Об’явлення, дане Івану

1 Об’явлення, передане Ісусом Христом, яке дав йому Бог, аби виявити його рабам, що́ незабаром має відбутися. Ісус послав свого ангела і через нього показав у символічних о́бразах це об’явлення його рабові Івану, 2 який засвідчив про слово Бога й про свідчення Ісуса Христа — про все, що бачив. 3 Щасливий той, хто читає вголос, і ті, що слухають слова́ цього пророцтва та виконують написане в ньому, бо визначений час уже близько.

4 Іван — семи зборам у провінції Азія:

Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир від «Того, хто є, хто був і хто має прийти» та від семи духів, що перед його престолом, 5 а також від Ісуса Христа — «Свідка Вірного», «Первістка з мертвих» і «Правителя земних царів».

А тому, хто нас любить і власною кров’ю звільнив від гріхів, 6 хто сформував з нас царство та зробив священиками для свого Бога й Батька,— йому нехай належить слава і могутність навіки. Амінь.

7 Ось він іде з хмарами, і побачить його кожне око, у тому числі й ті, що його прокололи. Тоді через нього всі племена землі з жалю битимуть себе в груди. Так, амінь.

8 «Я — Альфа і Омега,— говорить Єгова Бог,— Той, хто є, хто був і хто має прийти, Всемогутній».

9 Я — Іван, ваш брат, який, будучи послідовником Ісуса, разом з вами стійко зносить лихо та, як і ви, матиме частку в царстві,— опинився на острові Патмос за те, що розповідав про Бога й свідчив про Ісуса. 10 Сповнений духу, я потрапив в Господній день і почув позаду себе гучний голос, подібний до звуку сурми. 11 Цей голос говорив: «Що бачиш, запиши у сувій і пошли сімом зборам: в Ефе́с, Сми́рну, Перга́м, Тияти́ри, Са́рди, Філаде́льфію та Лаодикı́ю».

12 Коли я обернувся, аби подивитися, що це за голос говорить зі мною, то побачив сім золотих світильників, 13 а посеред світильників — когось, подібного до сина людського. Він був одягнений у шати, що сягали аж до стіп, і був оперезаний на грудях золотим поясом. 14 Голова ж його та волосся були білі, як біла вовна, як сніг, а очі — як вогняне полум’я. 15 Його ноги були подібні до чистої міді, розжареної в печі; і голос нагадував шум багатьох вод. 16 У правій руці він тримав сім зір, з уст його виходив обосічний меч, гострий і довгий, а обличчя було наче сонце, що сяє в зеніті. 17 Коли я побачив його, то впав йому до ніг, немов мертвий.

Тоді він поклав на мене праву руку й сказав: «Не бійся. Я Перший і Останній, 18 а також той, що живе. Я був мертвий, а тепер живу й житиму повік-віки. Я маю ключі від смерті й га́десу. 19 Тож запиши, що́ ти бачив, що є і що станеться після того. 20 Священна ж таємниця семи зір, які ти бачив у моїй правій руці, і семи золотих світильників така: сім зір представляють ангелів семи зборів, а сім світильників — сім зборів.

2 До ангела збору в Ефе́сі напиши: «Так говорить той, хто тримає в правій руці сім зір і ходить поміж сімома золотими світильниками: 2 «Знаю вчинки твої і твій труд, і витривалість, і те, що не терпиш злих людей і що випробував тих, які називають себе апостолами, але такими не є; ти побачив, що вони обманщики. 3 До того ж ти виявляєш витривалість і не знесилився, хоча багато зніс за моє ім’я. 4 Але є в мене щось проти тебе: ти покинув любов, яку мав на початку.

5 Тому пригадай, що́ ти мав, але втратив, покайся і роби те, що раніше. А коли ні,— коли не покаєшся,— то прийду та усуну твій світильник з місця, де він стоїть. 6 Однак є в тобі щось добре: ти, як і я, ненавидиш діла секти Николи. 7 Хто має вуха, нехай слухає, що́ дух говорить зборам: «Переможцеві дам можливість їсти плоди з дерева життя, яке в Божому раю».

8 І до ангела збору в Сми́рні напиши: «Так говорить «Перший і Останній», який був мертвий і ожив: 9 «Знаю про твоє горе та бідність,— хоча насправді ти багатий,— а також про блюзнірство тих, які називають себе євреями. Але, по суті, вони не євреї, а синагога Сатани. 10 Не бійся страждань, яких маєш зазнати. Диявол кидатиме декого з вас до в’язниці. Все це спаде на вас для того, щоб ви були випробувані до кінця і щоб десять днів зносили лихо. Будь вірний аж до смерті, і я дам тобі вінок життя. 11 Хто має вуха, нехай слухає, що́ дух говорить зборам: «Переможцеві друга смерть не завдасть жодної шкоди».

12 І до ангела збору в Перга́мі напиши: «Так говорить той, хто має обосічний меч, гострий і довгий: 13 «Знаю, що ти живеш там, де престол Сатани, але міцно тримаєшся мого імені та не зрікся віри в мене навіть за днів Антипи, мого свідка, вірного чоловіка, який був убитий у вашому місті — там, де живе Сатана.

14 Однак маю дещо проти тебе. Наприклад, є там у тебе особи, що міцно тримаються науки Валаа́ма; цей чоловік учив Бала́ка, як поставити синам Ізраїля камінь спотикання — як спонукати їх їсти пожертвуване ідолам і чинити блуд. 15 Крім того, у тебе також є ті, хто міцно тримається вчень секти Николи. 16 Отже, покайся. Якщо ж ні, то скоро прийду і воюватиму з ними довгим мечем своїх уст.

17 Хто має вуха, нехай слухає, що́ дух говорить зборам: «Переможцеві дам схованої манни та білий камінчик. На ньому буде написане нове ім’я, якого не знає ніхто — тільки той, хто його отримує».

18 І до ангела збору в Тияти́рах напиши: «Так говорить Син Божий, очі якого — немов вогняне полум’я, а ноги — немов чиста мідь: 19 «Знаю вчинки твої, твою любов, віру, служіння та витривалість і знаю, що останні твої вчинки численніші від попередніх.

20 Однак маю проти тебе ось що: ти поблажливо ставишся до Єзавелі, яка називає себе пророчицею. Вона навчає та вводить в оману моїх рабів, спонукуючи їх чинити блуд та їсти пожертвуване ідолам. 21 Я дав їй час для покаяння, але вона не хоче покаятись у своєму блуді. 22 Та скоро кину її на ложе недуги, а тим, хто чинить з нею перелюб, завдам великого лиха, хіба що покаються у своїх вчинках. 23 Дітей же її уб’ю, вразивши смертельною хворобою, аби всі збори знали: я досліджую нирки й серця і відплачу кожному з вас за вашими вчинками.

24 Тепер же звертаюсь до решти з вас у Тияти́рах — до всіх, хто не прийняв цієї науки і не пізнав, як декотрі висловились, «глибин Сатани». Тож говорю: не кладу на вас жодного іншого тягаря, 25 лише міцно тримайтеся того, що маєте, поки не прийду. 26 Переможцеві, який до самого кінця буде наслідувати мої вчинки, дам владу над народами, 27 і він пастиме людей залізним жезлом, так що вони будуть розбиті, неначе глиняний посуд. Таку ж владу я сам отримав від Батька. 28 Дам йому також ранкову зорю. 29 Хто має вуха, нехай слухає, що́ дух говорить зборам».

3 До ангела збору в Са́рдах напиши: «Так говорить той, хто має сім Божих духів і сім зір: «Знаю про вчинки твої. Якщо подивитися на твоє ім’я, ти ніби живий, хоча насправді ти мертвий. 2 Відтепер будь пильний і зміцни те, що залишилося, але мало не померло, бо я побачив, що твої діла не довершені перед моїм Богом. 3 Тому постійно пам’ятай, що́ ти отримав та чув. Зберігай це і покайся. Будь певний: якщо не прокинешся, то прийду як злодій, і ти зовсім не знатимеш, о котрій годині це станеться.

4 Однак є у тебе в Са́рдах декілька осіб, які не заплямували свого вбрання. Вони ходитимуть зі мною в білому, бо гідні цього. 5 Переможець буде одягнений у білі шати, і я ніколи не зітру його імені з книги життя, але ви́знаю його ім’я перед моїм Батьком та Його ангелами. 6 Хто має вуха, нехай слухає, що́ дух говорить зборам».

7 До ангела збору у Філаде́льфії напиши: «Так говорить святий і правдивий, який має ключ Давида й відчиняє так, що ніхто не зачинить, і зачиняє так, що ніхто не відчинить: 8 «Знаю про твої вчинки. Ось я відчинив перед тобою двері, які ніхто не може зачинити. Знаю, що ти маєш принаймні трохи сили, а також зберіг моє слово і не зрікся мого імені. 9 Я зроблю так, що прийдуть і поклоняться тобі в ноги ті із синагоги Сатани, котрі називають себе євреями, але насправді обманюють, бо вони не євреї. Тоді вони пізнають, що я тебе полюбив. 10 Оскільки ти зберіг слово про мою витривалість, я у свою чергу збережу тебе від години випробування, яке має спіткати всю населену землю, щоб випробувати її мешканців. 11 Я прийду дуже скоро. Міцно тримайся того, що маєш, аби ніхто не забрав у тебе вінка.

12 Переможця зроблю стовпом у храмі мого Бога, і ніщо вже його звідти не усуне. Я напишу на ньому ім’я мого Бога та ім’я нового Єрусалима — міста Бога мого, яке сходить від нього з неба. Також напишу своє нове ім’я. 13 Хто має вуха, нехай слухає, що́ дух говорить зборам».

14 До ангела збору в Лаодикı́ї напиши: «Так говорить Амінь, свідок вірний і правдивий, початок Божого творіння: 15 «Я знаю про твої вчинки, що ти ні холодний, ні гарячий. Ліпше б ти був або холодний, або гарячий. 16 А оскільки ти просто теплий — ні гарячий, ні холодний, я збираюся виплюнути тебе зі своїх уст. 17 Ти кажеш: «Я багатий і розбагатів, і не маю ні в чому потреби», та не знаєш, що насправді ти нещасний, жалюгідний, бідний, сліпий і голий. 18 Тому раджу тобі купити в мене золота, очищеного вогнем, щоб розбагатіти, та біле вбрання, щоб одягнутись і не показувати сорому своєї наготи, а також мазь для очей, щоб ти помазав нею очі та зміг бачити.

19 Усім, кого дуже люблю, я докоряю і караю* їх. Отже, будь ревний і покайся. 20 Ось я стою коло дверей та стукаю. Якщо хтось почує мій голос і відчинить двері, я ввійду в його дім та повечеряю з ним, а він зі мною. 21 Переможцеві дозволю сісти зі мною на моєму престолі, як і я, перемігши, сів з Батьком на його престолі. 22 Хто має вуха, нехай слухає, що́ дух говорить зборам».

4 Після того я глянув і побачив у небі відчинені двері. І голос, який я чув на самому початку і який був подібний до звуку сурми, промовив до мене: «Підіймися сюди, і я покажу тобі, що́ має статись». 2 Відразу під дією духу я побачив у небі престол, а на престолі хтось сидів. 3 Той, хто сидів, був подібний до каменя яшми і дорогоцінного червоного каменя; довкола ж престолу сяяла веселка, що нагадувала смарагд.

4 Також довкола престолу було ще двадцять чотири престоли. На них сиділи двадцять чотири старійшини, одягнуті в білі шати, а на їхніх головах я побачив золоті корони. 5 Від престолу виходили блискавки, голоси та громи. Перед престолом горіли сім вогненних світильників, які представляють сім духів Божих. 6 А ще перед престолом було ніби скляне море, подібне до кришталю.

Посеред престолу та довкола нього я побачив чотири живі істоти, які мали безліч очей спереду та ззаду. 7 Перша жива істота була подібна до лева, друга — до молодого бика, третя мала обличчя, як у людини, а четверта нагадувала орла в польоті. 8 У кожної з чотирьох живих істот було по шість крил, які всюди — навколо та знизу — мали очі. Ці істоти без упину, день і ніч, говорили: «Святий, святий, святий Єгова Бог, Всемогутній, який був, є і має прийти».

9 Щоразу, коли живі істоти віддавали славу, честь і подяку Тому, хто сидить на престолі й живе повік-віки, 10 двадцять чотири старійшини падали ниць перед Тим, хто сидить на престолі й живе повік-віки, і поклонялися йому. Вони кидали свої корони перед престолом, кажучи: 11 «Єгово, Боже наш, достойний ти слави, честі й сили, бо ти все створив і з твоєї волі все існує та створене».

5 І я побачив, що Той, хто сидів на престолі, мав у правій руці сувій, списаний з обох боків і запечатаний сімома печатками. 2 Тоді побачив я сильного ангела, який проголошував гучним голосом: «Хто достойний зняти печатки із сувою та розгорнути його?» 3 Але ні на небі, ні на землі, ні під землею не було нікого, хто міг би розгорнути сувій і подивитись, що в ньому. 4 Тож я гірко заплакав, бо не знайшлось нікого гідного розгорнути сувій і подивитись, що в ньому. 5 Проте один із старійшин сказав мені: «Не плач. Ось Лев із племені Юди, корінь Давида, здобув перемогу, тому може зняти сім печаток із сувою та розгорнути його».

6 Потім я побачив, що коло престолу серед чотирьох живих істот стояв агнець ніби заколений. Він мав сім рогів та сім очей, а ті очі представляють сім духів Божих, посланих у всі кінці землі. 7 Він пішов і відразу взяв сувій з правої руки Того, хто сидить на престолі. 8 Коли Агнець взяв сувій, то чотири живі істоти і двадцять чотири старійшини попадали ниць перед ним. Кожен старійшина мав арфу та золоту чашу, наповнену фіміамом, який символізує молитви святих. 9 Вони співали нову пісню: «Достойний ти взяти сувій і зняти з нього печатки, бо ти був заколений та кров’ю своєю купив для Бога людей з усіх племен і мов, і народів, і націй. 10 Ти сформував з них царство та зробив їх священиками нашого Бога, і вони царюватимуть над землею».

11 Тоді глянув я і почув голоси багатьох ангелів, що довкола престолу, та голоси живих істот і старійшин. Їхнє число — міріади міріад і тисячі тисяч. 12 Вони промовляли гучним голосом: «Агнець, який був заколений, гідний того, щоб мати могутність, мудрість і силу та отримати багатство, честь, славу і благословення».

13 І я почув, як кожне створіння на небі, на землі, під землею і на морі й усе, що в них, говорило: «Тому, хто сидить на престолі, та Агнцю нехай належать благословення, честь, слава і могутність повік-віки». 14 А чотири живі істоти сказали: «Амінь». І старійшини впали ниць та поклонились.

6 Потім я побачив, як Агнець зняв одну із семи печаток, і я почув, як одна з чотирьох живих істот сказала громовим голосом: «Прийди!» 2 Тоді я глянув і побачив білого коня, а той, хто на ньому сидів, мав лук. Йому було дано корону, і він виїхав, щоб перемагати й здобути остаточну перемогу.

3 Коли Агнець зняв другу печатку, я почув, як друга жива істота сказала: «Прийди!» 4 І вийшов інший кінь, вогняно-червоний. Тому, хто сидів на ньому, було дозволено забрати мир із землі, щоб її мешканці вбивали одні одних. Також він отримав великий меч.

5 Коли ж Агнець зняв третю печатку, я почув, як третя жива істота сказала: «Прийди!» Я глянув і побачив коня вороного, а той, хто сидів на ньому, мав у своїй руці терези. 6 І я почув голос, що пролунав ніби від чотирьох живих істот: «Літр пшениці за денарій і три літри ячменю за денарій; а оливкової олії та вина не марнуй».

7 Коли Агнець зняв четверту печатку, я почув голос четвертої живої істоти: «Прийди!» 8 Я глянув і побачив коня блідого, а той, хто на ньому сидів, мав ім’я — Смерть. Слідом за ним прямував Га́дес. Вони отримали владу над чвертю землі, щоб убивати довгим мечем, голодом, смертельною хворобою та вигублювати, насилаючи земних звірів.

9 Коли Агнець зняв п’яту печатку, я побачив під жертовником ду́ші вбитих за Боже слово і за працю свідчення, яку вони виконували. 10 І вони вигукували: «Всевладний Господи, святий і правдивий, доки ти будеш стримуватися і коли вже почнеш судити мешканців землі й помстишся за нашу кров?» 11 І кожен з них отримав довге біле вбрання. Також їм було сказано ще трохи відпочити, поки не стане повним число їхніх співрабів та братів, котрі невдовзі будуть убиті, як і вони.

12 Далі я побачив, як Агнець зняв шосту печатку, після чого відбувся великий землетрус. Сонце стало темним, немов чорна верета, а весь місяць став, як кров. 13 І зорі небесні упали на землю, як падають незрілі плоди фігового дерева, коли його розхитує сильний вітер. 14 Тоді небо згорнулось як сувій і зникло, а кожна гора та острів були забрані зі своїх місць. 15 І земні царі, і високі урядовці, і воєначальники, і багаті, і сильні, і кожен раб, і кожен вільний сховалися в печерах та гірських скелях. 16 Вони благали гори та скелі: «Упадіть, сховайте нас від обличчя Того, хто сидить на престолі, та від гніву Агнця, 17 бо прийшов великий день їхнього гніву, і хто зможе встояти?»

7 Опісля побачив я чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох кутах землі. Вони міцно тримали чотири вітри землі, аби жоден з них не дув ні на землю, ні на море, ні на жодне дерево. 2 І побачив я іншого ангела, який піднімався зі сходу сонця і мав у руці печатку живого Бога. Він гучним голосом кричав до чотирьох ангелів, яким дозволено заподіювати шкоду землі та морю: 3 «Не завдавайте шкоди ні землі, ні морю, ні деревам, поки не поставимо печатки на чолах рабів нашого Бога».

4 Тоді я почув число тих, хто отримав на чоло печатку,— сто сорок чотири тисячі. Вони вибрані з кожного племені Ізраїлевих синів.

9 Далі я глянув і побачив великий натовп людей, якого ніхто не міг порахувати. Ці люди були з усіх націй, племен, народів та мов. Одягнені в довге біле вбрання, вони стояли перед престолом та Агнцем, а в руках тримали пальмове листя. 10 І вони вигукували: «Спасінням ми завдячуємо нашому Богові, який сидить на престолі, та Агнцеві!»

11 А всі ангели стояли довкола престолу, старійшин і чотирьох живих істот. Вони впали ниць перед престолом та поклонились Богу, 12 говорячи: «Амінь! Нехай нашому Богу повік-віки належать благословення, слава, мудрість, подяка, честь, могутність і сила. Амінь».

13 Тоді один зі старійшин промовив до мене: «Ті люди, одягнені в біле довге вбрання, хто вони й звідкіля прийшли?» 14 І я одразу відповів йому: «Мій пане, ти ліпше знаєш». А він сказав мені: «Це ті, що пережили велике лихо. Вони випрали свій одяг та вибілили його в крові Агнця. 15 Тому вони стоять перед престолом Бога та день і ніч йому віддано служать* в його храмі. А Той, хто сидить на престолі, розтягне над ними свій намет. 16 Вони вже ніколи не відчуватимуть голоду чи спраги, і не буде палити їх ані сонце, ані спека, 17 бо Агнець, який стоїть коло престолу, пастиме їх та водитиме до джерел з водою життя. І Бог витре кожну сльозу з їхніх очей».

8 Коли Агнець зняв сьому печатку, то в небі приблизно на півгодини запала тиша. 2 І побачив я сім ангелів, які стоять перед Богом; їм було дано сім сурем.

3 Після того прийшов ще один ангел і став біля жертовника. Він мав золоту кадильницю й отримав багато фіміаму. І в той час, коли вислуховувались молитви святих, він складав його в жертву на золотому жертовнику, що перед престолом. 4 Тоді дим фіміаму піднісся з руки ангела до Бога разом з молитвами святих. 5 Ангел одразу взяв кадильницю, наповнив її вогнем із жертовника та кинув на землю. Опісля вдарили громи, пролунали голоси, спалахнули блискавки і стався землетрус. 6 І сім ангелів із сімома сурмами приготувалися сурмити.

7 Коли засурмив перший ангел, з’явився град та вогонь, перемішані з кров’ю, і все це було кинуто на землю. Тому третина землі, третина дерев і вся зелена трава згоріли.

8 Потім засурмив другий ангел. І щось, подібне до великої гори, охопленої вогнем, було кинуто в море. Тоді третина моря перетворилась у кров, 9 третина морських створінь, що мають душі, померла, а третина човнів розбилась.

10 Далі засурмив третій ангел. І велика зоря, що горіла як світильник, упала з неба на третину річок та на водні джерела. 11 А ім’я тієї зорі — Полин. Тож третина вод перетворилась у полин, і, оскільки води згіркли, багато людей померло.

12 Коли ж засурмив четвертий ангел, третина сонця, третина місяця і третина зірок були уражені, щоб третина з них потемніла та щоб третина дня і третина ночі були без світла.

13 І побачив я орла, що летів у небі, та почув, як він гукав: «Горе, горе, горе мешканцям землі, бо ось-ось мають засурмити позосталі три ангели!»

9 Коли засурмив п’ятий ангел, я побачив зорю, що впала з неба на землю. Тій зорі було дано ключ від безодні. 2 Вона відкрила безодню, і з неї, неначе з великої печі, піднявся дим, від якого потемніло сонце й повітря. 3 З диму вийшла на землю сарана. Вона отримала таку ж владу, яку мають земні скорпіони. 4 Сарані було сказано не завдавати шкоди ані земній рослинності, ані зелені, ані жодному дереву, а лише людям, які не мають на чолах Божої печатки.

5 Крім того, сарані було дозволено мучити їх п’ять місяців, але не вбивати. Муки їхні нагадували муки, яких завдає скорпіон, коли жалить людину. 6 У ті дні люди шукатимуть смерті, але їм так і не вдасться її знайти, і вони будуть прагнути померти, але смерть утікатиме від них.

7 Своїм виглядом сарана нагадувала підготовлених до бою коней; на головах мала щось подібне до корон, які були ніби золоті, а обличчя її — наче людські. 8 Волосся в неї — як у жінки, а зуби — як у лева. 9 Вона мала нагрудники немовби із заліза. Шум її крил був як гуркіт колісниць з багатьма кіньми, що мчать у бій. 10 Кожна з них мала також хвіст і жало, як у скорпіона, а у хвостах — владу шкодити людям п’ять місяців. 11 Сарана мала над собою царя, ангела безодні. Єврейською його ім’я — Аваддо́н, а грецькою — Аполліо́н.

12 Одне горе минуло. Далі йдуть ще два.

13 Тоді засурмив шостий ангел. І я почув, як від рогів золотого жертовника, котрий перед Богом, пролунав один голос. 14 Він сказав шостому ангелу, який тримав сурму: «Розв’яжи чотирьох ангелів, зв’язаних коло великої річки Євфрат». 15 Тож розв’язали чотирьох ангелів, підготовлених для тієї години, дня, місяця і року, щоб вони вбили третину людей.

16 А кількість вершників на бойових конях була дві міріади міріад; я чув це число. 17 Коні й вершники виглядали у видінні так: вони мали вогняно-червоні, бузково-сині та блідо-жовті нагрудники, голови коней були як голови левів, а з їхніх ротів виходив вогонь, дим та сірка. 18 Від тих трьох кар — вогню, диму та сірки, що виходили з їхніх ротів,— загинула третина людей. 19 Бо влада коней — в їхніх ротах і хвостах, оскільки хвости їхні подібні до змій і мають голови; ними вони завдають шкоди.

20 Решта людей — ті, хто не загинув від трьох кар,— не покаялися в ділах рук своїх і не перестали поклонятися демонам та золотим, срібним, мідяним, кам’яним і дерев’яним ідолам, які не можуть бачити, чути й ходити. 21 Ті люди не покаялись ні у вбивствах, ні у спіритизмі, ні в блуді, ні в крадіжках.

10 І я побачив іншого сильного ангела, що сходив з неба. Він був огорнений хмарою, а над головою у нього сяяла веселка. Його обличчя було наче сонце, а ноги — як вогняні стовпи. 2 У руці він тримав невеликий розгорнений сувій. І поставив він праву ногу на море, а ліву — на землю. 3 Ангел крикнув гучним голосом, подібним до рику лева. Коли він крикнув, почулися голоси семи громів.

4 Після того як заговорили сім громів, я приготувався писати, але почув з неба голос: «Запечатай те, що промовили сім громів, і не записуй цих слів». 5 Тоді ангел, який стояв на морі і на землі, підняв до неба праву руку 6 й поклявся Тим, хто живе повік-віки, хто створив небо і все, що в ньому, землю і все, що на ній, та море і все, що в ньому: «Зволікання більше не буде, 7 бо в ті дні, коли подасть звук сьомий ангел і коли приготується засурмити, буде довершена священна таємниця Бога, котру Він проголосив як добру новину своїм рабам, пророкам».

8 Потім голос, який я чув з неба, знову заговорив до мене: «Йди, візьми розгорнений сувій з руки ангела, котрий стоїть на морі і на землі». 9 І пішов я до ангела та й попросив у нього невеликий сувій, а він сказав мені: «Візьми його і з’їж. У животі в тебе стане від нього гірко, але в роті він буде солодкий, як мед». 10 Тож я взяв з руки ангела невеликий сувій і з’їв його. У роті він був солодкий, як мед, проте коли я з’їв його, у животі стало гірко. 11 Тоді мені сказали: «Ти маєш знову пророкувати про народи, нації, мови та про багатьох царів».

11 Після того я отримав очеретину завдовжки з палицю, і він сказав мені: «Встань, виміряй святиню Божого храму, жертовник і тих, хто там поклоняється. 2 А двір, що лежить за святинею храму, облиш та не вимірюй, бо відданий він іншим народам. Вони топтатимуть святе місто сорок два місяці. 3 І я накажу своїм двом свідкам упродовж тисячі двохсот шістдесяти днів пророкувати, будучи одягненими у верету». 4 Ті свідки символічно зображені двома оливковими деревами й двома світильниками і стоять перед Господом землі.

5 Коли ж хтось захоче скривдити свідків, з їхніх уст вийде вогонь та пожере їхніх ворогів. І справді, коли хтось захоче завдати їм шкоди, то саме так буде вбитий. 6 Вони мають владу замкнути небо, аби в дні їхнього пророкування не падав дощ. Крім того, вони мають владу над водами — перетворювати їх у кров і вражати землю усілякими карами, коли тільки захочуть.

7 Після того як вони закінчать свідчити, дикий звір, що виходить з безодні, розпочне з ними війну, переможе їх і вб’є. 8 Їхні трупи лежатимуть на головній вулиці великого міста, яке в духовному розумінні називається Содом і Єгипет — саме там, де також прибили до стовпа їхнього Господа. 9 Тоді люди з народів, племен, мов і націй будуть дивитися на їхні трупи три з половиною дні й не дозволять покласти їх у гробницю. 10 А мешканці землі радітимуть і тішитимуться з приводу їхньої смерті, і посилатимуть одні одним дарунки, бо ті два пророки їх мучили.

11 Проте через три з половиною дні в них увійшов дух життя від Бога, і вони встали на ноги. І великий страх огорнув тих, хто це бачив. 12 Потім два пророки почули, як гучний голос з неба промовив до них: «Підніміться сюди». Тож вони піднялися в хмарі до неба на очах своїх ворогів. 13 Тієї години вдарив великий землетрус і десята частина міста впала. Від землетрусу загинуло сім тисяч осіб, а решта налякалась і віддала славу Богові небес.

14 Друге горе минуло. Скоро прийде третє.

15 Після того засурмив сьомий ангел. І в небі пролунали гучні голоси: «Царство світу стало царством нашого Господа та Христа його, і Він царюватиме повік-віки».

16 Тоді двадцять чотири старійшини, які сиділи на престолах перед Богом, попадали ниць та поклонились Богові, 17 говорячи: «Дякуємо тобі, Єгово Боже, Всемогутній, який є і який був, бо ти взяв у руки свою велику владу й почав царювати. 18 Але народи розгнівались, і прийшов час твого гніву, а також настав визначений час судити мертвих і дати нагороду твоїм рабам, пророкам, і святим, і тим, хто боїться твого імені, малим і великим, та знищити тих, хто нищить землю».

19 Опісля святиня Божого храму, що в небі, розкрилась і в ній стало видно ковчег його угоди. Тоді спалахнули блискавки, почулися голоси, вдарили громи, стався землетрус і посипав великий град.

12 І з’явився на небі великий символічний образ: жінка, одягнена в сонце, під ногами її був місяць, а на голові — корона з дванадцяти зір. 2 Вона була вагітна та кричала від болю і пологових мук.

3 Тоді на небі з’явився ще один символічний образ — великий вогняно-червоний дракон, який мав сім голів і десять рогів, а на головах його було сім діадем. 4 Його хвіст потягнув з неба третину зір і скинув їх на землю. Сам же дракон не відходив від жінки, котра от-от мала народити, щоб, як тільки вона народить, пожерти дитину.

5 І народила вона сина, дитину чоловічої статі, що має пасти всі народи залізним жезлом. Дитину було забрано до Бога і до його престолу. 6 А жінка втекла в пустелю, де Бог приготував для неї місце. Там її годуватимуть тисяча двісті шістдесят днів.

7 І вибухнула на небі війна: Михаїл разом зі своїми ангелами воював проти дракона і його ангелів. 8 Та дракон не переміг, і вже не було їм місця на небі. 9 Тож скинений був великий дракон, змій стародавній, що називається Диявол і Сатана, який вводить в оману всю населену землю. Він був скинений на землю разом зі своїми ангелами. 10 Потім я почув гучний голос на небі:

«Ось настало спасіння, сила та царство нашого Бога й влада Христа його, бо скинутий той, хто день і ніч обвинувачує братів наших перед нашим Богом! 11 Вони перемогли його завдяки крові Агнця та завдяки звістці, яку проголошували*, і не полюбили своїх душ навіть перед лицем смерті. 12 Тому веселіться небеса й ті, хто на них перебуває! Горе землі та морю, бо до вас зійшов Диявол, який надзвичайно лютує, оскільки знає, що йому залишилось мало часу».

13 Коли ж дракон побачив, що його скинуто на землю, то почав переслідувати жінку, яка народила дитину чоловічої статі. 14 Проте жінка отримала два великих орлиних крила, щоб полетіти в пустелю до підготовленого для неї місця. Там, подалі від змія, її будуть годувати впродовж часу, часів і півчасу.

15 Тоді змій вивергнув зі своєї пащі воду, подібну до ріки, щоб потопити в ній жінку. 16 Але на допомогу жінці прийшла земля: вона відкрила свої уста й поглинула ріку, яку вивергнув дракон. 17 Дракон же розлютився на жінку і вирушив воювати з позосталими з її насіння, котрі виконують Божі заповіді та мають доручення свідчити про Ісуса.

13 І став він на морському піску.

Після того я побачив дикого звіра, що виходив з моря та мав десять рогів і сім голів. На рогах його було десять діадем, а на головах написано богозневажні імена. 2 Звір, якого я бачив, нагадував леопарда, однак лапи його були як у ведмедя, а паща — як у лева. Дракон дав цьому звірові свою силу, престол і велику владу.

3 Потім побачив я, що одна голова звіра була немовби смертельно поранена, але рана загоїлась, і всі мешканці землі, будучи в захваті, пішли вслід за звіром. 4 І поклонились дракону, бо він дав дикому звірові владу. Поклонилися теж звіру, кажучи: «Хто може зрівнятися з диким звіром і вступити з ним у бій?» 5 І звіру було дано уста, які говорять гучні й богозневажливі слова. Також він отримав владу на сорок два місяці. 6 Тож відкрив він свою пащу, аби зневажати Бога, його ім’я та місцеперебування — небеса, тобто тих, хто там живе. 7 І йому було дозволено воювати зі святими та перемогти їх. Він отримав владу над кожним племенем, народом, мовою і нацією. 8 Йому будуть поклонятися всі мешканці землі, чиї імена не поміщені в сувої життя, який належить заколеному Агнцеві і готується ще від заснування світу.

9 Хто має вуха, нехай слухає. 10 Кому належить піти в полон, той піде. Хто уб’є мечем, той сам повинен загинути від меча. Ось тут потрібна витривалість і віра святих.

11 Тоді побачив я ще одного дикого звіра, що піднімався із землі. Він мав два роги, подібні до рогів ягняти, але говорив як дракон. 12 Він послуговується владою першого звіра на його ж очах і змушує землю та її жителів поклонятися першому дикому звірові, смертельна рана якого загоїлась. 13 І він чинить великі ознаки, так що на очах усього людства з неба на землю навіть сходить вогонь.

14 Крім того, той звір вводить в оману жителів землі ознаками, які йому дозволено чинити перед диким звіром. Він також каже жителям землі зробити образ звіра, котрий був поранений мечем, але потім ожив. 15 І було йому дозволено вдихнути в образ дикого звіра дихання, щоб той образ і говорив, і спонукував убивати — убивати тих, хто ніколи б не поклонився образу того звіра.

16 Також він змушує всіх людей — малих і великих, бідних і багатих, рабів і вільних — прийняти знак на праву руку або на чоло, 17 аби ніхто не міг ні купувати, ні продавати, окрім людей, які мають той знак, ім’я дикого звіра або число його імені. 18 І ось тут потрібна мудрість: хто має розум, нехай вирахує число дикого звіра, бо це число людське. А число звіра — шістсот шістдесят шість.

14 Тоді я глянув і побачив, що на горі Сіон стоїть Агнець, а з ним сто сорок чотири тисячі. На їхніх чолах написане його ім’я та ім’я його Батька. 2 І почув я звук, який долинав з неба і нагадував шум багатьох вод та сильний гуркіт грому. Той звук був подібний до голосу співаків, які грали на арфах. 3 Вони співали ніби нову пісню перед престолом, чотирма живими істотами і старійшинами. Тієї пісні не міг навчитися ніхто, окрім ста сорока чотирьох тисяч, викуплених із землі. 4 Це ті, хто не опоганив себе жінками; вони — незаймані. Це ті, що йдуть за Агнцем, хоч би куди він ішов. Вони куплені з-поміж людей як перші плоди для Бога та Агнця. 5 В їхніх устах не знайдено жодного обману, і вони непорочні.

6 Потім побачив я іншого ангела, який летів у небі. Він мав вічну добру новину — радісну звістку, яку проголошував жителям землі: кожній нації, племені, мові та народу. 7 Він вигукував: «Виявіть страх перед Богом і віддайте йому славу, бо настала година, коли він розпочне суд. Тож поклоніться Тому, хто створив небо, землю, море та водні джерела».

8 Опісля я побачив, як летів другий ангел. Він говорив: «Упала! Упала столиця, Вавилон Великий, що змусила всі народи пити вино гніву, вино свого блуду!»

9 За ними летів третій ангел, який вигукував: «Якщо хтось буде поклонятися дикому звіру і його образу та матиме знак на чолі або на руці, 10 то й він питиме нерозведене вино гніву Бога, налите в чашу Його люті. До того ж усіх таких будуть мучити вогнем і сіркою перед святими ангелами та Агнцем. 11 Дим же від їхніх мук підніматиметься повік-віки. Тож ті, хто поклоняється дикому звіру та його образу і на кому є знак його імені, не матимуть спокою ні вдень ні вночі. 12 Тут потрібна витривалість святих, які виконують Божі заповіді й живуть, керуючись вірою в Ісуса».

13 Далі почув я голос із неба: «Напиши: щасливі мертві — ті, хто віднині помиратиме в єдності з Господом. Так,— каже дух,— нехай вони відпочинуть від своєї праці, оскільки заслуга за їхні діла йде слідом за ними».

14 І побачив я білу хмару, на якій сидів хтось, подібний до сина людського. У нього на голові була золота корона, а в руці — гострий серп.

15 Потім зі святині храму з’явився ще один ангел, який гукав до того, хто сидів на хмарі: «Візьми серпа й жни, бо настала година жнив і земний урожай вже повністю дозрів». 16 Отже той, хто сидів на хмарі, запустив серпа на землю, і земля була вижата.

17 Тоді зі святині храму, що на небі, виринув інший ангел. Він теж мав гострого серпа.

18 Ще один ангел з’явився з місця, де був жертовник. Він мав владу над вогнем і вигукнув до того, хто мав гострого серпа: «Візьми серпа і позбирай на землі грона винограду, який вже повністю дозрів». 19 Тож ангел запустив свого серпа на землю і позбирав виноград, після чого кинув його до великої давильні Божого гніву. 20 І топтали цю давильню за містом. З неї потекла кров, яка піднялась аж по вудила коней і розлилась на тисяча шістсот стадій*.

15 На небі з’явився ще один символічний образ, великий і дивовижний: сім ангелів із сімома карами. Ці кари останні, бо ними закінчується Божий гнів.

2 І побачив я щось подібне до скляного моря, перемішаного з вогнем, а також тих, хто здобув перемогу над диким звіром, його образом та числом його імені. Вони стояли біля скляного моря й тримали Божі арфи. 3 І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, та пісню Агнця:

«Великі й дивовижні діла твої, Єгово Боже, Всемогутній. Праведні та правдиві дороги твої, Царю вічності. 4 Єгово, хіба може хтось не боятися тебе і не прославляти твого імені? Адже ти, ти єдиний, відданий! Усі народи прийдуть і поклоняться перед тобою, бо для них стала явною праведність твоїх постанов».

5 Потім я глянув і побачив, як відкрилась на небі святиня намету свідчення. 6 Зі святині з’явилися сім ангелів із сімома карами. Ангели були одягнені в чистий, блискучий лляний одяг та оперезані на грудях золотими поясами. 7 Тоді одна з чотирьох живих істот дала сімом ангелам сім золотих чаш, наповнених гнівом Бога, який живе повік-віки. 8 І наповнилась святиня димом від Божої слави й сили. Тож ніхто не міг увійти до святині, поки сім ангелів не закінчили виливати сім кар.

16 І почув я зі святині гучний голос, який говорив сімом ангелам: «Ідіть та вилийте на землю сім чаш Божого гніву».

2 Тож пішов перший з них і вилив свою чашу на землю. Тоді в людей, котрі мали знак дикого звіра та поклонялися його образу, з’явились болючі, жахливі виразки.

3 Другий же вилив свою чашу на море. Через це воно перетворилось у кров, подібну до крові мерця. І померла кожна жива душа — все, що було в морі.

4 А третій вилив свою чашу в ріки й водні джерела, і вони теж перетворились у кров. 5 Потім почув я голос ангела, що має владу над водами: «Боже, Ти — Той, хто є і хто був, Відданий, Ти — праведний, бо виніс такі вироки. 6 Оскільки вони пролили кров святих і пророків, ти їх самих напоїв кров’ю. Вони заслуговують цього». 7 Далі я почув, як заговорив жертовник: «Єгово Боже, Всемогутній, твої присуди дійсно правдиві та праведні».

8 Тоді четвертий ангел вилив свою чашу на сонце, якому було дозволено палити людей вогнем. 9 І палила людей сильна спека, але вони все одно зневажали ім’я Бога, якому підвладні всі ті кари. Вони не покаялись і не віддали йому слави.

10 П’ятий же вилив свою чашу на престол дикого звіра. Тоді його царство огорнула темрява. І люди почали кусати собі від болю язики, 11 однак і далі зневажали Бога небес за весь той біль та виразки й не покаялись у своїх вчинках.

12 Шостий вилив свою чашу на велику ріку Євфрат, і вода в ній висохла. Так була підготовлена дорога для царів, що зі сходу сонця.

13 Потім я побачив, як з пащ дракона, дикого звіра й фальшивого пророка виходять три нечисті натхнені вислови, подібні до жаб. 14 Ці вислови натхнені демонами. Вони чинять ознаки і виходять до царів усієї населеної землі, щоб зібрати їх на війну, яка має відбутися у великий день Бога Всемогутнього.

15 «Ось іду немов злодій. Щасливий той, хто не спить і стереже своє вбрання, щоб не ходити нагим та щоб ніхто не бачив його сорому».

16 І зібрали їх на місце, яке єврейською називається Гар-Маґедо́н.

17 Коли сьомий ангел вилив свою чашу на повітря, то зі святині, з боку престолу, почувся гучний голос: «Сталося!» 18 І спалахнули блискавки, пролунали голоси, вдарили громи і відбувся такий сильний землетрус, якого не було, відколи на землі живуть люди,— великий і сильний. 19 Опісля велике місто розкололось на три частини, а міста народів обернулися в руїни. І Бог пригадав столицю, Вавилон Великий, щоб дати їй чашу вина гніву, викликаного люттю його. 20 Крім того, кожен острів утік і гір вже не було. 21 А з неба на людей почав падати великий град, вагою з двадцять кілограмів. І люди зневажали Бога за ту кару — град, адже була вона надзвичайно велика.

17 Потім один із семи ангелів, що мали сім чаш, прийшов до мене і сказав: «Підійди, я покажу тобі суд над великою повією, яка сидить над багатьма водами. 2 З нею чинили блуд земні царі, а мешканці землі впивалися вином її блуду».

3 Тоді силою духу він переніс мене в пустелю. Там я побачив жінку, що сиділа на багряному дикому звірові, який був повний богозневажних імен та мав сім голів і десять рогів. 4 Жінка була виряджена в пурпурний і багряний одяг та прикрашена золотом, дорогоцінним камінням і перлами. В руці вона тримала золоту чашу, наповнену мерзотами й нечистотами свого блуду. 5 На її чолі було написано ім’я, яке є таємницею: «Вавилон Великий, мати повій та земних мерзот». 6 І побачив я, що ця жінка була п’яна від крові святих та крові Ісусових свідків.

Побачивши її, я здивувався великим дивом. 7 Тож ангел сказав мені: «Чого ти дивуєшся? Я розкрию тобі таємницю тієї жінки й дикого звіра, на якому вона їде і який має сім голів та десять рогів. 8 Дикий звір, котрого ти бачив, колись був, але зараз його немає. Однак він незабаром підніметься з безодні, а тоді буде знищений. Коли ж мешканці землі побачать, що той звір колись був, зараз його немає, а потім все-таки з’явиться, то будуть дуже дивуватися. А імена тих мешканців не поміщені в сувої життя, який готується ще від заснування світу.

9 Ось тут потрібні розум і мудрість. Сім голів представляють сім гір, над якими сидить жінка. 10 Крім того, вони представляють сім царів: п’ять з них уже відійшло*, один є тепер, а інший ще не прийшов. Коли ж прийде, то залишиться ненадовго. 11 А дикий звір, який колись був, але зараз його немає,— це теж цар, восьмий. Він походить із семи попередніх і буде знищений.

12 Десять рогів, що ти бачив, символізують десять царів, які поки що царство не отримали. Проте вони отримають царську владу разом з диким звіром, щоправда лише на одну годину. 13 Всі вони думають однаково, тому віддають свою силу й владу дикому звірові. 14 Вони воюватимуть з Агнцем, який їх переможе, бо він — Пан над панами і Цар над царями. Переможуть їх також покликані, вибрані й вірні, які є разом з ним».

15 Далі він каже мені: «Води, що ти бачив, на яких сидить повія,— це народи, натовпи, нації та мови. 16 Десять рогів, що ти бачив, а також дикий звір зненавидять повію, спустошать її та обнажать, тіло її з’їдять, а саму її повністю спалять. 17 Адже Бог дав їм до серця здійснити його задум, тобто їхній власний задум, щоб вони віддали своє царство дикому звірові, поки не сповняться Божі слова. 18 А жінка, котру ти бачив, представляє велике місто, яке має владу над земними царями».

18 Потім я побачив ще одного ангела, який сходив з неба і мав велику владу. Його слава осяяла землю. 2 Він вигукнув сильним голосом: «Вона впала! Столиця, Вавилон Великий, впала! Вона зробилась оселею демонів і пристановищем кожному нечистому подиху й кожному нечистому та огидному птахові! 3 Бо всі народи стали жертвою вина гніву, вина її блуду. Земні ж царі чинили з нею блуд, а мандрівні купці землі розбагатіли завдяки її величезному багатству та безсоромній розкоші».

4 Тоді почув я з неба інший голос: «Вийди з неї, народе мій, якщо не хочеш розділити вину за її гріхи і зазнати кар, посланих на неї. 5 Бо гріхи її досягли аж до неба, і Бог пригадав її несправедливі вчинки. 6 Її ж монетою відплатіть їй, удвічі відплатіть за всі її діла. У чашу, в котру вона наливала мішаний напій, налийте напою удвічі міцнішого. 7 Якою мірою вона прославляла себе й безсоромно розкошувала, такою ж мірою завдайте їй мук і спровадьте на неї жалобу. Бо у своєму серці вона постійно повторює: «Сиджу немов цариця. Я не вдова і ніколи не побачу жалоби». 8 Саме тому в один день прийдуть на неї кари: смерть, жалоба та голод, і вона буде повністю спалена вогнем, адже Єгова Бог, який її судить,— сильний.

9 А земні царі, які чинили з нею блуд та жили в безсоромній розкоші, ридатимуть і побиватимуться за нею, дивлячись на дим від вогню, в якому вона згоряє. 10 Через страх перед її муками вони стоятимуть осторонь та говоритимуть: «Яке горе! Яке горе, велика столице, сильна столице Вавилон, бо за одну годину виконано над тобою суд!»

11 Також ридають за нею та журяться мандрівні купці землі, бо вже немає кому купувати їхній товар: 12 все золото, срібло, дорогоцінне каміння, перли, тонке лляне полотно, пурпур, шовк і багряницю; усілякі вироби з пахучого дерева й усілякі вироби зі слонової кістки, цінного дерева, міді, заліза, мармуру; 13 а також корицю, індійські прянощі, фіміам, пахучу олію, ладан, вино, оливкову олію, добірне борошно, пшеницю, худобу, овець, коней, вози, рабів і людські душі. 14 Добірні плоди, яких бажала твоя душа, зникли, а все, що в тебе було вишукане й пишне, щезло. Цього вже ніхто ніколи не побачить.

15 Мандрівні купці, які торгували всім цим товаром і розбагатіли завдяки їй, теж стоятимуть здалека через страх перед її муками. Вони ридатимуть і побиватимуться, 16 голосячи: «Яке горе! Яке горе! Велика столиця була одягнена в тонке лляне полотно, пурпурне та багряне вбрання, розкішно прикрашена золотими оздобами, дорогоцінним камінням і перлами, 17 але за одну годину було спустошене таке величезне багатство!»

І всі капітани, і всі люди, які подорожують морем, і моряки, і всі, хто заробляє морським промислом, стояли здалека 18 й вигукували, дивлячись на дим від вогню, в якому вона згоряє: «Яке ще місто може зрівнятися з великою столицею?» 19 Посипавши порохом свої голови, вони ридали, журилися та голосили: «Яке горе! Яке горе! Велика столиця, в котрій завдяки її розкоші розбагатіли всі, хто мав на морі човни, була спустошена за одну годину!»

20 Тож радійте небеса, а також святі, апостоли й пророки, адже Бог виступив заради вас, покаравши її!»

21 Тоді сильний ангел підніс камінь, подібний до великого жорна, і жбурнув його в море, кажучи: «Так само стрімко буде кинуто велику столицю Вавилон, і її вже ніколи не буде. 22 Більше ніхто не почує в тобі голосу співаків, які грають на арфах, музи́к, флейтистів і сурмачів. Уже не знайдеться в тобі жодного ремісника, що займається якимось ремеслом; не почують також звуку жорна. 23 Вже ніколи не засяє в тобі світло жодного світильника, не пролунає голос нареченого чи нареченої. Бо твої мандрівні купці були найвпливовішими людьми на землі, а твоїм спіритизмом були введені в оману всі народи. 24 І справді, в цьому місті знайдено кров пророків, святих і всіх убитих на землі».

19 Після того я почув гучний голос ніби великого натовпу людей на небі. Вони вигукували: «Вихваляйте Яг! Спасіння, слава і сила належать нашому Богові, 2 тому що присуди його правдиві й праведні. Адже він виконав присуд над великою повією, яка своїм блудом розбестила землю, а також він помстився їй за кров своїх рабів». 3 Відразу після того вони вигукнули вдруге: «Вихваляйте Яг! І дим від неї піднімається повік-віки».

4 А двадцять чотири старійшини й чотири живі істоти впали ниць та поклонилися Богу, який сидить на престолі, і вигукнули: «Амінь! Вихваляйте Яг!»

5 Тоді з престолу пролунав голос: «Вихваляйте нашого Бога, усі його раби, малі та великі,— усі, що бояться його».

6 І почув я звук, подібний до голосу великого натовпу людей та шуму багатьох вод і гуркоту сильного грому. Ці люди говорили: «Вихваляйте Яг, бо зацарював Єгова, наш Бог, Всемогутній. 7 Тож радіймо й тішмося та віддаймо йому славу, адже настало весілля Агнця, і його дружина вже готова до шлюбу. 8 Їй було дозволено вдягтися в блискучі, чисті шати з тонкого лляного полотна, яке представляє праведні вчинки святих».

9 Далі він сказав мені: «Напиши: «Щасливі запрошені на весільну вечерю Агнця». Також промовив: «Ці Божі слова правдиві». 10 І я впав йому до ніг, щоб поклонитися. Та він сказав мені: «Вважай, не роби цього! Я лише раб, як і ти й твої брати, котрі свідчать про Ісуса. Богові поклонись, адже мета пророкування — дати свідчення про Ісуса».

11 Потім я побачив розкрите небо і білого коня. А той, хто на ньому сидів, мав ім’я Вірний і Правдивий. Він праведно судить та воює. 12 Його очі — вогняне полум’я, а на голові в нього багато діадем. Він має написане ім’я, якого не знає ніхто — лише він сам. 13 Одягнений він у шати, покроплені кров’ю, а ім’я його — Слово Боже. 14 Слідом за ним на білих конях їхали небесні війська, одягнені в біле, чисте вбрання з тонкого лляного полотна. 15 З його уст виходив меч, довгий і гострий, яким він мав вражати народи. Він пастиме їх залізним жезлом, а також топтатиме давильню гніву, викликаного люттю Всемогутнього Бога. 16 На його шатах, на стегні, написане ім’я — Цар над царями і Пан над панами.

17 Крім того, я побачив ангела, який стояв у променях сонця й вигукував до всіх небесних птахів*: «Летіть сюди на велику Божу вечерю; 18 їжте тіла царів, воєначальників, силачів, коней, їхніх вершників і тіла всіх інших — вільних і рабів, малих і великих».

19 Тоді я побачив дикого звіра і земних царів з їхніми військами, які зібрались, щоб воювати з тим, хто сидів на коні, та з його військом. 20 І був схоплений дикий звір та фальшивий пророк — той, хто в присутності звіра виконував ознаки, вводячи в оману людей, які мали знак дикого звіра й поклонялися його о́бразу. Обидва вони були вкинуті живими у вогняне озеро, що палає сіркою. 21 Що ж до всіх інших, то їх убив той, хто сидів на коні; він погубив їх довгим мечем, який виходив з його уст. І всі птахи наситились їхніми тілами.

20 Потім побачив я ангела, який сходив з неба і мав у руці ключ від безодні й великий ланцюг. 2 Він схопив дракона, змія стародавнього, який є Дияволом і Сатаною, і скував його на тисячу років. 3 Ангел кинув його в безодню, закрив її та поставив печатку, щоб той більше не вводив в оману народи, аж поки не закінчиться тисяча років. Після того дракон має бути звільнений на короткий час.

4 Тоді я побачив престоли й тих, хто на них сидів. Їм була дана влада судити. І побачив я душі страчених сокирою за те, що вони свідчили про Ісуса й розповідали про Бога, тобто тих, хто не поклонився ані дикому звірові, ані його о́бразу, а також не мав знака на чолі й руці. Вони ожили і царювали з Христом тисячу років. 5 (А решта померлих не ожила, поки не закінчилась тисяча років). Це перше воскресіння. 6 Щасливі й святі всі, хто має участь у першому воскресінні: над ними друга смерть не матиме жодної влади. Вони будуть священиками Бога та Христа і царюватимуть з ним тисячу років.

7 Коли ж закінчиться тисяча років, Сатану відразу буде звільнено з в’язниці. 8 Він вийде, аби вводити в оману народи, Ґоґа і Маґоґа, і щоб зібрати їх на війну. Це народи з чотирьох кутів землі, а буде їх як морського піску. 9 Тож пішли вони в наступ по всій ширині землі й оточили табір святих і улюблене місто. Однак з неба зійшов вогонь та пожер їх. 10 А Диявол, який вводив їх в оману, був укинений в озеро вогняне й сірчане, де вже були дикий звір та фальшивий пророк. Їх мучитимуть день і ніч повік-віки.

11 Потім я побачив великий білий престол, а також того, хто на ньому сидів. З-перед лиця його втекли земля і небо: їм уже не було місця. 12 Перед престолом стояли мертві, великі та малі. Крім того, побачив я розгорнені сувої. І розгорнули ще один сувій — сувій життя. І мертвих було суджено за їхніми вчинками згідно з тим, що записано в сувоях. 13 Тоді море, смерть і га́дес віддали мертвих, що в них, і були вони суджені — кожен згідно зі своїми вчинками. 14 Після того смерть і га́дес були вкинені в озеро вогняне, яке представляє другу смерть. 15 Також в озеро вогняне вкинули кожного, хто не записаний у книгу життя.

21 І я побачив нове небо та нову землю, бо колишні небо і земля минули, і моря вже не було. 2 Також побачив я святе місто, Новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога й був приготовлений, немов наречена, яка прикрасила себе для майбутнього чоловіка. 3 Тоді я почув з престолу гучний голос: «Ось намет Бога з людьми; і Бог мешкатиме з ними, а вони будуть його народами. Бог сам перебуватиме з ними. 4 І він витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю. Колишнє минуло».

5 А Той, хто сидів на престолі, промовив: «Ось я творю все нове». І ще сказав: «Напиши, бо ці слова вірні й правдиві». 6 Потім він знову промовив до мене: «Вони збулися! Я — Альфа і Омега, початок і кінець. Кожному спраглому я дам можливість даром напитися з джерела води життя. 7 І успадкує все це кожен, хто перемагає. Я йому буду Богом, а він мені — сином. 8 Що ж до боягузів і тих, хто не має віри, мерзенних через свою нечистоту, вбивць, блудників, тих, хто займається спіритизмом, ідолопоклонників та всіх обманщиків, то їхня частка — озеро, що палає вогнем і сіркою. Це означає другу смерть».

9 Тоді підійшов один із семи ангелів, котрі мали сім чаш, наповнених сімома останніми карами, та й сказав мені: «Підійди, я покажу тобі наречену, дружину Агнця». 10 Тож під дією духу він переніс мене на велику й високу гору і показав святе місто, Єрусалим, що сходив з неба від Бога 11 і мав Божу славу. Він сяяв подібно до надзвичайно цінного каменя, каменя яшми, що блищить, немов чистий кришталь. 12 Це місто оточував височенний мур з дванадцятьма брамами, при яких стояло дванадцять ангелів. На брамах були написані імена дванадцяти племен Ізраїлевих синів. 13 Три брами були на сході, три — на півночі, три — на півдні і три — на заході. 14 Крім того, фундамент міського муру складався із дванадцятьох каменів, на яких написано імена дванадцяти апостолів Агнця.

15 А той, хто зі мною говорив, тримав золоту мірильну очеретину, щоб виміряти місто, брами й мур. 16 Місто було квадратне: довжина така, як ширина. І тією очеретиною він виміряв місто; довжина, ширина і висота однакові — дванадцять тисяч стадій*. 17 Він також виміряв мур. Висота його як за людською, так і за ангельською мірами становила сто сорок чотири лікті*. 18 Мур же був збудований з яшми, а місто — із золота, чистого, як прозоре скло. 19 Фундаменти міського муру оздоблені всілякими дорогоцінними каменями: перший фундамент — яшмою, другий — сапфіром, третій — халцедоном, четвертий — смарагдом, 20 п’ятий — сардоніксом, шостий — сердоліком, сьомий — хризолітом, восьмий — берилом, дев’ятий — топазом, десятий — хризопразом, одинадцятий — гіацинтом, дванадцятий — аметистом. 21 А за дванадцять брам слугувало дванадцять перлин; кожна брама — це одна перлина. Крім того, у місті була головна вулиця із золота, чистого, немов прозоре скло.

22 Однак храму в ньому я не побачив, бо його храм — Єгова Бог, Всемогутній, а також Агнець. 23 І місто не потребувало, щоб у ньому світило сонце чи місяць, бо його освітлювала Божа слава, а світильником був Агнець. 24 Завдяки його світлу ходитимуть народи; царі ж землі приноситимуть туди свою славу. 25 Брами його вдень ніколи не зачинятимуться, а ночі там не буде взагалі. 26 І будуть приносити туди славу й честь народів. 27 Проте в нього не зможе потрапити жодна несвященна річ і не увійде жоден, хто чинить мерзоту і говорить неправду. Туди ввійдуть лише ті, що записані до сувою життя Агнця.

22 І він показав мені ріку води життя — чисту, як кришталь. Вона текла від престолу Бога та Агнця 2 посеред головної вулиці. По обидва береги ріки росли дерева життя, що приносять плоди дванадцять разів — щомісяця. А листя дерев слугувало для зцілення народів.

3 Там більше не буде жодного прокляття. У місті стоятиме престол Бога й Агнця, і раби Бога віддано виконуватимуть там для нього служіння*. 4 Вони будуть бачити його обличчя й матимуть на чолах його ім’я. 5 І ночі вже не буде, і вони не потребуватимуть світильників чи сонячного світла, адже на них проливатиме світло Єгова Бог, і вони царюватимуть повік-віки.

6 Потім він промовив до мене: «Ці слова вірні та правдиві. Єгова — Бог, який надихає вислови пророків, послав свого ангела, аби показати своїм рабам те, що має незабаром відбутися. 7 Я скоро прийду. Щасливі усі, хто дотримується слів пророцтва із цього сувою».

8 Тож я, Іван, на власні очі все це бачив і чув. І коли я почув це та побачив, то впав до ніг ангела — того, хто все мені показував,— і хотів поклонитись. 9 Однак він сказав мені: «Вважай, не роби цього! Я лише раб, як і ти й брати твої, пророки, а також ті, хто дотримується слів із цього сувою. Богові поклонись».

10 І промовив він далі до мене: «Не запечатуй слів пророцтва із цього сувою, бо визначений час близько. 11 Хто чинить неправедність, хай і надалі її чинить, а брудний нехай стає ще бруднішим. Але праведний хай далі чинить праведність, а святі — далі освячуються.

12 «Я скоро прийду, і маю з собою нагороду, яку дам кожному згідно з його ділами. 13 Я — Альфа і Омега, перший і останній, початок і кінець. 14 Щасливі ті, хто виправ свій одяг, щоб мати право споживати плоди з дерев життя, а також право увійти в місто через браму. 15 А за містом — пси й ті, що займаються спіритизмом, блудники, вбивці, ідолопоклонники та всі, що люблять обман і ходять у ньому».

16 «Я, Ісус, послав свого ангела, щоб заради зборів засвідчити вам про все це. Я — корінь і нащадок Давида, яскрава ранкова зоря».

17 Тож дух і наречена говорять: «Прийди!» Нехай кожен, хто чує, теж скаже: «Прийди!» І хай кожен спраглий прийде і всі, що хочуть, беруть воду життя даром.

18 Свідчу кожному, хто чує слова пророцтва з цього сувою: коли хтось додасть щось до цього, Бог додасть йому кар, записаних у тому сувої; 19 коли ж хтось забере якісь слова з пророцтва в цьому сувої, Бог забере його частку в усьому, про що написано в цьому сувої,— не дозволить споживати плоди з дерев життя і не впустить до святого міста.

20 Той, хто свідчить про все це, каже: «Я скоро прийду».

«Амінь! Прийди, Господи Ісусе».

21 Нехай зі святими перебуває незаслужена доброта Господа Ісуса Христа.