ПЛАЧ ЄРЕМІЇ
א [а́леф]*
1 Як же самотньо тепер сидить столиця, що колись велелюдна була!+
Вона стала вдовою, хоч була багатолюдною серед народів!+
Та, що була княгинею поміж провінціями*, змушена до підневільної праці.+
ב [бет]
2 Вона гірко ридає вночі,+ сльози ллються їй по щоках.
Жоден з тих, хто її любив, не потішає її.+
Усі приятелі зрадили її,+ стали їй ворогами.
ג [ґı́мел]
3 Юда пішла у вигнання,+ вона в біді, у тяжкому рабстві.+
Вона змушена жити серед інших народів+ і не знаходить собі спокою.
Усі переслідувачі наздогнали її в час лиха.
ד [да́лет]
4 Дороги Сіону поринули в жалобу, бо ніхто не приходить на свято.+
Усі його брами повалені,+ священики зітхають.
Його незаймані дівчата* тужать, гірко і йому самому.
ה [ге]
5 Вороги тепер його господарі*, супротивники його живуть безтурботно.+
ו [вав]
6 Сіонська дочка втратила всю свою велич.+
Князі її стали мов олені, що не знаходять собі пасовища.
Знесилені, вони йдуть перед гонителем.
ז [за́їн]
7 Коли прийшло лихо і люди залишилися без даху над головою, єрусалимська дочка згадала
все, що було цінне для неї з давніх-давен.+
Коли її народ потрапив у руки ворога, ніхто не прийшов їй на допомогу.+
Супротивники побачили це і насміхалися* з її падіння.+
ח [хет]
Усі, хто шанував її, ставляться до неї з презирством, бо побачили її наготу.+
Та й сама вона стогне+ і відвертається засоромлена.
ט [тет]
9 На подолі її шат — нечистота.
Вона не роздумувала про те, що її чекає.+
Її спіткало жахливе падіння, і немає в неї розрадника.
Єгово, подивись на моє нещастя, бо ворог мій дуже величається.+
י [йод]
10 Ворог захопив усі її коштовності,+
і бачить вона, як народи заходять у її святиню,+
ті, кому ти заборонив входити у твій збір.
כ [каф]
11 Увесь народ її зітхає, шукає він хліба.+
Коштовності свої він міняє на харчі, лише щоб вижити*.
Подивись, Єгово, і побач, що я стала мов якась нікчемна жінка*.
ל [ла́мед]
12 Хіба вам байдуже, усі ви, хто проходить дорогою?
Гляньте, подивіться!
Чи хтось зазнає́ такого сильного болю, як я?
Цим болем Єгова завдав мені страждання в день свого палючого гніву.+
מ [мем]
13 З височини він послав вогонь у мої кістки+ і подолав кожну з них.
Для моїх ніг він наставив тенета і змусив мене повернути назад.
Він спустошив мене,
і я хвора весь день.
נ [нун]
14 Мої переступи прив’язані до моєї шиї, наче ярмо. Він зв’язав їх своєю рукою.
Вони тяжіють на моїй шиї, і сили покинули мене!
Єгова віддав мене в руки ворогів, яким я не можу чинити опір.+
ס [са́мех]
Єгова топтав виноград у давильні+ незайманої Юдиної дочки.
ע [а́їн]
16 Через усе це я ридаю,+ мої очі заливаються слізьми,
бо далеко від мене розрадник, який відсвіжив би мене*.
Мої сини розбиті, а ворог переміг.
פ [пе]
17 Сіонська дочка простягає руки,+ але розрадника немає.
צ [цаде́]
18 Єгова праведний,+ а я збунтувалася проти його наказів*.+
Слухайте, всі народи, і подивіться на моє страждання.
Мої незаймані дівчата* і юнаки пішли в неволю.+
ק [коф]
19 Я кликала коханців своїх, але вони зрадили мене.+
ר [реш]
20 Поглянь, Єгово, я тяжко страждаю.
Усе в мені* стискається.
Моє серце мучиться, бо я дуже збунтувалась.+
Надворі меч позбавляє батьків їхніх дітей,+ в домах панує смерть.
ש [шін]
21 Люди чують мої зітхання, але я не маю розрадника.
Усі вороги чують про моє лихо.
Вони радіють, що ти спровадив його.+
Але від тебе прийде день, про який ти звіщав,+ і з ними станеться те саме, що зі мною.+
ת [тав]
22 Хай усе їхнє зло з’явиться перед твоїми очима. Покарай їх,+
як ти покарав мене за всі мої переступи.
Я безупинно зітхаю, і крається серце моє.
א [а́леф]
2 Як же розгнівався Єгова! У своєму гніві він закрив хмарою сіонську дочку.
ב [бет]
2 Єгова пожер оселі Якова і жодної з них не пошкодував.
Розлютившись, він зруйнував укріплення Юдиної дочки.+
Він зрівняв з землею, осквернив царство+ і князів.+
ג [ґı́мел]
3 Він розпалився гнівом і знищив усю силу* Ізра́їля.
Він відвів свою праву руку, коли ворог прийшов,+
його гнів палав у краю Якова, наче вогонь, що пожирає все довкола.+
ד [да́лет]
4 Він напнув* свій лук, наче ворог, і напружив праву руку, наче супротивник.+
Він повбивав усіх,+ хто милував око.
На намет сіонської дочки він вилив свій гнів,+ як вогонь.+
ה [ге]
Пожер він усі його башти,
зруйнував усі його укріплення.
У Юдиній дочці він множить жалобу й голосіння.
ו [вав]
Єгова зробив так, що на Сіоні забули про свято і суботу.
У палючому гніві він не зважає ні на царя, ні на священика.+
ז [за́їн]
Стіни укріплених башт сіонської дочки він віддав у руки ворогів,+
і вони здійняли крик у домі Єгови,+ немовби святкового дня.
ח [хет]
8 Єгова постановив зруйнувати мур сіонської дочки.+
Він зробив так, що вал і мур поринули в жалобу,
вони разом ослабли.
ט [тет]
Він поламав, розтрощив їхні засуви.
Її цар з князями блукає поміж народами.+
Немає закону*, навіть пророки її не бачать видінь від Єгови.+
י [йод]
10 Старійшини сіонської дочки сидять на землі і мовчать.+
Вони посипають свої голови порохом і одягають мішковину.+
А єрусалимські дівчата нахилили голови аж до землі.
כ [каф]
Усе в мені* стискається.
Печінка моя виливається на землю, бо дочка* мого народу повалена+
і на міських площах мліють діти й немовлята.+
ל [ла́мед]
12 Вони питають своїх матерів: «Де хліб і вино?»+ —
бо мліють вони на міських площах, мов поранені,
і їхнє життя* згасає на руках у матерів.
מ [мем]
13 Що наведу тобі як приклад?
До чого уподібню тебе, дочко єрусалимська?
До чого прирівняю, аби потішити тебе, дівчино, дочко сіонська?
Твоя рана велика, як море.+ Хто зцілить тебе?+
נ [нун]
14 Пророки твої розповідали тобі марні та порожні видіння.+
Вони не виявляли твоєї провини, хоч це могло б урятувати тебе від полону.+
А натомість вони передавали тобі марні та оманливі звістки.+
ס [са́мех]
15 Усі, хто проходить дорогою повз тебе, зневажливо плескають у долоні.+
Вони здивовано присвистують+ і хитають головами, дивлячись на єрусалимську дочку, та говорять:
«Хіба не про це місто казали: “Його краса досконала, воно — радість усієї землі”?»+
פ [пе]
16 Усі твої вороги роззявляють на тебе рот.
Вони присвистують і скрегочуть зубами, кажучи: «Ми пожерли її!+
Це той день, якого ми чекали!+ Він прийшов, ми його побачили!»+
ע [а́їн]
17 Єгова здійснив те, що задумав;+ він виконав слово,+
яке прорік у давні часи,+
зруйнував і не мав співчуття.+
Він дозволив ворогові тріумфувати над тобою і звеличив силу* твоїх супротивників.
צ [цаде́]
18 Серце людей волає до Єгови, о муре сіонської дочки!
День і ніч проливай потоком сльози.
Не давай собі спокою, не давай своїм очам* перепочинку.
ק [коф]
19 Встань! Ридай уночі, коли починаються сторо́жі.
Виливай своє серце перед обличчям Єгови, як воду.
ר [реш]
20 Поглянь, Єгово, подивись на свій народ, який ти так суворо покарав.
Хіба жінки мають їсти своє потомство*, дітей, яких вони виносили?+
Хіба у святині Єгови мають убивати священиків і пророків?+
ש [шін]
21 Хлопець і старий лежать на землі посеред вулиць.+
Мої незаймані дівчата* і юнаки попадали від меча.+
Ти погубив у день свого гніву, ти винищив і не мав співчуття.+
ת [тав]
22 Немов на свято,+ ти скликаєш жахи звідусіль.
У день люті Єгови ніхто не втік, ніхто не вцілів.+
Мій ворог знищив тих, кого я народила* і виховала.+
א [а́леф]
3 Я чоловік, який зазнав страждань від палиці його люті.
2 Він вигнав мене і змушує ходити в темряві, а не у світлі.+
3 Увесь день він знову і знову простягає на мене свою руку.+
ב [бет]
4 Він виснажив моє тіло і шкіру,
поламав мої кістки.
5 Він узяв мене в облогу, оточив гіркою отрутою+ і нещастями.
6 Він змусив мене сидіти в темному місці, немов людину, що давно померла.
ג [ґı́мел]
7 Загородив він мене кам’яним муром, щоб я не вийшов.
Він закував мене у важкі мідяні кайдани.+
8 І, коли я у відчаї кличу на поміч, він відкидає* мою молитву.+
9 Він перегородив мої дороги витесаним камінням
і викривив стежки.+
ד [да́лет]
10 Він підстерігає мене, як у засідці ведмідь, як лев у сховку.+
12 Свій лук він напнув* і на мене націлює стріли свої.
ה [ге]
13 Він пронизав мої нирки стрілами* свого сагайдака.
14 Я став посміховиськом для всіх людей, цілий день вони співають про мене глумливу пісню.
15 Він досита нагодував мене гіркотою, напоїв мене полином.+
ו [вав]
17 Ти відібрав у мене* спокій. Я вже забув, що таке добро.
18 І я говорю: «Зникла моя велич, згасла моя надія на Єгову».
ז [за́їн]
21 Я згадую це в серці своєму. Тому я з готовністю буду чекати.+
ח [хет]
23 Він щоранку зливає своє милосердя,+ вірність його безмежна.+
24 «Єгова — моя частка,+— сказав я*,— тому я з готовністю буду чекати його».+
ט [тет]
25 Добрий Єгова до того, хто надіється на нього,+ до того*, хто шукає його.+
26 Добре, коли людина безмовно чекає*+ спасіння, яке дасть Єгова.+
27 Добре для людини, коли вона несе своє ярмо в молодості.+
י [йод]
30 Нехай підставить щоку тому, хто б’є, хай спізна́є зневагу сповна.
כ [каф]
31 Бо Єгова не відкине нас навічно.+
32 Він завдав смутку, але змилосердиться, адже віддана любов його велика.+
33 Бо йому не до серця завдавати страждання чи засмучувати людських синів.+
ל [ла́мед]
34 І, коли всіх в’язнів землі топчуть під ногами,+
35 коли людині відмовляють у справедливості перед лицем Всевишнього,+
36 коли в суді несправедливо вирішують справу людини,
Єгова цього не схвалює.
מ [мем]
37 Хіба чиєсь слово може виконатись, якщо Єгова не наказував цьому статись?
38 З уст Всевишнього
не виходить лихо й добро одночасно.
39 Навіщо людина жива нарікає на наслідки свого гріха?+
נ [нун]
40 Перевірмо свої дороги і дослідімо їх,+ повернімося до Єгови.+
41 Зі щирим серцем звернімось до небесного Бога+ і піднесімо до нього руки, кажучи:
42 «Ми вчинили переступ, ми збунтувалися,+ і ти не простив.+
ס [са́мех]
43 Ти закрився від нас гнівом.+
Ти переслідував, убивав нас і не мав співчуття.+
44 Ти закрився великою хмарою, щоб до тебе не доходили наші молитви.+
45 Ти робиш нас сміттям і непотребом серед народів».
פ [пе]
48 Через падіння дочки мого народу з очей моїх сльози ллються потоком.+
ע [а́їн]
49 Мої очі безупинно заливаються слізьми і не заспокояться,+
50 поки Єгова не подивиться з неба і не побачить усього цього.+
51 Мої очі засмучують мене*, коли бачать усіх дочок мого міста.+
צ [цаде́]
52 Вороги без причини полювали на мене, як на птаха.
53 Моє життя вони погубили в ямі, кидали в мене камінням.
54 Води піднялися вище від моєї голови, і я сказав: «Мені кінець!»
ק [коф]
55 Єгово, з глибокої ями я кликав твоє ім’я.+
56 Почуй мій голос, не затуляй свого вуха, коли я благаю тебе про допомогу, про порятунок.
57 У день, коли я кликав тебе, ти наблизився і сказав: «Не бійся».
ר [реш]
58 Єгово, ти виступив на мій захист*, викупив моє життя.+
59 Ти бачив, Єгово, як кривдили мене, тож, будь ласка, справедливо розсуди мою справу.+
60 Ти бачив, як вони мстилися мені, як замишляли зло проти мене.
ש [сін або шін]
61 Єгово, ти чув, як вони глузували з мене, як замишляли зло проти мене,+
62 ти чув слова моїх противників, чув, як вони шептались про мене цілий день.
63 Подивись на них: чи вони сидять, чи стоять — все співають про мене глумливі пісні.
ת [тав]
64 Єгово, ти відплатиш їм за їхні вчинки.
65 Ти дозволиш, щоб їхнє серце стало впертим, ти пошлеш на них прокляття.
66 Ти будеш переслідувати їх у своєму гніві та вигубиш їх з-під своїх небес, Єгово.
א [а́леф]
4 Як же потьмяніло блискуче золото, золото щире!+
Святе каміння+ лежить розкидане на розі кожної вулиці*!+
ב [бет]
2 А коштовні сини Сіону, які були як* очищене золото,
тепер не цінніші за глиняні глеки,
зроблені рукою гончаря!
ג [ґı́мел]
3 Навіть шакали підставляють соски́, щоб нагодувати своїх малят,
а дочка народу мого стала жорстокою,+ як страуси в пустелі.+
ד [да́лет]
4 Від спраги язик у немовлят прилипає до піднебіння.
Діти просять хліба,+ але ніхто не дає.+
ה [ге]
5 Ті, хто їв ласощі, лежать на вулицях, помираючи від голоду*.+
Ті, хто з дитинства одягався в пурпур,+ обіймають купи попелу.
ו [вав]
6 Покарання* дочки мого народу більше від покарання за гріх Содома,+
який зазнав знищення в одну мить, і ніхто не подав йому руки.+
ז [за́їн]
7 Її назореї+ були чистіші від снігу, біліші від молока.
Вони були рум’яніші, ніж корали, і блищали, як сапфір.
ח [хет]
8 Вони стали чорніші від сажі*.
На вулицях їх не впізнаю́ть.
Шкіра їхня зморщилась на кістках,+ стала мов сухе дерево.
ט [тет]
9 Ліпше було тим, хто гинув від меча, ніж тим, хто помирав від голоду,+
бо вони, немов поранені, чахнули від нестачі плодів поля.
י [йод]
10 Жінки, які колись були співчутливі, своїми ж руками варили власних дітей.+
Діти стали поживою у час падіння дочки мого народу.+
כ [каф]
Він запалив на Сіоні вогонь, який пожирає його підвалини.+
ל [ла́мед]
מ [мем]
13 Усе це сталося через гріхи його пророків і провини священиків,+
які проливали в ньому кров праведників.+
נ [нун]
14 Вони сліпо блукають+ по вулицях.
Вони заплямовані кров’ю,+
і тому ніхто не може торкнутися їхнього одягу.
ס [са́мех]
15 «Нечисті, геть звідси! — кричать до них.— Геть звідси, геть! Не торкайтеся до нас!»
Вони стали бездомними і тепер блукають.
Серед народів кажуть: «Вони не можуть залишитись тут з нами*.+
פ [пе]
Він уже не подивиться на них схвально.
Люди не поважатимуть священиків,+ не шануватимуть старійшин».+
ע [а́їн]
17 Наші очі уже втомилися, даремно чекаючи допомоги.+
Ми дивилися і сподівались на допомогу від народу, який не міг нас урятувати.+
צ [цаде́]
18 Вони підстерігали нас на кожному кроці,+ щоб ми не ходили по наших ринкових площах.
Наш кінець наблизився, дні наші минули, бо нам прийшов кінець.
ק [коф]
19 Гонителі наші були швидші від орлів у небі.+
Вони гналися за нами по горах, чатували на нас у пустелі.
ר [реш]
20 Помазанця Єгови+ — повітря, яким ми дихаємо,— вони схопили і вкинули до великої ями.+
Про нього ми казали: «У його тіні ми житимемо серед народів».
ש [сін]
21 Тішся й радій, едо́мська дочко,+ що живеш у краї Уц.
Ця чаша дійде і до тебе.+ Ти сп’янієш і відкриєш свою наготу.+
ת [тав]
22 Сіонська дочко! Надійшов кінець покаранню за твою провину.
Він більше не забере тебе у вигнання.+
Але він зверне увагу на твою провину, едо́мська дочко,
він відкриє твої гріхи.+
5 Згадай, Єгово, що з нами сталося.
Подивись і побач, як нас зневажають.+
2 Наша спадщина дісталася незнайомцям, а доми — чужинцям.+
3 Ми наче сироти, які не мають батька. Наші матері — немов ті вдови.+
4 Свою воду ми п’ємо за гроші+ та змушені платити за власні дрова.
5 Вороги вже наздоганяють нас.
Ми знесилені, але нам не дають перепочити.+
6 Ми простягаємо руки до Єгипту+ й Ассирії+ і просимо хліба.
7 Наші прабатьки згрішили. Їх уже нема, а ми повинні нести їхні провини.
8 Слуги тепер панують над нами, і немає кому вирвати нас з їхніх рук.
9 Ми здобуваємо хліб, наражаючи своє життя* на небезпеку,+ бо в пустелі нам загрожує меч.
10 Від нестерпного голоду наша шкіра пашить, немов піч.+
11 Жінок безчестили* на Сіоні і дівчат — у містах Юди.+
12 Князів підвішували за руку;+ старійшин не шанували.+
13 Юнаки носять жорна, а хлопці спотикаються, несучи важкі дрова.
14 Старійшини вже не сидять при брамах,+ і юнаки не грають на музичних інструментах.+
15 Наше серце вже не радіє, а танці наші перетворилися на жалобу.+
16 З нашої голови впала корона. Горе нам, бо ми згрішили!
і в очах нам потемніло,+
20 Чому ж ти назавжди забув про нас? Чому покинув нас так надовго?+
21 Поверни нас, Єгово, до себе, і ми відразу прийдемо.+
Нехай усе буде так, як колись.+
22 Але ти цілком нас відкинув.
Ти і далі сильно гніваєшся на нас.+
Перші чотири розділи складаються з жалобних пісень, написаних у формі акростиха за євр. алфавітом.
Або «підвідомчими округами».
Або «молоді жінки».
Букв. «голова».
Або «злораділи».
Або «щоб відновити душу».
Уособлення Єрусалима.
Або «мою душу».
Букв. «уст».
Або «молоді жінки».
Або «щоб відновити душу».
Букв. «нутрощі».
Букв. «кожен ріг».
Букв. «наступив на».
Або «знищив».
Букв. «від поглинання».
Або «навчання».
Букв. «нутрощі».
Поетичне уособлення; можливо, для вираження жалю або співчуття.
Або «душа».
Букв. «ріг».
Букв. «дочці твого ока».
Або «душі».
Букв. «в голові всіх вулиць».
Або «плід».
Або «молоді жінки».
Або «народила здоровими».
Або «ставить перешкоду для; не допускає».
Або, можливо, «робить мене неродючим».
Бук. «наступив на».
Букв. «синами».
Або «моєї душі».
Або «твоя душа».
Або «каже моя душа».
Або «душı́».
Або «чекає терпеливо».
Або «мою душу».
Або «на захист судових справ моєї душі».
Букв. «в голові всіх вулиць».
Або «такі ж дорогоцінні, як».
Букв. «покинуті».
Букв. «провина».
Букв. «чорноти».
Або «жити тут як чужинці».
Або «душу».
Або «ґвалтували».