КНИГА НЕЕМІЇ

1 Слова Неемı́ї*,+ Хакалı́їного сина. У місяці кісле́ві*, 20-го року, був я у цитаделі* в Су́зах*.+ 2 Тоді прийшов Хана́ні,+ один з моїх братів, та інші чоловіки з Юди, і я почав розпитувати їх про Єрусалим та про останок юдеїв, які повернулися з полону+ до свого краю. 3 Вони розповіли: «Ті, хто повернувся з полону, в жахливому становищі і зносять ганьбу+ у провінції*. Єрусалимський мур зруйнований,+ а брами спалені».+

4 Почувши це, я сів та й заплакав і багато днів тужив, постив+ і молився до небесного Бога. 5 Я сказав: «О Єгово, небесний Боже! Ти — Бог величний і грізний, ти дотримуєшся своєї угоди і виявляєш віддану любов до тих, хто любить тебе і виконує твої заповіді.+ 6 Прошу, прихили вухо й відкрий очі та почуй молитву свого слуги, з якою я сьогодні звертаюсь до тебе. День і ніч я молюся+ за ізраїльтян, твоїх слуг, і зізнаюсь у гріхах, які вчинив проти тебе народ Ізра́їля. Згрішили ми, і я, і нащадки мого батька.+ 7 Ми поводились негідно перед тобою+ і не виконували заповідей, постанов та присудів, які ти дав своєму слузі Мойсею.+

8 Згадай, будь ласка, слова, які ти сказав* через Мойсея, свого слугу: “Якщо будете невірні, я розпорошу вас серед народів.+ 9 А якщо повернетеся до мене і будете берегти та виконувати мої заповіді, то, навіть коли розпорошитесь до краю неба, я і звідти зберу всіх вас+ та приведу до місця, яке вибрав для свого імені”.+ 10 Це ж твої слуги і народ твій, який ти визволив великою силою та міцною рукою.+ 11 О Єгово, прислухайся, будь ласка, до прохань свого слуги і молитов своїх слуг, які знаходять уподобання в страху перед твоїм іменем. Прошу, допоможи сьогодні своєму слузі й дозволь йому знайти ласку в очах цього чоловіка».+

А я тоді був чашником у царя.+

2 У місяці ніса́ні*, 20-го року+ царювання Артаксе́ркса,+ я, як завжди, взяв вино і подав цареві.+ До того цар ніколи не бачив мене сумним, 2 тому він запитав: «Чому обличчя твоє сумне? Ти ж ніби не хворий. Але бачу, щось гнітить твоє серце». Почувши це, я дуже злякався.

3 І я відповів: «Нехай цар живе повіки! Як же мені не сумувати, якщо місто, де поховані мої прабатьки, лежить у руїнах, а брами його спалені?»+ 4 Тоді він запитав: «Чого ж ти хочеш?» Я відразу помолився до небесного Бога+ 5 і сказав: «Якщо цареві до вподоби і якщо твій слуга знайшов ласку у твоїх очах, пошли мене в край Юди, у місто, де поховані мої прабатьки, щоб я відбудував його».+ 6 Тоді цар запитав мене (цариця ж сиділа поряд): «Скільки часу триватиме твоя подорож і коли ти повернешся?» І цареві було до вподоби послати мене,+ а я назвав йому час.+

7 Крім того, я попросив: «Якщо цареві вгодно, нехай мені дадуть листи до намісників Заріччя*,+ щоб я безпечно дістався до Юди. 8 Також нехай дадуть листа до Аса́фа, доглядача царського парку*, щоб він виділив мені де́рева на бруси для брам Фортеці,+ що при домі*, для міського муру+ та для дому, де я житиму». І цар дав мені все,+ бо наді мною була добра рука мого Бога.+

9 Після цього я прийшов до намісників Заріччя і передав їм царські листи. А цар послав зі мною також воєначальників і вершників. 10 Коли ж про це дізналися хороня́нин Санвалла́т+ і аммонітя́нин+ Товı́я,+ який був урядником*, то їм дуже не сподобалося, що хтось шукає добра для народу Ізра́їля.

11 Зрештою я прийшов у Єрусалим. Пробувши там три дні, 12 я встав уночі і взяв із собою кількох чоловіків, але нікому не казав про те, що́ Бог поклав мені на серце зробити для Єрусалима. З худоби я взяв тільки осла, на якому їхав. 13 Тож я вирушив уночі через Долинну браму+ і, оминувши джерело Великої змії, подався до брами Попелищ,+ оглядаючи зруйновані мури Єрусалима та його попалені брами.+ 14 І, коли я дістався до Джерельної брами+ та Царського ставу, мій осел не зміг там пройти, бо було замало місця. 15 Я ж пішов далі, піднімаючись долиною*+ та оглядаючи вночі мур, і потім повернувся, увійшовши через Долинну браму.

16 А місцеві урядники+ не знали, куди я ходив і що робив, бо я ще нічого не казав ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні місцевим урядникам, ні жодному з робітників. 17 Згодом я промовив до них: «Ви бачите, що ми в жахливому становищі. Єрусалим спустошений, а його брами попалені. Відбудуймо ж єрусалимський мур, щоб нас більше не ганьбили». 18 І я розповів їм про те, як наді мною була добра рука мого Бога,+ і про те, що сказав мені цар.+ На це вони відповіли: «Станьмо та збудуймо!» — і вони зміцнилися* для доброго діла.+

19 Коли ж про це довідалися хороня́нин Санвалла́т, аммонітя́нин+ Товı́я,+ який був урядником*, та араб Геше́м,+ то почали насміхатися+ і презирливо говорити: «Що це ви затіяли? Бунтуєтесь проти царя?»+ 20 Та я сказав їм: «Нам допоможе сам небесний Бог.+ І ми, його слуги, обов’язково станемо та збудуємо мур. А ви не маєте в Єрусалимі ні частки, ні жодних заслуг з минулого* чи будь-яких інших підстав щось вимагати».+

3 Первосвященик Еліашı́в+ та його брати, священики, взялися будувати Овечу браму.+ Вони освятили* її+ і повісили двері. Далі вони будували аж до вежі Ме́а+ і, освятивши цю частину муру, до вежі Ханане́ля.+ 2 Поруч з ними будували чоловіки з Єрихона,+ а за ними — Закку́р, син І́мрі.

3 Рибну браму+ будували сини Гассена́ї. Вони зробили дерев’яну раму,+ двері, замки́ й засуви. 4 За ними будував Меремо́т,+ син Урı́ї, сина Гакко́ца, біля нього — Мешулла́м,+ син Берехı́ї, сина Мешезаве́ля, а далі — Садо́к, син Баа́ни. 5 Поряд з ним працювали текоя́ни.+ Їхня ж знать вважала для себе принизливим брати участь* в роботі під проводом призначених наглядачів.

6 А браму Старого міста+ ремонтували Йоя́да, син Пасеа́ха, та Мешулла́м, син Бесоде́ї. Вони зробили дерев’яну раму, двері, замки́ та засуви. 7 Поряд працювали гівонітя́нин+ Мелатı́я і меронотя́нин Ядо́н — мешканці Гіво́на та Мı́цпи,+ підвладні* намісника, що правив у Заріччі*.+ 8 Біля них будував золотар Уззії́л, син Харга́ї, а поруч — Хананı́я, майстер з виготовлення мазі*. Вони вимостили Єрусалим камінням* аж до Широкого муру.+ 9 Поряд з ними будував Рефа́я, Ху́рів син, князь половини Єрусалимської округи, 10 а біля нього, навпроти свого дому, працював Єда́я, син Харума́фа. Поблизу нього будував Хатту́ш, син Хашавне́ї.

11 Іншу частину* муру й вежу Печей+ ремонтували Малкı́я, син Харı́ма,+ та Хашшу́в, син Паха́т-Моа́ва.+ 12 А поруч працював разом зі своїми дочками Шаллу́м, Галлохе́шів син, князь половини Єрусалимської округи.

13 Долинну браму+ відбудовував Хану́н та мешканці Заноа́ха.+ Вони повісили двері, поставили замки́ і засуви, а також відбудували 1000 ліктів* муру аж до брами Попелищ.+ 14 А браму Попелищ відбудовував Малкı́я, син Реха́ва, князь округи Бет-Гаккере́му;+ він повісив двері і поставив замки́ й засуви.

15 Джерельну браму+ відбудовував Шаллу́н, син Колхо́зе, князь округи Мı́цпи.+ Він покрив її дахом, повісив двері, поставив замки́ й засуви, а також відбудував мур біля ставу+ Шела́х* і біля Царського саду+ аж до Сходів,+ що спускалися з Давидового міста.+

16 Поряд будував Неемı́я, син Азбу́ка, князь половини округи Бет-Цу́ра.+ Він дійшов до місця навпроти Давидових гробниць+ та до штучного ставка+ й Дому сильних.

17 Поруч працювали левіти під проводом Реху́ма, сина Ба́ні, а біля них будував за свою округу Хашавı́я, князь половини округи Кеї́ли.+ 18 Поряд працювали їхні брати під проводом Бавва́я, Хенада́дового сина, князя половини округи Кеї́ли.

19 А Езе́р, син Єшу́а,+ князь Мı́цпи, відбудовував іншу частину муру навпроти підйому до Складу зброї, що біля Підпори.+

20 Коло нього завзято працював Бару́х, син Забба́я.+ Він ремонтував частину від Підпори аж до входу в дім первосвященика Еліашı́ва.+

21 За ним наступну частину муру — від входу в дім Еліашı́ва до кінця дому Еліашı́ва — ремонтував Меремо́т,+ син Урı́ї, сина Гакко́ца.

22 Поряд працювали священики з Йорданської округи*,+ 23 а біля них відбудовували мур навпроти свого дому Веніями́н і Хашшу́в. За ними поблизу свого дому будував Азарı́я, син Маасе́ї, сина Ананı́ї. 24 Ще частину відбудовував Бінну́й, син Хенада́да,— від дому Азарı́ї до Підпори+ та аж до рогу муру.

25 Далі працював Пала́л, син Уза́я; він будував навпроти Підпори та вежі, яка здіймається з Царського дому*,+— горішньої вежі, що біля Подвір’я вартових.+ А поруч будував Педа́я, син Паро́ша.+

26 Храмові слуги*+ — мешканці Офе́лу+ — відбудовували мур до місця перед Водною брамою+ на сході і до великої вежі, яка виступала за мур.

27 Поруч з ними текоя́ни+ відбудовували іншу частину муру: від місця перед цією вежею аж до муру Офе́лу.

28 Вище Кінської брами+ будували священики, кожен навпроти свого дому.

29 А за ними будував навпроти свого дому Садо́к,+ син Імме́ра.

Поруч працював Шема́я, син Шеханı́ї, вартовий при Східній брамі.+

30 Ще одну частину муру відбудовували Хананı́я, син Шелемı́ї, та Хану́н, шостий син Цала́фа.

А поряд з ними навпроти свого дому* будував Мешулла́м,+ син Берехı́ї.

31 Поблизу нього працював золотар* Малкı́я. Він відбудовував мур до дому храмових слуг*+ і купців, що біля Оглядової брами, та аж до верхньої кімнати, яка на розі муру.

32 А між верхньою кімнатою на розі та Овечою брамою+ будували золотарі й купці.

4 Коли ж Санвалла́т+ почув, що ми відбудовуємо мур, то розізлився, його взяла велика досада*, і він став глузувати з юдеїв. 2 Він говорив своїм братам і самарı́йським воїнам: «Що ті нікчемні юдеї затіяли? Невже вони думають, що зроблять все самі? Невже сподіваються жертви приносити? Може, ще й збудують все за один день? Хіба вони оживлять ці купи обгорілого каміння?»+

3 Аммонітя́нин+ Товı́я,+ який стояв біля нього, казав: «Та навіть лисиця, коли скочить на те, що вони будують, завалить їхній кам’яний мур».

4 Почуй, Боже наш, як нас зневажають.+ Нехай ця ганьба спаде на їхні ж голови.+ Зроби їх здобиччю і невільниками в чужому краю. 5 Не закривай очей на їхні провини та гріхи і не стирай їх,+ бо ці люди образили будівників.

6 Тож ми далі відбудовували мур і вже замурували всі проломи до половини його висоти. І люди вкладали в роботу все серце.

7 А Санвалла́т, Товı́я,+ араби,+ аммонітя́ни та ашдодя́ни+ дуже розізлилися, почувши, що відбудова єрусалимського муру успішно просувається і що його проломи почали замуровувати. 8 І вони змовилися, щоб виступити проти Єрусалима і викликати в ньому замішання. 9 Але ми молилися до нашого Бога і вартували день і ніч, щоб захиститися від них.

10 Проте юдеї казали: «Ослабла сила робітників*, а нерозібраних завалів ще багато. Ми ніколи не побудуємо цього муру».

11 А наші вороги говорили: «Вони і не помітять, як ми проберемося до них, повбиваємо їх і зупинимо роботу».

12 І коли приходили юдеї, які жили поряд з ними, то знову і знову* повторювали нам: «Прийдуть вороги і нападуть на вас звідусіль».

13 Тоді я почав ставити вартових поза муром на відкритих місцях і в низинах. Я розставляв людей за їхніми родинами, і вони несли варту з мечами, списами й луками. 14 Коли ж я побачив, що вони бояться, то відразу підвівся і сказав вельможам,+ місцевим урядникам та решті народу: «Не бійтеся їх.+ Пам’ятайте про Єгову, величного й грізного Бога.+ Воюйте за своїх братів, за синів і дочок, за дружин та за свої доми!»

15 І, відколи вороги почули, що ми про все дізнались і що правдивий Бог розладнав їхній план, ми всі повернулися до своєї роботи коло муру. 16 З того часу половина моїх юнаків працювала,+ інші ж, одягнені в панцирі, вартували зі списами, щитами та луками в руках. А князі+ стояли за юдеями, 17 які будували мур. Носії однією рукою працювали, а другою — тримали зброю*. 18 І кожен будівник працював з мечем на поясі. Біля мене ж стояв чоловік, який мав сурмити у ріг.+

19 І я сказав вельможам, місцевим урядникам та решті народу: «Роботи на мурі ще багато, а ми працюємо далеко одні від одних. 20 Тому, коли почуєте звук рога, відразу сходьтеся до нас на цей звук. І наш Бог воюватиме за нас».+

21 Отож, поки половина з нас працювала, решта від світанку аж до появи зірок вартувала зі списами. 22 У той час я сказав народу: «Нехай всі чоловіки ночують зі своїми слугами в Єрусалимі: вночі вони будуть нас охороняти, удень же будуть працювати». 23 А я, мої брати, слуги+ та моя варта не роздягалися і завжди тримали в правій руці зброю.

5 Та ось народ — чоловіки і їхні дружини — почав голосити й нарікати на своїх братів-юдеїв.+ 2 Одні говорили: «Нас, наших синів і дочок багато. Нам потрібне зерно, щоб їсти і не померти». 3 Інші казали: «А ми віддаємо в заставу свої поля, виноградники і доми, щоб мати зерно і врятуватись від голоду». 4 Ще інші скаржилися: «Ми заставили свої поля і виноградники, щоб позичити гроші та заплатити данину цареві.+ 5 Ми з такої ж плоті і крові, як наші брати*, і наші діти такі ж, як їхні діти. Але ми мусимо віддавати в рабство своїх синів і дочок, і деякі наші дочки вже у рабстві.+ Та ми нічого не можемо зробити, бо наші поля і виноградники належать іншим».

6 Коли я почув їхні слова і голосіння, то дуже розгнівався. 7 Добре все обдумавши, я звернувся з цією справою до вельмож і місцевих урядників: «Кожен з вас вимагає відсотки* від свого ж брата!»+

Тоді я скликав великі збори 8 і сказав: «Ми робили все можливе, щоб викупити своїх братів-юдеїв у інших народів. Чи тепер ви будете продавати своїх братів,+ щоб ми їх викупляли?» Вони ж усі мовчали, бо не мали що відповісти. 9 А я продовжив: «Недобре ви робите. Хіба вам не слід ходити в страху перед нашим Богом,+ аби вороги з інших народів не зневажали нас? 10 Я, мої брати і слуги даємо в борг гроші та зерно. Прошу вас, припинімо позичати під відсотки.+ 11 Поверніть їм, будь ласка, вже сьогодні їхні поля,+ виноградники, оливкові гаї, доми, а також соту частину* грошей, зерна, молодого вина й олії, які ви вимагаєте як відсоток за позику».

12 На це вони відказали: «Ми повернемо їм усе і нічого не будемо вимагати. Зробимо так, як ти кажеш». І я змусив їх присягнути перед священиками, що вони виконають цю обіцянку. 13 Більш того, я витрусив складки свого одягу* і сказав: «Нехай правдивий Бог так само витрусить кожного, хто не виконає цього слова, з його дому та з усього, що він набув. Нехай він так само буде витрушений і залишиться ні з чим». На це весь збір промовив: «Амінь*!» — та прославив Єгову. І вони зробили те, що пообіцяли.

14 Крім того, від дня, коли цар призначив мене намісником+ в Юдиному краю,— від 20-го+ до 32-го року+ царювання Артаксе́ркса,+ тобто впродовж 12 років,— ні я, ні мої брати не їли харчів, призначених для намісника.+ 15 А намісники, що були до мене, обтяжували народ, щодня беручи з людей по 40 срібних ше́келів* на хліб та вино. Їхні слуги теж гнобили народ. Я ж боявся Бога+ і так не робив.+

16 Більш того, я сам допомагав у роботі біля муру, і працювали також всі мої слуги, але при цьому ми навіть по́ля не набули.+ 17 З мого столу їли юдеї та місцеві урядники — 150 чоловіків, а також люди, які приходили до нас з інших народів. 18 Тож для мене* щодня готували одного бика, шість найліпших овець та птицю, а раз на 10 днів подавали вдосталь різного вина. При тому всьому я не вимагав харчів, призначених для намісника, бо народ уже й так був обтяжений роботою. 19 Боже мій, пам’ятай мене з прихильністю* за все, що я зробив для цього народу.+

6 Щойно Санвалла́ту, Товı́ї,+ арабу Геше́му+ та решті ворогів розповіли, що я відбудував мур+ і що в ньому не залишилося проломів (хоча тоді у брамах ще не повісили дверей),+ 2 як Санвалла́т і Геше́м послали до мене таку звістку: «Приходь, зустрінемось в одному з сіл в долині О́но».+ Вони ж задумали заподіяти мені шкоду. 3 Тоді я передав їм через своїх гінців: «Я зайнятий дуже важливою справою, тому не можу до вас спуститися. Бо якщо я відлучусь, то робота зупиниться». 4 І вони переказували мені одні й ті ж слова чотири рази, а я давав ту саму відповідь.

5 Зрештою Санвалла́т уп’яте послав до мене слугу з тими ж словами і з відкритим листом у руці. 6 В ньому було написано: «Серед народів ходять чутки, та й Геше́м+ говорить, що ти, а також інші юдеї надумали збунтуватися.+ Саме тому ти будуєш мур. А ще кажуть, що ти збираєшся стати їхнім царем. 7 Також ти призначив пророків і наказав їм оголошувати про тебе по цілому Єрусалимі: “В Юді є цар!” І тепер про все це буде донесено царю. Тож приходь, і поговоримо».

8 Але я послав йому таку відповідь: «Нічого з того, про що ти говориш, не було. Все це ти вигадуєш сам*». 9 Всі вони хотіли налякати нас і казали: «Опустяться в них руки, і вони не закінчать роботи».+ Тож молю тебе, Боже, зміцни мої руки.+

10 І я прийшов до дому Шема́ї, сина Дела́ї, сина Мегетаве́ля, а він, замкнувшись, сидів у своєму будинку. Шема́я сказав мені: «Призначмо час і зустріньмося в домі правдивого Бога, у храмі, і позачиняймо двері храму, бо прийдуть убити тебе — вночі тебе прийдуть убити». 11 Та я відказав: «Чи ж такий чоловік, як я, має втікати? І чи може хтось такий, як я, увійти в храм і не поплатитися за це життям?+ Не ввійду!» 12 Тоді мені стало зрозуміло, що то не Бог послав його, це Товı́я і Санвалла́т+ найняли його пророкувати проти мене. 13 Вони найняли його, щоб залякати мене і підштовхнути до гріха. Тоді б вони мали підстави пустити про мене недобру славу і зганьбити мене.

14 Боже мій, не забудь всього того, що зробили Товı́я+ та Санвалла́т, і пам’ятай, як пророчиця Ноадı́я й інші пророки постійно хотіли мене залякати.

15 А 25-го дня місяця елу́ла* відбудова муру завершилась — за 52 дні.

16 Коли ж усі наші вороги та довколишні народи дізналися про це, то їм стало дуже соромно*,+ і вони зрозуміли, що ми виконали цю роботу з допомогою нашого Бога. 17 У ці дні юдейські вельможі+ писали Товı́ї багато листів, і він відповідав на них. 18 Чимало юдеїв поклялись Товı́ї у відданості, бо він був зятем Шеханı́ї, сина Ара́ха,+ а Товı́їн син Єгохана́н узяв дочку Мешулла́ма,+ сина Берехı́ї. 19 І вони постійно хвалили Товı́ю переді мною, а всі мої слова переказували йому. Він же слав листи, щоб мене залякати.+

7 Відразу після відбудови муру+ я повісив двері,+ а тоді призначив вартових при брамах,+ співаків+ та левітів.+ 2 Окрім того, я поставив над Єрусалимом свого брата Хана́ні+ і наглядача Фортеці+ Хананı́ю, який був дуже надійний і боявся правдивого Бога+ більше, ніж багато інших. 3 Я сказав їм: «Не відчиняйте єрусалимських брам аж до полудневої спеки. І вартові, стоячи при брамах, повинні на ніч замикати двері і зачиняти їх на засуви. І призначте вартових з мешканців Єрусалима та поставте одних на постах, а інших — навпроти своїх домів». 4 Місто ж було велике й просторе, а людей у ньому — мало,+ і доми ще не були відбудовані.

5 Але Бог поклав мені на серце зібрати вельмож, місцевих урядників та решту народу, щоб зробити перепис усіх людей за родоводами.+ Тоді я знайшов книгу з родоводами тих, хто прийшов першим, і ось що в ній було написано:

6 «Оце мешканці провінції*, які вийшли з полону,— ті, кого вавилонський цар Навуходоно́сор+ забрав у вигнання+ і які згодом повернулися в Єрусалим та Юду, кожен до свого міста.+ 7 Прийшли вони із Зорова́велем,+ Єшу́а,+ Неемı́єю, Азарı́єю, Раамı́єю, Нахама́ні, Мордеха́єм, Білша́ном, Міспере́том, Бігва́єм, Неху́мом та Баа́ною.

Ось кількість чоловіків з ізра́їльського народу:+ 8 синів Паро́ша — 2172, 9 синів Шефатı́ї — 372, 10 синів Ара́ха+ — 652, 11 синів Паха́т-Моа́ва,+ із синів Єшу́а та Йоа́ва,+— 2818, 12 синів Ела́ма+ — 1254, 13 синів За́тту — 845, 14 синів Закка́я — 760, 15 синів Бінну́я — 648, 16 синів Бева́я — 628, 17 синів Азга́да — 2322, 18 синів Адоніка́ма — 667, 19 синів Бігва́я — 2067, 20 синів Адı́на — 655, 21 синів Ате́ра, з роду Єзекı́ї,— 98, 22 синів Хашу́ма — 328, 23 синів Беца́я — 324, 24 синів Харı́фа — 112, 25 мешканців Гіво́на+ — 95, 26 мешканців Віфлеєма та Нето́фи — 188, 27 мешканців Анато́та+ — 128, 28 мешканців Бет-Азмаве́та — 42, 29 Кір’я́т-Єари́ма,+ Кефı́ри й Бееро́та+ — 743, 30 Ра́ми й Ге́ви+ — 621, 31 мешканців Міхма́са+ — 122, 32 мешканців Бете́ля+ та А́я+ — 123, 33 іншого Не́во — 52, 34 синів іншого Ела́ма — 1254, 35 синів Харı́ма — 320, 36 мешканців Єрихона — 345, 37 мешканців Ло́да, Хадı́да й О́но+ — 721, 38 синів Сена́а — 3930.

39 А ось кількість священиків:+ синів Єда́ї, з роду Єшу́а,— 973, 40 синів Імме́ра — 1052, 41 синів Пашху́ра+ — 1247, 42 синів Харı́ма+ — 1017.

43 Левітів:+ синів Єшу́а, з дому Кадмії́ла,+ із синів Годе́ви,— 74. 44 Співаків:+ синів Аса́фа+ — 148. 45 Вартових при брамах:+ синів Шаллу́ма, синів Ате́ра, синів Талмо́на, синів Акку́ва,+ синів Хатı́ти й синів Шова́я — 138.

46 Вийшли також храмові слуги*:+ сини Цı́хи, сини Хасу́фи, сини Таббао́та, 47 сини Керо́са, сини Сı́ї, сини Падо́на, 48 сини Лева́ни, сини Хага́ви, сини Салма́я, 49 сини Хана́на, сини Гідде́ля, сини Гаха́ра, 50 сини Реа́ї, сини Рецı́на, сини Неко́ди, 51 сини Газза́ма, сини У́ззи, сини Пасеа́ха, 52 сини Беса́я, сини меунı́мів, сини Нефушесı́ма, 53 сини Бакбу́ка, сини Хаку́фи, сини Харху́ра, 54 сини Бацлı́та, сини Мехı́ди, сини Ха́рші, 55 сини Барко́са, сини Сісе́ри, сини Тема́ха, 56 сини Неціа́ха та сини Хатı́фи.

57 Сини Соломонових слуг:+ сини Сота́я, сини Софере́та, сини Перı́ди, 58 сини Яа́ли, сини Дарко́на, сини Гідде́ля, 59 сини Шефатı́ї, сини Хаттı́ла, сини Похере́т-Гаццеваї́ма та сини Амо́на. 60 Усіх храмових слуг*+ і синів Соломонових слуг було 392.

61 А оце ті, що вийшли з Тель-Мела́ха, Тель-Ха́рші, Керу́ва, Аддо́на та Імме́ра, але не могли сказати, з якого вони роду, і довести, що вони за походженням ізраїльтяни:+ 62 сини Дела́ї, сини Товı́ї, сини Неко́ди — усіх 642. 63 Зі священиків були сини Хава́ї, сини Гакко́ца+ та сини Барзілла́я, котрий узяв дружину з дочок гілеа́дівця Барзілла́я+ і став називатись їхнім ім’ям. 64 Вони шукали себе в родовідних записах, щоб встановити своє походження, та не знайшли, тому їх не допустили до священства*.+ 65 Через це намісник*+ сказав їм не споживати з особливо святого,+ поки не з’явиться священик, який буде судити з урı́мом і туммı́мом.+

66 Цілий збір налічував 42 360 осіб,+ 67 окрім рабів і рабинь,+ яких було 7337; з ними було також 245 співаків та співачок.+ 68 І мали вони 736 коней, 245 мулів, 69 435 верблюдів та 6720 ослів.

70 Декотрі голови родів дали пожертви для виконання робіт у храмі.+ Намісник* дав до скарбниці 1000 золотих драхм*, 50 чаш і 530 священицьких шат,+ 71 інші голови родів дали до скарбниці на виконання робіт 20 000 золотих драхм та 2200 срібних мін*, 72 а решта народу дала 20 000 золотих драхм, 2000 срібних мін та 67 священицьких шат.

73 І священики, левіти, вартові при брамах, співаки,+ дехто з народу, храмові слуги* та решта Ізра́їля* поселилися у своїх містах.+ Тож, коли настав сьомий місяць,+ ізраїльтяни жили у своїх містах».+

8 Коли всі люди як один зібралися на міській площі перед Водною брамою,+ переписувачу* Е́здрі+ сказали принести книгу Закону,+ який Єгова дав Ізра́їлеві через Мойсея.+ 2 Тож першого дня сьомого місяця+ священик Е́здра виніс книгу Закону до збору+ чоловіків, жінок і всіх, хто міг зрозуміти почуте. 3 Він читав її вголос+ на площі біля Водної брами від світанку до полудня перед чоловіками, жінками та всіма, хто міг розуміти почуте. А весь народ уважно слухав+ книгу Закону. 4 Переписувач* Е́здра стояв на дерев’яному помості, зробленому для цієї події. Праворуч від нього були Маттітı́я, Ше́ма, Ана́я, Урı́я, Хілкı́я і Маасе́я, а ліворуч — Педа́я, Мисаї́л, Малкı́я,+ Хашу́м, Хаш-Бадда́на, Заха́рій і Мешулла́м.

5 Е́здра розгорнув книгу на очах всього народу, бо він стояв вище за всіх. І, коли він розгорнув її, весь народ встав. 6 Тоді Е́здра прославив Єгову, правдивого й величного Бога, а весь народ підніс руки та сказав: «Амінь*! Амінь!»+ І всі низько вклонилися і попадали ниць перед Єговою. 7 Левіти Єшу́а, Ба́ні, Шереве́я,+ Ямı́н, Акку́в, Шаббета́й, Годı́я, Маасе́я, Келı́та, Азарı́я, Йозава́д,+ Хана́н та Пела́я роз’яснювали народу Закон,+ народ же у той час стояв. 8 Вони вголос читали книгу, Закон правдивого Бога, та докладно пояснювали його і розтлумачували його зміст, тож вони допомагали народу зрозуміти читане*.+

9 Після цього намісник* Неемı́я, священик і переписувач* Е́здра,+ а також левіти, які навчали народ, промовили до всіх: «Цей день — святий для Єгови,+ вашого Бога. Не сумуйте і не плачте». Бо всі люди плакали, коли чули слова Закону. 10 Тож Неемı́я сказав їм: «Ідіть, їжте ситне*, пийте солодке і посилайте дарунки+ тим, хто не має нічого приготованого, бо цей день — святий для нашого Господа. Не сумуйте, бо радість, яку дає Єгова,— це ваша твердиня*». 11 І левіти почали заспокоювати народ, кажучи: «Не плачте і не сумуйте, бо цей день — святий». 12 Тому люди пішли їсти і пити та пригощати один одного, і всі дуже раділи,+ бо розуміли слова, які їм пояснювали.+

13 А другого дня голови усіх родів, священики та левіти зібралися навколо переписувача* Е́здри, щоб глибше зрозуміти слова Закону. 14 Тоді знайшли в Законі, який Єгова дав через Мойсея, що під час свята сьомого місяця ізраїльтяни мають жити в наметах*+ 15 і що по всіх містах та в Єрусалимі треба повідомити й оголосити:+ «Підіть у гористу місцевість за гілками оливки, сосни, за пальмовим листям, гілками мирта і густолистим гіллям інших дерев та зробіть намети, згідно з написаним».

16 І люди пішли, поприносили гілля й зробили намети у себе на дахах та на подвір’ях, а також на подвір’ї дому правдивого Бога,+ на площі коло Водної брами+ та на площі коло Єфре́мової брами.+ 17 Отож усі, хто повернувся з полону, зробили намети і стали в них жити. Ізраїльтяни не робили цього ще від днів Ісуса,+ Нави́нового сина, тому настала велика радість.+ 18 І читали їм вголос книгу Закону правдивого Бога день у день,+ від першого дня свята до останнього. Свято тривало сім днів, а восьмого, як і належало, відбулося урочисте зібрання.+

9 А 24-го дня того місяця ізраїльтяни зібралися разом і почали постити в мішковині та поросі.+ 2 Нащадки Ізра́їля відділилися від чужинців+ і, постававши, зізнавалися у власних гріхах та провинах своїх батьків.+ 3 Потім, стоячи на своїх місцях, вони чверть дня* читали вголос з книги Закону+ свого Бога Єгови і ще чверть дня зізнавались у гріхах та вклонялися своєму Богу Єгові.

4 А Єшу́а, Ба́ні, Кадмії́л, Шеванı́я, Бу́нні, Шереве́я,+ Ба́ні і Кена́ні стали на помості+ для левітів і гучним голосом звернулись до Єгови, свого Бога. 5 І левіти Єшу́а, Кадмії́л, Ба́ні, Хашавне́я, Шереве́я, Годı́я, Шеванı́я та Петагı́я промовили: «Встаньте і вихваляйте Єгову, вашого Бога, всю вічність*.+ І хай вихваляють твоє славне ім’я, яке гідне всякого благословення і хвали!

6 Ти, Єгово, єдиний.+ Ти створив небо, небо небес з усім його військом, землю і все, що на ній, моря́ і все, що в них. Зберігаєш ти все при житті, і військо небесне вклоняється тобі. 7 Єгово, ти Бог правдивий, який вибрав Аврама+ і вивів його з У́ра+ халде́йського та дав йому ім’я Авраам.+ 8 Ти побачив, що його серце вірне тобі,+ тому уклав з ним угоду, пообіцявши дати йому та його потомству* край ханаа́нців, хетя́н, аморея́н, періззея́н, євусея́н та гіргашея́н.+ І ти дотримав своїх обіцянок, бо ти — праведний.

9 Побачив ти страждання наших прабатьків у Єгипті+ й почув їхнє голосіння біля Червоного моря. 10 І ти дав знаки і вчинив чуда, караючи фараона, усіх його слуг та мешканців того краю,+ бо знав, що вони поводились з нашими прабатьками зухвало.+ Ти прославив своє ім’я, і воно славне донині.+ 11 Розділив ти море перед нашими прабатьками, щоб вони перейшли його по сухій землі,+ а тих, хто гнався за ними, ти кинув у морську глибінь, як камінь у бурхливі води.+ 12 Ти вів наших прабатьків стовпом хмари вдень і стовпом вогню уночі, щоб освітлювати шлях, яким вони мали йти.+ 13 Ти зійшов на гору Сінай+ і промовляв до них з неба,+ даючи праведні присуди, закони правди* та добрі постанови й заповіді.+ 14 Ти звістив їм про святу суботу+ і передав через свого слугу Мойсея заповіді, постанови і закони. 15 Коли вони були голодні, ти посилав їм хліб з неба,+ коли були спраглі, давав воду зі скелі.+ Ти наказав їм піти і заволодіти краєм, який ти присягнув* їм дати.

16 Та вони, наші прабатьки, поводилися зухвало+ і вперто*+ та не слухали твоїх заповідей. 17 Вони не хотіли слухатись+ і не пам’ятали дивовижних діл, які ти чинив серед них. Стали вони впертими* та обрали собі провідника, щоб повернутися в неволю до Єгипту.+ Але ти Бог, який охоче прощає*, ти співчутливий*, милосердний, негнівливий і сповнений відданої любові,+ ти не покинув їх.+ 18 Навіть коли вони зробили собі з металу* теля і сказали: “Це наш Бог, який вивів нас з Єгипту”,+— й дуже зневажали тебе, 19 навіть тоді через своє велике милосердя ти не покинув їх у пустелі.+ Стовп хмари, не відступаючи, вів їх удень, а стовп вогню постійно освітлював їхній шлях уночі.+ 20 Ти давав свій добрий дух, щоб зробити їх проникливими,+ годував манною+ і посилав їм воду, щоб втамувати спрагу.+ 21 Ти давав їм їжу в пустелі 40 років,+ і нічого їм не бракувало. Одяг їхній не зношувався,+ а ноги не опухали.

22 Ти дав їм царства й народи, розподіливши між ними землі.+ І вони заволоділи краєм Сиго́на,+ царя Хешбо́на,+ а також краєм О́га,+ царя Баша́ну. 23 Синів їхніх ти зробив такими численними, як зорі на небі,+ і привів у край, про який ти говорив їхнім прабатькам, що вони підуть і заволодіють ним.+ 24 Тож їхні сини заволоділи тим краєм,+ і ти підкорив їм ханаа́нців,+ що мешкали там, а також дав їм у руку тамтешніх царів та народи і дозволив зробити з ними все, що їм до вподоби. 25 Вони захопили укріплені міста,+ родючі* землі,+ доми, повні всякого добра, уже видовбані водозбори, виноградники, оливкові гаї+ та безліч плодових дерев. Тож вони їли досхочу, гладшали і тішились твоєю безмежною великодушністю.

26 Але вони стали неслухняні, збунтувалися,+ відвернулися від твого Закону* та ще й повбивали твоїх пророків, які застерігали їх, намагаючись навернути їх до тебе. Ці люди дуже зневажали тебе.+ 27 Тому ти віддав їх в руку ворога,+ який гнобив їх.+ Проте коли в утиску вони кликали тебе, ти прислуха́вся до них з неба й через своє велике милосердя посилав їм рятівників, які визволяли їх з руки ворога.+

28 Та щойно наставало полегшення, вони знову чинили зло перед тобою,+ і ти віддавав їх у руку ворога, який панував над ними*.+ Тоді вони поверталися до тебе та благали про допомогу,+ і ти чув це з небес та знову й знову визволяв їх через своє велике милосердя.+ 29 І, хоча ти застерігав їх, намагаючись навернути до свого Закону, вони поводилися зухвало, не хотіли слухатись твоїх заповідей+ і грішили проти твоїх постанов, які дають життя тому, хто їх виконує.+ Вони відвернулися*, стали впертими* і неслухняними. 30 Ти багато років терпів їх+ і через пророків застерігав їх своїм духом, але вони все-таки не слухали. Зрештою ти віддав їх у руки народів землі.+ 31 Але через своє велике милосердя ти не знищив+ і не покинув їх, бо ти — Бог співчутливий* та милосердний.+

32 І тепер, Боже наш — Боже величний, могутній та грізний, ти, що дотримуєшся своєї угоди і виявляєш віддану любов,+ нехай не здаються тобі малими страждання, які зносимо ми, наші царі, князі,+ священики,+ пророки,+ наші прабатьки та весь народ ще від часу ассирійських царів.+ 33 Ти праведний у всьому тому, що нас спіткало, бо ти вірний, а ми чинили зло.+ 34 Наші царі, князі, священики та прабатьки не виконували твого Закону і не зважали на твої заповіді та нагадування*, якими ти застерігав їх. 35 Навіть за часу своїх царів, коли вони мали від тебе вдосталь добра на просторій і родючій* землі, якою ти їх наділив, вони не служили тобі+ і не переставали чинити лихе. 36 І от сьогодні ми раби,+ ми раби в краю, який ти дав нашим прабатькам, щоб вони їли його плоди і насичувались його добром. 37 Щедрий урожай цього краю дістається царям, яких ти поставив над нами через наші гріхи.+ Вони панують над нами та нашою худобою, як їм до вподоби, а ми зносимо велику нужду.

38 Тож ми даємо тверду обіцянку+ і записуємо та скріплюємо її печатками наших князів, левітів і священиків».+

10 Обіцянку скріпили печатками:+

9 левіти: Єшу́а, син Азанı́ї, Бінну́й, із синів Хенада́да, і Кадмії́л,+ 10 а також їхні брати Шеванı́я, Годı́я, Келı́та, Пела́я, Хана́н, 11 Ми́ха, Рехо́в, Хашавı́я, 12 Закку́р, Шереве́я,+ Шеванı́я, 13 Годı́я, Ба́ні та Бенı́ну;

14 голови народу: Паро́ш, Паха́т-Моа́в,+ Ела́м, За́тту, Ба́ні, 15 Бу́нні, Азга́д, Бева́й, 16 Адонı́я, Бігва́й, Адı́н, 17 Ате́р, Єзекı́я, Аззу́р, 18 Годı́я, Хашу́м, Беца́й, 19 Харı́ф, Анато́т, Нева́й, 20 Магпіа́ш, Мешулла́м, Хезı́р, 21 Мешезаве́ль, Садо́к, Ядду́я, 22 Пелатı́я, Хана́н, Ана́я, 23 Гоше́я, Хананı́я, Хашшу́в, 24 Галлохе́ш, Пı́лха, Шове́к, 25 Реху́м, Хаша́вна, Маасе́я, 26 Ахı́я, Хана́н, Ана́н, 27 Маллу́х, Харı́м і Баа́на.

28 А решта народу — священики, левіти, вартові при брамах, співаки, храмові слуги* і кожен, хто відділився від народів цих земель, щоб дотримуватися Закону правдивого Бога,+ і їхні дружини, сини й дочки — всі, хто міг розуміти присягу*, 29 долучилися до своїх братів, видатних чоловіків, і зобов’язались під присягою* ходити в Божому Законі, даному через Мойсея, слугу правдивого Бога, і старанно виконувати всі заповіді нашого Господа Єгови, його присуди і постанови. 30 Ми не будемо давати наших дочок народам цього краю, а їхніх дочок не будемо брати для наших синів.+

31 Якщо народи краю принесуть в суботу нам на продаж товари та різне зерно, ми не будемо нічого брати ні в суботу,+ ні в інший святий день.+ І сьомого року дамо повний відпочинок землі+ і простимо борги усім своїм боржникам.+

32 Також кожен з нас зобов’язався давати щороку третину ше́келя* на служіння в домі* нашого Бога.+ 33 Буде це для хлібів, які клали у стоси*,+ постійного хлібного приношення+ та постійного цілопалення щосуботи,+ у час новомісяччя+ та свят,+ а також для святих речей і приношень за гріх+ для примирення Ізра́їля з Богом та для всякої роботи в Божому домі.

34 І ми кинули жеребок, щоб дізнатись, у якій послідовності роди священиків, левітів і народу мають кожного року у визначений час приносити в дім нашого Бога дрова, що горітимуть на жертовнику нашого Бога Єгови, як написано в Законі.+ 35 Крім того, ми кожного року будемо приносити в дім Єгови перші стиглі плоди нашої землі і всякого дерева,+ 36 а також приводити в дім нашого Бога до священиків, що там служать, своїх синів-первістків і первістків нашої худоби,+ як написано в Законі,+ та первістків наших стад і отар. 37 І ми будемо приносити священикам до комор* Божого дому+ перше борошно грубого помелу,+ наші пожертви і плоди всякого дерева,+ молоде вино й олію+ та будемо давати левітам десятину з плодів нашої землі,+ бо вони мають отримувати її з усіх наших міст, мешканці яких займаються рільництвом.

38 Коли ж левіти збиратимуть десятину, при них має бути священик, син Аарона. І левіти теж мають віддавати десяту частину своєї десятини в Божий дім,+ до кімнат* при сховищі, 39 бо саме до цих комор* ізраїльтяни і сини левітів приноситимуть пожертви:+ зерно, молоде вино й олію.+ Там стоять речі святині, і там перебувають священики, які прислуговують, а також вартові при брамах та співаки. І ми не будемо занедбувати дім нашого Бога.+

11 Того часу в Єрусалимі вже мешкали князі народу.+ А з решти народу вибирали за жеребком+ кожного десятого, щоб він жив у святому місті Єрусалимі, дев’ять же інших залишалися у своїх містах. 2 Крім того, народ поблагословив усіх, хто добровільно згодився жити в Єрусалимі.

3 Ось голови провінції*, які мешкали в Єрусалимі. (Решта Ізра́їля, священики, левіти, храмові слуги*+ і сини Соломонових слуг+ жили в інших містах Юди — на своїх наділах.+

4 Також в Єрусалимі жив дехто з нащадків Юди та Веніями́на.) З нащадків Юди: Ата́я, син Уззı́ї, сина Заха́рія, сина Амарı́ї, сина Шефатı́ї, сина Магалале́ля із синів Пере́ца,+ 5 і Маасе́я, син Бару́ха, сина Колхо́зе, сина Хаза́ї, сина Ада́ї, сина Йоярı́ва, сина Заха́рія, що з родини шела́хівців. 6 Усіх синів Пере́ца, що мешкали в Єрусалимі, налічувалося 468 здібних чоловіків.

7 А з нащадків Веніями́на: Са́ллу,+ син Мешулла́ма, сина Йое́да, сина Педа́ї, сина Кола́ї, сина Маасе́ї, сина Ітії́ла, сина Єша́ї, 8 та рід Габба́я і Салла́я — всього 928. 9 Йоı́л, син Зı́хрі, був їхнім наглядачем, а Юда, син Гассену́ї,— другим у місті.

10 Зі священиків: Єда́я, син Йоярı́ва, Яхı́н,+ 11 Сера́я, син Хілкı́ї, сина Мешулла́ма, сина Садо́ка, сина Мерайо́та, сина Ахіту́ва+ — старшого в домі* правдивого Бога, 12 і їхні брати, які виконували працю у тому домі,— всього 822. І Ада́я, син Єроха́ма, сина Пелалı́ї, сина А́мці, сина Заха́рія, сина Пашху́ра,+ сина Малкı́ї, 13 та його брати, голови родів,— всього 242, і Амашса́й, син Азаре́ля, сина Ахза́я, сина Мешіллемо́та, сина Імме́ра, 14 та його брати, сильні і хоробрі чоловіки,— всього 128, а їхнім наглядачем був Завдії́л, який походив з видатної сім’ї.

15 З левітів: Шема́я,+ син Хашшу́ва, сина Азріка́ма, сина Хашавı́ї, сина Бу́нні, 16 та Шаббета́й+ і Йозава́д+ — голови левітів, вони були призначені над господарськими справами дому правдивого Бога, 17 і Маттанı́я,+ син Миха́я, сина За́вді, сина Аса́фа,+ який керував співанням пісень та віддавав хвалу Богові під час молитов,+ а також Бакбукı́я, що був другим серед своїх братів, і А́вда, син Шамму́а, сина Гала́ла, сина Єдуту́на.+ 18 Усіх левітів у святому місті налічувалося 284.

19 Вартовими при брамах були Акку́в, Талмо́н+ і їхні брати; вони пильнували брами. Усіх разом їх було 172.

20 Решта ізраїльтян, священиків і левітів жили в усіх інших містах Юди, кожен на своєму спадковому наділі*. 21 А храмові слуги*+ мешкали в Офе́лі;+ Цı́ха і Гı́шпа були поставлені над храмовими слугами*.

22 Наглядачем левітів у Єрусалимі був У́ззі, син Ба́ні, сина Хашавı́ї, сина Маттанı́ї,+ сина Ми́хи, що із синів Аса́фа, співаків; він відповідав за працю у домі правдивого Бога. 23 Про них був виданий царський наказ,+ за яким співаки отримували все необхідне на кожен день. 24 А Петагı́я, син Мешезаве́ля, сина Зера́ха, сина Юди, був царським радником* у всіх справах, що стосувались народу.

25 Декотрі з нащадків Юди жили в поселеннях, до яких прилягали поля: у Кір’я́т-А́рбі+ і залежних від неї* містах, у Діво́ні і залежних від нього містах, в Єкавцеї́лі+ і залежних від нього містах, 26 в Єшу́а, Мола́ді,+ Бет-Пале́ті,+ 27 Хаца́р-Шуа́лі,+ Бее́р-Ше́ві і залежних від неї* містах, 28 у Цикла́гу,+ Мехо́ні і залежних від неї* містах, 29 в Ен-Риммо́ні,+ Цо́рі,+ Ярму́ті, 30 Заноа́ху,+ Адулла́мі і їхніх поселеннях, у Лахı́ші+ й на його полях та в Азе́ці+ і залежних від неї* містах. Вони оселилися* від Бее́р-Ше́ви й аж до долини Гінно́ма.+

31 А нащадки Веніями́на заселили Ге́ву,+ Міхма́ш, А́йю, Бете́ль+ і залежні від нього* міста, 32 а також Анато́т,+ Нов,+ Ананı́ю, 33 Хацо́р, Ра́му,+ Гіттаї́м, 34 Хадı́д, Цевої́м, Невалла́т, 35 Лод, О́но+ і долину ремісників. 36 Також на землях Веніями́на оселилися деякі групи левітів, що колись жили в Юді.

12 А це священики й левіти, які прийшли із Зорова́велем,+ сином Шеалтії́ла,+ та з Єшу́а:+ Сера́я, Єремı́я, Е́здра, 2 Амарı́я, Маллу́х, Хатту́ш, 3 Шеханı́я, Реху́м, Меремо́т, 4 Іддо́, Гіннето́й, Авı́я, 5 Міями́н, Маадı́я, Бı́лга, 6 Шема́я, Йоярı́в, Єда́я, 7 Са́ллу, Амо́к, Хілкı́я і Єда́я. Це були голови священиків та їхніх братів за днів Єшу́а.

8 І левіти: Єшу́а, Бінну́й, Кадмії́л,+ Шереве́я, Юда й Маттанı́я,+ який разом зі своїми братами брав провід у піснях подяки. 9 А Бакбукı́я й У́нні, їхні брати, стояли навпроти них на варті*. 10 В Єшу́а народився Йоякı́м, у Йоякı́ма народився Еліашı́в,+ в Еліашı́ва народився Йоя́да,+ 11 в Йоя́ди народився Йоната́н, а в Йоната́на народився Ядду́я.

12 За днів Йоякı́ма священиками, головами родів, були: з роду Сера́ї+ — Мера́я, з роду Єремı́ї — Хананı́я, 13 з роду Е́здри+ — Мешулла́м, з роду Амарı́ї — Єгохана́н, 14 з роду Маллу́хі — Йоната́н, з роду Шеванı́ї — Йосип, 15 з роду Харı́ма+ — А́дна, з роду Мерайо́та — Хелка́й, 16 з роду Іддо́ — Заха́рій, з роду Гіннето́на — Мешулла́м, 17 з роду Авı́ї+ — Зı́хрі, з роду Мініами́на — ...*, з роду Моадı́ї — Пілта́й, 18 з роду Бı́лги+ — Шамму́а, з роду Шема́ї — Єгоната́н, 19 з роду Йоярı́ва — Маттена́й, з роду Єда́ї+ — У́ззі, 20 з роду Салла́я — Калла́й, з роду Амо́ка — Еве́р, 21 з роду Хілкı́ї — Хашавı́я, з роду Єда́ї — Нетане́ль.

22 За днів Еліашı́ва, Йоя́ди, Йохана́на та Ядду́ї+ були записані голови родів левітів, так само як священики, аж до часу царювання перського царя Дарія.

23 Левіти, голови родів, були записані в літопис аж до днів Йохана́на, сина Еліашı́ва. 24 Головами левітів були Хашавı́я, Шереве́я та Єшу́а,+ син Кадмії́ла.+ А їхні брати стояли навпроти них — варта коло варти — і складали Богу хвалу та подяку, за вказівками Давида,+ Божого чоловіка. 25 Маттанı́я,+ Бакбукı́я, Овдı́й, Мешулла́м, Талмо́н і Акку́в+ — вартові при брамах+ — стояли на варті біля комор, що коло брам. 26 Вони служили за днів Йоякı́ма, сина Єшу́а,+ сина Йоцада́ка, і за днів намісника Неемı́ї та священика й переписувача* Е́здри.+

27 І, коли наближалося присвячення єрусалимського муру, розшукали левітів і привели їх до Єрусалима з усіх місць, де вони жили, щоб відзначити присвячення з радістю, подяками й піснями+ під звуки кимвалів, лір та арф. 28 Сини співаків* зійшлися з округи*, з усіх околиць Єрусалима, з поселень нетофатя́н,+ 29 з Бет-Гілга́ла+ та з полів Ге́ви+ й Азмаве́та,+ тому що співаки побудували собі поселення довкола Єрусалима. 30 Священики та левіти очистили себе й народ,+ а також брами+ і мур.+

31 Тоді я вивів князів Юди на мур і поставив два великих хори, які співали пісні подяки, а також групи людей, котрі їх супроводжували. Один хор рушив по муру праворуч, до брами Попелищ.+ 32 За ним ішли Гоша́я і половина князів Юди 33 та Азарı́я, Е́здра, Мешулла́м, 34 Юда, Веніями́н, Шема́я і Єремı́я. 35 Із синів священиків йшли з сурмами+ Заха́рій, син Йоната́на, сина Шема́ї, сина Маттанı́ї, сина Миха́ї, сина Закку́ра, сина Аса́фа,+ 36 і його брати Шема́я, Азаре́ль, Мілала́й, Гілала́й, Маа́й, Нетане́ль, Юда і Хана́ні з музичними інструментами Давида,+ Божого чоловіка. Попереду всіх ішов переписувач* Е́здра.+ 37 А від Джерельної брами+ вони подалися прямо, пройшли над Сходами+ Давидового міста+ і, йдучи частиною муру, яка підіймається вгору, минули дім Давида та прибули до Водної брами,+ що на сході.

38 Другий же хор, за яким пішов я та половина народу, попрямував муром в іншому напрямку*, йдучи через вежу Печей,+ по Широкому мурі,+ 39 а тоді через Єфре́мову браму,+ браму Старого міста,+ Рибну браму,+ через вежу Ханане́ля,+ вежу Ме́а, через Овечу браму+ і зупинився коло брами Сторожі.

40 Зрештою обидва хори стали перед домом правдивого Бога, а з ними я, половина місцевих урядників, 41 а також священики Еліяки́м, Маасе́я, Мініами́н, Миха́я, Еліоена́й, Заха́рій та Хананı́я з сурмами 42 і Маасе́я, Шема́я, Елеаза́р, У́ззі, Єгохана́н, Малкı́я, Ела́м та Езе́р. Співаки ж, над якими наглядав Їзрахı́я, голосно співали.

43 Того дня вони принесли багато жертв та раділи,+ бо правдивий Бог дав їм велику радість. Також раділи жінки й діти,+ і здалека було чути, як радіє Єрусалим.+

44 Того ж дня були призначені чоловіки, які відповідали за комори+ для пожертв,+ для перших плодів+ і для десятин.+ Туди мали складати зібрані з міських полів частки, призначені за Законом+ священикам та левітам.+ І всі в Юді тішилися, що священики й левіти приступили до служіння. 45 Вони почали виконувати свої обов’язки, пов’язані зі служінням Богові та очищенням. Те саме зробили співаки й вартові при брамах, за вказівками Давида і його сина Соломона. 46 Бо в минулі часи, за днів Давида й Аса́фа, співаки в піснях прославляли Бога й віддавали йому подяку, і над ними були поставлені керівники*.+ 47 За днів Зорова́веля+ та Неемı́ї всі ізраїльтяни давали частки співакам+ і вартовим при брамах+ відповідно до їхніх щоденних потреб. Вони також давали частки для левітів,+ а левіти давали частки нащадкам Аарона.

13 Того дня народові читали книгу Мойсея.+ У ній було написано, що аммонітя́ни й моавітя́ни+ повік не приєднаються до збору правдивого Бога,+ 2 бо вони не зустріли ізраїльтян з хлібом і водою, а найняли проти них Валаа́ма, щоб той їх прокляв.+ Але наш Бог змінив прокляття на благословення.+ 3 І як тільки люди почули цей Закон, то стали відділяти від Ізра́їля людей з інших народів*.+

4 Перед тим за коморами* дому* нашого Бога+ наглядав священик Еліашı́в,+ Товı́їн+ родич. 5 Він зробив для Товı́ї велику комору*. Раніше туди зносили хлібне приношення, ладан, посуд, десятину зерна, молодого вина й олії,+ призначену для левітів,+ співаків і вартових при брамах, а також пожертви для священиків.+

6 Протягом усього того часу мене не було в Єрусалимі, бо 32-го року+ правління вавилонського царя Артаксе́ркса+ я повернувся до нього, а за якийсь час знову відпросився. 7 Коли ж я прибув до Єрусалима, то побачив, яке зло вчинив Еліашı́в+ — зробив для Товı́ї+ комору у дворі дому правдивого Бога. 8 Це мені дуже не сподобалось, тож я повикидав з комори* всі Товı́їні речі. 9 Тоді за моїм наказом комори* очистили, і я повернув туди речі дому правдивого Бога,+ хлібне приношення і ладан.+

10 Також я дізнався, що левіти не отримували своєї частки.+ Тому левіти й співаки, які мали нести службу, порозходились по своїх полях.+ 11 І я докорив місцевим урядникам:+ «Чому дім правдивого Бога занедбано?»+ Тоді я зібрав левітів і поставив кожного виконувати свої обов’язки. 12 А всі юдеї поприносили в комори десятину+ із зерна, молодого вина та олії.+ 13 І я призначив відповідати за комори священика Шелемı́ю, переписувача* Садо́ка та левіта Педа́ю, їхнім помічником був Хана́н, син Закку́ра, сина Маттанı́ї, бо цих чоловіків вважали надійними. Їхнім обов’язком було роздавати частки своїм братам.

14 Боже мій, пам’ятай же все це+ і не забудь моєї відданої любові і діл, які я чинив для дому мого Бога і служіння в* ньому.+

15 У ті дні я побачив в Юді людей, які в суботу топтали виноград у давильнях,+ а також нав’ючували ослів збіжжям, вином, виноградом, фігами і багато чим іншим та везли до Єрусалима.+ І я застеріг їх, щоб вони не продавали їжі у цей день*. 16 Жили в місті й тиря́ни, що привозили рибу та різний товар і в суботу продавали народу Юди в Єрусалимі.+ 17 Тож я докорив юдейським вельможам: «Чому ви робите таке зло, оскверняючи суботу? 18 Чи ж не так чинили ваші прабатьки? Хіба не за це Бог навів на нас і на наше місто всі ці нещастя? А ви, оскверняючи суботу,+ ще більше розпалюєте полум’я Божого гніву проти Ізра́їля».

19 І, коли перед початком суботи на єрусалимські брами лягала тінь, я відразу велів замикати їх і не відчиняти аж до закінчення суботи. А при брамах я поставив декого з моїх слуг, щоб суботнього дня ніхто не вносив жодної ноші. 20 Тож купці та торговці різним товаром разів зо два ночували поза Єрусалимом. 21 Тоді я застеріг їх і сказав: «Чому ви ночуєте перед муром? Ще раз так зробите, і я силою змушу вас піти геть». Відтоді вони більше не з’являлись у суботу.

22 І я сказав левітам, що вони мають постійно очищатися і приходити вартувати коло брам, щоб освячувати день суботній.+ Ще й за це пам’ятай мене, Боже мій, і зглянься наді мною, бо велика твоя віддана любов.+

23 Дізнався я теж у ті дні, що деякі юдеї одружувалися з* ашдодя́нками,+ аммонітя́нками та моавітя́нками.+ 24 Половина їхніх синів розмовляли ашдо́дською, а половина — мовами інших народів, але ніхто з них не говорив мовою юдеїв. 25 І я докоряв їм і проклинав їх, а декого з чоловіків бив,+ рвав їм волосся і змушував присягнутися Богом, кажучи: «Не давайте своїх дочок їхнім синам і не беріть жодної з їхніх дочок для своїх синів або для себе.+ 26 Хіба не через них згрішив Соломон, цар Ізра́їля? Серед багатьох народів не було такого царя, як він,+ і Бог дуже любив його+ й поставив царем над усім Ізра́їлем, але навіть його ввели в гріх дружини-чужинки.+ 27 Так само й ви, хіба ж не чините великого зла, коли зраджуєте нашого Бога, одружуючись з чужинками?»+

28 А один із синів Йоя́ди,+ сина первосвященика Еліашı́ва,+ був зятем хороня́нина Санвалла́та.+ І я прогнав його від себе.

29 Боже мій, не забудь, що вони опоганили священство і угоду про священиків+ та левітів.+

30 Тож я очистив народ від усього чужоземного, що їх опоганювало, і попризначав обов’язки священикам та левітам, кожному відповідно до його служіння,+ 31 а також розпорядився про постачання у визначений час дров+ і перших стиглих плодів.

Боже мій, пам’ятай мене з прихильністю*.+