КНИГА ЙОІЛА
1 Слово, яке Єгова промовив через Йоı́ла*, Петуї́лового сина:
2 «Послухайте, старійшини!
Почуйте, всі мешканці краю*!
Чи траплялося подібне у ваші дні
або за днів ваших прабатьків?+
4 Те, що лишилося після першого нашестя сарани*, доїла сарана, яка прилетіла роєм за нею;+
те, що залишилося після неї, доїли її личинки,
а те, що лишилося після них, доїла сарана, яка пожирала все на своєму шляху*.+
5 Прокиньтеся, п’яниці,+ і плачте.
Голосіть, усі, хто любить пити молоде вино,
бо його відняли від ваших уст.+
6 На мій край напав могутній, незліченний народ.+
Зуби в нього — то зуби лев’ячі,+ і щелепи — як у лева.
7 Він понищив мою виноградну лозу, а від мого фігового дерева залишив тільки пень.
Він обдер їх настільки, що на гілках не лишилося кори,
а тоді викинув геть.
9 У домі Єгови вже немає хлібного приношення+ і виливної жертви.+
Священиків, служителів Єгови, охопив смуток.
10 Поля лежать спустошені, земля поринула в жалобу,+
бо зерно знищене, молоде вино висохло і вичерпалася олія.+
12 Виноградна лоза висохла,
фігове дерево зів’яло.
Гранат, пальма і яблуня —
усі дерева на полі — позасихали.+
Радість народу обернулася на сором.
13 Священики, одягніть* мішковину і тужіть*!
Голосіть, служителі жертовника!+
Спіть у мішковині, слуги мого Бога,
бо в Божий дім вже ніхто не приносить хлібного приношення+ і виливної жертви.+
14 Проголосіть* піст, скличте урочисте зібрання.+
Зберіть старійшин та всіх мешканців краю
біля дому вашого Бога Єгови+ і волайте до Єгови про допомогу.
15 Горе, бо день той наближається!
День Єгови близько!+
Він прийде і принесе знищення від Всемогутнього.
16 Хіба не зникла в нас на очах їжа?
Хіба не стихли радощі й веселощі в домі нашого Бога?
17 Насіння* лежить зіпсуте під лопатами.
Комори спорожніли,
а стодоли зруйновані, бо збіжжя зотліло.
18 Навіть худоба стогне!
Стада розбрелися, бо не мають паші.
Отари овець зазнаю́ть покарання.
19 До тебе, Єгово, я буду волати,+
бо вогонь пожер пасовища в пустелі
і полум’я знищило всі дерева у полі.
Подайте бойовий клич на моїй святій горі!
день хмар і густого мороку;+
він наче світло досвітньої зорі, що розливається по горах.
Ось народ численний і могутній,+
якого ще ніколи не було,
і в наступних поколіннях
не буде такого, як він.
Перед ним лежить край, подібний до Едемського саду,+
а позаду лишається безлюдна пустка;
ніщо не може вціліти.
4 На вигляд він — мов табун коней.
Вони біжать, як бойові скакуни.+
5 Скачуть вони із гуркотом, подібним до гуркоту колісниць, що несуться вершинами гір,+
подібним до тріскоту полум’я, яке пожирає стерню.
Вони — мов сильний народ, вишикуваний до бою.+
6 Через них народи зазна́ють мук.
Обличчя всіх людей розчервоніються.
7 Вони йдуть у наступ, як воїни,
і видираються на мур, як бійці.
Кожен тримається свого шляху
і зі стежки своєї не сходить.
8 Не штовхають вони один одного,
кожен просувається своїм шляхом.
І, навіть якщо хтось із них падає від стріл*,
інші не виходять зі строю.
9 Вони вриваються в місто, підіймаються на мури,
видираються на будинки і, як злодії, влізають у вікна.
10 Перед ними трясеться земля і здригаються небеса.
Сонце й місяць потемніли,+
і зірки не сяють.
11 Війську своєму Єгова дасть почути свій голос,+ табір його — дуже численний.+
Той, хто виконує Його слово,— могутній.
День Єгови великий і грізний.+
Хто може витримати його?»+
12 «Але навіть тепер,— промовляє Єгова,— поверніться до мене всім серцем,+
постіть,+ плачте і ридайте.
13 Роздирайте свої серця,+ а не одяг.+
Поверніться до свого Бога Єгови,
бо він співчутливий* і милосердний, негнівливий+ і сповнений відданої любові.+
Тоді він передумає* і не наведе лиха.
14 Хто знає, може, ваш Бог Єгова передумає* і відверне свій гнів,+
щоб ви не залишилися без благословення,
а могли приносити для нього хлібне приношення і виливну жертву.
15 Засурміть у ріг на Сіоні!
Проголосіть* піст, скличте урочисте зібрання.+
16 Покличте народ та освятіть збір.+
Зберіть старих людей*, дітей і грудних немовлят.+
Хай наречений вийде зі своєї кімнати і наречена — зі свого весільного шатра.
“Єгово, зглянься над своїм народом
і не роби зі своєї власності посміховища,
хай не панують над нею інші народи.
Чому народи мають казати: «Де ж їхній Бог?»”+
19 Єгова відповість своєму народові:
“Я обдарую вас зерном, молодим вином та олією,
і ви насититесь сповна.+
Я більше не віддам вас на ганьбу народам.+
20 А того, хто прийшов з півночі, я прожену від вас
і відішлю в сухий край, у безлюдну пустку.
21 Не бійся, земле!
Тішся й радій, тому що Єгова вчинить величні діла.
23 Сини Сіону, радійте і тіштеся своїм Богом Єговою,+
бо він даватиме вам удосталь осіннього дощу,
пошле вам зливу,
осінній дощ і дощ весняний, як це було колись.+
24 Ваші токи наповняться очищеним зерном,
молоде вино та олія будуть переливатися в давильнях через край.+
25 Я відшкодую вам збитки за ті роки,
коли ваші врожаї поглинала сарана, цілі рої сарани і її личинки, коли все поїдала ненажерлива сарана —
моє велике військо, яке я посилав на вас.+
Мій народ більше ніколи не буде засоромлений.+
Мій народ більше ніколи не буде засоромлений.
28 Після цього я виллю свій дух+ на всіляких людей.
І будуть пророкувати ваші сини та дочки,
вашим старим чоловікам будуть снитися сни,
а юнаки ваші матимуть видіння.+
29 У ті дні я виллю свій дух
навіть на моїх рабів та рабинь.
30 Також я дам чуда* на небі й на землі:
кров, вогонь і стовпи диму.+
31 Сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров.+
Усе це станеться ще до приходу великого і грізного дня Єгови.+
32 І кожен, хто кличе ім’я Єгови, спасеться.+
На горі Сіон і в Єрусалимі будуть врятовані,+ як і казав Єгова,—
уцілілі люди, яких Єгова кличе».
3 «За тих днів, у той час,
коли я поверну полонених синів Юди та Єрусалима,+
2 я зберу всі народи
і приведу в Йосафа́тову* долину.
Там я буду судитися з ними+
через мою власність, через мій народ Ізра́їль,
який вони розпорошили серед народів,
а край мій поділили між собою.+
3 Вони кидали жеребок, щоб розділити мій народ.+
Хлопчиків міняли на повій,
а дівчаток продавали за вино, щоб напитися.
4 Ти́ре, Сидо́не і всі філісти́мські округи,
що ви маєте проти мене?!
Ви хочете за щось помститися мені?
5 Адже ви забрали моє срібло й золото+
і поклали мої найліпші скарби у свої храми,
6 а мешканців Юди та Єрусалима ви продали грекам,+
щоб відправити їх подалі від рідного краю.
8 Ваших синів і дочок я продам Юдиним синам,+
а вони продадуть їх мешканцям Ше́ви, народу далекому,
бо це сказав я, Єгова.
“Підготуйтесь до війни*! Розбудіть сильних чоловіків!
Хай наблизяться всі воїни, хай вони виступлять!+
10 Перекуйте свої лемеші на мечі, а серпи* на списи.
І хай слабкий скаже: «Я сильний».
11 Прийдіть, усі довколишні народи, і допоможіть одні одним! Зберіться разом!”»+
Єгово, приведи туди своїх сильних*.
12 «Хай прокинуться народи і зійдуть у Йосафа́тову долину,
бо я сяду там, щоб судити всі довколишні народи.+
13 Візьміться за серпа, бо врожай вже дозрів.
Спустіться і топчіть виноград, бо давильня наповнилась.+
Чани переливаються через край, тому що їхньому злу немає міри.
14 Натовпи, численні натовпи стоять у долині суду*,
бо близько вже день, коли Єгова судитиме людей у цій долині.+
15 Сонце й місяць потемніють,
а зірки не сяятимуть.
16 Тоді Єгова, наче лев, заричить із Сіону,
він озветься з Єрусалима.
17 І ви зрозумієте, що я, Єгова,— ваш Бог. Я перебуваю на Сіоні, моїй святій горі.+
а Едо́м — безлюдною пустелею,+
бо вони чинили насилля над народом Юди+
і в Юдиному краї проливали невинну кров.+
21 Я зніму з них вину за кровопролиття*, яка на них тяжіла.+
Я, Єгова, перебуватиму на Сіоні».+
Озн. «Єгова є Богом».
Або «землі».
Або «що лишила сарана, яка поглинає».
Або «ненажерлива сарана».
Або «молода жінка».
Або «чоловіком».
Букв. «опережіться».
Або «бийте себе в груди».
Букв. «освятіть».
Або, можливо, «сушені фіги».
Або «землі».
Або «метальної зброї».
Або «ласкавий».
Або «пожалкує».
Або «пожалкує».
Букв. «освятіть».
Або «старійшин».
Притвор — передня частина храму.
Букв. «лице».
Тобто Мертвого моря.
Тобто Середземного моря.
Або «передвістя».
Ім’я Йосафа́т озн. «Єгова є суддею».
Букв. «вам на голови».
Букв. «вам на голови».
Букв. «освятіть війну».
Букв. «садові ножі».
Або «своїх воїнів».
Або «долині рішення».
Або «чужоземці».
Або «ваді». Див. глосарій.
Озн. «акації».
Або «вважатиму невинною їхню кров».