратить свою душу заради мене, той її врятує.

40 Хто приймає вас, приймає і мене, а хто приймає мене, приймає і того, хто мене послав. 41 Хто приймає пророка, тому що той пророк, отримає таку ж нагороду, як і пророк, і хто приймає праведника, тому що той праведник, отримає таку ж нагороду, як і праведник. 42 І справді, кажу вам: хто напоїть одного з цих малих хоча б кухлем холодної води, тому що той є учнем, ніколи не втратить своєї нагороди».

11 Коли Ісус закінчив давати настанови своїм дванадцятьом учням, то вирушив звідти навчати й проповідувати в інших містах.

2 Іван же, почувши у в’язниці про діла Христа, послав своїх учнів, щоб ті 3 запитали його: «Ти — Той, хто має прийти? Чи нам чекати іншого?» 4 У відповідь Ісус промовив до них: «Ідіть і розкажіть Іванові, що́ ви чуєте й бачите: 5 сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені стають чистими, глухі чують, мертві воскресають, а бідним проголошується добра новина. 6 І щасливий той, для кого я не став каменем спотикання».

7 Відтак ті пішли назад, а Ісус почав говорити людям про Івана: «На що ви ходили дивитися в пустелю? На очеретину, яку гойдає вітер? 8 То, скажіть, на що ви ходили дивитися? На чоловіка, одягненого в м’які шати? Але ж ті, що носять м’які шати, перебувають у царських домах. 9 То чому ж ви ходили туди? Щоб побачити пророка? Так, кажу вам, навіть когось значно більшого, ніж пророка. 10 Саме про нього написано: «Ось посилаю перед твоїм лицем посланця, який приготує поперед тебе дорогу твою!» 11 Правду кажу вам: серед народжених жінками не з’являвся ніхто, більший від Івана Хрестителя, проте найменший у небесному царстві — більший від нього. 12 Але, починаючи від днів Івана Хрестителя й дотепер, мета, якої люди прагнуть досягти,— це небесне царство. І досягти її зможуть ті, хто докладає для цього всіх зусиль. 13 Бо всі — і Пророки, і Закон — пророкували аж до Івана; 14 і якщо хочете знати, він — «Ілля, який має прийти». 15 Хто має вуха, нехай слухає.

16 До кого можна порівняти це покоління? Воно подібне до малих дітей, які сидять на ринковій площі й кричать своїм товаришам: 17 «Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали, ми голосили, а ви з горя не били себе в груди». 18 Отож прийшов Іван — не їсть і не п’є, а люди кажуть: «Він має демона», 19 прийшов Син людський — їсть і п’є, а люди все одно кажуть: «Цей чоловік — ненажера та п’яниця, приятель збирачам податків і грішникам». Так чи інакше, мудрість доводить свою праведність вчинками».

20 А оскільки міста, в яких Ісус здійснив більшість могутніх діл, не покаялися, він почав їх ганьбити: 21 «Горе тобі, Хоразı́не! Горе тобі, Віфсаї́до! Бо якби могутні діла, виконані у вас, виконалися в Тирі та Сидоні, вони б уже давно покаялися у вереті й попелі. 22 Тож говорю: у Судний день Тиру і Сидону буде легше, ніж вам. 23 І ти, Капернау́ме, хіба звеличишся до неба? Упадеш ти до га́десу, бо якби могутні діла, виконані в тобі, виконалися в Содомі, він залишився б аж до цього дня. 24 Тому кажу: у Судний день землі содомській буде легше, ніж тобі».

25 Потім Ісус сказав: «Батьку, Господи неба і землі, славлю тебе перед усіма, бо ти заховав це від мудрих та розумних, а відкрив немовлятам. 26 Батьку, ти зробив так, адже це було тобі до вподоби. 27 Усе передав мені Батько, і ніхто Сина не знає до кінця — тільки Батько. Також Батька не знає ніхто до кінця — тільки Син і кожен, кому Син хоче його відкрити. 28 Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас. 29 Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене, тому що я лагідний та смиренний — і знайдете відсвіження для своїх душ, 30 бо ярмо моє зручне і ноша легка».

12 Тим часом Ісус переходив у суботу нивами, і його учні, зголоднівши, почали зривати колосся та їсти. 2 Коли ж фарисеї побачили це, то сказали до нього: «Поглянь! Учні твої роблять те, що Закон не дозволяє робити в суботу». 3 А Ісус їм відповів: «Хіба ви не читали, що́ зробив Давид, коли він і ті, хто був з ним, зголодніли? 4 Не читали, як він увійшов у Божий дім і як вони їли хліби представлення? Але ж ні він, ні ті, що були з ним, не мали на це права, а тільки священики. 5 І хіба ви не читали в Законі, що, хоча священики у храмі не ставляться до суботи як до священного дня, вони залишаються невинними? 6 Проте кажу вам: тут — щось більше, ніж храм. 7 Та якби ви зрозуміли, що означає вислів «хочу милосердя, а не жертви», то не засуджували б невинних. 8 Отже, Син людський є Господом суботи».

9 І, пішовши звідти, він увійшов у тамтешню синагогу, 10 в якій був чоловік із сухою рукою. Тож Ісуса запитали: «Чи дозволяє Закон зціляти в суботу?» А зробили вони це, бо шукали приводу, щоб звинуватити його. 11 Тоді він відповів: «Якби хтось з вас мав одну вівцю і вона в суботу впала б у яму, то чи ви не взяли б і не витягнули її? 12 Наскільки ж людина цінніша від вівці! Тому Закон дозволяє робити добро в суботу». 13 Після цього він промовив чоловікові: «Простягни руку». Той простяг — і рука його знову стала здоровою — такою ж, як друга. 14 Але фарисеї вийшли та змовились, щоб його погубити. 15 Довідавшись про це, Ісус покинув синагогу. І за ним вирушило багато людей, а він їх усіх зцілив. 16 Проте він заборонив їм розповідати про себе, 17 щоб сповнилось промовлене через пророка Ісаю:

18 «Ось мій слуга, якого я вибрав, мій любий, який до вподоби душі моїй! Нехай зійде на нього мій дух, і він роз’яснить народам, що таке справедливість. 19 Він не буде ні сперечатися, ні голосно кричати, і ніхто не почує його голосу на головних вулицях. 20 Надломленої очеретини він не зламає і тліючого лляного ґнота не загасить, аж поки не встановить справедливості. 21 І на його ім’я народи покладатимуть надію».

22 Потім привели до нього одержимого демоном чоловіка, який був сліпим та німим. Ісус же зцілив його, так що той заговорив і став бачити. 23 Тож усі люди були просто вражені й запитували: «Хіба він не Син Давидів?» 24 А фарисеї, почувши це, сказали: «Він виганяє демонів не інакше, як за допомогою Вельзевула*, правителя демонів». 25 Та Ісус, знаючи їхні думки, промовив до них: «Кожне царство, в якому виникає поділення, буде спустошене, і кожне місто чи дім, в якому виникає поділення, не встоїть. 26 Так само якщо Сатана виганяє Сатану, то в ньому самому виникло поділення, і як же тоді встоїть його царство? 27 І якщо я виганяю демонів з допомогою Вельзевула, то з чиєю допомогою виганяють їх ваші сини? Тому ваші ж сини будуть вам суддями. 28 А якщо я виганяю демонів за допомогою Божого духу, то Боже царство пройшло повз вас. 29 І ще: як може хтось вдертися в дім силача та заволодіти його добром, якщо спочатку не зв’яже того силача? І лише тоді він зможе пограбувати дім. 30 Хто не зі мною, той проти мене, і хто не збирає зі мною, той розсипає.

31 Тож кажу вам: усякий гріх та зневагу буде прощено людям, але зневагу проти духу прощено не буде. 32 Наприклад, хто скаже слово проти Сина людського, тому буде прощено, а хто говоритиме проти святого духу, тому не буде прощено ані в цій системі, ані в прийдешній.

33 Якщо дерево добре, то й плоди його добрі, а якщо дерево спорохнявіле, то й плоди гнилі, бо дерево пізнає́ться по його плодах. 34 Роде гадючий, хіба ви, будучи злими, можете говорити щось добре? Бо чим переповнене серце, те говорять уста. 35 Добра людина зі свого доброго скарбу виймає добрі речі, а погана людина з поганого скарбу виймає погані. 36 Кажу вам: за кожне марне слово люди дадуть відповідь Судного дня, 37 бо за свої слова будеш визнаний праведним і за свої слова будеш засуджений».

38 Опісля декотрі книжники та фарисеї сказали йому у відповідь: «Учителю, ми хочемо побачити від тебе якийсь знак». 39 Він же їм відказав: «Зле і перелюбне покоління постійно шукає знака, але воно не отримає жодного, окрім знака пророка Йони. 40 Бо як Йона був у череві велетенської риби три дні і три ночі, так само й Син людський буде в серці землі три дні і три ночі. 41 Ніневітяни встануть на суд із цим поколінням і засудять його, бо вони покаялися, почувши те, що́ проповідував Йона, а тут — хтось більший від Йони. 42 Коли настане суд, цариця з півдня воскресне з цим поколінням і засудить його, бо вона прийшла з краю землі, щоб послухати Соломонову мудрість, а тут — хтось більший від Соломона.

43 Коли нечистий дух виходить з людини, то йде посушливими місцями, шукаючи пристановища, але нічого не знаходить. 44 І він каже: «Повернусь у свій дім, звідки я виселився», і, прийшовши, бачить, що дім не зайнятий, а виметений та прикрашений. 45 Тоді дух іде й приводить із собою сімох інших духів, ще зліших за нього, і, поселившись, вони там живуть. І це ще гірше для людини, ніж те, що було спочатку. Власне так буде з цим злим поколінням».

46 Поки він ще говорив з натовпом, прийшли його мати і брати та й стали надворі, прагнучи порозмовляти з ним. 47 Тож хтось сказав йому: «Там твоя мати з братами твоїми, вони хочуть поговорити з тобою». 48 У відповідь він промовив до них: «Хто моя мати і хто мої брати?» 49 І, показуючи рукою на своїх учнів, сказав: «Ось моя мати і брати мої! 50 Бо кожен, хто виконує волю мого небесного Батька, є мені братом, і сестрою, і матір’ю».

13 У той день Ісус, вийшовши з дому, сів коло моря. 2 До нього зійшовся великий натовп людей, тому він сів у човен, тимчасом як люди залишалися стояти на березі. 3 Тоді він почав багато їм розповідати, наводячи приклади: «Якось сіяч вийшов сіяти. 4 І, коли сіяв, трохи насіння впало при дорозі, але прилетіли птахи та й повидзьобували його. 5 Ще трохи насіння впало на кам’янисте місце, де було мало землі. Отож насіння відразу проросло, бо земля була неглибока. 6 Та коли зійшло сонце, то спалило його, і воно засохло, оскільки не мало коріння. 7 Ще одна частина насіння впала між терни, але терни виросли й заглушили його. 8 Однак інше насіння впало на добру землю та почало давати плоди — одне в сто разів більше, інше в шістдесят, а ще інше в тридцять. 9 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».

10 Тож учні підійшли до нього і запитали: «Чому, коли ти навчаєш, то постійно використовуєш приклади?» 11 Він же їм сказав: «Вам дано зрозуміти священні таємниці небесного царства, а їм — ні. 12 Бо кожен, хто має, отримає ще більше і матиме надмір, а хто не має, від того буде забрано навіть те, що він має. 13 Я навчаю їх за допомогою прикладів, бо, дивлячись, вони дивляться надаремно, і, слухаючи, слухають надаремно, і не розуміють суті сказаного. 14 На них сповнюються слова з пророцтва Ісаї: «Ви будете слухати, але так і не зрозумієте суті сказаного, будете дивитися, але так і не побачите, 15 бо їхнє серце огрубіло. Вухами вони чують, але не відгукуються, а очі свої вони заплющили, щоб ніколи не бачити, і вухами не чути, і серцем не зрозуміти суті, і не навернутися та не отримати від мене зцілення».

16 Щасливі ви, бо очі ваші бачать і вуха ваші чують. 17 Правду кажу вам: багато пророків і праведних людей дуже хотіли побачити те, що бачите ви, але не побачили, і почути те, що чуєте ви, але не почули.

18 А тепер послухайте приклад про сіяча. 19 Якщо хтось чує слово про царство, але не розуміє його суті, то приходить Злий і вириває посіяне з серця тієї людини. Це той, у кого насіння впало при дорозі. 20 У кого ж насіння впало на кам’янисте місце — це той, хто чує слово і відразу з радістю приймає його. 21 Проте він не має кореня, і, хоча тримається якийсь час, але коли настає лихо чи переслідування за слово, зараз же відпадає від віри. 22 Що ж до людей, у котрих насіння потрапляє між терни, то вони чують слово, однак тривоги цієї системи та багатство, яке може ввести в оману, заглушують слово, і вони не приносять жодного плоду. 23 А ті, у кого насіння впало на добру землю, чують слово та розуміють його суть. Власне вони і приносять плід — одні в сто разів більше, інші в шістдесят, а ще інші в тридцять».

24 Ісус навів їм ще один приклад, кажучи: «Небесне царство можна прирівняти до чоловіка, який посіяв на полі добре насіння. 25 Поки люди спали, прийшов його ворог, посіяв серед пшениці бур’яни та й пішов собі. 26 А коли зійшли паростки та з’явилися плоди, проросли й бур’яни. 27 Тож прийшли раби господаря і сказали йому: «Пане, хіба не добре насіння ти посіяв на полі? Звідки ж з’явилися бур’яни?» 28 А той відповів: «Це зробив ворог, якийсь чоловік». Вони запитали його: «Хочеш, ми підемо і повириваємо їх?» 29 Він же сказав: «Не треба, щоб, вириваючи бур’яни, ви часом не вирвали й пшениці. 30 Нехай і те, і те росте разом до жнив, а під час жнив я скажу женцям спочатку позбирати бур’яни, позв’язувати їх у снопи і спалити, а потім піти та зібрати до моєї комори пшеницю».

31 І він навів їм ще один приклад: «Небесне царство можна прирівняти до гірчичного зернятка, яке чоловік посіяв на своєму полі. 32 Це насіння найдрібніше з усіх, але коли виростає, стає найбільшою городньою рослиною і робиться деревом, так що небесні птахи прилітають і селяться в його вітті».

33 Далі він розповів їм ще такий приклад: «Небесне царство можна прирівняти до закваски, яку жінка взяла і змішала з трьома великими мірами борошна, так що заквасилося все тісто».

34 Усе це Ісус розповідав натовпам за допомогою прикладів. І без прикладів він до них не говорив, 35 аби сповнилося сказане через пророка: «Розкрию уста свої та наведу приклади, і сповіщу те, що приховувалось ще від заснування світу».

36 Потім, відпустивши натовпи, він зайшов у дім. До нього прийшли учні та сказали: «Поясни нам приклад про бур’яни на полі». 37 У відповідь він промовив: «Сіяч, який посіяв добре насіння,— це Син людський, 38 поле — це світ, добре насіння — сини царства, бур’яни — сини Злого, 39 а ворог, який посіяв їх,— це Диявол, жнива — закінчення цієї системи, а женці — ангели. 40 Тому, подібно як люди збирають бур’яни і спалюють їх у вогні, так буде і під час закінчення цієї системи. 41 Син людський пошле своїх ангелів, і ті позбирають у його царстві всіх, хто є каменем спотикання, і тих, хто чинить беззаконня, 42 та повкидають їх до вогняної печі, де вони будуть плакати і скреготати зубами. 43 А праведні у той час сяятимуть, як сонце, в царстві свого Батька. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.

44 Небесне царство можна прирівняти також до скарбу, захованого в полі. Коли чоловік знайшов цей скарб, то сховав його і на радощах пішов, продав увесь свій маєток і купив те поле.

45 А ще небесне царство можна прирівняти до мандрівного купця, який шукає гарних перлин. 46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він пішов та зараз же продав увесь свій маєток і купив її.

47 Також небесне царство можна прирівняти до невода, який закинули в море і зібрали усіляку рибу. 48 Коли невід наповнився, рибалки витягли його на берег і, посідавши, повідбирали добру рибу в посудини, а непридатну повикидали. 49 Саме так буде під час закінчення цієї системи: ангели вийдуть, відділять злих від праведних 50 і вкинуть злих до вогняної печі, де вони будуть плакати і скреготати зубами.

51 Скажіть, ви зрозуміли суть моїх слів?» «Зрозуміли»,— відповіли вони. 52 Тоді він промовив: «Тож і кожен наставник, який отримав знання про небесне царство, подібний до господаря дому, котрий дістає зі своєї скарбниці нове і старе».

53 А як Ісус закінчив наводити ці приклади, то вирушив звідти далі. 54 Коли ж він прийшов у рідні краї, то почав навчати в тамтешній синагозі, а люди дивувались і казали: «Звідки в цього чоловіка така мудрість і сила, щоб виконувати могутні діла? 55 Хіба він не син теслі? Хіба його мати — не Марія, і хіба Яків, Йосип, Симон і Юда — не його брати? 56 А сестри його? Хіба всі вони не з нами? Звідки ж у нього все це?» 57 Тож вони не хотіли повірити в нього. Але Ісус сказав: «Пророка шанують скрізь, тільки не в рідних краях та не в рідному домі». 58 І через їхнє невірство він виконав там небагато могутніх діл.

14 Власне тоді розмови про Ісуса дійшли до Ірода, правителя області. 2 Тож він сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель. Він воскрес з мертвих, тому і виконує могутні діла». 3 Бо Ірод заарештував Івана, закував його і кинув до в’язниці. А зробив він це через Іродіа́ду, дружину свого брата, Пилипа, 4 тому що Іван говорив йому: «За Законом ти не можеш мати її». 5 Ірод же, хоч і прагнув його вбити, боявся людей, оскільки вони вважали його за пророка. 6 А коли відзначали день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала і так сподобалася Іроду, 7 що він поклявся дати їй усе, чого тільки вона забажає. 8 І дівчина, послухавшись намовлянь матері, сказала: «Дай мені на тарелі голову Івана Хрестителя». 9 Цар зажурився, але через клятву і тих, хто був з ним за столом, наказав дати їй голову 10 і послав до в’язниці людей, щоб вони відрубали голову Іванові. 11 І голову принесли на тарелі та віддали дівчині, а вона віднесла її матері. 12 Опісля прийшли Іванові учні, забрали тіло й поховали його, а потім пішли та розповіли все Ісусу. 13 Почувши, що трапилось, Ісус відправився звідти човном, аби побути наодинці, але люди дізналися про це і подалися за ним пішки зі своїх міст.

14 Як Ісус вийшов з човна, то побачив великий натовп людей. Він пройнявся до них жалем та зцілив хворих. 15 Коли ж звечоріло, до нього підійшли учні та сказали: «Година вже пізня, а це місце відлюдне. Розпусти людей, щоб пішли по довколишніх селах і купили собі щось поїсти». 16 Проте Ісус відказав: «Не треба їм іти звідси: ви дайте їм їсти». 17 Та вони відповіли: «Ми нічого не маємо, тільки п’ять хлібин і дві риби». 18 Він же сказав: «Принесіть їх мені», 19 а тоді наказав людям посідати* на траву, взяв ті п’ять хлібин і дві риби та, подивившись на небо, помолився. І він поламав хліб, роздав його учням, а вони — людям. 20 Тож усі їли й наситилися, а потім зібрали все, що залишилось,— дванадцять повних кошиків. 21 Тих же, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків, окрім жінок і малих дітей. 22 Відразу після того Ісус звелів своїм учням сісти в човен і перепливти на другий берег, а сам залишився, щоб розпустити натовпи.

23 Врешті, розпустивши натовпи, він пішов на гору, щоб помолитися на самоті. І хоча вже було пізно, він залишався там один. 24 На той час човен був за багато сотень метрів від берега, і через зустрічний вітер учням було тяжко веслувати. 25 Але о четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них по морю. 26 Помітивши, що він йде по морю, учні стривожилися і заговорили: «Це примара!» — та закричали зі страху. 27 Проте Ісус відразу звернувся до них, говорячи: «Наберіться духу, це я. Не лякайтесь». 28 У відповідь Петро сказав: «Господи, якщо це ти, накажи — і я піду до тебе по воді». 29 Тож він сказав: «Іди!» Тоді Петро вийшов з човна і пішов по воді до Ісуса. 30 Але через бурю він злякався і, коли почав тонути, закричав: «Господи, рятуй мене!» 31 Ісус умить простягнув руку, підхопив його і сказав: «Маловіре, чому ти засумнівався?» 32 А як вони сіли в човен, буря вщухла. 33 Тоді учні, які були в човні, вклонилися Ісусу, кажучи: «Ти дійсно Божий Син». 34 І вони перепливли на інший бік та причалили до берега в Генісаре́ті.

35 А жителі тієї місцевості, впізнавши Ісуса, розіслали посланців по всій околиці, і люди поприводили до нього всіх хворих. 36 Ті благали в нього дозволу хоча б доторкнутися до торочок його вбрання. І всі, що торкалися, повністю одужували.

15 Потім до Ісуса прийшли з Єрусалима фарисеї та книжники і сказали: 2 «Чому твої учні порушують традиції своїх прабатьків? Приміром, вони не миють рук, коли збираються їсти».

3 У відповідь він запитав: «А чому й ви порушуєте Божу заповідь заради своїх традицій? 4 Наприклад, Бог сказав: «Шануй батька і матір», а також «Нехай той, хто злословить батька чи матір, помре». 5 Ви ж говорите: «Достатньо сказати батькові чи матері: «Все, що я маю, чим ти міг би скористатися від мене,— це дар, присвячений Богові»,— 6 і можна взагалі не шанувати батька». Так ви заради своєї традиції позбавили сили Боже слово. 7 Лицеміри, Ісая влучно пророкував про вас: 8 «Ці люди шанують мене своїми устами, але серце їхнє далеко від мене. 9 Проте даремно вони поклоняються мені, бо видають людські заповіді за Божі вчення». 10 Після цього він покликав натовп і сказав: «Послухайте і зрозумійте: 11 людину опоганює не те, що входить в уста, а те, що виходить з її уст,— саме це опоганює людину».

12 Відтак підійшли до Ісуса учні та запитали: «Ти знаєш, що твої слова стали для фарисеїв каменем спотикання?» 13 Він же відповів: «Кожна рослина, яку посадив не мій небесний Батько, буде вирвана з коренем. 14 Тож полиште їх. Це сліпі провідники. А якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму». 15 Тоді Петро попросив: «Поясни нам цей приклад». 16 На це Ісус сказав: «Невже ви й досі не розумієте? 17 Невже не знаєте: все, що входить в уста, потрапляє до нутрощів і виходить у стічний рів? 18 Однак те, що виходить з уст, походить із серця, і саме воно опоганює людину. 19 Із серця, наприклад, походять злі думки, вбивства, перелюб, блуд, злодійство, лжесвідчення і богохульство. 20 Саме це опоганює людину, а коли вона їсть немитими руками, це її не опоганює».

21 І, пішовши звідти, Ісус подався в околиці Тира й Сидона. 22 Аж ось вийшла фінікійка, яка жила в тій місцевості, і почала кричати: «Господи, Сину Давидів, змилосердься наді мною! Моя дочка одержима демоном і сильно страждає». 23 Але у відповідь він не сказав їй ні слова. Тоді підійшли його учні й почали просити його: «Відправ її, бо вона без упину кричить вслід за нами». 24 А він відповів: «Я був посланий не до всіх, а тільки до загублених овець з дому Ізраїля». 25 Однак жінка підійшла й почала кланятися йому, говорячи: «Господи, допоможи мені!» 26 Він же промовив у відповідь: «Недобре забрати хліб від дітей і кинути цуценятам». 27 Проте вона сказала: «Так, Господи, але ж цуценята їдять крихти, які падають зі столу їхніх господарів». 28 На це Ісус промовив: «О жінко, яка велика твоя віра! Нехай тобі буде так, як прагнеш». І в ту ж мить її дочка зцілилась.

29 Вирушивши звідти, Ісус пішов далі і дійшов до Галілейського моря. Там він піднявся на гору і сів. 30 Тоді почали приходити до нього великі натовпи людей, приводячи з собою кульгавих, калік, сліпих, німих та багатьох інших, і буквально кидали їх до його ніг, а він їх зціляв. 31 І коли всі бачили, що німі говорять, кульгаві ходять, а сліпі бачать, то дивувалися та прославляли Бога Ізраїлевого.

32 Ісус же покликав до себе учнів і сказав: «Шкода мені цих людей, бо вже три дні вони зі мною і не мають нічого їсти, а відправити їх голодними не хочу, щоб вони не ослабнули в дорозі». 33 Та учні сказали: «Де в цьому відлюдному місці взяти стільки хліба, щоб нагодувати такий великий натовп?» 34 Ісус же їх запитав: «Скільки маєте хлібин?» Ті відповіли: «Сім і декілька рибок». 35 І, наказавши натовпу посідати* на землю, 36 він взяв сім хлібин і рибу, віддав подяку, поламав хліб та почав роздавати учням, а вони — людям. 37 Тож усі їли та наситились, і позбирали те, що залишилося,— сім повних кошів. 38 А тих, хто їв, було чотири тисячі чоловіків, крім жінок і малих дітей. 39 Зрештою, відправивши людей, він сів у човен і поплив у місцевість Магада́н.

16 Там підійшли до нього фарисеї та саддукеї і, випробовуючи його, попросили показати їм знак з неба. 2 Він же їм сказав: «[Коли вечоріє, ви зазвичай говорите: «Буде ясна погода, бо небо вогненно-червоне», 3 а вранці: «Сьогодні буде холодно і падатиме дощ, бо небо вогненно-червоне, але похмуре». Прикмети на небі ви вмієте тлумачити, проте ознак цього часу витлумачити не можете.] 4 Зле й перелюбне покоління постійно шукає знака, але не отримає жодного, окрім знака Йони». Тож, покинувши їх, він пішов геть.

5 А учні переправились на інший берег, однак забули взяти з собою хліба. 6 Ісус сказав їм: «Вважайте, остерігайтеся фарисейської і саддукейської закваски». 7 Та вони почали розмірковувати між собою: «Ми не взяли ані хлібини». 8 Знаючи це, Ісус промовив: «Маловіри, чому ви розмірковуєте між собою про те, що не маєте хліба? 9 Невже ви й досі не розумієте? Не пам’ятаєте, як п’ятьма хлібинами наїлися п’ять тисяч і скільки потім кошиків зібрали? 10 Або як сімома хлібинами наїлись чотири тисячі і скільки кошів ви зібрали? 11 Як же не розумієте, що я говорив вам не про хліб? Остерігайтеся фарисейської та саддукейської закваски». 12 Аж тоді вони збагнули, що він казав остерігатися не хлібної закваски, а вчення фарисеїв і саддукеїв.

13 Потім, прийшовши в околиці Кеса́рії Пилипової, Ісус почав питати своїх учнів: «Що люди говорять: хто такий Син людський?» 14 Вони ж відповіли: «Декотрі кажуть, що Іван Хреститель, інші — Ілля, а ще інші — Єремı́я або один з пророків». 15 Тоді він сказав: «А ви, що ви думаєте? Хто я такий?» 16 У відповідь Си́мон Петро промовив: «Ти — Христос, Син живого Бога». 17 На це Ісус сказав: «Щасливий ти, Си́моне, сину Йони, бо не плоть і кров виявили це тобі, а мій небесний Батько. 18 До того ж говорю тобі: ти — Петро, і на цій скелі я збудую свій збір, і брами га́десу не подолають його. 19 Я дам тобі ключі від небесного царства, і все, що ти зв’яжеш на землі, уже буде зв’язане на небесах, а що розв’яжеш на землі, уже буде розв’язане на небесах». 20 І він суворо наказав учням нікому не говорити, що він — Христос.

21 Відтоді Ісус Христос розповідав учням про те, що він повинен піти в Єрусалим і зазнати багатьох страждань від рук старійшин, старших священиків та книжників і що потім вб’ють його, та на третій день він воскресне. 22 Почувши це, Петро відвів Ісуса вбік та почав дорікати йому: «Змилосердься над собою, Господи, нехай з тобою таке ніколи не станеться». 23 Однак Ісус, відвернувшись від Петра, сказав: «Геть від мене, Сатано! Для мене ти камінь спотикання, бо думаєш не про Боже, а про людське».

24 Потім Ісус сказав своїм учням: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свого стовпа мук і постійно йде за мною. 25 Бо хто хоче врятувати свою душу, той її погубить. А хто погубить свою душу заради мене, той знайде її. 26 Яка ж користь людині, коли вона здобуде цілий світ, але погубить свою душу? Або що дасть людина взамін за душу свою? 27 Адже Син людський має прийти у славі Батька свого зі своїми ангелами і тоді заплатить кожному за його вчинками. 28 Правду кажу вам: серед тих, що тут стоять, є особи, які не скуштують смерті, аж поки не побачать Сина людського, котрий приходить у своєму царстві».

17 Через шість днів Ісус взяв із собою на високу гору Петра, Якова та його брата, Івана, і з ними більше нікого не було. 2 Там, на горі, Ісус преобразився перед ними. Тоді обличчя його засяяло, немов сонце, а вбрання його стало сліпучо-білим, як світло. 3 І перед ними з’явилися Мойсей та Ілля і почали розмовляти з ним. 4 Тож Петро сказав Ісусу: «Господи, добре нам тут. Якщо хочеш, поставлю тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». 5 Коли він ще говорив, їх огорнула ясна хмара, а з хмари пролунав голос: «Це Син мій улюблений, якого я схвалюю. Слухайте його». 6 Почувши це, учні попадали долілиць і дуже злякалися. 7 Тоді Ісус підійшов, торкнувся їх і сказав: «Встаньте, не бійтеся». 8 І, звівши очі, вони побачили, що, окрім Ісуса, коло них більше нікого немає. 9 А як вони спускалися з гори, Ісус наказав їм: «Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син людський не воскресне з мертвих».

10 Проте учні запитали його: «Чому ж книжники говорять, що спочатку має прийти Ілля?» 11 А він їм відповів: «Ілля справді прийде і все відновить. 12 Але кажу вам: Ілля вже прийшов, та його не розпізнали і зробили з ним те, що хотіли. Так і Сину людському належить постраждати від їхніх рук». 13 Тоді учні зрозуміли, що він говорив про Івана Хрестителя.

14 І коли вони наблизились до натовпу людей, до Ісуса підійшов чоловік і, впавши навколішки, сказав: 15 «Господи, змилосердься над моїм сином, бо він епілептик і дуже мучиться. Він часто падає то в вогонь, то в воду. 16 Я привів його до твоїх учнів, але вони не змогли його зцілити». 17 На це Ісус сказав: «О безвірне й зіпсоване покоління! Скільки мені ще бути з вами? Скільки ще терпіти вас? Приведи його до мене». 18 Тоді Ісус засудив демона, і демон вийшов з хлопця, а хлопець у ту ж мить одужав. 19 Опісля учні підійшли до Ісуса й наодинці запитали: «Чому ми не змогли його вигнати?» 20 Він же сказав їм: «Тому що вам бракує віри. Правду кажу вам: якщо ви будете мати віру хоча б з гірчичне зернятко, то скажете цій горі: «Пересунься звідси он туди» — і вона пересунеться, і нічого не буде для вас неможливого». 21 —

22 Потім вони зібралися в Галілеї, і там Ісус сказав їм: «Син людський має бути відданий у руки людей, 23 і вони його вб’ють, та на третій день він воскресне». Тому учні дуже зажурилися.

24 Коли ж вони прибули в Капернау́м, люди, які збирали дводрахмовий податок, підійшли до Петра й запитали: «Хіба ваш учитель не сплачує дводрахмового податку?» 25 Петро відповів: «Сплачує». Але коли він увійшов у дім, Ісус випередив його, запитавши: «Як ти вважаєш, Симоне, від кого земні царі беруть мито чи подушний податок: від своїх синів чи від чужих?» 26 Коли Петро відповів: «Від чужих», Ісус сказав: «Отже, сини звільнені від податку. 27 Але щоб не давати підстави для спотикання, піди до моря, закинь рибальський гачок і візьми першу зловлену рибу, а коли відкриєш їй рот, знайдеш статер*. Тож візьми його та дай за мене і за себе».

18 Тоді підійшли до Ісуса учні й запитали: «Хто найбільший у небесному царстві?» 2 А він, покликавши до себе малу дитину, поставив її серед них 3 та промовив: «Правду кажу вам: якщо ви не навернетесь і не станете, як малі діти, то ніколи не увійдете в небесне царство. 4 Тож, хто впокориться, як ця мала дитина, той і є найбільший у небесному царстві. 5 І якщо хтось приймає таку малу дитину в моє ім’я, той приймає і мене. 6 Однак хто стане каменем спотикання для когось із цих малих, що вірять у мене, то ліпше було б повісити йому на шию жорно, подібне до того, яке зазвичай обертає осел, і втопити його у відкритому морі.

7 Горе цьому світові, бо він призводить людей до спотикання! Звичайно, спотикання неминуче з’являться, але горе людині, через яку вони з’являться! 8 Тож якщо твоя рука чи нога доводить тебе до спотикання, відсічи її та викинь — ліпше отримати життя, будучи калікою чи одноногим, ніж з двома руками й двома ногами бути вкиненим у вічний вогонь. 9 І якщо око доводить тебе до спотикання, вирви його та викинь — ліпше тобі отримати життя, будучи однооким, аніж з двома очима бути вкиненим у вогняну геє́ну. 10 Дивіться, не зневажайте нікого з цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели в небі завжди бачать обличчя мого небесного Батька. 11 —

12 Як ви думаєте, коли якийсь чоловік має сто овець і одна з них заблукає, чи ж не залишить він дев’яносто дев’ятьох на горі та не вирушить на пошуки тієї заблуканої? 13 І якщо йому вдасться знайти її, то, правду кажу вам, він буде тішитися за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ятьох, котрі не заблукали. 14 Так само й мій небесний Батько не бажає, аби загинув хоч один з цих малих.

15 Якщо ж твій брат учинить гріх, піди та вияви його провину наодинці з ним. Коли він послухається, ти здобув свого брата, 16 а коли не послухається, візьми з собою ще одного чи двох, щоб підтвердити кожну справу устами двох чи трьох свідків. 17 Якщо він не послухається і їх, скажи збору. Якщо ж і збору не послухається, нехай він буде для тебе, як людина з іншого народу і як збирач податків.

18 Правду кажу вам: усе, що зв’яжете на землі, буде вже зв’язано на небі, а що розв’яжете на землі, буде вже розв’язано на небі. 19 Ще раз кажу вам: якщо двоє з вас на землі домовляться просити мого небесного Батька про щось важливе, то він виконає це для них. 20 Бо де двоє або троє зібралися в моє ім’я, там і я посеред них».

21 Тоді підійшов до нього Петро і запитав: «Господи, якщо мій брат грішить проти мене, скільки разів я повинен прощати йому? Аж до семи разів?» 22 Ісус відповів: «Говорю тобі, не до семи, а до сімдесяти семи разів.

23 Тому царство небесне можна прирівняти до царя, який захотів, щоб раби повіддавали йому борги. 24 І коли він взявся за цю справу, привели до нього чоловіка, який заборгував йому десять тисяч талантів*. 25 Оскільки ж раб не мав чим віддати, пан наказав продати і його, і дружину, і дітей, і все його майно та сплатити борг. 26 Але раб упав і почав кланятися йому, кажучи: «Потерпи мені, і я все тобі віддам». 27 Пройнявшись жалем, пан відпустив раба і скасував його борг. 28 Проте, вийшовши звідти, цей раб знайшов іншого раба, який заборгував йому сто денаріїв. Він схопив того раба і став душити його та казати: «Віддай усе, що ти заборгував». 29 Тоді раб упав і почав благати його: «Потерпи мені, і я все тобі віддам». 30 Однак він не захотів, а пішов і кинув його до в’язниці, аж поки той не віддасть боргу. 31 Коли ж інші раби побачили це, то дуже зажурилися і пішли та розповіли про все своєму пану. 32 А пан покликав того раба й сказав: «Злий рабе, я скасував увесь твій борг, бо ти благав мене. 33 Чи не мав би й ти змилосердитися над своїм товаришем, як я змилосердився над тобою?» 34 І, розгнівавшись, пан віддав його в’язничним вартовим, аж поки той не поверне всього боргу. 35 Так само мій небесний Батько поведеться з вами, якщо кожен з вас не простить своєму братові від усього серця».

19 Закінчивши це говорити, Ісус вирушив з Галілеї до окраїн Юдеї за Йордан. 2 А за ним ішли великі натовпи людей, і, прийшовши туди, він їх зцілив.

3 Тоді підійшли до Ісуса фарисеї і, бажаючи випробувати його, запитали: «Чи дозволено Законом розлучатися чоловікові зі своєю дружиною з будь-якої причини?» 4 На це він відповів: «Хіба ви не читали, що той, хто створив їх, від самого початку створив їх як чоловіка і жінку? 5 І хіба не читали, що він сказав: «Тому покине чоловік батька і матір та приліпиться до своєї дружини, і стануть обоє одним тілом»? 6 Так що вони вже не двоє, а одне тіло. Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє». 7 Та вони запитали: «Чому ж тоді Мойсей звелів дати свідоцтво про розлучення і розлучитися з нею?» 8 Ісус сказав: «Серця ваші зачерствілі, тому Мойсей і пішов на поступки та дозволив вам розлучатися зі своїми дружинами, але від самого початку так не було. 9 Говорю вам: хто розлучається зі своєю дружиною не через блуд і одружується з іншою, той чинить перелюб».

10 Тоді учні сказали йому: «У такому разі взагалі не варто одружуватися». 11 Ісус же відповів: «На таке можуть погодитись не всі, а тільки ті, хто має дар. 12 Бо є скопці, які є такими ще від народження, і є скопці, яких зробили скопцями люди. Також є скопці, які самі себе зробили скопцями заради небесного царства. І хто може на таке погодитись, нехай погоджується».

13 Потім почали приводити до нього діток, щоб він поклав на них руки і помолився, але учні сварили їх за це. 14 Та Ісус сказав: «Облиште діток і не заважайте їм приходити до мене, бо саме таким належить небесне царство». 15 І, поклавши на них руки, він пішов звідти.

16 Аж ось підійшов до нього один чоловік і запитав: «Учителю, що доброго мені робити, аби отримати вічне життя?» 17 Ісус же відповів: «Чому питаєш мене про те, що є добрим? Доброю є лише одна особа. Проте якщо ти бажаєш отримати життя, завжди виконуй заповіді». 18 А чоловік запитав його: «Які?» Ісус відповів: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не давай лжесвідчення, 19 шануй батька та матір і люби свого ближнього, як самого себе». 20 Той же йому сказав: «Усього цього я дотримуюся. Чого ще бракує мені?» 21 Ісус промовив: «Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай своє майно і роздай бідним. Так ти збереш собі скарб у небі. А тоді приходь та будь моїм учнем». 22 Почувши ці слова, молодий чоловік пішов звідти зажурений, бо мав великий маєток. 23 А Ісус сказав учням: «Правду кажу вам, важко буде багатому ввійти в царство небесне. 24 І ще хочу сказати: легше верблюдові пролізти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Боже царство».

25 Коли учні це почули, то надзвичайно здивувались і запитали: «Чи може тоді взагалі хтось спастися?» 26 Подивившись їм у вічі, Ісус відповів: «Для людей це неможливе, але для Бога можливе все».

27 Відтак Петро сказав йому: «А от ми... Ми полишили все і пішли за тобою. Що ж нам за це буде?» 28 Ісус відповів: «Правду кажу вам, під час відтворення, коли Син людський сяде на свій славетний престол, ви, що пішли вслід за мною, також сядете на дванадцятьох престолах і будете судити дванадцять племен Ізраїля. 29 І кожен, хто покинув дім, братів, сестер, батька, матір, дітей та зе́млі заради мого імені, отримає в багато разів більше й успадкує вічне життя.

30 Тож багато перших стануть останніми, а останні — першими.

20 Небесне царство можна прирівняти до одного чоловіка, господаря, який вийшов удосвіта, щоб найняти робітників у свій виноградник. 2 Домовившись з робітниками про денарій за день, він відправив їх у виноградник. 3 Пізніше він вийшов коло години третьої і побачив інших, які стояли без роботи на ринковій площі. 4 Господар і їм сказав: «Ви теж ідіть у виноградник, а я заплачу вам, скільки належить». 5 Тож вони пішли. І він вийшов ще коло години шостої, а пізніше коло дев’ятої і зробив те саме. 6 Зрештою він вийшов коло одинадцятої години і побачив ще інших, які там стояли, та й сказав: «Чому ви тут стоїте цілий день без роботи?» 7 Вони відповіли: «Бо ніхто нас не найняв». Тоді він їм сказав: «І ви йдіть у виноградник».

8 А як звечоріло, власник виноградника наказав своєму управителю: «Поклич робітників та видай їм платню — починаючи від останнього і аж до першого». 9 Коли прийшли чоловіки, які працювали з одинадцятої години, кожен з них отримав по денарію. 10 Тому як прийшли перші, то сподівалися, що отримають більше, проте і їм дали по денарію. 11 І, отримавши платню, вони почали нарікати на господаря 12 та казати: «Останні пропрацювали лише годину, а ти заплатив їм нарівні з нами. Ми ж цілісінький день трудилися і зносили спекоту!» 13 Проте у відповідь одному з них господар сказав: «Чоловіче, я нічим не скривдив тебе. Хіба ти домовлявся зі мною не про денарій? 14 Бери своє і йди. А цьому останньому я хочу дати стільки ж, скільки й тобі. 15 Хіба я не маю права робити зі своїм майном усе, що хочу? А може, ти злий* через те, що я виявив великодушність?» 16 Так останні будуть першими, а перші — останніми».

17 Збираючись вирушити до Єрусалима, Ісус покликав дванадцятьох учнів і дорогою сказав їм: 18 «Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син людський буде відданий старшим священикам та книжникам. Вони засудять його на смерть 19 і віддадуть людям з інших народів, щоб ті насміхалися з нього, бичували його і прибили до стовпа, але на третій день він воскресне».

20 Тоді мати Зеведе́євих синів підійшла до Ісуса зі своїми синами і почала вклонятися йому та чогось просити. 21 А він запитав її: «Чого ти хочеш?» Вона ж відповіла: «Замов слово, щоб обидва ці мої сини сиділи у твоєму царстві — один праворуч від тебе, а другий ліворуч». 22 Та Ісус відказав: «Ви не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я питиму?» Вони відповіли: «Можемо». 23 На це він сказав: «Ви справді будете пити чашу мою, але хто сидітиме праворуч чи ліворуч — це залежить не від мене. Таку можливість отримують ті, для кого це приготував мій Батько».

24 Коли про це почули десятеро інших, вони обурилися на тих двох братів. 25 Але Ісус, покликавши їх до себе, сказав: «Ви знаєте, що правителі народів панують над людьми і видатні особи володарюють над ними. 26 Проте серед вас так не має бути, а, навпаки, хто хоче бути поміж вами великим, повинен стати слугою. 27 І хто з-поміж вас хоче бути першим, повинен стати рабом. 28 Подібно й Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб послужити і дати душу свою як викуп за багатьох».

29 А коли вони виходили з Єрихона, за Ісусом йшов великий натовп. 30 Аж ось двоє сліпих, які сиділи при дорозі, почули, що Ісус проходить поряд, і почали кричати: «Змилосердься над нами, Господи, Сину Давидів!» 31 Та люди з натовпу суворо наказували їм мовчати, однак ті кричали ще голосніше: «Змилосердься над нами, Господи, Сину Давидів!» 32 Тож Ісус зупинився, покликав сліпих і запитав: «Що хочете, аби я для вас зробив?» 33 Вони сказали: «Господи, нехай розкриються наші очі». 34 Пройнявшись жалем, Ісус доторкнувся до їхніх очей, і ті відразу прозріли та пішли за ним.

21 Коли Ісус з учнями наблизилися до Єрусалима й прибули у Вітфагı́ю, що на Оливковій горі, Ісус послав уперед двох з них, 2 сказавши: «Підіть у село, що перед вами, і там одразу побачите прив’язану ослицю з ослям. Відв’яжіть їх і приведіть до мене. 3 А якщо хтось буде вам щось говорити, то скажіть: «Вони потрібні Господу». І тоді вам зараз же їх віддадуть».

4 Усе це відбулося, щоб сповнились промовлені через пророка слова: 5 «Скажіть дочці Сіону: «Ось їде до тебе твій Цар, він лагідний, він сидить на ослі — на осляті, народженому від в’ючної ослиці».

6 Тож учні пішли й зробили все так, як наказав їм Ісус. 7 І привели вони ослицю та її осля й поклали на них свій одяг, а він сів зверху. 8 І дуже багато людей з натовпу стелили на дорозі свій одяг, інші ж зрізали гілки з дерев і застилали ними дорогу. 9 А ті, що йшли попереду і позаду нього, вигукували: «Молимо, спаси Сина Давидового! Благословенний, хто йде в ім’я Єгови! Молимо тебе, той, хто сидить у небі, спаси його!»

10 І як він в’їхав до Єрусалима, ціле місто охопило хвилювання і народ питав: «Хто це такий?» 11 Люди ж з натовпу говорили: «Це Ісус, пророк з Назарета галілейського!»

12 Потім ввійшов Ісус у храм і повиганяв звідти всіх продавців та покупців. Він також поперекидав столи міняльників та лавки тих, хто продавав голубів. 13 І він сказав їм: «Написано: «Мій дім називатиметься домом молитви», ви ж робите з нього печеру розбійників». 14 Також підходили до нього у храмі сліпі й кульгаві, і він їх зціляв.

15 Коли ж старші священики й книжники побачили його чуда і хлопців, котрі вигукували в храмі: «Молимо, спаси Сина Давидового!» — то обурились 16 і сказали до нього: «Ти чуєш, що́ вони говорять?» А Ісус їм відповів: «Чую. Хіба ви ніколи не читали: «З уст немовлят і грудних дітей ти учинив хвалу»?» 17 І, полишивши їх, він вийшов з міста та пішов у Віфанı́ю, де й переночував.

18 А вдосвіта, повертаючись у місто, Ісус зголоднів. 19 Тоді він побачив при дорозі фігове дерево та підійшов до нього, але, не знайшовши нічого, окрім листя, сказав: «Нехай же ти ніколи більше не принесеш плодів». І в ту ж мить фігове дерево засохло. 20 А коли учні побачили це, то здивувалися і запитали: «Як же сталося, що це фігове дерево вмить засохло?» 21 Ісус відповів їм: «Правду кажу вам: якщо тільки матимете віру й не будете сумніватись, то зробите не лише те, що я зробив з фіговим деревом, але навіть якщо скажете цій горі: «Піднімись і кинься в море», так і станеться. 22 І все, про що попросите в молитві з вірою, отримаєте».

23 А як він ввійшов у храм і почав навчати, підійшли до нього старші священики й старійшини народу та запитали: «Якою владою ти чиниш все це? І хто дав тобі таку владу?» 24 У відповідь Ісус сказав: «І я вас про щось запитаю. Якщо ви мені відповісте, я теж скажу, якою владою чиню все це. 25 Звідки було Іванове хрещення: з неба чи від людей?» Тоді вони почали розмірковувати між собою: «Якщо скажемо: «З неба», він запитає нас: «Чому ж ви йому не повірили?» 26 А сказати: «Від людей» — не можемо через страх перед народом, бо всі вважають Івана пророком». 27 Тож вони відповіли Ісусу: «Не знаємо». Тоді він промовив: «І я вам не скажу, якою владою чиню все це.

28 А що ви скажете на таке? Один чоловік мав двох синів. Підійшовши до першого, він сказав: «Сину, піди, попрацюй сьогодні у винограднику». 29 У відповідь той сказав: «Добре, батьку», але не пішов. 30 Підійшовши до другого, він попросив те саме. А той відповів: «Не хочу», проте згодом пошкодував і пішов. 31 Який з двох виконав волю свого батька?» Вони відповіли: «Другий». Тоді Ісус їм сказав: «Правду кажу вам: збирачі податків і повії йдуть у Боже царство попереду вас. 32 Бо Іван прийшов до вас, навчаючи праведності, але ви не повірили йому, однак збирачі податків і повії повірили. Ви ж, хоча й бачили це, згодом не пошкодували та не повірили йому.

33 Послухайте інший приклад: один господар посадив виноградник, обніс його огорожею, видовбав у ньому давильню, поставив вежу і здав його виноградарям, а сам вирушив в іншу країну. 34 Коли ж прийшла пора врожаю, він послав рабів до виноградарів, щоб отримати свої плоди. 35 Проте виноградарі взяли його рабів і одного побили, іншого вбили, а ще іншого закидали камінням. 36 Тоді він послав інших рабів, яких було більше, ніж перших, але їм учинили те саме. 37 Наостанку господар послав до них свого сина, кажучи: «До мого сина вони поставляться з повагою». 38 Побачивши сина, виноградарі почали говорити між собою: «Це спадкоємець; ходімо, убиймо його і заберімо його спадщину!» 39 Тож вони схопили його, викинули з виноградника й убили. 40 Отже, коли прийде власник, що він зробить з виноградарями?» 41 Вони відповіли: «Через те що ті виноградарі злі, він спровадить на них жахливу смерть, а виноградник здасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди у відповідну пору».

42 Ісус сказав їм: «Хіба ви ніколи не читали в Писаннях: «Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем. Це від Єгови й дивовижне в наших очах»? 43 Ось чому говорю вам: «Царство Боже буде забране від вас і дане народу, який приносить плоди царства. 44 І хто впаде на той камінь, розіб’ється. А на кого цей камінь упаде, того розчавить».

45 Коли старші священики й фарисеї почули його приклади, то зрозуміли, що він говорить про них. 46 І вони шукали нагоди схопити Ісуса, але побоялись людей, бо ті вважали його пророком.

22 Потім Ісус знову навів їм приклади, кажучи: 2 «Царство небесне можна прирівняти до царя, який влаштував весільний бенкет для свого сина. 3 І послав він рабів, щоб вони покликали запрошених на весільний бенкет, але ті не захотіли прийти. 4 Тоді він вислав інших рабів, говорячи: «Скажіть запрошеним: «Я вже приготував обід, зарізав биків та відгодованих тварин, тож усе готове. Приходьте на весільний бенкет». 5 Але ті байдуже пішли собі — один на своє поле, інший займатися торгівлею, 6 а позосталі схопили його рабів і, назнущавшись, повбивали їх.

7 Тоді цар розлютився, послав своє військо й вигубив тих убивць, а їхнє місто спопелив. 8 Відтак він сказав своїм рабам: «Весільний бенкет готовий, та запрошені виявилися недостойними. 9 Тому підіть на дороги, що виходять з міста, і запросіть на весільний бенкет кожного, кого тільки зустрінете». 10 І вийшли раби на дороги та зібрали всіх, кого зустріли,— як злих, так і добрих. Тож весільний зал заповнився гістьми, і ті посідали* за столи.

11 Коли ж цар увійшов, щоб оглянути гостей, то побачив чоловіка, який не був одягнений у весільне вбрання. 12 Отож цар сказав йому: «Чоловіче, як ти ввійшов сюди без весільного вбрання?» І той аж онімів. 13 А цар наказав своїм слугам: «Зв’яжіть йому руки і ноги та викиньте геть у темряву. Там він буде плакати й скреготати зубами».

14 Бо запрошених багато, але вибраних мало».

15 Тоді фарисеї пішли й змовилися, щоб піймати його на слові. 16 І вони послали до нього своїх учнів разом з прибічниками Ірода, котрі сказали: «Учителю, ми знаємо, що ти завжди говориш правду, навчаєш Божої дороги згідно з правдою і не піддаєшся впливу інших, хоч би хто вони були. 17 А як ти вважаєш, Закон дозволяє платити кесарю подушний податок?» 18 Однак Ісус, знаючи їхню підступність, сказав: «Лицеміри, чому мене випробовуєте? 19 Покажіть мені монету, якою сплачують подушний податок». І вони принесли йому денарій, 20 а він запитав їх: «Чиє це зображення та ім’я?» 21 Ті відповіли: «Кесареве». Тоді він сказав: «Тож віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові». 22 Коли вони почули ці слова, то дуже здивувалися і, залишивши його, пішли геть.

23 У той день підійшли до нього саддукеї, які говорять, що немає воскресіння, і запитали: 24 «Учителю, Мойсей сказав: «Коли якийсь чоловік помре, не маючи дітей, то брат його повинен одружитися з його дружиною, аби вона народила від нього дитину для свого колишнього чоловіка». 25 Тож було в нас семеро братів. Перший одружився і помер, та, не маючи нащадка, залишив дружину для свого брата. 26 Те саме сталося і з другим, і з третім, і так аж до сьомого. 27 Кінець кінцем померла й сама жінка. 28 Кому із сімох вона буде дружиною, коли настане воскресіння? Бо всі вони мали її».

29 Ісус же сказав їм у відповідь: «Ви помиляєтесь, бо не знаєте ані Писання, ані дії Божої сили, 30 адже під час воскресіння ні чоловіки, ні жінки не одружуються, тоді вони подібні до ангелів у небі. 31 Якщо ж ідеться про воскресіння мертвих, то хіба ви не читали, що́ Бог сказав: 32 «Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова»? Він Бог не мертвих, а живих». 33 Почувши це, натовп був вражений його навчанням.

34 Коли фарисеї дізналися, що він змусив замовчати саддукеїв, то згуртувалися всі разом. 35 І один з них, обізнаний у Законі, запитав, щоб випробувати його: 36 «Учителю, яка найбільша заповідь у Законі?» 37 Ісус відповів: «Люби Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею і всім розумом». 38 Це — перша й найбільша заповідь. 39 І друга подібна до неї: «Люби свого ближнього, як самого себе». 40 На цих двох заповідях тримаються цілий Закон і Пророки».

41 А як зібралися фарисеї, Ісус їх запитав: 42 «Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» Вони відповіли: «Давидів». 43 Він їх запитав: «Чому тоді Давид під натхненням називає його Господом, промовляючи: 44 «Сказав Єгова моєму Господеві: «Сиди праворуч від мене, поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги»? 45 Якщо Давид називає його Господом, як же тоді він Давидів син?» 46 Та на це ніхто не міг сказати жодного слова, і відтоді ніхто не наважувався більше розпитувати Ісуса.

23 Тоді Ісус звернувся до натовпу та своїх учнів: 2 «Мойсеєве місце зайняли книжники й фарисеї. 3 Тому все, що вони кажуть вам, робіть і дотримуйтесь цього, але так, як вони, не поводьтеся, бо вони говорять, та не виконують. 4 Вони в’яжуть важкі тягарі та звалюють їх на плечі людей, а самі не хочуть їх і пальцем ворухнути. 5 Вони все роблять для того, щоб їх бачили люди, бо розширюють коробочки з уривками з Писання, які носять для захисту, і подовжують торочки на своєму вбранні. 6 Вони люблять мати найпочесніші місця на вечерях та сидіти спереду в синагогах 7 і прагнуть, аби їх вітали на ринкових площах і зверталися до них: «Учителю»*. 8 А ви не називайтеся «вчителями», бо одного маєте Вчителя*, усі ж ви — брати. 9 І нікого на землі не називайте «батьком»*, бо одного маєте Батька — небесного. 10 Також не називайтеся «провідниками», бо одного маєте Провідника — Христа. 11 І найбільший серед вас повинен бути вашим слугою. 12 Бо хто звеличується, той буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений.

13 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри! Ви зачиняєте царство небесне перед людьми: самі не входите в нього, і тих, хто бажає ввійти, не впускаєте. 14 —

15 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри! Ви перетинаєте море і суходіл, щоб здобути бодай одного новонаверненого, а, здобувши, робите з нього людину, яка заслуговує геє́ни вдвічі більше, ніж ви самі.

16 Горе вам, сліпі провідники! Ви говорите: «Коли хтось клянеться храмом, це нічого, але коли хтось клянеться золотом храму, то зобов’язує себе виконати клятву». 17 Ви безглузді й сліпі! Подумайте, що більше: золото чи храм, який освячує це золото? 18 І ще ви кажете: «Якщо хтось клянеться жертовником, це нічого, але коли хтось клянеться даром на ньому, то зобов’язує себе виконати клятву». 19 Сліпі люди! Що більше: дар чи жертовник, який освячує цей дар? 20 Тому людина, яка клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому. 21 А той, хто клянеться храмом, клянеться ним і тим, хто мешкає в ньому. 22 Той же, хто клянеться небом, клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.

23 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри! Ви даєте десятину з м’яти, кропу та кмину, однак нехтуєте тим, що важливіше в Законі,— справедливістю, милосердям і вірністю. Усе це треба робити, але й іншим не можна нехтувати. 24 Сліпі провідники, ви відціджуєте комара, але ковтаєте верблюда!

25 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри! Ви очищаєте келих і миску ззовні, але всередині вони повні награбованого добра й непоміркованості. 26 Сліпий фарисею, очисти спершу келих і миску зсередини, і тоді вони стануть чистими також ззовні.

27 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри! Ви нагадуєте побілені могили, які ззовні здаються дуже гарними, але всередині повні кісток мерців та всілякої нечисті. 28 Так і ви ззовні здаєтеся праведними, а всередині повні лицемірства та беззаконня.

29 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри! Ви будуєте могили пророкам і прикрашаєте гробниці праведників, 30 кажучи: «Якби ми жили за днів наших прабатьків, то не брали б з ними участі в пролитті крові пророків». 31 Цим ви свідчите проти себе, що є синами тих, хто вбивав пророків. 32 Тож довершіть те, що розпочали ваші прабатьки.

33 Змії, роде гадючий, як ви утечете від засудження до геє́ни?! 34 Саме тому я посилаю до вас пророків, мудреців і наставників. Декотрих з них ви погубите і приб’єте до стовпа, а декотрих будете бичувати у своїх синагогах та переслідувати від міста до міста. 35 Через усе це спаде на вас вина за кров усіх праведників, що була пролита на землі,— від крові праведного Авеля до крові Захарı́я, Варахı́їного сина, якого ви вбили між святинею і жертовником. 36 Правду кажу вам: все те прийде на це покоління.

37 Єрусалиме, Єрусалиме, ти вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, як квочка збирає курчат під крила свої! Але ви не захотіли... 38 Ось ваш дім покинутий і залишений вам. 39 Бо говорю: віднині ви вже ніколи не будете бачити мене, аж поки не скажете: «Благословенний, хто йде в ім’я Єгови!»

24 Коли Ісус уже йшов звідти і покидав храм, до нього підійшли учні, щоб показати храмові будівлі. 2 А він сказав їм: «Бачите все це? Правду кажу вам: не залишиться тут навіть каменя на камені — усе буде зруйновано».

3 І як він сидів на Оливковій горі, підійшли до нього учні й наодинці запитали: «Скажи нам, коли це станеться і за якою ознакою можна буде побачити час твоєї присутності та закінчення цієї системи?»

4 А Ісус їм відповів: «Стережіться, щоб вас ніхто не ввів в оману. 5 Бо багато хто прийде під моїм іменем, кажучи: «Я Христос», і багатьох введуть в оману. 6 І почуєте про війни у різних місцях. Дивіться, не жахайтесь: усе те має відбуватися, але це ще не кінець.

7 Бо повстане народ на народ і царство на царство, та в одному місці за іншим буде голод і відбуватимуться землетруси. 8 Усе це лише початок нестерпних мук.

9 Тоді вас віддаватимуть на страждання та вбиватимуть, і за ім’я моє вас будуть ненавидіти всі народи. 10 Того часу багато людей відпадуть від віри та будуть зраджувати й ненавидіти одні одних. 11 З’явиться також багато лжепророків, які введуть в оману багатьох; 12 і через ріст беззаконня любов більшості охолоне. 13 Але хто витримає до кінця, той спасеться. 14 І цю добру новину про царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець.

15 Тож коли побачите, що мерзота, котра спричиняє спустошення,— як говорилося через пророка Даниїла,— стоїть на святому місці (щоб зрозуміти це, читачеві потрібна проникливість), 16 то нехай ті, що в Юдеї, втікають у гори. 17 Хто буде в той час на даху, нехай не сходить, щоб узяти речі з дому. 18 І хто буде в полі, нехай не повертається додому за одягом. 19 Горе в ті дні вагітним і тим, що годуватимуть грудьми! 20 Моліться, аби ваша втеча не відбулася взимку чи в суботу; 21 бо тоді настане велике лихо, якого не було від початку світу аж дотепер і вже ніколи не буде. 22 І якби не скоротились ті дні, то не врятувалася б жодна людина*, але задля вибранців ті дні будуть скорочені.

23 А якщо тоді хтось вам скаже: «Дивіться, Христос тут!» або «Дивіться, він там!» — не вірте. 24 Бо з’являться лжехристи й лжепророки, які чинитимуть великі знаки та чуда, аби ввести в оману, якщо можна, і вибранців. 25 Пам’ятайте, я перестеріг вас. 26 Тому, якщо вам скажуть: «Дивіться, він у пустелі!» — не виходьте; «Дивіться, він у таємних кімнатах!» — не вірте. 27 Бо як блискавка з’являється зі сходу й освічує все аж до заходу, такою буде присутність Сина людського. 28 І де буде труп, туди злетяться орли.

29 Відразу ж після лиха, що станеться в ті дні, сонце потемніє, місяць не дасть свого світла, зірки впадуть з неба, а сили небесні затрясуться. 30 Потім з’явиться на небі знак Сина людського, а тоді всі племена землі будуть з голосінням бити себе в груди і побачать Сина людського, який ітиме на небесних хмарах із силою та великою славою. 31 Він пошле своїх ангелів з потужним звуком сурми, і вони зберуть його вибранців з чотирьох сторін світу* — від одного краю неба до іншого.

32 Візьміть для прикладу фігове дерево: як тільки його пагінці набрякають і випускають листя, відомо, що близько літо. 33 Так само, коли ви побачите все це, то знайте, що Син людський близько, при дверях. 34 Правду кажу вам: не промине це покоління, як усе це станеться. 35 Небо і земля проминуть, але слова мої ніколи не проминуть.

36 А про день той чи годину не знає ніхто: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Батько. 37 Як було за днів Ноя, так буде і під час присутності Сина людського. 38 Подібно як у дні до потопу люди їли, пили, женилися й виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, 39 і не звертали уваги, поки не прийшов потоп та не змів їх усіх, так буде і під час присутності Сина людського. 40 Тоді двоє будуть у полі: одного буде взято, а другого покинуто. 41 Дві жінки будуть молоти на жорнах: одну буде взято, а другу покинуто. 42 Тож пильнуйте, бо не знаєте, в який день прийде ваш Господь.

43 Проте знайте одне: якби господарю було відомо, о котрій сторожі прийде злодій, то він не спав би і не дозволив би влізти у свій дім. 44 Тому й ви будьте готові, адже Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте.

45 Хто ж вірний і розсудливий раб, якого пан призначив над своїми челядниками давати їм поживу своєчасно? 46 Щасливий той раб, пан якого, прибувши, побачить, що він так робить! 47 Правду кажу вам: він призначить його над усім маєтком своїм.

48 Але якщо той злий раб скаже у своєму серці: «Пан мій затримується» — 49 і почне бити інших рабів та їсти й пити із запеклими п’яницями, 50 то пан цього раба прийде в день, коли той не сподівається, і о годині, котрої той не знає, 51 та й покарає його з усією суворістю і дасть йому таку ж частку, як і лицемірам. Там він буде плакати та скреготати зубами.

25 Царство небесне можна прирівняти до десятьох незайманих дівчат, котрі взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому. 2 П’ять з них були безглуздими, а п’ять — розсудливими. 3 Безглузді взяли свої світильники, але не взяли оливи, 4 а розсудливі взяли не лише світильники, але й оливу в посудини. 5 Оскільки ж наречений затримувався, усі вони задрімали та й позасинали. 6 Раптом посеред ночі пролунав крик: «Дивіться, наречений! Виходьте зустрічати його». 7 Тоді всі дівчата повставали й підготували свої світильники. 8 І безглузді сказали до розсудливих: «Дайте нам оливи для світильників, бо вони ось-ось загаснуть». 9 Та розсудливі їм відповіли: «Щоб не забракло ні вам, ні нам, підіть ліпше до тих, хто її продає, та й купіть собі». 10 Але поки ті ходили купувати, прибув наречений, тож дівчата, які були готові, ввійшли з ним на весільний бенкет, і двері зачинилися. 11 Потім прийшли й інші дівчата, кажучи: «Пане, пане, відчини нам!» 12 Він же відказав: «Говорю вам правду: не знаю я вас».

13 Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години.

14 Також небесне царство можна прирівняти до одного чоловіка, котрий, вирушаючи в іншу країну, скли́кав рабів і доручив їм своє майно. 15 І одному він дав п’ять талантів, іншому два, а ще іншому один — кожному за його спроможністю, та й поїхав в іншу країну. 16 Раб, котрий отримав п’ять талантів, зараз же пішов, пустив їх в обіг і набув ще п’ять. 17 Так само і той, котрий отримав два, набув ще два. 18 Проте раб, котрий отримав лише один, вийшов і закопав його в землю, сховавши срібні гроші свого пана.

19 Коли минуло багато часу, пан тих рабів приїхав та розібрався з їхніми рахунками. 20 Отож раб, який отримав п’ять талантів, підійшов і приніс ще п’ять, кажучи: «Пане, ти доручив мені п’ять талантів; глянь, я набув ще п’ять». 21 На це пан сказав: «Молодець, добрий і вірний рабе! Ти був вірний у декількох справах, тому я призначу тебе над багатьма. Тішся разом зі своїм паном». 22 Потім підійшов той, який отримав два таланти, і сказав: «Пане, ти доручив мені два таланти; глянь, я набув ще два». 23 Тож пан похвалив і його: «Молодець, добрий і вірний рабе! Ти був вірний у незначних справах, тому я призначу тебе над важливішими. Тішся разом зі своїм паном».

24 Зрештою підійшов раб, який отримав один талант, і сказав: «Пане, я знав, що ти дуже вимоглива людина: жнеш там, де не сіяв, і збираєш там, де не віяв. 25 Тому я злякався, пішов та й сховав талант у землю. Ось твої гроші». 26 Пан же відповів йому: «Злий і ледачий рабе, хіба ти не знав, що я жну там, де не сіяв, і збираю там, де не віяв? 27 Через це ти повинен був віддати мої срібні гроші лихварям, а я, прибувши, отримав би своє з відсотками.

28 Заберіть від нього талант і дайте рабові, який має десять талантів. 29 Бо кожен, хто має, отримає більше і матиме надмір. А в того, хто не має, забереться навіть те, що він має. 30 Тож викиньте цього нікчемного раба в темряву. Там він буде плакати та скреготати зубами».

31 Коли прийде Син людський у славі і з ним усі ангели, він сяде на свій величний престол. 32 Тоді перед ним зберуться всі народи, і він відділить одних людей від інших, як пастух відділяє овець від козлів. 33 І поставить він овець праворуч від себе, а козлів — ліворуч.

34 Потім цар скаже тим, хто праворуч: «Прийдіть всі, кого поблагословив мій Батько, успадкуйте царство, приготоване вам від заснування світу. 35 Бо коли я був голодний, ви дали мені їсти, коли відчув спрагу, ви дали мені пити. Я був незнайомцем — і ви гостинно прийняли мене, 36 я був нагий — і ви мене одягли. Я захворів — ви попіклувалися про мене, був у в’язниці — і ви до мене прийшли». 37 На це праведні скажуть йому: «Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували? Коли бачили спраглим і дали тобі пити? 38 Коли ти був незнайомцем і ми гостинно прийняли тебе або бачили нагим та одягли? 39 Коли ми бачили тебе хворим чи у в’язниці і прийшли до тебе?» 40 І цар їм відповість: «Правду кажу вам: усе, що ви зробили одному з найменших моїх братів, зробили й мені».

41 Тим же, хто ліворуч, він скаже: «Ідіть від мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований Дияволу та його ангелам. 42 Бо я зголоднів — і ви не дали мені їсти, відчув спрагу — ви не дали мені пити. 43 Я був незнайомцем — і ви не прийняли мене гостинно, був нагий — не одягли мене, був хворий та у в’язниці, але ви не попіклувалися про мене». 44 Вони також скажуть йому у відповідь: «Господи, коли ми бачили тебе голодним чи спраглим, незнайомцем, нагим чи хворим, у в’язниці й не послужили тобі?» 45 Тоді він їм відповість: «Правду кажу вам: усе, що ви не зробили одному із цих найменших, не зробили й мені». 46 І підуть вони у вічну відрізаність, а праведні — у вічне життя».

26 Закінчивши говорити все це, Ісус сказав своїм учням: 2 «Ви знаєте, що через два дні Пасха і Син людський буде виданий та прибитий до стовпа».

3 А старші священики й старійшини народу зібралися на подвір’ї первосвященика Кайя́фи 4 і змовилися підступно схопити Ісуса та вбити. 5 Проте вони говорили: «Тільки не у свято, щоб не збунтувався народ».

6 І коли Ісус був у Віфанı́ї, в домі Си́мона, прокаженого, 7 і сидів* за столом, підійшла до нього одна жінка з алебастровою пляшечкою, яка була наповнена дорогою пахучою олією, і почала виливати олію йому на голову. 8 Побачивши це, учні обурились і сказали: «Навіщо таке марнотратство? 9 Її можна було б продати за великі гроші й роздати їх бідним». 10 Знаючи це, Ісус сказав: «Навіщо завдаєте прикрощів цій жінці? Вона зробила для мене добре діло. 11 Бо бідні завжди з вами, а я з вами буду не завжди. 12 Виливши цю олію на моє тіло, вона підготувала мене до поховання. 13 Правду кажу вам: хоч би де у світі проповідувалася добра новина, розповідатимуть і про вчинок цієї жінки, на згадку про неї».

14 Тоді один з дванадцятьох, названий Юдою Іскаріотом, пішов до старших священиків 15 і сказав: «Що ви дасте мені, коли видам його?» І вони домовилися дати йому тридцять срібняків. 16 Відтоді він постійно шукав зручної нагоди видати Ісуса.

17 А в перший день свята Прісних хлібів учні підійшли до Ісуса і сказали: «Де хочеш, щоб ми приготували тобі пасхальну вечерю?» 18 Він же відповів: «Ідіть у місто, до такого-то чоловіка і скажіть: «Учитель говорить: «Визначений для мене час близький. Я святкуватиму Пасху з учнями у твоєму домі». 19 Тож учні зробили так, як Ісус наказав, і приготували все до пасхальної вечері.

20 Пізніше увечері він сидів* за столом з дванадцятьма учнями. 21 І, коли вони їли, він промовив: «Правду кажу вам: один з вас зрадить мене». 22 Через це вони дуже зажурились, і кожен з них почав питати: «Господи, це ж не я, правда?» 23 А він відповів: «Хто вмочає зі мною руку в миску, той і зрадить мене. 24 Авжеж, Син людський відходить, як і написано про нього, але горе людині, через яку Сина людського буде видано! Ліпше б їй було взагалі не родитися». 25 Почувши це, Юда, який збирався його зрадити, запитав: «Учителю, це ж не я, правда?» Ісус відповів йому: «Ти сам це сказав».

26 Коли вони ще їли, Ісус взяв хліб і, помолившись, поламав його, дав учням і сказав: «Беріть, їжте. Це означає моє тіло». 27 Взяв він також чашу і, склавши подяку, дав їм та сказав: «Пийте з неї всі; 28 бо це означає мою «кров угоди», яка проллється за багатьох для прощення гріхів. 29 Але говорю вам: віднині не буду пити від плоду виноградної лози аж до того дня, коли питиму з вами вже молоде вино в царстві мого Батька». 30 Коли ж вони закінчили, то, заспівавши хвалебних пісень, пішли на Оливкову гору.

31 Опісля Ісус сказав їм: «Усі ви спіткнетесь через те, що станеться зі мною цієї ночі, бо написано: «Я вражу пастиря — і вівці з отари розпорошаться». 32 Проте коли воскресну, піду до Галілеї і там чекатиму на вас». 33 Але Петро промовив: «Навіть якщо всі спіткнуться через те, що станеться з тобою, я ніколи не спіткнуся!» 34 На це Ісус сказав: «Правду кажу тобі: цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся мене». 35 Петро відповів: «Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, нізащо не зречуся». І всі учні говорили так само.

36 Відтак Ісус прийшов з учнями на місце, яке називали Гефсима́нія, і там звернувся до них: «Посидьте тут, поки я піду й помолюся». 37 Потім, взявши з собою Петра й двох Зеведе́євих синів і пройшовши далі, він пройнявся глибоким смутком та дуже стривожився. 38 І сказав їм: «Душа моя сильно засмучена, аж до смерті. Залишайтеся тут та пильнуйте зі мною». 39 Пройшовши трохи далі, він упав долілиць і почав молитися: «Батьку мій, якщо можливо, нехай омине ця чаша мене. Але нехай буде не так, як хочу я, а як хочеш ти».

40 Після того він повернувся до учнів і, побачивши, що вони сплять, сказав Петрові: «Невже ви не могли попильнувати зі мною й годину? 41 Пильнуйте й безупинно моліться, щоб не впасти в спокусу. Звичайно, дух бадьорий, але тіло слабке». 42 І знову, вдруге, він відійшов та молився, кажучи: «Батьку мій, якщо неможливо, аби ця чаша мене оминула, і я таки маю випити її, то нехай буде твоя воля». 43 Коли він знову повернувся, вони, як і раніше, спали, бо їхні повіки обважніли. 44 Тож, залишивши їх, він ще раз відійшов і помолився втретє, благаючи про те саме. 45 Тоді він прийшов до учнів і сказав їм: «Такий час, а ви спите й відпочиваєте! Вже надійшла година, коли Сина людського видадуть у руки грішників! 46 Вставайте, ходімо. Мій зрадник уже близько». 47 І зараз же, коли він ще говорив, прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним — велика юрба з мечами та палицями, вислана старшими священиками і старійшинами народу.

48 А зрадник дав наперед знак, кажучи: «Той, кого я поцілую,— це він; візьміть його під варту». 49 І, підійшовши прямо до Ісуса, він сказав: «Доброго дня, Учителю!» — та дуже ніжно його поцілував. 50 Проте Ісус звернувся до нього: «Чоловіче, чому ти прийшов сюди?» Тоді до Ісуса підійшли, схопили його і взяли під варту. 51 Аж ось один з тих, котрі були з Ісусом, простягнув руку, вихопив меча і, вдаривши, відсік праве вухо рабові первосвященика. 52 Та Ісус сказав йому: «Вклади меча назад у його місце, бо кожен, хто візьме меча, від меча й загине. 53 Невже ти думаєш, що я не міг би попросити свого Батька дати мені в цю ж мить більше ніж дванадцять легіонів ангелів? 54 Тільки як тоді виконалися б слова з Писання, що саме так має статися?» 55 Тоді Ісус сказав людям з натовпу: «Хіба я розбійник, що ви прийшли арештувати мене з мечами й палицями? Я день у день сидів з вами, навчаючи в храмі, але ви не брали мене під варту. 56 Однак усе це відбувається, щоб сповнилися писання пророків». І всі учні покинули його та втекли.

57 А ті, що взяли Ісуса під варту, відвели його до первосвященика Кайя́фи, де зібралися книжники й старійшини. 58 Петро ж ішов за ним на безпечній відстані аж до подвір’я первосвященика і, ввійшовши туди, сів зі слугами, щоб побачити, чим все це закінчиться.

59 Тимчасом старші священики та весь Синедріо́н шукали, хто б міг висунути проти Ісуса фальшиві обвинувачення, бо хотіли стратити його, 60 та не могли нічого знайти, хоча приходило багато лжесвідків. Згодом виступили двоє 61 і сказали: «Цей чоловік вихвалявся, говорячи: «Я можу зруйнувати Божий храм і відбудувати його за три дні». 62 Почувши це, первосвященик встав і запитав його: «Тобі нı́чого сказати? Чуєш, що́ вони свідчать проти тебе?» 63 Але Ісус мовчав. Тому первосвященик запитав: «Присягни живим Богом і скажи нам: ти справді Христос, Божий Син?» 64 А Ісус відповів: «Ти сам це сказав. Однак говорю вам: віднині ви будете бачити Сина людського, який сидітиме праворуч від Могутнього і йтиме на небесних хмарах». 65 Тоді первосвященик роздер свій одяг, вигукуючи: «Він зневажає Бога! Навіщо нам ще свідки? Таж ви самі чули цю богозневагу. 66 Що ви думаєте про це?» Йому відповіли: «Він заслуговує смерті». 67 І одні плювали Ісусові в обличчя і били його кулаками, а інші били його по щоках, 68 кажучи: «Пророкуй нам, Христе. Хто вдарив тебе?»

69 Тимчасом як Петро сидів на подвір’ї, до нього підійшла одна служниця і сказала: «Ти теж був з тим галілеянином, Ісусом!» 70 Але він заперечив перед усіма: «Я не знаю, про що ти говориш». 71 Коли ж він вийшов до сторожки біля брами, ще одна дівчина помітила його та сказала людям, які там були: «Цей чоловік ходив з тим назаря́нином, Ісусом». 72 І знову Петро заперечив, присягаючи: «Я не знаю цього чоловіка!» 73 Незабаром ті, що стояли довкола, підійшли й сказали Петру: «Ти дійсно один з них, бо й твій говір видає тебе». 74 А він почав присягатися і клястися: «Не знаю я цього чоловіка!» І зараз же заспівав півень. 75 Тоді Петро пригадав Ісусові слова: «Перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся мене». І вийшов він звідти та гірко заплакав.

27 Коли настав ранок, усі старші священики й старійшини народу почали радитися, бо хотіли заподіяти Ісусові смерть. 2 Тож, зв’язавши Ісуса, вони відвели його й віддали наміснику Пилатові.

3 А коли Юда, котрий зрадив Ісуса, побачив, що того засудили, його почало мучити сильне почуття вини, і він повернув тридцять срібняків старшим священикам та 4 сказав: «Згрішив я, бо видав праведну людину*!» Проте вони відказали: «А нам що до того? Це твоя справа». 5 І він, кинувши срібняки в храмі, забрався звідти, пішов і повісився. 6 А старші священики взяли срібняки та сказали: «Не можна вкинути їх у священну скарбницю, бо це плата за кров». 7 І, порадившись, вони купили за них гончарське поле, щоб ховати чужинців. 8 Тому воно й донині називається «Полем крові». 9 Тоді сповнилися слова, сказані через пророка Єремı́ю: «І вони взяли тридцять срібняків — гроші за чоловіка, котрого оцінили, за людину, чию вартість визначили деякі сини Ізраїля,— 10 і дали їх за гончарське поле, як і наказав мені Єгова».

11 Коли Ісус став перед намісником, той запитав його: «Ти цар юдейський?» Ісус відповів: «Ти сам це кажеш». 12 А коли його звинувачували старші священики й старійшини, він нічого не відповідав. 13 Тож Пилат запитав: «Хіба ти не чуєш, скільки обвинувачень вони висувають проти тебе?» 14 Однак Ісус не відповів Пилату ані слова, тому той дуже здивувався.

15 А намісник мав звичай у свята звільняти для людей в’язня, якого вони хотіли. 16 І в той час тримали там горезвісного в’язня, на ім’я Вара́вва. 17 Отже, коли всі зібралися, Пилат запитав: «Кого хочете, щоб я звільнив для вас: Вара́вву чи Ісуса, званого Христом?» 18 Бо Пилат знав, що вони видали його із заздрості. 19 Крім того, коли він сидів на судовому сидінні, дружина послала йому звістку: «Нічого не роби тому праведному чоловікові, бо сьогодні я дуже настраждалась через нього уві сні». 20 Але старші священики й старійшини вмовили людей з натовпу, щоб вони просили відпустити Вара́вву, а Ісуса вбити. 21 Тоді намісник запитав їх: «Кого з цих двох відпустити вам?» Вони відповіли: «Вара́вву». 22 Пилат сказав до них: «А що мені робити з Ісусом, так званим Христом?» І всі закричали: «На стовп його!» 23 Пилат запитав: «Що ж поганого він зробив?» Але вони ще сильніше кричали: «На стовп його!»

24 Побачивши, що здіймається неабияке замішання і це ні до чого доброго не приведе, Пилат узяв води та помив руки перед натовпом, кажучи: «Я невинний у крові цього чоловіка. Це вже ваша справа». 25 У відповідь весь народ закричав: «Нехай його кров буде на нас і на наших дітях». 26 Потім Пилат звільнив їм Вара́вву, а Ісуса наказав висікти, після чого звелів прибити його до стовпа.

27 Відтак воїни намісника повели Ісуса в намісницький палац і зібрали біля нього весь загін. 28 Там, роздягнувши Ісуса, вони накинули на нього багряну накидку, 29 потім сплели терновий вінок і надягли йому на голову, а в праву руку дали очеретину. І, припадаючи навколішки, вони глузували з нього й говорили: «Вітаємо тебе, Царю юдейський!» 30 Також вони плювали на нього і, забравши очеретину, били по голові. 31 Зрештою, наглузувавшись, вони зняли з Ісуса накидку, одягли в його вбрання та вивели, щоб прибити до стовпа.

32 Як вони виходили, то зустріли киренянина Си́мона, якого змусили* взяти Ісусового стовпа мук. 33 Прийшовши на місце, назване Голгофою, що означає «Череп», 34 вони дали Ісусу вина, змішаного із жовчю. Але він, пригубивши, відмовився. 35 Коли ж вони прибили Ісуса до стовпа, то його вбрання розділили між собою, кидаючи жеребок, 36 а потім сиділи й стерегли його. 37 І над його головою помістили табличку із звинуваченням: «Ісус — Цар юдейський».

38 Тоді біля нього прибили до стовпів двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. 39 А ті, хто проходив повз Ісуса, кивали головами та зневажливо говорили: 40 «Гей, ти, ти ж збирався зруйнувати храм і за три дні відбудувати його! То врятуй себе! Якщо ти Божий син, то зійди зі стовпа!» 41 Так само старші священики з книжниками й старійшинами почали глузувати з нього: 42 «Інших він рятував, а себе врятувати не може! Він же цар Ізраїля, то нехай тепер зійде зі стовпа, і ми повіримо в нього. 43 Він покладався на Бога, нехай Бог і врятує його, якщо він потрібен Йому, бо він казав: «Я Божий Син». 44 Так само й розбійники, що були разом з ним прибиті до стовпів, почали ганьбити його.

45 І від шостої години цілий край огорнула темрява аж до дев’ятої. 46 А приблизно о дев’ятій годині Ісус скрикнув: «Елı́, Елı́, лама́ сабахтанı́?» — тобто «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» 47 Почувши це, декотрі з тих, що там стояли, почали говорити: «Цей чоловік кличе Іллю». 48 Тож один з них відразу побіг, узяв губку, намочив її в кислому вині і, настромивши на очеретину, дав йому пити. 49 А позосталі говорили: «Облиш його! Подивімося, чи прийде Ілля, щоб його врятувати». [Інший же взяв списа й проколов йому бік, і звідти потекла кров з водою.] 50 Тоді Ісус ще раз голосно скрикнув і спустив дух.

51 У ту ж мить завіса святині роздерлась надвоє — згори донизу, затряслася земля й порозколювалися скелі. 52 І порозкривалися гробниці, з яких повикидало багато тіл святих людей, що поснули смертним сном, 53 (ті ж, що йшли від гробниць після його воскресіння, ввійшли у святе місто) і багато людей побачило їх. 54 А сотник і воїни, які стерегли Ісуса, побачивши землетрус та все, що сталося, дуже перелякалися і почали говорити: «Він був справді Божим Сином».

55 За всім цим спостерігало здалека чимало жінок, які від Галілеї супроводжували Ісуса, щоб прислуговувати йому. 56 Серед них були Марія Магдалина, Марія — мати Якова і Йосı́я, а також мати Зеведе́євих синів.

57 Наближався вечір. У той час прийшов один багатий чоловік з Аримате́ї, на ім’я Йосип, який теж був Ісусовим учнем. 58 Він пішов до Пилата та попросив у нього дозволу забрати Ісусове тіло. Тож Пилат наказав віддати його. 59 Тоді Йосип забрав тіло, обгорнув його в чисте тонке полотно з льону 60 й поклав у свою нову гробницю, яку висік у скелі. І, приваливши до входу гробниці великий камінь, пішов звідти. 61 А Марія Магдалина та інша Марія залишилися сидіти біля могили.

62 Наступного дня після Приготування старші священики та фарисеї зібралися разом перед Пилатом 63 і сказали: «Пане, ми пригадали, що той самозванець, коли ще був живий, говорив: «Через три дні я воскресну». 64 Тож накажи стерегти його могилу аж до третього дня, щоб часом його учні не прийшли та не викрали тіла, а потім не сказали: «Він воскрес з мертвих!» І це останнє шахрайство буде гірше від першого». 65 Та Пилат їм відповів: «Маєте варту. Ідіть, стережіть, як знаєте». 66 Тоді вони пішли і, щоб могила надійно охоронялася, опечатали камінь і поставили варту.

28 А на світанку першого дня тижня, після суботи, Марія Магдалина та інша Марія прийшли оглянути могилу.

2 І тут вони побачили, що стався сильний землетрус, бо ангел Єгови, зійшовши з неба, підійшов, відкотив камінь і тепер сидів на ньому. 3 На вигляд ангел був немов блискавка, а одяг мав білий, наче сніг. 4 І зі страху перед ним вартові затремтіли й заціпеніли.

5 Тоді ангел сказав жінкам: «Не бійтеся, я знаю, що ви шукаєте Ісуса, який був прибитий до стовпа. 6 Його тут немає, бо він воскрес, як і говорив. Підійдіть сюди, подивіться! Ось місце, де він лежав. 7 Ідіть же мерщій та розкажіть його учням, що він воскрес з мертвих і йде до Галілеї. І коли туди ви прийдете, то зустрінете його. Я вам про це сказав».

8 Тож, швиденько покинувши гробницю, жінки, охоплені страхом і великою радістю, побігли розповісти про все його учням. 9 Аж раптом їх зустрів Ісус та сказав: «Вітаю вас!» Вони підійшли й вклонились, обійнявши його ноги. 10 Тоді Ісус промовив: «Не бійтеся! Підіть скажіть моїм братам, щоб вони пішли до Галілеї, і там побачать мене».

11 Коли ж вони були в дорозі, декотрі вартові пішли в місто й донесли старшим священикам про все, що сталося. 12 Тоді священики зібрались зі старійшинами та, порадившись, дали воїнам чимало срібняків 13 і сказали: «Говоріть так: «Його учні прийшли вночі, коли ми спали, і викрали його». 14 А якщо про це дізнається намісник, то ми вмовимо його нічого вам не робити. Тож не турбуйтесь про це». 15 Тоді вони взяли срібняки й зробили все так, як їм було наказано. Ця звістка поширилась усюди серед євреїв, і так вважають донині.

16 А одинадцять учнів пішли в Галілею на гору, куди їх скерував Ісус, 17 і, побачивши його, вклонилися йому, але декотрі й далі сумнівалися, що це він. 18 Тоді Ісус підійшов та сказав їм: «Дана мені вся влада на небі і на землі. 19 Тож ідіть та робіть учнями людей з усіх народів, хрестячи їх в ім’я Батька, і Сина, і святого духу, 20 навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав. І я буду з вами всі дні, аж до закінчення цієї системи».