КНИГА ЕККЛЕЗІАСТА

1 Слова наставника*,+ Давидового сина, царя в Єрусалимі.+

 2 «Марнота марнот*! — каже наставник.—

Марнота марнот! Все марне!»+

 6 Вітер віє на південь, а тоді по колу летить на північ.

Він кружляє і кружляє, вітер постійно рухається по колу.

 7 Всі потоки* течуть у море, але море не переповнюється.+

Звідки потоки витікають, туди й вертаються, щоб знову текти.+

10 Чи можна про щось сказати: «Дивись, це нове»?

Їх теж не згадають люди, які житимуть після них.+

12 Я, наставник, зацарював над Ізра́їлем в Єрусалимі.+ 13 У своєму серці я постановив з мудрістю вивчати+ і досліджувати все, що робиться під небом,+— всі безрадісні справи, якими Бог дав займатись синам людським.

16 Тоді я сказав у серці своєму: «Я набув велику мудрість, більшу за мудрість усіх, хто був до мене в Єрусалимі,+ і серце моє здобуло багато мудрості й знання».+ 17 Я віддався всім серцем тому, щоб пізнати мудрість, безумство* й глупоту,+ і зрозумів, що це також гонитва за вітром.

2 Тоді промовив я в серці своєму: «А може, мені віддатися задоволенню* і побачити, чи вийде з цього щось добре?» — але зрозумів, що й це марнота.

3 Я вирішив переконатися, що доброго в тому, щоб насолоджуватись вином,+ але при цьому керувався мудрістю. Я навіть піддавався глупоті, аби побачити, що́ найкраще робити людям упродовж свого короткого життя під небом. 4 Здійснив я великі діла:+ побудував собі доми+ і насадив виноградники.+ 5 Я розбив для себе сади й парки і посадив там усілякі плодові дерева; 6 поробив ставки, щоб зрошувати пишні дерева в гаю*. 7 Набув я слуг і служниць,+ і мав я слуг, народжених у моєму домі*. Також я набув багато худоби: стад і отар+ було в мене більше, ніж у всіх моїх попередників у Єрусалимі. 8 Зібрав я срібло і золото,+ скарби* царів і провінцій.+ Я зібрав собі співаків і співачок, а також поряд зі мною була жінка, багато жінок*,— насолода людських синів. 9 Тож я звеличився і перевершив усіх, хто був до мене в Єрусалимі.+ І мудрості я не втратив.

10 Я не відмовляв собі у тому, що хотів*.+ Я не стримував своє серце від жодного задоволення*, бо моє серце раділо всією моєю тяжкою працею, і це було мені нагородою*.+ 11 Та коли я задумався над усіма ділами своїх рук і над усією тяжкою працею, яку виконав,+ то побачив, що все це марне, все — гонитва за вітром;+ ніщо під сонцем не має справжньої цінності*.+

12 Тоді я звернув увагу на мудрість, безумство й глупоту.+ (Бо що може зробити людина, яка прийде після царя? Тільки те, що вже робилось.) 13 І побачив я, що мудрість ліпша від глупоти,+ так само як світло ліпше від темряви.

14 Мудрий широко відкриває очі*,+ а безглуздий ходить у темряві.+ Але я зрозумів також, що їх усіх чекає той самий кінець.+ 15 Після того я сказав у серці своєму: «Що станеться з безглуздим, те станеться і зі мною».+ Яка ж мені користь з того, що я став таким мудрим? Тож промовив я в серці своєму: «Це теж марнота». 16 Бо ні про мудрого, ні про безглуздого не залишиться довга пам’ять.+ У прийдешні дні всі будуть забуті. Мудрий помирає так само, як і безглуздий.+

17 І я зненавидів життя,+ бо все, що робиться під сонцем, видалося мені безрадісним, все марне,+ все — гонитва за вітром.+ 18 Зненавидів я також усю свою тяжку працю, яку виконував під сонцем,+ бо мушу залишити все тому, хто прийде після мене.+ 19 І хто знає: буде він мудрим чи безглуздим?+ А він заволодіє усім, що я набув під сонцем тяжкою працею і мудрістю. Це теж марнота. 20 Тож моє серце охопив розпач, коли я глянув на всю тяжку працю, яку виконував під сонцем. 21 Людина може трудитися з мудрістю, знанням і вмінням, але її надбання переходить* до того, хто над ним не трудився.+ Це теж марнота і нещастя* велике.

22 Що ж отримає людина за всю свою тяжку працю і прагнення, які спонукують* її трудитися під сонцем?+ 23 Адже те, чим вона займається всі свої дні, приносить біль та розчарування,+ і навіть уночі її серце не має спокою.+ І це теж марнота.

24 Немає нічого ліпшого для людини, ніж їсти та пити і тішитися* своєю тяжкою працею.+ Зрозумів я також, що це з руки правдивого Бога.+ 25 Бо хто ліпше від мене їсть і п’є?+

26 Правдивий Бог дає людині, яка йому до вподоби, мудрість, знання і радість,+ а грішнику він дає роботу — збирати й нагромаджувати, щоб потім віддати все тому, кого Бог вподобав.+ Це теж марнота і гонитва за вітром.

9 Яка користь робітнику з того, що він докладає стільки зусиль?+ 10 Я бачив справи, якими Бог дав займатися синам людським. 11 Усе він зробив гарним* свого часу.+ Він навіть вклав вічність у їхнє серце. Проте люди ніколи не зможуть збагнути всі діла, які чинить правдивий Бог, від початку до кінця.

12 Я дійшов висновку, що для людини немає нічого ліпшого, ніж радіти і робити добро у своєму житті,+ 13 і що кожен повинен їсти, пити й тішитися своєю тяжкою працею. Це дар від Бога.+

14 І я зрозумів: усе, що робить правдивий Бог, залишиться повіки. До цього немає що додати і немає що відняти. Правдивий Бог зробив це так, щоб люди боялись його.+

15 Що стається, те вже ставалося, і що буде, те вже колись було.+ Але правдивий Бог шукає того, за чим женуться*.

16 Побачив я під сонцем ще й таке: зло було там, де мала бути справедливість; воно було й там, де мала бути праведність.+ 17 Тож промовив я в серці своєму: «Правдивий Бог буде судити і праведного, і неправедного,+ бо є час для кожної справи та всякого діла».

18 Також подумав я в серці своєму про людських синів: правдивий Бог випробує їх і покаже, що вони не відрізняються від тварин, 19 бо в людей і в тварин один кінець.+ Як помирають одні, так помирають й інші, і в усіх той самий дух.+ Тож людина не має переваги над тваринами, адже все марне. 20 Всі йдуть у те саме місце.+ Усі виникли з пороху,+ і в порох усі повертаються.+ 21 Хто може знати, чи дух людей піднімається вгору і чи дух тварин спускається вниз, до землі?+ 22 І побачив я, що для людини немає нічого ліпшого, як тішитися своєю працею,+ адже в цьому її нагорода*. Бо хто дасть їй можливість побачити, що станеться після неї?+

4 Знову я звернув увагу на все гноблення, яке чиниться під сонцем. Я бачив сльози пригноблених, і ніхто їх не потішав.+ Їхні гнобителі мали силу, і ніхто їх не потішав. 2 І я зрозумів, що ті, хто помер, щасливіші за тих, хто живе.+ 3 А ще ліпше тому, хто не родився+ і не бачив безрадісних діл, які робляться під сонцем.+

4 Також я побачив, що суперництво спонукує людей докладати багато зусиль* і вправно працювати.+ Це теж марнота і гонитва за вітром.

5 Безглуздий сидить склавши руки, його тіло марніє*.+

6 Ліпше жменя спокою, ніж дві жмені тяжкої праці й гонитви за вітром.+

7 Я звернув увагу на ще один приклад марноти під сонцем: 8 буває, що людина самотня, в неї нікого немає; вона не має ні сина, ні брата, але без кінця тяжко працює. Очі її ніколи не насичуються багатством.+ Але чи вона запитує себе: «Для кого я тяжко працюю і позбавляю себе* всякого добра?»+ Це теж марнота і безрадісна справа.+

9 Двом ліпше, ніж одному,+ бо за свою тяжку працю вони отримують добру нагороду*. 10 Коли один з них впаде, інший допоможе своєму товаришу піднятись. А що буде з тим, хто впаде, і поряд не буде нікого, хто допоміг би йому піднятися?

11 Крім того, якщо двоє ляжуть разом, то їм буде тепло. А як зігрітись одному? 12 І одного можна перемогти, але двоє разом зможуть дати відсіч. І мотузка потрійна не швидко* розірветься.

13 Ліпше бідний, але мудрий хлопець, ніж старий, але безглуздий цар,+ якому вже бракує розуму, щоб прислу́хатись до перестороги.+ 14 Бо він* вийшов з в’язниці, щоб стати царем,+ хоч народився у царстві бідним.+ 15 Я розмірковував про всіх живих, які ходять під сонцем, і про те, що стається з молодим наступником, котрий займає місце царя. 16 Хоча багато хто підтримує його, але ті, хто прийде пізніше, не будуть ним задоволені.+ Це теж марнота і гонитва за вітром.

5 Пильнуй за своїми кроками, коли йдеш до дому правдивого Бога.+ Ліпше прийти і послухати,+ ніж принести жертву так, як це роблять безглузді,+ котрі не усвідомлюють, що чинять зло.

2 Не квапся своїми устами і нехай серце твоє не спішить говорити перед правдивим Богом,+ адже правдивий Бог на небі, а ти на землі. Тому не будь багатослівним.+ 3 Бо через надмірну заклопотаність*+ бувають сновидіння*, а через надмір слів — безглузда мова.+ 4 Коли даєш обітницю Богові, то не зволікай її виконати,+ бо йому не подобаються безглузді.+ Що пообіцяв, те виконай.+ 5 Ліпше не дати обітниці, ніж дати і не виконати.+ 6 Не дозволяй устам ввести тебе* у гріх+ і не говори перед ангелом*, що це була помилка.+ Для чого своїми словами гнівити правдивого Бога, щоб він знищив діло твоїх рук?+ 7 Як велика заклопотаність веде до сновидінь,+ так і багатослів’я — до марноти. Ти ж бійся правдивого Бога.+

8 Якщо у своєму краю ти бачиш утиск бідного і порушення справедливості та праведності, то не дивуйся цьому.+ Бо і за начальником спостерігає хтось вищий від нього, над кожним є той, хто стоїть ще вище.

9 Усі ці люди ділять між собою плоди землі, навіть цар годується з поля.+

10 Хто любить срібло, той ніколи ним не насититься, і хто любить багатство, не насититься прибутком.+ Це теж марнота.+

11 Коли збільшується добро, то стає більше і тих, хто його споживає.+ Яка ж тоді користь його власникові? Хіба тільки дивитись на нього своїми очима.+

12 Солодкий сон у робітника — чи мало, чи багато він їсть, а достаток багатого не дає йому спати.

13 Я бачив під сонцем велике нещастя* — багатство, яке збирав власник собі на біду. 14 Це багатство пропало через невдалу ризиковану справу*, і коли той чоловік стає батьком, то не має що залишити своєму сину.+

15 Якою людина вийшла з утроби матері, такою і піде — піде нагою, якою і прийшла.+ Вона нічого не може забрати з собою за всю свою тяжку працю.+

16 І це теж велике нещастя* — якою людина прийшла, такою й відійде. Тож який пожиток з тяжкої праці має той, хто трудиться на вітер?+ 17 Щодня він їсть у темряві, у великому розчаруванні, хворобах та гніві.+

18 Я бачив, що добре і правильно для людини — їсти, пити і тішитися тяжкою працею,+ яку вона виконує під сонцем упродовж свого короткого життя, котре дав їй правдивий Бог; бо це її нагорода*.+ 19 Також якщо правдивий Бог дає людині багатство і статки+ та можливість насолоджуватися ними, то вона має прийняти цю нагороду* і тішитися своєю тяжкою працею. Це дар від Бога.+ 20 Бо вона майже не помічатиме*, як минає її життя, оскільки правдивий Бог сповнює її серце радістю.+

6 Я бачив під сонцем ще одне нещастя*, яке часто трапляється людям: 2 правдивий Бог дає людині багатство, статки і славу, і вона має вдосталь усього, чого прагне*. Однак правдивий Бог не дає їй цим користуватись, а все це може дістатися комусь чужому. Це марнота і велике горе. 3 Якби хтось мав сотню дітей, жив багато років і дожив до старості, але він* не насолодився добром, перш ніж зійшов у могилу*, то мушу сказати, що мертвонародженій дитині ліпше, ніж йому.+ 4 Бо ця дитина вийшла з утроби даремно і відійшла в темряву, і темрява огорне її ім’я. 5 Хоча вона ніколи не бачила сонця і нічого не знала, їй ліпше*, ніж тому, хто довго живе.+ 6 Яка користь з того, щоб двічі прожити по тисячу років, але не відчути насолоди? Хіба не всі йдуть у те саме місце?+

7 Уся тяжка праця людини — заради шлунка,+ проте її апетит* ніколи не задовольняється. 8 Яка ж перевага в мудрого над безглуздим?+ І яка користь бідному з того, що він знає, як виживати*? 9 Ліпше насолоджуватись тим, що бачать очі, ніж піддаватися своїм бажанням*. Це теж марнота і гонитва за вітром.

10 Усьому, що з’явилось, уже дано ім’я. Відомо теж, якою є людина. І їй не під силу сперечатися* з тим, хто за неї сильніший. 11 Чим більше слів*, тим більше марноти, і яку користь вони приносять людині? 12 Хто знає, що людині найліпше робити впродовж її короткого і марного життя, яке минає, мов тінь?+ І хто скаже людині, що станеться під сонцем після неї?

7 Ліпше добре ім’я*, ніж дорогоцінна олія,+ і ліпше день смерті, ніж день народження. 2 Ліпше іти в дім жалоби, ніж у дім святкування,+ бо такий кінець кожної людини, і живому варто взяти це до серця. 3 Ліпше страждання, ніж сміх,+ бо сум на обличчі робить серце ліпшим.+ 4 Серце мудрого — у домі жалоби, а серце безглуздого — у домі веселощів*.+

5 Ліпше вислуховувати докори мудрого,+ ніж слухати пісню безглуздих. 6 Бо сміх безглуздого+ — наче тріскіт тернини, яка горить під казаном; і це теж марнота. 7 Але пригноблення може довести мудрого до безумства, і хабар псує серце.+

8 Кінець справи ліпший за її початок. Ліпше бути терпеливим, ніж мати пихатий дух.+ 9 Не поспішай* ображатись,+ бо образа живе в серці безглуздих*.+

10 Не кажи: «Чому дні минулі були ліпші від теперішніх?» — бо немудро питатися про таке.+

11 Мудрість разом зі спадщиною — це добре і приносить користь тим, хто бачить денне світло*. 12 Бо мудрість дає захист,+ як і гроші дають захист,+ але перевага знання в тому, що мудрість зберігає життя тим, хто її має.+

13 Подумай про діла правдивого Бога. Кому під силу вирівняти те, що він зробив кривим?+ 14 У день добрий і сам будь добрим,+ а в день нещастя* подумай про те, що Бог допустив, аби існував і цей день, і той,+ щоб люди не могли знати напевне*, що станеться з ними в майбутньому.+

15 Упродовж свого марного життя+ я бачив усяке: і праведного, який живе праведно, але гине,+ і неправедного, який чинить зло, але живе довго.+

16 Не будь занадто праведним+ і не виставляй себе надто мудрим.+ Навіщо тобі губити себе?+ 17 Не погрузай у злі і не будь безглуздим.+ Навіщо тобі помирати передчасно?+ 18 Найліпше триматися першого застереження, але не забувати і про друге,+ бо хто боїться Бога, той буде дотримуватись і того, і того.

19 Мудрість робить людину сильнішою за десятьох могутніх чоловіків, які охороняють місто.+ 20 Немає на землі праведної людини, яка завжди робить добро і ніколи не грішить.+

21 Також не бери близько до серця всього, що говорять люди,+ інакше можеш почути, як твій слуга проклинає тебе. 22 Адже ти добре знаєш у своєму серці, що сам багато разів проклинав інших.+

23 Усе це я випробував мудрістю і сказав: «Стану мудрим», але не міг цього досягнути. 24 Усе, що сталося, неосяжне і дуже глибоке. Хто це може збагнути?+ 25 Я скерував своє серце на те, щоб пізнати, дослідити і знайти мудрість та причину всього, а також зрозуміти, у чому зло безглуздя й глупота безумства.+ 26 Тоді я збагнув, що гіркішою за смерть є та жінка, яка подібна до мисливських тенет, чиє серце — мов невід, а руки — мов кайдани. Той, хто догоджає правдивому Богу, від неї втече,+ а грішника вона впіймає.+

27 «Ось що я зрозумів,— говорить наставник.+— Аби дійти висновку, я дослідив одну річ за іншою, 28 але не знайшов того, чого я* постійно шукав. Серед тисячі людей я знайшов одного чоловіка*, але жінки серед них не знайшов. 29 І я зрозумів лише одне: правдивий Бог створив людей праведними,+ але вони пішли за багатьма своїми задумами».+

8 Хто зрівняється з мудрим? Хто знає, як вирішити проблему*? Мудрість просвітлює обличчя людини, і її суворий вигляд стає лагіднішим.

2 Я кажу: «Дотримуйся наказів царя+ заради присяги перед Богом.+ 3 Не поспішай відходити від царя.+ Не втягуйся в жодну погану справу.+ Адже цар може робити все, що захоче, 4 бо його слово — беззаперечне,+ і хто наважиться сказати йому: “Що ти робиш?”»

5 Хто дотримується наказу, той не зазна́є кривди,+ а серце мудре буде знати відповідний час і підхід*.+ 6 Для кожної справи є свій час і підхід*,+ адже люди стикаються з багатьма проблемами. 7 Ніхто не знає, що буде потім. Тому хто скаже, як саме все буде?

8 Як людина не має влади над духом* і не може його втримати, так вона не має влади і над днем смерті.+ Як нікого не звільняють від служби під час війни, так і зло не дасть врятуватися тим, хто його чинить*.

9 Усе це я бачив і роздумував у серці про кожну справу, яка робиться під сонцем. Весь час людина панує над людиною їй на шкоду*.+ 10 Я бачив і те, як ховали неправедних, тих, які приходили у святе місце та відходили звідти. Але про них швидко забули в місті, де вони так поводились.+ Це теж марнота.

11 Оскільки покарання за злий вчинок не приходить швидко,+ то серце підштовхує людей чинити зло.+ 12 Хоча грішник сто разів робить зло і все-таки живе довго, але я знаю: тим, хто боїться правдивого Бога, буде добре, бо вони мають страх перед ним.+ 13 А неправедний добра не побачить+ і не продовжить своїх днів, які наче тінь,+ бо він не має страху перед Богом.

14 На землі відбувається те, що є марним*: до праведних ставляться так, ніби вони вчинили зло,+ а до грішних — так, ніби вони повелися праведно.+ Я кажу, що й це марнота.

15 Тож я порадив веселитися,+ бо під сонцем немає нічого ліпшого для людини, ніж їсти, пити й радіти, і це має супроводжувати її у тяжкій праці впродовж усього життя,+ яке правдивий Бог дав їй під сонцем.

16 Я віддався всім серцем тому, щоб здобути мудрість і побачити всі справи*, які чиняться на землі,+ і не спав ні вдень ні вночі*. 17 Тоді я замислився над усіма ділами правдивого Бога і усвідомив, що люди не можуть збагнути того, що відбувається під сонцем.+ Хоч би як люди старались, вони не зможуть цього збагнути. І навіть якщо вони будуть твердити, що мають достатньо мудрості, усе ж вони цього збагнути не зможуть.+

9 Тож узяв я все це до серця і дійшов висновку, що і праведні, і мудрі, а також справи їхні — в руках правдивого Бога.+ Люди не знають ані любові, ані ненависті, які існували перед ними. 2 Усіх чекає той самий кінець+ — праведних і неправедних,+ добрих, чистих і нечистих, тих, хто жертви приносить, і тих, хто їх не приносить. Добрий такий самий, як і грішник, і той, хто клянеться, такий самий, як і той, хто стримується від клятви. 3 Ось яка сумна річ діється під сонцем: оскільки всіх чекає однаковий кінець,+ то серце людей сповнене злом. Поки вони живуть, в їхньому серці панує безумство, а потім вони помирають*.

4 Хто перебуває серед живих, той має надію, тому що живому собаці ліпше, ніж мертвому леву.+ 5 Бо живі знають*, що помруть,+ а мертві нічого не знають+ і більше не мають нагороди*, оскільки всі спогади про них відійшли в минуле.+ 6 Також зникла їхня любов, їхня ненависть і їхні ревнощі, і вони вже не мають частки в тому, що робиться під сонцем.+

7 Іди, їж свій хліб з радістю і пий вино з веселим серцем,+ бо правдивий Бог задоволений твоїми ділами.+ 8 Нехай вбрання твоє завжди буде біле*, а голова — намащена олією.+ 9 Насолоджуйся життям зі своєю коханою дружиною+ впродовж усього свого марного життя, яке Він дав тобі під сонцем, усі дні своєї марноти, бо це твій жереб* у житті та в тяжкій праці, яку ти виконуєш під сонцем.+ 10 Усе, що в змозі робити твоя рука, роби з усіх сил, бо в могилі*, куди ти йдеш, немає ні праці, ні задумів, ні знання, ні мудрості.+

11 Ще щось я побачив під сонцем: швидкі не завжди перемагають у бігу, а сильні — у битві,+ також мудрі не завжди мають їжу, а розумні — багатство,+ і ті, хто має знання, не завжди досягають успіху,+ бо на них усіх має вплив час і випадок*. 12 Адже людина не знає свого часу.+ Подібно як риба ловиться у згубну сіть, а птахи — в тенета, так і сини людські потрапляють у пастку, коли для них раптово настає час нещастя*.

13 Також ось що я помітив стосовно мудрості під сонцем, і це мене вразило: 14 було мале містечко, і в ньому жило небагато людей; і вийшов проти нього могутній цар, оточив його і збудував великі облогові споруди. 15 І знайшовся там чоловік — бідний, але мудрий. Він врятував місто завдяки своїй мудрості, однак того бідняка ніхто не пам’ятав.+ 16 Тож я сказав собі: «Мудрість ліпша за силу,+ але мудрістю бідняка погорджують і до його слів не прислухаються».+

17 Ліпше прислухатись до спокійних слів мудрого, ніж до криків того, хто править серед безглуздих.

18 Мудрість ліпша за військову зброю, але один тільки грішник може зруйнувати багато доброго.+

10 Як від мертвих мух псується і смердить пахуча олія, так і трохи безглуздя переважує мудрість і славу.+

2 Серце мудрого веде його правильною дорогою*, а серце безглуздого — неправильною*.+ 3 Хоч би яким шляхом ішов безглуздий, йому бракує розсудливості*,+ і всі бачать, що він безглуздий.+

4 Якщо спалахне на тебе гнів* правителя, не покидай свого місця,+ бо спокій стримує великі гріхи.+

5 Я бачив під сонцем ще одну сумну річ — помилку, якої припускаються ті, хто наділений владою:+ 6 багато безглуздих поставлені на високе становище, а здібні* люди залишаються на низькому становищі.

7 Я бачив слуг верхи на конях, а князі ходили пішки, немов слуги.+

8 Хто яму копає, той сам може в неї впасти,+ і того, хто проломлює кам’яний мур, може вкусити змія.

9 Той, хто добуває каміння, може ним поранитись, а той, хто рубає дрова, наражається на небезпеку*.

10 Якщо сокира тупа і її не нагострити, то доведеться докладати багато зусиль. А мудрість допомагає досягти успіху.

11 Якщо змія кусає перед тим, як звучить заклинання, то вмілому заклиначу* немає користі з його вміння.

12 Слова з уст мудрого приносять ласку,+ а вуста безглуздого нищать його самого.+ 13 Перші його слова — це безглуздя,+ а останні — згубне безумство. 14 І все ж безглуздий продовжує говорити.+

Людина не знає, що буде потім; хто скаже їй, що станеться після неї?+

15 Безглуздий виснажується від своєї тяжкої праці, бо навіть не знає, як знайти дорогу до міста.

16 Як жахливо, коли цар краю — дитина,+ а його князі починають бенкетувати з самого ранку! 17 Як добре, коли цар краю — син шляхетного роду і його князі їдять у належний час, щоб набиратися сил, а не пиячити!+

18 Через великі лінощі прогинаються балки стелі, і через те, що руки ледачі, протікає дах.+

19 Хліб* готують для веселощів, і вино робить життя радісним,+ а гроші задовольняють будь-яку потребу.+

20 Не проклинай царя навіть у думках*+ і багатого у своїй спальні, бо пташка* може передати звук* або крилате створіння може повторити сказане тобою.

11 Кидай* свій хліб на воду,+ бо через багато днів ти знову його знайдеш.+ 2 Давай частку з того, що маєш, сімом, а навіть вісьмом,+ бо не знаєш, яке нещастя* може статися на землі.

3 Якщо хмари повні води, то з них проллється на землю дощ; і, якщо дерево упаде чи то на південь, чи то на північ, воно лежатиме там, де впало.

4 Хто спостерігає за вітром, той зерно не посіє, і хто дивиться на хмари, той не буде жати.+

5 Так само як ти не знаєш, як діє дух у кістках дитини в материнській утробі,+ так не знаєш і діл правдивого Бога, який робить усе.+

6 Сій зерно вранці й до вечора не давай відпочинку своїй руці,+ бо не знаєш, яке зійде — оце чи оте, а може, зійде і те, і друге.

7 Світло приємне, і сонце милує очі. 8 Якщо людина живе багато років, то хай насолоджується всіма цими роками.+ Але вона мусить пам’ятати, що днів темряви може бути багато. Усе, що прийде,— марнота.+

9 Тішся, юначе, поки молодий, і нехай твоє серце радіє у дні твоєї юності. Йди туди, куди спонукує тебе серце і куди ведуть очі, проте знай: за все це правдивий Бог приведе тебе на суд*.+ 10 Тож віддаляй тривоги від свого серця і відвертай усе, що згубне, від свого тіла*, бо молодість і розквіт років — це марнота.+

12 Тож пам’ятай про свого Величного Творця у дні молодості,+ поки не настали дні нещастя*+ і не прийшли роки, про які ти скажеш: «Вони не приносять мені задоволення»; 2 поки не потьмяніло світло сонця, місяця та зірок+ і поки хмари не повернулися після зливи*; 3 поки не настав день, коли сторожі* дому стануть нестійкими* і міцні чоловіки зігнуться, коли жінки перестануть молоти, бо їх залишилось мало, коли стане темно жінкам, які виглядають з вікон;+ 4 коли зачиняться двері на вулицю, стихне скрегіт жорен, коли ти будеш прокидатися від пташиного співу і коли співучі дочки ослабнуть.+ 5 Людина почне боятися висоти й відчуватиме страх на дорозі. І вкриється цвітом мигдалеве дерево,+ тяжко буде сунутися коник і тріснуть каперси, бо людина відходить у дім, в якому перебуватиме довго,+ і по вулиці вже ходять плакальниці.+ 6 Пам’ятай Його, поки не розірвався срібний шнур, не розкололася золота чаша, не розбився глек при джерелі й не зламалося колесо криниці*. 7 Тоді порох повернеться в землю,+ де він і був, а дух* повернеться до правдивого Бога, який його дав.+

8 «Марнота марнот*! — говорить наставник.+— Усе марне».+

9 Наставник не лише сам став мудрим, але й постійно навчав людей того, що знав.+ Він роздумував та все старанно досліджував, щоб укласти* численні прислів’я.+ 10 Наставник старався підбирати приємні вислови+ і точно записувати слова правди.

11 Слова мудрих — наче рожни,+ і їхні зібрані вислови — мов міцно позабивані цвяхи. Ці слова дає один пастир. 12 Що ж до всього іншого, сину мій, будь обережний: написанню багатьох книжок немає кінця, і надмірно захоплюватись ними — виснажливо для тіла.+

13 Ось висновок з усього сказаного: бійся правдивого Бога+ і дотримуйся його заповідей,+ бо в цьому весь обов’язок людини.+ 14 Адже правдивий Бог буде судити кожне діло, в тому числі все приховане, чи добре воно, чи погане.+