Що гіппі кажуть?

ЩО СПОНУКАЛО багато цих молодих людей взяти на себе тягар такого дивного і тяжкого життя гіппі?

Коли ми послухаємо те, що гіппі самі кажуть, то відразу можна зрозуміти точну причину. А що то є за причина? Коли їх запитують чому вони вибрали такий шлях життя, багато гіппі дають однакову просту відповідь: “СВІТОВІ ОБСТАВИНИ”.

Світові обставини

Сьогодні молоді люди є краще поінформовані як коли-небудь. Вони добре знають те, що відбувається в світі. Між народами вони бачать великі страждання, несправедливість, убогість, ненависть і лицемірство. Вони бачать, що світові провідники часто не розв’язують людських клопотів спокійно, але намочують землю кров’ю. А особливо чиєю кров’ю? Ви знаєте відповідь: це є кров молодих осіб. Від них вимагається, щоб вони заплатили найвищу ціну за помилки інших.

Тому то Іван В. Гарднер, колишній член уряду в Сполучених Штатах, сказав: “Це покоління не буде приймати розв’язання, яке приготовляється в задній кімнаті Установи”. Ні, багато молодих осіб сьогодні не приймають пояснення на причини страшних подій, які відбуваються в нашому часі.

Прикладом цього маємо молоду жінку, яка призналася, що світові обставини довели її й інших молодих людей стати гіппі, кажучи:

“Я походжу з ‘доброго’ дому, але я лишила його. А чому? Головно тому, що в нашому гарному сусідстві було багато лицемірства і упередження. А я тепер була більш свідома про байдуже та летаргічне, бездіяльне відношення, яке більшість людей мали відносно світових обставин.

“Чи ж вони не бачать, що діється? Чи вони не знають, як багато несправедливого є в світі? Як їм дивитися на те все і нічого не робити відносно того, навіть не думати? Я мусіла піти там де люди принаймні старалися знайти відповіді, навіть коли й їхній спосіб здавався дивний іншим.

“Я можу поправді сказати, що через це багато молодих людей вибирають цей шлях життя, бо я сама була гіппі. Гренеч село, Гайт-Ашбурі, і Гопі Індійська територія були моїм домом.

“Моє втягнення в наркотики і в так зване “життя гіппі” не був собі ‘період’ так як мої родичі думали. Також це не була собі лише недільна прогулянка. Я була цілком занурена в філософії й звичаї покоління гіппі.

“Незважаючи на те, що мені було лише 16 років, коли я почала курити наркотик маріхуана, то розчаровання до авторитету, родичів, релігії або ‘установи’ вже почалося. Я була дуже діяльна в моїй церкві й часто говорила з священиком, помічником пароха нашої церкви про мої питання і сумніви. Але я не дістала жодних розсудливих відповідей.

“Тому я відвернулася від усякої релігії й вирішила ‘скористати скільки можу з життя’. Нічого вже більше не мало значення, і досвід був найкращим — ‘богом’. Я шукала, але сама не знала чого”.

Її пояснення не є дивне. Ви знайдете, що таке пояснення є звичайним серед багатьох, які стали гіппі.

Але, дехто заявляє, що світові обставини завжди були такі, отже, яка є більша причина для людей ставати гіппі? Але світові обставини НЕ завжди були такі як тепер. Ніколи на протязі цілої історії людства не було століття, щоб так було наповнене клопотами, як це в якому ви тепер живете. Так, як сказав пан Джастис Джексон на суді націстських воєнних злочинців у Нюрмберзі:

“Дві світові війни лишили спадщину забитих, яких число є далеко більше від числа усього війська, яке брало участь у якій-небудь війні, чи в стародавній чи середньовічній історії. Жодне пів століття в історії не було свідком такої великої різанини, таких жорстокостей й нелюдяности, такого масового поневолення людей, такого винищування національних меншостей”.

Від того часу як пан Джексон промовив ті слова, клопоти людства збільшилися. Так як ви самі знаєте, людина тепер має здібність і знаряддя вигубити людське життя. А вбогість, голод, суспільний неспокій, расова національна ненависть, забруднення повітря і води, зростаюче населення та інші клопоти не зменшуються. Ці клопоти навпаки збільшуються.

Всесвітній рух

То не лише кілька людей стали розчаровані світовими обставинами і покидають сьогоднішнє суспільство. Їх не бракує по цілому світі. Дописувач газети Детройт News зауважив, що ніколи в історії не було, щоб “найбільш освічені молоді люди по цілому світі озиралися навколо себе і одночасно казали до біса з цим усім”.

Людство ще ніколи не бачило століття наповненого такими муками. Лише ті, що не знають фактів заперечують це. Але багато вже пробуджуються. Тому можна сказати, що ніколи за пам’яті живої людини не було такої світової зміни в почуттю проти установленого способу життя. Дописувач до німецького журналу Der Spiegel сказав: “Це відноситься так до капіталістичних країн, як і до тих, які визнають соціалізм”. Він також зауважив: ‘“Може бути, що це дістає свою спонуку від глибоко вкоріненої слабкості в будові нашої цивілізації”.

Отже, чимраз більше людей, а особливо молодь, страшно ненавидять сучасну систему речей. Тому не є дивно, що одною з форм цього розчаровання є гіппі рух.

Але, чи родичі за нашого часу не давали своїм дітям кращих речей у життю ніж вони самі мали коли були молодими? Правда, в багатьох країнах молодь сьогодні має кращий харч, кращі доми й можливість більшої освіти ніж їхні родичі мали. Однак, гіппі рух є найсильніший там де рівні життя поліпшилися!

Матеріялізм

Тому, що діти “середньої кляси” мають ліпшу освіту, вони часто є більш обізнані про світові обставини. Їхній молодечий ідеалізм помагає їм зосереджуватися над важними питаннями нашого дня. Також, вони не дуже журяться про харч, сховок та одяг, як діти з убогих родин; отже вони мають більше часу думати про інші клопоти.

Проте, саме поліпшення в рівнях життя родини є частиною “глибоко вкоріненої слабкости в будові нашої цивілізації”, як то сказав Der Spiegel. А що матеріяльний добробут має до діла з тим, що багато молодих людей стають гіппі? Одна гіппі з Каліфорнії добре висловила їхнє відношення. Вона походила з родини, яка живе в домі, що коштує 50,000 доларів, і вона мала свою власну спадщину. Вона сказала про своїх родичів:

”Вони давали мені все, чого я бажала. Я мала своє власне авто. Але все це було таке нещире. Все оберталося навколо грошей. . . . Отже я вибралася з дому”.

Для розчаровання своїх родичів багато молодих людей відмовляються від холодного матеріяльного багатства в заміну теплої батьківської любови, уваги та проводу родичів. Часто трапляється, що гіппі є діти родичів, які самі не мали багато матеріяльних речей в часі депресії, коли економія впала в 1929 р. Ці родичі постановили дати дітям ‘все те, чого вони самі не мали коли виростали’. Це було дуже благородно, але часто їхнє шукання за грішми відбирало час, якого вони повинні були вживати для своїх дітей в їхніх формуючих роках.

Отже, гіппі виростали в набуваючому суспільстві. Гроші стали богом. Через гонитву за грішми багато дітей діставали забагато матеріяльних речей. Ускладнюючи стан, довільність стала законом. Дисципліна стала старомодна, або просто не було часу встановлювати дисципліну. Головно надавалося особливого значення в поліпшенні свого особистого стану в життю. Говорячи про проблеми гіппі в Торонто, дописувач до журналу Торонто Daily Star сказав:

“Гіппі рух насильно пригадує нам те, що ми часами забуваємо: Кращі приміщення, більше праці, вища освіта, не можуть самі собою вилікувати людей, які знайшли життя порожнім і нелюдяним у цьому 60-му десятиліттю. Лише завернення цінностей, де людей приймають — дійсно, люблять — безумовно, зробить життя вартісним”.

Бажання нового суспільства

Отже, більшість гіппі хочуть нового суспільства. Вони відкидають суспільство спрямоване на гроші й позиції, яке топче свого ближнього замість любити його. Вони відкидають світ у якому є так багато лицемірства, безчесности, і нерівности. Так як сказав один письменник: “Гіппі мають надію створити зовсім нове суспільство, рясне духовним милосердям, яке відживить старі чесноти “agape” [любов, що спочиває на принципах] і пошану”.

Гіппі не бачать, щоб якісь реформи цього існуючого порядку зробили це. Отже вони відчувають, що один спосіб, яким можна набути особистої свободи від суспільства є цілком відкинути його і ламати його правила. Вони відчувають, що мусить бути звільнення від поневолення матеріалізмом, щоб вони могли втішатися не штучними, природними речами життя, красою і приємністю.

Отже, гроші й праця, згідно з зрозумінням гіппі, є зв’язані з зіпсутим комерційним ладом, кладеться на виклик як фальшиві боги. Так як сказав один канадійський провідник гіппі: “Праця не є все, праця не є свята”. Вони відчувають, що працювати треба тоді коли хтось бажає, за його власним темпом. Згідно з їхньою ідеєю суспільство гіппі мало б дуже малу приватну власність. Усе майно було б на користь групи. Навіть діти “будуть відповідальністю кожного одного, а не лише кровних, матері й батька”.

Між гіппі подружжя може існувати, але якщо б хтось забажав іншого партнера, або чоловіка то він і з ним може “одружитися”. Свобода мати статеві зносини з ким-небудь дійсно є їхній прийнятий рівень.

Чи багато з цих ідей жахливо дивує вас? Чи відкинення всіх авторитетів турбує вас? Чи вас лякає їхній звичай мати статеві зносини з ким-небудь? Чи їхнє куріння марихуани і пристрасть до наркотиків є забагато для вас?

Для більшости осіб, а особливо для старшої генерації, філософія гіппі є надто радикальна і огидна. Чи ви не чуєте часом як хтось із старших каже: “Та де ж ви дістали такі безумні ідеї?”

Але, де ви думаєте вони дістали їх? Хто властиво є відповідальний за їхню віру і поводження?