Перший лист до коринфян

1 Павло, покликаний з Божої волі стати апостолом Ісуса Христа, і Состе́н, наш брат, 2 до Божого збору, що в Коринфі. Пишемо вам — освяченим, щоб перебувати в єдності з Христом Ісусом, і покликаним бути святими,— а також усім, хто всюди кличе ім’я Господа, Ісуса Христа, Господа їхнього й нашого.

3 Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир від Бога, нашого Батька, і від Господа Ісуса Христа.

4 Я завжди дякую Богу за вас і за те, що він виявив вам, учням Христа Ісуса, свою незаслужену доброту. 5 Дякую, що завдяки Христу ви збагатилися в усьому — у вмінні звіщати слово і в усілякому знанні, 6 бо свідчення про Христа міцно вкоренилося серед вас; 7 тож, поки ви з нетерпінням чекаєте об’явлення нашого Господа Ісуса Христа, вам не бракує жодного дару. 8 Бог же зміцнятиме вас аж до кінця, щоб у день нашого Господа Ісуса Христа вас не було в чому звинуватити. 9 Бо вірний Бог, який покликав вас, аби ви отримали частку разом з його Сином, Ісусом Христом — нашим Господом.

10 Отже, брати, настійно заохочую вас ім’ям нашого Господа Ісуса Христа: майте єдність у тому, що говорите. Хай не буде між вами поділень, а натомість майте цілковиту єдність у своїх думках і намірах. 11 Бо від Хлоїних домашніх я дізнався, брати, що між вами існують незгоди. 12 Маю на увазі те, що ви говорите: «Я Павлів», «А я Аполлосів», «А я Кифин», «А я Христів». 13 Отже, Христос — поділений. Чи ж то Павло був прибитий за вас до стовпа? Чи ви охрестилися в ім’я Павла? 14 Я вдячний, що не хрестив нікого з вас, окрім Криспа і Гая, 15 тому ніхто не може сказати, що ви були охрещені в моє ім’я. 16 Щоправда, я охрестив також домашніх Стефана. А щодо інших — не пам’ятаю, чи хрестив ще когось. 17 Бо Христос послав мене не хрестити, а звіщати добру новину, і то не мудрованими словами, адже тоді стовп мук Христа став би марним.

18 Бо для тих, хто гине, слова про стовп мук є безглуздям, а для тих, хто отримує спасіння,— виявом Божої сили. 19 Адже написано: «Мудрість мудреців погублю і розум розумних відкину». 20 Де мудреці? Де книжники? Де цьогосвітні любителі посперечатися? Хіба Бог не зробив мудрість світу безглуздям? 21 А оскільки світ з його мудрістю Бога не пізнав, то Бог відповідно до своєї мудрості вирішив спасти віруючих через безглуздя звістки, що проповідується.

22 Бо юдеї просять знаків, греки шукають мудрості, 23 а ми проповідуємо Христа, який був прибитий до стовпа. Для юдеїв він став каменем спотикання, а для людей з інших народів — безглуздям. 24 Для покликаних же — як для юдеїв, так і для греків — Христос є виявом Божої сили й мудрості, 25 оскільки Боже «безглуздя» мудріше від того, що вважають мудрим люди, і Божа «слабкість» сильніша від того, що є мудрим для них.

26 Брати, ви ж по собі бачите, що серед покликаних не багато хто мудрий з людського погляду, не багато хто сильний і не багато хто знатного походження, 27 але Бог вибрав безглуздих світу, щоб засоромити мудрих, і слабих світу, щоб засоромити сильних. 28 Також Бог обрав незнатних світу і людей, на яких дивляться звисока і вважають нічим*, аби знищити тих, кого вважають кимсь*, 29 щоб жодне тіло не вихвалялося перед Богом. 30 Бо саме завдяки йому ви перебуваєте в єдності з Христом Ісусом, який став для нас виявом Божої мудрості й праведності і дав можливість бути освяченими та отримати визволення на основі викупу, 31 щоб виконалось написане: «Той, хто хвалиться, нехай хвалиться Єговою».

2 Брати, коли я прийшов до вас, то, звіщаючи вам священну таємницю Бога, я не намагався вразити вас своєю мовою чи мудрістю, 2 бо вирішив, що звертатиму вашу увагу тільки на Ісуса Христа, і то прибитого до стовпа. 3 До того ж я прийшов до вас слабий, зі страхом і сильним трепетом. 4 І коли я говорив та проповідував, то не вживав переконливих і мудрих слів. Доказом правдивості моїх слів був дух Бога і його сила, 5 щоб ваша віра ґрунтувалася не на людській мудрості, а на Божій силі.

6 Однак зі зрілими ми говоримо про мудрість, але не про мудрість цієї системи чи її правителів, чий кінець уже близько. 7 Ми говоримо про мудрість Божу, що виявляється у священній таємниці, мудрість приховану — про те, що́ Бог вирішив зробити для нашої слави ще до заснування світових систем. 8 Цю мудрість не пізнав жоден з правителів цієї системи, бо якби вони пізнали її, то не прибили б до стовпа нашого прославленого Господа. 9 Адже написано: «Око не бачило, вухо не чуло, і в серці людському не зароджувалась думка про те, що́ Бог приготував для людей, котрі люблять його». 10 Нам же Бог виявив це через свій дух, бо дух досліджує все, навіть Божі глибини.

11 Бо хто з людей знає, що́ є в людині, як не її дух? Так само ніхто не пізнав, що́ є в Богові, окрім духу Бога. 12 Ми ж отримали не дух світу, а дух, котрий походить від Бога. І Бог дав нам його, аби ми могли розуміти все те, чим він нас великодушно обдарував. 13 Про це ми ще й говоримо, причому не словами, яких навчає людська мудрість, а словами, яких навчає нас дух, бо пояснюємо духовні речі духовними словами.

14 А фізична людина не сприймає речей, що від Божого духу, бо для неї вони — безглуздя; і вона не може пізнати їх, тому що про них потрібно судити з духовного погляду. 15 Натомість духовна людина має свої судження про все, а про неї не судить ніхто. 16 Бо «хто пізнав розум Єгови і міг би повчати його?» Ми ж маємо розум Христів.

3 Тож я, брати, не міг розмовляти з вами як з духовними людьми, а тільки як з плотськими, як з немовлятами в Христовій науці. 2 І годував я вас молоком, а не твердою їжею, бо ви ще не зміцніли. Та й тепер ви ще не міцні, 3 оскільки далі залишаєтесь плотськими. Адже якщо серед вас панують заздрість і чвари, то хіба ж ви не плотські і хіба не поводитесь подібно до інших? 4 Бо коли один говорить: «Я — Павлів», а інший: «Я — Аполло́сів», то хіба ви не такі, як всі інші?

5 Подумайте: хто такий Аполло́с? І хто такий Павло? Це звичайні служителі, які виконують працю, котру їм доручив Господь, і завдяки яким ви стали віруючими. 6 Я посадив, Аполло́с поливав, але зрощував Бог. 7 Тож не має значення ні той, хто садить, ні той, хто поливає, а лише Бог, оскільки зрощує він. 8 Хто садить і хто поливає — одне, але кожен отримає нагороду згідно зі своєю працею. 9 Бо ми — Божі співпрацівники, а ви — Божа нива, Божа будівля.

10 Завдяки незаслуженій доброті, котру виявив мені Бог, я, як мудрий керівник робіт, заклав фундамент, однак будує на ньому хтось інший. Але нехай кожен пильнує, як він будує на ньому. 11 Бо жодна людина не може закласти фундамент, котрий замінив би вже закладений, що ним є Ісус Христос. 12 Хтось будує на ньому, використовуючи золото, срібло, дорогоцінне каміння, а хтось — дерево, сіно, солому; 13 проте коли прийде день випробувань, робота кожного стане явною, бо вогонь виявить усе — покаже, якою є робота кожного. 14 І, якщо збудоване людиною вистоїть, вона отримає нагороду, 15 а якщо згорить, вона зазна́є збитків, хоча сама буде врятована; та навіть коли вона і врятується, то так, немов би з вогню.

16 Хіба ви не знаєте, що ви — Божий храм і що в вас перебуває дух Бога? 17 Хто знищить Божий храм, того знищить Бог, оскільки Божий храм святий, а цей храм — ви.

18 Нехай ніхто не обманює себе: коли хтось з вас думає, що він мудрий у цій системі, то, аби і справді бути мудрим, нехай стане безглуздим. 19 Бо для Бога цьогосвітня мудрість — безглуздя, адже написано: «Він ловить мудрих на їхній же підступності». 20 І ще: «Єгова знає, що міркування мудреців даремні». 21 Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо вам належать усі і все: 22 чи то Павло, чи Аполло́с, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи прийдешнє — усе належить вам. 23 Ви ж належите Христу, а Христос — Богові.

4 Тож нехай на нас дивляться як на підвладних Христу та управителів священних таємниць Бога. 2 А чого очікується від управителів? Щоб вони були вірними. 3 Мені ж зовсім байдуже, що мене будете судити ви чи якийсь інший людський суд. Навіть я сам не суджу себе, 4 бо не відчуваю за собою жодної провини. Проте це не означає, що я праведний, адже судить мене Єгова. 5 Тож не судіть нічого до відповідного часу, аж поки не прийде Господь, який виведе на світло таємні справи темряви й виявить наміри серця. Тоді кожен отримає похвалу від Бога.

6 Брати, я показував усе це на своєму прикладі та на прикладі Аполло́са задля вашого блага, щоб ви засвоїли правило: «Не виходьте за рамки написаного» — і щоб не чванилися, вивищуючи одну людину над іншою. 7 Бо хто вирізняє тебе з-посеред інших? І що ти маєш, чого б не отримав? Якщо ж ти отримав, то чому вихваляєшся, ніби не отримав?

8 Ви вже наситилися? Вже багаті? Вже зацарювали без нас? Я дійсно хотів би, щоб ви вже зацарювали, аби з вами царювали й ми. 9 Бо мені здається, що нас, апостолів, Бог виставив напоказ останніми як тих, що приречені на смерть, оскільки ми стали театральним видовищем для світу, для ангелів і для людей. 10 Нас вважають безглуздими через те, що ми є Христовими послідовниками, ви ж як послідовники Христа вважаєте себе розсудливими; ми слабкі, а ви сильні; про вас добре відгукуються, а нас зневажають. 11 І ми аж до цього часу зносимо голод і спрагу, ходимо бідно вдягнені, зазнаємо́ знущань, не маємо даху над головою 12 і при цьому трудимось у поті чола, працюючи власними руками. Коли нас злословлять, ми благословляємо, коли переслідують — терпимо, 13 коли ганьблять — говоримо лагідно. І світ дотепер вважає нас сміттям та покидьками.

14 Я пишу це не для того, щоб засоромити вас, а щоб дати настанови як улюбленим дітям. 15 Бо ви, як учні Христа, можете мати навіть десять тисяч вихователів, а от батьків — небагатьох; а я власне, проповідуючи вам добру новину, став вашим батьком. 16 Тож благаю: наслідуйте мене. 17 Саме тому я посилаю до вас Тимофія, оскільки він, як служитель Господа, став моєю улюбленою і вірною дитиною. І він нагадає вам ті принципи, котрими я керуюсь у служінні Христу Ісусу і яких навчаю всюди, в усіх зборах.

18 Дехто з вас чваниться, бо думає, що я не прийду. 19 Але незабаром, якщо на це буде воля Єгови, я таки прийду та побачу, наскільки ці люди сильні, і не лише на словах. 20 Бо царство Боже — це не тільки слова, але й сила. 21 То чого ви хочете? Щоб я прийшов до вас з різкою чи з любов’ю та лагідним духом?

5 Мені стало відомо, що серед вас чиниться блуд, причому такий, якого немає навіть серед інших народів, бо один з вас живе з дружиною свого батька. 2 І що ви робите? Замість журитися й вилучити того, хто зробив таке, берете й чванитеся? 3 Я ж,— хоча відсутній тілом, але присутній духом,— уже засудив цього чоловіка, і засудив його так, немов був би з вами. І ось моє рішення: 4 коли ви зберетеся разом, а я завдяки силі нашого Господа Ісуса буду присутній з вами своїм духом, то в ім’я нашого Господа Ісуса 5 передайте такого чоловіка Сатані, і цим викореніть плотський вплив, щоб у Господній день була збережена духовність збору.

6 Недобре, що ви вихваляєтесь. Хіба ж не знаєте, що навіть трохи закваски заквашує все тісто? 7 Позбудьтеся старої закваски, щоб стати новим тістом, оскільки в вас не має бути бродіння. Адже Христос — наша пасха — був принесений у жертву. 8 Тож святкуймо не зі старою закваскою і не з закваскою зла та безбожності, а з прісними хлібами щирості й правди.

9 Я написав вам у листі, щоб ви перестали спілкуватися з блудниками. 10 Не маю на увазі взагалі перестати спілкуватися з блудниками цього світу, чи пожадливими людьми, чи здирниками, чи ідолопоклонниками, бо інакше ви мусили б цілком відокремитися від світу. 11 Натомість пишу, аби ви перестали спілкуватися з кожним, хто зветься братом, але залишається блудником, чи пожадливим, чи ідолопоклонником, чи лихословом, чи п’яницею, чи здирником. З таким навіть не їжте. 12 Бо що я маю спільного зі сторонніми, щоб їх судити? Хіба не ви судите своїх, 13 тимчасом як Бог судить сторонніх? Тож «вилучіть злого з-поміж себе».

6 Невже хтось з вас, маючи справу проти брата, наважується йти в суд до неправедних, а не до святих? 2 Чи ж не знаєте, що святі судитимуть світ? А якщо ви будете судити світ, то хіба вам не під силу розсудити дріб’язкові справи? 3 І хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів? Чи ж ми не зможемо розсудити життєві справи? 4 І навіть якщо вам треба вирішувати якісь життєві справи, то хіба годиться робити суддями тих, кого збір не схвалює? 5 Кажу це, щоб присоромити вас. Невже серед вас немає ані одного мудрого, хто міг би розсудити своїх братів, 6 а брат проти брата звертається в суд, і то до невіруючих?

7 Адже насправді те, що ви судитеся одні з одними, означає для вас цілковиту поразку. Чи ж не ліпше вам бути скривдженими? Не ліпше бути обманеними? 8 Але ви, навпаки, самі кривдите й обманюєте, і до того ж своїх братів.

9 Хіба не знаєте, що неправедні не успадкують Божого царства? Не обманюйтеся: ні блудники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні чоловіки, яких використовують для неприродних статевих зносин, ні чоловіки, які сплять з чоловіками, 10 ні злодії, ні пожадливі люди, ні п’яниці, ні лихослови, ні здирники Божого царства не успадкують. 11 Щоправда, саме такими були декотрі з вас, проте Бог своїм духом вас обмив, освятив і визнав праведними в ім’я нашого Господа Ісуса Христа.

12 Все мені дозволено, але не все корисне. Все мені дозволено, але нічому не дам панувати наді мною. 13 Їжа для шлунка, і шлунок для їжі, однак Бог перетворить усе це в ніщо. А тіло не для блуду, а для Господа, і Господь для тіла. 14 Адже Бог своєю силою воскресив Господа і воскресить також нас.

15 Хіба не знаєте, що ваші тіла — члени Христа? Тож чи я візьму члени Христа і зроблю їх членами повії? Ніколи! 16 Хіба не знаєте, що той, хто зближується з повією, стає з нею одним тілом? Бо «двоє,— каже він,— будуть одним тілом». 17 А той, хто зближується з Господом, стає з ним одним духом. 18 Утікайте від блуду. Будь-який інший гріх, котрий може вчинити людина,— це гріх поза її тілом, той же, хто займається блудом, грішить проти власного тіла. 19 Чи не знаєте, що ваше тіло — храм святого духу, котрий є в вас і котрий ви отримали від Бога? І ви не належите собі, 20 бо вас куплено за високу ціну. Тож прославляйте Бога своїм тілом.

7 Тепер же про те, що́ ви писали: добре, якщо чоловік не торкається жінки, 2 але оскільки скрізь поширений блуд, то нехай кожен чоловік має свою дружину, а жінка — чоловіка. 3 Хай чоловік віддає належне дружині, а дружина — чоловікові. 4 І дружина вже не має влади над своїм тілом: ця влада належить її чоловікові; так само й чоловік вже не має влади над своїм тілом, а його дружина. 5 Не відмовляйте в цьому одне одному, хіба тільки на визначений період і за спільною згодою, щоб присвятити час молитві. І тоді знову будьте разом, аби Сатана не спокушував вас через те, що вам бракує стриманості. 6 Однак сприймайте це просто як дозвіл, а не як наказ. 7 Мені ж хотілось би, щоб усі були, як я. Але кожен має власний дар від Бога: хтось — в чомусь одному, хтось — в чомусь іншому.

8 А всім неодруженим і вдовам кажу: було б добре, якби вони залишались, як я. 9 Проте якщо в них немає самовладання, то нехай одружуються, бо ліпше одружитися, ніж розпалюватися пристрастю.

10 Одружених же наставляю, і то не я, а Господь: дружина хай не покидає свого чоловіка, 11 а якщо й покине, нехай залишається неодруженою або помириться з ним. І чоловік не повинен залишати свою дружину.

12 Іншим же говорю, цього разу я, а не Господь: якщо брат має невіруючу дружину і вона згідна жити з ним, хай не залишає її. 13 І, коли жінка має невіруючого чоловіка, але він згідний жити з нею, хай не залишає його. 14 Бо невіруючий чоловік освячується через дружину, а невіруюча дружина освячується через нашого брата; інакше ваші діти були б нечисті, а так вони святі. 15 Та якщо невіруючий покидає свого партнера, то хай собі покидає. Тоді брат чи сестра не зв’язані, адже Бог покликав вас зберігати мир. 16 Бо звідки знаєш, дружино, чи не врятуєш свого чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не врятуєш своєї дружини?

17 Нехай кожен залишається так, як Єгова визначив йому і як покликав його. Це я наказую у всіх зборах. 18 Чи був хтось покликаний обрізаним? Хай не стає необрізаним. Чи був хтось покликаний необрізаним? Хай не стає обрізаним. 19 Бо як обрı́зання, так і необрı́зання не мають жодного значення, головне — виконувати Божі заповіді. 20 Нехай кожен залишається в такому стані, в якому був покликаний. 21 Ти був покликаний рабом? Не переймайся цим, але якщо зможеш стати вільним, то скористайся такою нагодою. 22 Бо Господь дає свободу кожному своєму служителю, навіть якщо хтось був покликаний рабом. Той же, хто був покликаний як вільний, є рабом Христа. 23 Ви були куплені за високу ціну, тож не ставайте більше рабами людей. 24 Брати, нехай кожен залишається в такому становищі, в якому був покликаний, зберігаючи при цьому близькі стосунки з Богом.

25 А щодо незайманих осіб, то я не маю жодного наказу від Господа. Але кажу свою думку як той, кому Господь виявив милосердя, щоб я був вірний. 26 Тож думаю, що з огляду на теперішні труднощі людині добре залишатися так, як є. 27 Чи ти зв’язаний з дружиною? Тоді не шукай звільнення. А якщо ти вже вільний від дружини, не шукай дружини. 28 Але якщо й одружишся, то не вчиниш гріха. І, якщо незаймана особа одружиться, вона теж не згрішить. Однак такі зазнаватимуть страждань у житті, а я хочу вберегти вас від цього.

29 А ще кажу вам, брати: часу залишилось мало. Тому нехай ті, хто має дружину, будуть як ті, хто її не має, 30 хто плаче — як ті, хто не плаче, хто радіє — як ті, хто не радіє, хто купує — як ті, хто нічим не володіє, 31 і хто користується тим, що пропонує світ,— як ті, хто не користується цим сповна; бо сцена цього світу змінюється. 32 Я справді хочу, щоб у вас не було тривог. Неодружений чоловік турбується про Господнє: як отримати схвалення від Господа, 33 а одружений турбується про світське: як отримати схвалення своєї дружини, 34 і він поділений. Також неодружена жінка чи незаймана дівчина турбується про Господнє: щоб бути святою і тілом, і духом, а одружена жінка турбується про світське: як отримати схвалення свого чоловіка. 35 А все це кажу я задля вашого блага: не щоб накинути вам на шию петлю, а щоб спонукати вас належно поводитись і постійно без відволікань служити Господу.

36 Проте коли хтось вважає, що не в стані панувати над власним тілом* і що йому ліпше все-таки одружитися, особливо якщо розквіт його молодості вже минув, то нехай робить, що хоче; він не згрішить. Нехай такі люди одружуються. 37 Але якщо хтось постановив у своєму серці берегти незайманість і непорушно тримається цього рішення, бо не відчуває потреби одружуватися і може тримати себе в руках, то добре робить. 38 Отже, людина, яка одружується, робить добре, а та, котра не одружується, робить ліпше.

39 Дружина зв’язана весь час, поки живе її чоловік. Але якщо чоловік засне смертним сном, вона має право виходити заміж за кого хоче, тільки в Господі. 40 Проте, думаю, вона буде щасливіша, якщо залишиться в такому стані, як є. І, на мою думку, я маю Божий дух.

8 Коли говорити про їжу, пожертвувану ідолам, то всі ми, звичайно, маємо знання щодо цього. Проте знання робить гордим, а любов зміцняє. 2 Коли хтось думає, ніби щось пізнав, то він ще не знає цього так, як повинен знати. 3 Але якщо хтось любить Бога, то Бог знає таку людину.

4 Коли ж говорити про споживання їжі, пожертвуваної ідолам, то ми усвідомлюємо, що ідол — взагалі ніщо і є тільки один Бог, іншого немає. 5 Бо хоча і є ті, кого називають «богами»,— чи то на небі, чи на землі,— адже існує багато «богів» і багато «го́сподів», 6 але для нас лише один Бог, Батько, від якого з’явилося все і для якого ми живемо, а також один Господь, Ісус Христос, через якого все з’явилося і завдяки якому ми живемо.

7 Однак таке знання мають не всі, бо дехто все ще тримається звичаїв, пов’язаних з ідолопоклонством, і дотепер, споживаючи їжу, вважає її пожертвуваною ідолу; і, оскільки сумління таких людей слабе, воно стає нечистим. 8 Проте їжа не може принести нам Божого схвалення. Бо якщо ми не їмо, то нічого не втрачаємо, і якщо їмо — нічого не здобуваємо. 9 Але вважайте, щоб часом це ваше право не стало каменем спотикання для слабих. 10 Бо, коли хтось зі слабих побачить, що ти, маючи знання, споживаєш їжу в ідольському храмі, хіба ж сумління такої людини не спонукає її теж їсти пожертвуване ідолам? 11 Отже, своїм знанням ти губиш слабу людину — свого брата, за якого помер Христос. 12 А коли ви грішите проти своїх братів і вражаєте їхнє слабе сумління, то грішите проти самого Христа. 13 Тож, якщо їжа стає для мого брата каменем спотикання, я ніколи не буду їсти м’яса, аби не дати йому підстави для спотикання.

9 Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба не бачив Ісуса, нашого Господа? Хіба ви — не плід праці, яку я виконую для Господа? 2 Якщо для інших я і не є апостол, то для вас, звичайно ж, є ним, бо ви — печатка, яка підтверджує, що я справді апостол, служитель Господа.

3 Тим, хто мене судить, скажу на свій захист таке: 4 хіба ми не маємо права їсти й пити? 5 Хіба не маємо права брати з собою християнську дружину, як це роблять решта апостолів, а також брати́ Господа й Ки́фа? 6 І чи тільки Варна́ва і я не маємо права відмовлятися від світської роботи? 7 Хіба ж буває так, що хтось служить у війську за власний рахунок? Хіба хтось садить виноградник і не їсть його плодів? І хіба буває так, що хтось пасе отару і не п’є молока, яке вона дає?

8 Думаєте, я говорю, дивлячись на це з людського погляду? Але хіба Закон не говорить так само? 9 Скажімо, в Мойсеєвому законі написано: «Не надягай бику намордника, коли він молотить зерно». Чи ж то Бог піклується про биків? 10 Чи він все-таки говорить це задля нас? Так, це було написано задля нашого добра, бо і орач, і молотник повинні працювати з надією, що отримають свою частку.

11 Якщо ми посіяли для вас духовне, то хіба велике діло, якщо пожнемо від вас матеріальне? 12 Якщо інші мають право використовувати вас, хіба ми не маємо на це ще більшого права? Але ми не скористалися з цього права, натомість усе зносимо, аби не створити жодних перешкод у поширенні доброї новини про Христа. 13 Чи ж ви не знаєте, що чоловіки, які виконують священні обов’язки, їдять те, що належить храму, а ті, хто постійно служить при жертовнику, мають частку із жертовником? 14 Тому Господь розпорядився, аби ті, хто проголошує добру новину, за рахунок неї і жили.

15 Проте я жодного разу цим не скористався. І написав вам не для того, щоб зробити це тепер, бо мені було б ліпше померти... Ніхто не позбавить мене того, чим я можу хвалитися! 16 Якщо ж я проголошую добру новину, це не причина хвалитися — це мій обов’язок. І горе мені, якби я не проголошував доброї новини! 17 Якщо я роблю це добровільно, то маю нагороду, а якщо проти власної волі, то так чи інакше мені доручено обов’язки управителя. 18 Тож яка моя нагорода? Така, що можу звіщати добру новину безплатно і не зловживати правом, яке маю завдяки цьому служінню.

19 Бо, хоча я нічим нікому не зобов’язаний, я зробився рабом для всіх, аби придбати якомога більше людей. 20 Тож для юдеїв я став юдеєм, аби придбати юдеїв, для тих, хто під законом,— тим, хто під законом, аби придбати і їх. 21 Для людей без закону я став тим, хто без закону (хоча я не живу без закону Бога, оскільки перебуваю під законом Христовим), аби придбати тих, хто без закону. 22 Для слабих я став слабим, аби придбати слабих. Я став усім для усіляких людей, аби всіма можливими способами спасти хоча б декотрих. 23 Але роблю все це задля доброї новини, щоб разом з іншими отримати пов’язані з нею благословення.

24 Хіба не знаєте, що в забігу біжать усі учасники, але нагороду отримує лише один? Тож біжіть так, щоб отримати нагороду. 25 Крім того, кожен учасник змагань у всьому виявляє самовладання, однак він робить це, щоб отримати вінок тлінний, а ми — нетлінний. 26 Тому я біжу не так, ніби не знаю куди, і скеровую удари не так, ніби б’ю повітря. 27 Навпаки, я бичую своє тіло і поневолюю його, немов раба, щоб, проповідуючи іншим, самому якось не втратити схвалення.

10 Хочу ж, брати, аби ви знали, що наші прабатьки всі були під хмарою і всі перейшли море. 2 Всі вони охрестилися в Мойсея, коли перебували під хмарою та проходили через море, 3 всі споживали той самий духовний харч 4 і пили той самий духовний напій, адже пили з духовної скелі, яка йшла за ними і представляла Христа. 5 Незважаючи на це, більшість з них були погублені в пустелі, бо не отримали Божого схвалення.

6 Усе це — приклад для нас, аби ми не прагнули чогось злого, як прагнули вони. 7 І не ставайте ідолопоклонниками, як дехто з них. Бо написано: «Народ сів їсти й пити, а тоді встав, щоб розважатися». 8 І не чинімо блуду, як дехто з них; через це в один день загинуло їх двадцять три тисячі. 9 Також не випробовуймо Єгову, як робили декотрі з них та й загинули від змій. 10 І не нарікаймо, як нарікали декотрі з них і загинули від згубника. 11 Тож усе, що сталося з ними, служить прикладом і написано як попередження для нас, адже за нашого життя прийшов кінець різних систем.

12 Отже, той, хто думає, що стоїть, нехай стережеться, аби не впасти. 13 Вас спіткали ті ж спокуси, з якими стикаються й інші люди. Але Бог вірний, і він не дозволить, щоб вас спокушали більше, ніж можете витримати, а під час спокуси покаже й вихід, щоб ви змогли її знести.

14 Тому, любі мої, втікайте від ідолопоклонства. 15 Я звертаюсь до вас як до людей проникливих, а про що говорю, судіть уже самі. 16 Хіба чаша благословення, яку ми благословляємо, не означає, що ми маємо можливість отримувати блага від Христової крові? І хіба хліб, який ламаємо, не означає, що маємо можливість отримувати блага від Христового тіла? 17 Оскільки хліб один, ми є одним тілом, хоча нас багато, бо споживаємо від того одного хліба.

18 Подивіться на тілесний Ізраїль: хіба ті, що їдять жертви, не мають частки з жертовником? 19 Що ж мені сказати про це? Що пожертвуване ідолам має якесь значення або що сам ідол має якесь значення? 20 Ні, але скажу, що жертви, які приносять люди з інших народів,— це жертви для демонів, а не для Бога, я ж не хочу, аби ви мали частку з демонами. 21 Бо ви не можете одночасно пити чашу Єгови і чашу демонів, не можете їсти зі «столу Єгови» і зі столу демонів. 22 Чи, може, «будемо викликати в Єгови ревнощі»? Хіба ж ми сильніші від нього?

23 Усе дозволено, але не все корисне. Усе дозволено, але не все зміцняє. 24 Нехай кожен шукає користі не для себе, а для іншого.

25 Їжте все, що продається на м’ясному ринку, і задля власного сумління ні про що не розпитуйте. 26 Бо «Єгові належить земля і все, що на ній». 27 Якщо хтось із невіруючих запросить вас і ви підете, їжте все, що вам подадуть, ні про що не розпитуючи задля власного сумління. 28 Але якщо хтось скаже вам: «Це було принесено в жертву», не їжте того задля людини, яка сказала про це, і задля сумління. 29 Я говорю «сумління», але маю на увазі не ваше, а іншої людини. Бо чому про мою свободу має судити сумління когось іншого? 30 Якщо я їм із вдячністю, то чому інші мають лихословити мене за те, за що віддаю подяку?

31 Тож їсте ви чи п’єте, чи робите щось інше — усе робіть на Божу славу. 32 Не давайте підстави для спотикання ані юдеям, ані грекам, ані Божому зборові, 33 як і я догоджаю всім і в усьому та шукаю користі не для себе, а для багатьох, щоб вони спаслися.

11 Наслідуйте мене, як і я наслідую Христа.

2 Хочу похвалити вас за те, що в усьому, що ви робите, пам’ятаєте мене і твердо тримаєтесь традицій, які я вам передав. 3 Хочу ж, аби ви знали: кожному чоловікові голова — Христос, жінці голова — чоловік, а голова Христові — Бог. 4 Кожен чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, стягує ганьбу на свою голову. 5 І кожна жінка, яка молиться чи пророкує з непокритою головою, стягує ганьбу на свою голову, бо це те саме, якби вона була з поголеною головою. 6 Тож, якщо жінка не покриває голови, нехай обстрижеться. Але якщо для жінки ганьба бути обстриженою чи поголеною, тоді нехай покриває голову.

7 Чоловік не повинен покривати голову, адже він — образ і слава Бога, а жінка — слава чоловіка. 8 Бо не чоловік походить від жінки, а жінка від чоловіка. 9 Крім того, не чоловік створений для жінки, а жінка для чоловіка. 10 З цієї причини, а також задля ангелів жінка повинна мати на голові знак підкорення.

11 До того ж серед Господніх учнів немає ні жінки без чоловіка, ні чоловіка без жінки. 12 Бо як жінка походить від чоловіка, так і чоловік від жінки, а все — від Бога. 13 Судіть самі: чи годиться жінці молитися Богові з непокритою головою? 14 Хіба сама природа не вчить вас, що, коли чоловік має довге волосся, це для нього ганьба, 15 а коли жінка має довге волосся, це для неї слава? Бо волосся дане їй замість покриття для голови. 16 Може, хтось і схильний обстоювати інший звичай, та ми іншого звичаю не маємо, не мають його і Божі збори.

17 Але, даючи вам ці настанови, я не можу вас похвалити, адже ви збираєтесь разом не на добро, а на зло. 18 Почну ось із чого: до мене дійшли чутки, що, коли ви сходитесь збором, між вами виникають поділи, і я частково цьому вірю. 19 А це означає, що серед вас мають бути й секти, бо тоді виявляються люди, гідні схвалення.

20 Тож, коли ви збираєтесь всі разом, споживати Господню вечерю неможливо. 21 Бо декотрі вечеряють ще до того, і виходить, що потім хтось голодний, а хтось вже навіть п’яний. 22 Хіба ви не маєте домів, щоб їсти й пити? Чи, може, ви зверхньо ставитеся до Божого збору і засоромлюєте тих, хто нічого не має? Що ж вам сказати? Може, похвалити? Ні, за це я вас не похвалю.

23 Бо я отримав від Господа те, що й вам передав: у ніч, коли Господа Ісуса мали видати, він взяв хліб 24 і, склавши подяку, поламав його та сказав: «Це означає моє тіло, яке за вас віддається. Чиніть це на спомин про мене». 25 Те саме зробив він і з чашею, коли після вечері сказав: «Ця чаша означає нову угоду, укладену на підставі моєї крові. Щоразу, коли її п’єте, чиніть це на спомин про мене». 26 Адже щоразу, коли ви їсте цей хліб і п’єте цю чашу, то проголошуєте смерть Господа, аж до його приходу.

27 Отже, хто буде їсти хліб чи пити чашу Господа негідно, завинить проти його тіла та крові. 28 Нехай же людина спочатку ретельно перевірить себе і переконається, що гідна їсти хліб та пити чашу, а тоді вже робить це. 29 Бо хто їсть і п’є, та не усвідомлює, що́ це за тіло, той стягує на себе осуд. 30 Тому серед вас так багато слабих та хворих і чимало спить смертним сном. 31 Але якби ми усвідомлювали, хто ми, то не були б суджені. 32 Проте коли Єгова нас судить, він нас виховує*, щоб не засудити разом зі світом. 33 Тож, брати мої, коли сходитесь, аби споживати вечерю, чекайте одні на одних. 34 Якщо хтось голодний, нехай поїсть собі вдома, аби, збираючись разом, ви не стягували на себе осуду. Всі ж інші справи я владнаю, коли прийду.

12 Брати, якщо ж говорити про духовні дари, то я не хочу, аби ви були в незнанні. 2 Ви знаєте, що, коли ви були людьми з інших народів, вас усілякими способами спонукували до поклоніння безмовним ідолам. 3 Тому хочу, аби ви знали, що ніхто не скаже під дією Божого духу: «Ісус проклятий», так само як ніхто не зможе сказати: «Ісус є Господом», не будучи під дією святого духу.

4 Є різні дари, але дух той самий, 5 різні види служіння, але Господь той самий, 6 різні вияви сили, але Бог, завдяки якому ця сила виявляється в кожному по-різному,— той самий. 7 Проте дух виявляється в кожному для того, щоб приносити якусь користь. 8 Скажімо, хтось отримує через дух слово мудрості, хтось — слово знання, 9 хтось — віру завдяки тому ж духу, хтось — дар зціляти, 10 хтось — дар виконувати могутні діла, хтось — дар пророкувати, хтось — здатність розпізнавати, які слова справді натхнені, хтось — різні мови, а ще хтось — дар тлумачити мови. 11 Але все це виконує той же дух, наділяючи дарами кожного за своєю волею.

12 Бо тіло одне, але має багато частин, і всі його частини, хоча їх багато,— одне тіло, і так само Христос. 13 Справді, усі ми охрестились одним духом і стали одним тілом — чи юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні — і всі пили один дух.

14 Адже тіло складається не лише з однієї частини, а з багатьох. 15 Якщо нога скаже: «Я не рука, тому я не частина тіла», це зовсім не означає, що вона не є частиною тіла. 16 І, якщо вухо скаже: «Я не око, тому я не частина тіла», це теж не означає, що воно не є частиною тіла. 17 Якби все тіло було оком, то чим би ми слухали? А якби все тіло було слухом, то чим би ми нюхали? 18 Але Бог розмістив усі частини тіла — кожну з них — так, як йому було до вподоби.

19 Якби всі частини тіла були однаковими, що ж то було б за тіло? 20 А так тіло одне, проте частин багато. 21 Око не може сказати руці: «Ти мені не потрібна», і голова не може сказати ногам: «Ви мені не потрібні». 22 Швидше навпаки: саме ті частини тіла, які здаються слабшими, нам дуже потрібні, 23 і частини тіла, котрі, на нашу думку, не такі почесні, ми оточуємо куди більшою честю. Тоді наші непоказні частини стають набагато привабливішими, 24 тимчасом як привабливим нічого не бракує. Проте Бог склав тіло так, що зробив почеснішою ту частину, якій честі бракувало. 25 Тому в тілі не може бути поділів, але його частини повинні однаково піклуватися одна про одну. 26 І якщо одна частина тіла страждає, то з нею страждають усі інші, а якщо прославляється, усі інші теж радіють з нею.

27 Ви ж — тіло Христа, а окремо — частини його тіла. 28 І Бог розмістив кожного у зборі так: спочатку апостоли, тоді пророки, тоді вчителі, тоді ті, хто виконує могутні діла, тоді ті, хто має дари зціляти, тоді ті, хто надає допомогу, тоді ті, хто має здібності керувати, а тоді ті, хто говорить різними мовами. 29 Хіба ж усі є апостолами? Хіба всі є пророками? Хіба всі є вчителями? Хіба всі виконують могутні діла? 30 Хіба всі мають дари зціляти? Хіба всі говорять мовами? Хіба всі є перекладачами? 31 Але прагніть більших дарів. А я вам показую найвеличніший шлях.

13 Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, але любові не маю, то я став подібним до міді, що дзеленчить, чи до кимвала, що бряжчить. 2 І якщо я маю дар пророкувати й володію всіма священними таємницями та всім знанням і маю таку віру, що можу пересувати гори, але любові не маю, то я ніщо. 3 І якщо я роздам усе своє майно, аби нагодувати інших чи віддам на смерть своє тіло, аби похвалитися, але любові не маю, то це не принесе мені жодного пожитку.

4 Любов довготерпелива і добра. Любов не ревнує, не хвастає, не зазнається, 5 не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди, не дратується, не веде лічби обра́зам. 6 Любов не тішиться неправедністю, але радіє правді. 7 Любов усе зносить, в усе вірить, на все надіється, все терпить.

8 Любов ніколи не згасає*. Що ж до дарів пророкувати, говорити мовами або чудесним способом отримувати знання, то вони зникнуть. 9 Бо наше знання часткове, і пророкуємо ми частково, 10 але коли настане повне, часткове зникне. 11 Коли я був немовлям, то говорив, думав і розумів усе як немовля, а ставши чоловіком, я позбувся рис немовляти. 12 Бо тепер ми дивимося в металеве дзеркало і бачимо розпливчасті обриси, а тоді будемо дивитися обличчя в обличчя. Тепер я маю часткові знання, а тоді матиму точні, як і Бог має точні знання про мене. 13 Однак нині залишаються оці три: віра, надія і любов, а найбільша з них — любов.

14 З усіх сил намагайтеся любити одні одних і водночас прагніть духовних дарів, а особливо дару пророкувати. 2 Адже той, хто говорить якоюсь мовою, говорить не до людей, а до Бога, бо ніхто не розуміє почутого, хоча така особа промовляє священні таємниці за допомогою духу. 3 Той же, хто пророкує, своїми словами зміцняє, підбадьорює і потішає інших. 4 Той, хто говорить мовою, зміцняє себе, а хто пророкує — зміцняє збір. 5 Я хочу, щоб усі ви говорили мовами, але було б ліпше, якби ви пророкували. Бо хто пророкує — більший від того, хто говорить мовами, хіба що він перекладає свої слова, аби зміцнити збір. 6 Але тепер, брати, якби я прийшов до вас і говорив мовами, то яка з мене була б користь? Хіба що послуговуватимусь об’явленням, чи даром отримувати чудесним способом знання, чи даром пророкувати, чи навчати.

7 Адже навіть неживе, наприклад сопілка чи арфа, видає якийсь звук. Але якщо сопілка чи арфа не видає звуків різного тону, то як розпізнати, що́ на ній грають? 8 Авжеж, якщо сурма видасть невиразний звук, хто приготується до бою? 9 Так само й ви: якщо не говорите легкозрозумілою мовою, то як знати, про що говорите? По суті, ви говоритимете на вітер. 10 Адже у світі є стільки різних звуків мови і кожен з них щось означає. 11 Тож якщо я не розумію сказаного, то для того, хто говорить, я буду чужинцем, а він буде чужинцем для мене. 12 Так і ви: оскільки щиро прагнете дарів духу, намагайтеся мати їх вдосталь, щоб зміцняти збір.

13 Отже, той, хто говорить якоюсь мовою, нехай молиться, щоб міг перекладати свої слова. 14 Бо коли я молюся якоюсь мовою, то насправді молиться дарований мені дух, а мій розум залишається безплідним. 15 Що ж тоді робити? Буду молитися не тільки дарованим духом, але й розумом. І співатиму хвалу не тільки дарованим духом, але й розумом. 16 А якщо ти несеш хвалу дарованим духом, то хіба зможе проста людина на твої слова подяки сказати «амінь», якщо вона тебе не розуміє? 17 Ти, звичайно, віддаєш подяку правильно, але інша людина при цьому не зміцняється. 18 Дякувати Богові, я знаю більше мов, ніж усі ви. 19 А втім, у зборі ліпше скажу п’ять слів зрозумілою мовою, аби навчити й інших, ніж десять тисяч слів чужою.

20 Брати, хай мислення ваше буде не як у дітей. Будьте немовлятами щодо зла, але мислення майте як у дорослих. 21 У Законі написано: «Язиками й устами чужинців я говоритиму до цих людей, але навіть тоді вони не слухатимуться мене»,— каже Єгова». 22 Отже, дар говорити мовами — це знак не для віруючих, а для невіруючих, тимчасом як пророкування — знак не для невіруючих, а для віруючих. 23 Тож коли увесь збір зійдеться разом і всі говоритимуть мовами, але прийдуть прості люди або невіруючі, то хіба не скажуть, що ви божевільні? 24 Проте якщо ви всі пророкуватимете і ввійде якийсь невіруючий або проста людина, то всі його напучуватимуть, усі досліджуватимуть, яким він є. 25 Тоді виявляться таємниці його серця і він упаде ниць та поклониться Богові, кажучи: «Бог дійсно з вами».

26 Що ж тоді робити, брати? Коли ви збираєтесь разом, хтось має дар співати псалми, хтось — дар навчати, хтось отримує об’явлення, хтось має дар говорити мовою, а хтось — дар тлумачити. Нехай же все відбувається для зміцнення. 27 І, якщо у зборі говорять мовами, нехай таких буде тільки двоє, щонайбільше троє, і нехай вони говорять по черзі, а хтось перекладає. 28 А якщо перекладача немає, хай такі мовчать у зборі й говорять лише собі та Богові. 29 Також нехай говорить двоє-троє пророків, а решта хай намагається збагнути зміст сказаного. 30 Якщо ж у той час хтось інший з присутніх отримає об’явлення, нехай той, хто говорив перший, мовчить. 31 Бо всі ви можете пророкувати по черзі, щоб усі вчились і підбадьорювались. 32 І пророки повинні вміти панувати над дарами духу, які вони отримують. 33 Адже Бог є Богом не безладу, а миру.

Як і в усіх зборах святих, 34 нехай жінки мовчать, бо жінкам не дозволяється промовляти до збору. Хай вони виявляють покору, як і вчить Закон. 35 Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай розпитують своїх чоловіків вдома, бо для жінки ганьба говорити до збору.

36 І що ж? Хіба від вас вийшло Боже слово? І чи тільки до вас воно прийшло?

37 Коли хтось думає, що він пророк або обдарований духом, то має погодитись з тим, що́ я вам пишу, бо це заповідь Господня. 38 Але коли хтось з цим не погоджується, то нехай собі не погоджується. 39 Отож, брати мої, ревно намагайтесь пророкувати і водночас не забороняйте говорити мовами. 40 Тільки нехай усе відбувається пристойно й організовано.

15 А тепер хочу нагадати вам, брати, добру новину, яку я вам звіщав, яку ви прийняли та в якій стоїте. 2 І завдяки цій новині ви отримуєте спасіння, якщо міцно її тримаєтесь, а якщо ні, то ви стали віруючими надаремно.

3 Бо я вам передав найперше те, що отримав,— що Христос помер за наші гріхи згідно з Писаннями, 4 був похований і згідно з Писаннями на третій день воскрес, 5 також що він з’явився Кифі, а потім дванадцятьом. 6 Опісля він з’явився відразу понад п’ятистам братам, більшість з яких живе й досі, а декотрі поснули смертним сном. 7 Потім він з’явився Якову, тоді всім апостолам 8 і наостанку — мені, немовби якомусь недоноскові.

9 Бо я найменший серед апостолів і недостойний називатися ним, тому що переслідував Божий збір. 10 Але завдяки Божій незаслуженій доброті я є тим, ким є. І він виявив мені незаслужену доброту недаремно, адже я трудився більше, ніж усі вони,— а втім, не я, а Божа незаслужена доброта, виявлена мені. 11 Однак про це ми проповідуємо,— чи то я, чи то вони,— і в це ви повірили.

12 Якщо ж проповідується, що Христос воскрес з мертвих, чому дехто з вас говорить, що воскресіння мертвих немає? 13 А якщо воскресіння мертвих і справді немає, то й Христос не воскрес. 14 Якщо ж Христос не воскрес, то проповідування наше даремне і віра наша даремна. 15 Крім того, виходить, ми є неправдивими Божими свідками, бо свідчили проти Бога, кажучи, що він воскресив Христа, тимчасом як він його не воскресив, якщо мертві дійсно не воскресають. 16 Бо якщо мертві не мають бути воскрешені, то й Христос не воскрес. 17 Якщо ж Христос не воскрес, то віра ваша марна, а ви й далі залишаєтесь у своїх гріхах. 18 По суті, ті служителі Христа, що заснули смертним сном, померли назавжди. 19 І якщо ми надіємось на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.

20 Однак Христос дійсно воскрес з мертвих. Він — перший плід з тих, хто заснув смертним сном. 21 Бо, оскільки смерть прийшла через людину, воскресіння з мертвих теж прийде через людину. 22 Бо як через Адама всі помирають, так завдяки Христу всі оживуть. 23 Але кожен у свою чергу: Христос — перший плід, потім, під час його присутності, ті, що йому належать. 24 А тоді, в кінці, він, покінчивши з усіма урядами та всією владою і силою, передасть царство своєму Богові й Батькові. 25 Адже він має царювати, аж поки Бог покладе всіх ворогів йому під ноги. 26 І останній ворог, з яким буде покінчено,— це смерть, 27 тому що Бог «все підкорив йому до ніг». Але коли говориться: «Все підкорив», це явно не стосується Того, хто підкорив йому все. 28 Коли ж усе буде підкорене Сину, тоді й сам Син підкориться Тому, хто все йому підкорив, аби Бог був усе для всіх.

29 Інакше що ж робити тим, хто хреститься, аби померти? Чому вони хрестяться, аби померти, якщо мертві взагалі не воскресають? 30 І чому ми повсякчас наражаємося на небезпеку? 31 Щодня я дивлюся смерті у вічі, і це така ж правда, як і те, що я, служитель Христа Ісуса, нашого Господа, невимовно радію за вас. 32 Якщо я, борючись зі звірами в Ефесі, робив це з тих же спонук, що й інші, яка мені з того користь? Якщо мертві не воскреснуть, то «їжмо та пиймо, бо завтра і так помремо». 33 Не обманюйтеся. Погане товариство псує корисні звички. 34 Протверезіться і поводьтеся праведно та не чиніть гріха, бо дехто з вас не має знання про Бога. Говорю це, щоб вас присоромити.

35 А втім, хтось може сказати: «Як воскреснуть мертві? В якому тілі вони встануть?» 36 Нерозсудлива людино! Те, що ти сієш, не оживе, якщо спочатку не помре. 37 І сієш ти не рослину, яка розвинеться пізніше, а голе зерно — чи пшеничне, чи ще якесь. 38 Але Бог дає йому таке тіло, яке забажає, причому кожному зерняті своє тіло. 39 Не кожне тіло однакове: в людей воно одне, в худоби інше, в птахів ще інше і ще інше — в риби. 40 Є тіла небесні, і є тіла земні, проте в небесних тіл слава одна, а в земних — інша. 41 У сонця одна слава, в місяця інша, а в зірок ще інша, і зірка від зірки відрізняється славою.

42 Так само й воскресіння мертвих. Сіється тлінне, воскресає нетлінне. 43 Сіється в ганьбі, воскресає в славі. Сіється в слабості, воскресає в силі. 44 Сіється тіло фізичне, а воскресає тіло духовне. Якщо є тіло фізичне, то є і духовне. 45 Так і написано: «Перший чоловік, Адам, став живою душею». Останній Адам став життєдайним духом. 46 Однак спочатку йде не духовне, а фізичне, потім вже духовне. 47 Перший чоловік був із землі та створений з пороху, другий чоловік — з неба. 48 Яким є перший, створений з пороху, такими є й інші, теж створені з пороху, і яким є небесний, такими є й інші небесні. 49 І подібно як ми носили образ створеного з пороху, так будемо носити й образ небесного.

50 Проте скажу вам, брати, що тіло і кров не успадкують Божого царства і тління не успадкує нетління. 51 Говорю вам священну таємницю: не всі ми поснемо смертним сном, але всі змінимося — 52 умить, як оком змигнути, під час останньої сурми. Бо сурма подасть звук — і мертві воскреснуть нетлінними, і ми змінимося. 53 Бо тлінне мусить зодягтися в нетління, і смертне — в безсмертя. 54 А коли тлінне зодягнеться в нетління і смертне — в безсмертя, тоді сповниться написане: «Смерть поглинута навіки». 55 «Де, смерте, твоя перемога? Де, смерте, твоє жало?» 56 Жало, що породжує смерть,— це гріх, а сила гріха — Закон. 57 Але дякуємо Богові за те, що він дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа!

58 Отже, мої улюблені брати, будьте стійкими, непорушними, завжди зайнятими в Господній праці і знайте, що ваш труд у служінні Господу не марний.

16 Стосовно ж того, як збирати пожертви для святих, дотримуйтеся вказівок, які я дав зборам у Гала́тії. 2 Нехай кожен з вас щотижня, у перший день, відкладає вдома гроші відповідно до своїх можливостей, аби, коли я прийду, не треба було вже нічого збирати. 3 А коли прийду, то тих, кого ви схвалите в листах, пошлю віднести ваш щедрий дар до Єрусалима. 4 Якщо ж буде доцільно мені піти туди, то я піду разом з ними.

5 Але я прибуду до вас, коли перейду через Македонію, тому що піду цим краєм. 6 Можливо, я зупинюся або навіть перезимую у вас, і потім ви трохи проведете мене туди, куди я піду. 7 Бо не хочу бачитися з вами лише мимохідь, а сподіваюсь, якщо дозволить Єгова, залишитися у вас на якийсь час. 8 А в Ефесі я пробуду до свята П’ятдесятниці, 9 бо переді мною відчинилися великі двері, а з ними й доступ до діяльності, хоча противників багато.

10 Проте якщо прибуде Тимофій, дивіться, аби він вас не боявся, оскільки він, як і я, виконує працю Єгови. 11 Тож нехай ніхто не дивиться на нього звисока. Проведіть його з миром, щоб він прибув до мене, бо ми з братами чекаємо його.

12 Що ж стосується нашого брата Аполло́са, я дуже благав його піти до вас з братами, однак тепер він не мав жодного бажання йти. Але коли з’явиться нагода, він обов’язково піде.

13 Пильнуйте, міцно стійте у вірі, будьте мужні, зміцнюйтесь. 14 Усе робіть з любов’ю.

15 Брати, ви знаєте, що домашні Стефана — перші плоди Аха́ї і що вони віддали себе на служіння святим. Тож настійно заохочую вас: 16 підкоряйтеся таким людям та всім, хто співпрацює і трудиться з нами. 17 Я радію, що зі мною Стефан, Фортуна́т і Аха́їк, бо вони зробили те, що зробили б ви, якби були тут. 18 Адже вони відсвіжили і мій дух, і ваш. Тож поважайте таких чоловіків.

19 Передають вам свої вітання збори з Азії. Сердечно вітають вас служителі Господа, Аки́ла і При́ска, та збір в їхньому домі. 20 Вітають вас усі брати. Вітайте одні одних святим поцілунком.

21 Вітаю вас і я, Павло, пишучи це власною рукою.

22 Якщо хтось не любить Господа, хай буде проклятий. Прийди ж, Господи! 23 Нехай з вами буде незаслужена доброта Господа Ісуса. 24 І хай з усіма вами, хто перебуває в єдності з Христом Ісусом, буде моя любов.