ЛИСТ ЯКОВА

1 Яків,+ раб Бога і раб Господа Ісуса Христа, до 12 племен, розпорошених по світі.

Вітаю!

2 Радійте, брати мої, коли стикаєтесь з різними випробуваннями,+ 3 адже ви знаєте, що ваша випробувана віра виробляє витривалість.+ 4 Але нехай витривалість доводить свою справу до кінця, щоб ви з усякого погляду були досконалі й здорові та ні в чому не мали нестачі.+

5 Тож, якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай безупинно просить у Бога,+ який усім дає щедро та без дорікання*,+ і тоді отримає її.+ 6 Але нехай просить з вірою,+ анітрохи не сумніваючись,+ бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер носить і кидає в різні боки. 7 Ясна річ, така людина не повинна сподіватися, що отримає щось від Єгови*; 8 вона нерішуча+ й нестійка на всіх своїх дорогах.

9 Хай незаможний брат радіє* своєму звеличенню,+ 10 а багатий — своєму приниженню,+ бо багатий зникне, як польова квітка. 11 Адже, коли сходить сонце, воно приносить палючу спеку і висушує рослину, тоді цвіт її опадає та гине її зовнішня краса. Подібно буде і з багатим: він зів’яне на своєму шляху.+

12 Щаслива людина, яка стійко зносить випробування,+ бо, здобувши схвалення, отримає вінок життя,+ який Єгова* обіцяв тим, хто любить його.+ 13 Під час випробування хай ніхто не говорить: «Мене випробовує Бог», тому що Бога неможливо випробовувати злом і сам він нікого злом не випробовує. 14 Але кожен випробовується, коли його захоплює та зваблює* власне прагнення.+ 15 Тоді прагнення, ставши здатним родити*, породжує гріх, а вчинений гріх несе смерть.+

16 Не обманюйтеся, мої любі брати. 17 Кожен добрий дар, кожен досконалий дарунок походить згори,+ від Батька небесних світил,+ який анітрохи не змінюється,+ як це буває з мінливою тінню. 18 За своєю волею він породив нас словом правди,+ щоб ми були свого роду першими плодами з-посеред його створінь.+

19 Знайте, брати мої любі: кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною на слова,+ повільною на гнів,+ 20 оскільки, гніваючись, людина не сприяє утвердженню Божої праведності.+ 21 Отже, відкиньте всіляку мерзоту і найменші залишки зла*+ та в дусі лагідності прийміть слово, яке прищеплюється вам і може врятувати вас*.

22 Будьте виконавцями слова,+ а не лише слухачами, які самі себе обманюють фальшивими міркуваннями. 23 Бо, якщо хтось є слухачем слова, а не виконавцем,+ він подібний до чоловіка, який розглядає в дзеркалі своє обличчя*. 24 Він дивиться на себе, відходить і відразу забуває, який він. 25 Коли ж хтось вдивляється в досконалий закон,+ що несе свободу, і перебуває в ньому, то він не забудькуватий слухач, а виконавець діла, і він буде щасливий у тому, що робить.+

26 Якщо хтось вважає, що правильно поклоняється Богу*, але не стримує* язика,+ то він обманює своє серце і його поклоніння даремне. 27 Чисте і неопоганене поклоніння* в очах нашого Бога і Батька полягає в тому, щоб піклуватися сиротами+ і вдовами,+ коли вони зносять лихо,+ а також зберігати себе незаплямованими світом.+

2 Брати мої, хіба скажеш, що ви тримаєтесь віри нашого славного Господа Ісуса Христа, якщо до одних людей ви ставитеся ліпше, ніж до інших?+ 2 Бо коли на ваше зібрання приходить один чоловік із золотими перснями на пальцях та в розкішному вбранні, а інший бідний, у заношеному одязі, 3 і ви з прихильністю дивитесь на розкішно вдягненого й кажете йому: «Сідай ось тут, на добре місце», а бідному говорите: «Постій» чи «Сідай он там, біля мого підніжка»,+ 4 то хіба не поділяєте людей на групи за їхнім становищем+ і чи не стаєте суддями, які виносять ганебні рішення?+

5 Послухайте, брати мої любі. Хіба Бог не вибрав тих, кого світ вважає бідними, щоб вони були багаті вірою+ і стали спадкоємцями Царства, яке він обіцяв тим, хто любить його?+ 6 А ви зневажаєте бідних. Хіба не багаті гноблять вас+ і тягнуть в суди? 7 Хіба не вони говорять зневажливо про добре ім’я, яке ви носите? 8 Якщо ви виконуєте царський закон з Писання: «Люби свого ближнього, як самого себе»,+ то робите дуже добре. 9 Проте коли й далі ставитеся до одних людей ліпше, ніж до інших,+ то чините гріх, і за такий переступ закон вас засуджує*.+

10 Адже людина, яка дотримується цілого Закону, але оступається в чомусь одному, стає винною у всьому.+ 11 Бо той, хто сказав: «Не чини перелюбу»,+ також сказав: «Не вбивай».+ Тож якщо ти не чиниш перелюбу, але вбиваєш, то переступаєш закон. 12 Тому постійно говоріть і поводьтеся так, як ті, кого буде суджено за законом вільного народу*.+ 13 Бо людина, яка не виявляє милосердя, буде суджена без милосердя.+ Милосердя здобуває перемогу над судом.

14 Брати мої, коли хтось говорить, що має віру, але при цьому не має вчинків, то яка з того користь?+ Хіба може така віра його врятувати?+ 15 Якщо брат чи сестра не має у що вдягнутися* або ж з дня на день їм не вистачає їжі, 16 а хтось із вас скаже: «Ідіть з миром, грійтесь та їжте досита», але не дасть необхідного для тіла, то яка користь від цього?+ 17 Так і віра, якщо не має вчинків, сама по собі мертва.+

18 Однак хтось скаже: «Ти маєш віру, а я — вчинки. Покажи мені свою віру без учинків, а я покажу тобі свою віру вчинками». 19 Ти віриш, що є один Бог? Дуже добре робиш. Але демони теж вірять і тремтять.+ 20 А ти, нерозумний, взагалі колись думав про те, що віра без учинків марна? 21 Хіба не на підставі вчинків був визнаний праведним наш батько Авраам, після того як приніс на жертовник свого сина Ісака?+ 22 Як бачиш, його віра була активною та супроводжувалася вчинками, і завдяки вчинкам вона удосконалилась.+ 23 Тож сповнилися такі слова з Писання: «Авраам повірив Єгові*, і це зарахувалося йому як праведність».+ Крім того, він був названий другом Єгови*.+

24 Отже, як бачите, людина визнає́ться праведною завдяки вчинкам, а не лише завдяки вірі. 25 Хіба не так само повія Раха́в була визнана праведною завдяки вчинкам, коли гостинно прийняла посланців, а потім відіслала їх іншим шляхом?+ 26 І справді, як тіло без духу* мертве,+ так і віра без учинків мертва.+

3 Нехай не багато з вас, брати мої, стають вчителями, бо ми знаємо, що ми, вчителі, отримаємо суворіший* присуд.+ 2 Адже всі ми часто спотикаємось*.+ Якщо хтось не спотикається в слові, він досконалий, спроможний загнуздати все своє тіло. 3 Бо коли ми вкладаємо вудила в рот коневі, щоб він слухався нас, то керуємо і цілим його тілом. 4 Подібно і з кораблем: хоча він великий і його женуть сильні вітри, він скеровується маленьким стерном туди, куди забажає стерновий.

5 Так само і язик — він малий орган, але сильно вихваляється. Подивіться, як мало вогню потрібно, щоб підпалити величезний ліс! 6 Язик також є вогнем.+ Серед наших органів він представляє світ неправедності, бо опоганює все тіло+ та запалює весь життєвий шлях*; сам же він запалюється від геє́ни*. 7 Бо всіляких звірів, птахів, плазунів*, морських створінь можна приборкати, що люди й роблять. 8 Проте язик не може приборкати жодна людина. Він нестримне зло, повне смертоносної отрути.+ 9 Ним ми вихваляємо Єгову*, нашого Батька, і ним же проклинаємо людей, які створені «на Божу подобу».+ 10 З тих самих уст виходять благословення і прокляття.

Недобре, брати мої, щоб так було.+ 11 Чи б’є з одного джерела і прісна*, і гірка вода? 12 Брати мої, хіба може фігове дерево приносити оливки, а виноградна лоза — фіги?+ Так само й солона вода не може перетворитися на прісну.

13 Хто серед вас мудрий і має розуміння? Нехай він покаже це своїми добрими вчинками, поводячись з лагідністю, яка породжується мудрістю. 14 Але якщо ви маєте в серці гіркі ревнощі+ і схильність до суперечок*,+ то не вихваляйтесь+ і не обманюйте, діючи всупереч правді. 15 Це не та мудрість, яка походить згори, а земна,+ тваринна, демонічна. 16 Бо де ревнощі і схильність до суперечок*, там буде безлад і всяка підлість.+

17 А мудрість, що згори, передусім чиста,+ потім мирна,+ поміркована*,+ готова слухатися, повна милосердя і добрих плодів,+ безстороння,+ нелицемірна.+ 18 Крім того, плід праведності сіється за мирних умов+ для тих*, хто творить мир.+

4 Звідки війни і сварки між вами? Хіба вони виникають не через плотські бажання, що воюють усередині вас*?+ 2 Ви бажаєте, але не маєте. Вбиваєте й жадаєте чужого, але не можете отримати. Ви сваритесь і воюєте.+ Не маєте, бо не просите. 3 А коли й просите, не отримуєте, бо просите з неправильних спонук — щоб задовольнити свої плотські бажання.

4 Перелюбники*, хіба ви не знаєте, що дружба зі світом — це ворожнеча з Богом? Отже, хто хоче бути другом світу, той робить себе ворогом Бога.+ 5 Чи, думаєте, Писання даремно каже: «Дух, який оселився в нас, постійно із заздрості чогось прагне»?+ 6 Але незаслужена доброта, яку Бог виявляє, більша. Тому говориться: «Бог пихатим противиться,+ а смиренним виявляє незаслужену доброту».+

7 Отже, підкоріться Богу+ та протистійте Дияволу,+ і він утече від вас.+ 8 Наблизьтесь до Бога, і він наблизиться до вас.+ Очистьте руки свої, грішники,+ і серця свої,+ нерішучі. 9 Журіться, сумуйте й плачте.+ Нехай сміх ваш обернеться на жалобу, а радість — на відчай. 10 Смиренно підкоріться Єгові*,+ і він вас звеличить.+

11 Брати, перестаньте обмовляти одне одного.+ Кожен, хто обмовляє чи судить брата, обмовляє і судить закон. Якщо ж ти судиш закон, ти вже не виконавець закону, а суддя. 12 Є лише один Законодавець та Суддя,+ який може врятувати і знищити.+ А ти хто такий, щоб судити свого ближнього?+

13 Тепер послухайте ви, що кажете: «Сьогодні або завтра підемо в те місто і залишимось там на рік. Будемо вести справи й отримувати прибуток»,+ 14 хоча не знаєте, що́ з вами буде завтра.+ Бо ви імла, яка ненадовго з’являється, а потім зникає.+ 15 Натомість ви мали б казати: «Якщо Єгова* захоче,+ то будемо живі й зробимо те чи інше». 16 А ви гордитеся тим, що зухвало вихваляєтесь. Усе це вихваляння — зло. 17 Тому коли хтось знає, як робити те, що правильне, але не робить, то чинить гріх.+

5 А тепер послухайте ви, багаті: плачте і ридайте, бо на вас насуваються нещастя.+ 2 Ваші багатства згнили, а вбрання ваше поїла міль.+ 3 Ваше золото й срібло поіржавіло. І ця іржа буде свідченням проти вас та роз’їсть ваше тіло. Те, що ви назбирали, в останні дні стане подібне до вогню.+ 4 Ось невпинно волає затримана вами плата, що належить робітникам, які зібрали врожай з ваших полів. І крики женців про допомогу дійшли до вух Єгови*, Бога військ*.+ 5 Ви жили на землі в розкошах, для власного задоволення, і відгодовували свої серця на день забою.+ 6 Ви засуджували, ви вбивали праведного. Хіба він не противиться вам?

7 Тож, брати, виявляйте терпеливість до часу присутності Господа.+ Рільник терпеливо чекає цінного плоду землі, доки не підуть ранні й пізні дощі.+ 8 І ви теж терпіть,+ зміцняйте свої серця, бо присутність Господа наблизилась.+

9 Брати, не нарікайте* один на одного, щоб не підпасти під осуд.+ Пам’ятайте: Суддя стоїть перед дверима. 10 Брати, за приклад того, як зносити лихо+ й виявляти терпеливість,+ візьміть пророків, які говорили в ім’я Єгови*.+ 11 Ми вважаємо щасливими* тих, хто залишається витривалим.+ Ви чули про витривалість Йова+ і про те, як завдяки Єгові* обернулися справи,+ і ви побачили, що Єгова* дуже ніжний у виявленні почуттів* та милосердний.+

12 Передусім, брати мої, перестаньте клястися — чи то небом, чи землею, чи будь-чим іншим. Нехай ваше «так» означає «так», а «ні» — «ні»,+ щоб вам не підпасти під осуд.

13 Чи хтось із вас зносить труднощі? Нехай перебуває в молитві.+ Чи в когось із вас добрий настрій? Хай співає псалми.+ 14 Чи хтось із вас хворіє? Нехай покличе старійшин збору+ і хай вони помоляться над ним, намастивши його олією+ в ім’я Єгови*. 15 Тоді молитва віри вилікує хворого*, і Єгова* підійме його. І, якщо він учинив гріхи, буде йому прощено.

16 Тож зізнавайтесь один перед одним у гріхах+ і моліться один за одного, щоб отримати зцілення. Благання праведника має велику силу*.+ 17 Ілля був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас, але коли він ревно помолився, щоб не йшов дощ, дощу в тому краю не було три роки й шість місяців.+ 18 Тоді він помолився знову, і небо дало дощ, а земля принесла свій плід.+

19 Брати мої, якщо когось із вас відвели від правди, а інший наверне його, 20 знайте, що той, хто наверне грішника з хибного шляху,+ врятує його* від смерті й покриє безліч гріхів.+