Коли індус стає християнином

Від “Пробудись!” кореспондента в Індії

ПО ВУЛИЦЯХ стоять мізерні жебраки рядами. Пуршотам Пател зауважує різницю між ними, а чудовим будинком до якого він уходить. У посудині біля дверей він мочить свій палець і притулює його до чола. Всередині, темряву просікає мигаючі світла відкриваючи тайні ідоли святих, яким поклоняються. Ладан обтяжує повітря. Позаді можна чути святу музику.

Пател приступає до ідолів, яким він хоче поклонитися. Деякі є подібні до мужчин, інші до жінок. Він припадає перед ними разом із іншими богомольцями. Пател щиро благає їх про справи, яких він має на думці, які, як звичайно, є про особисті проблеми. Три рази він дотикається до ідола, вертаючи руку назад до чола і грудей. Справді не може бути жодного сумніву про його віру та посвяту.

Чи хочете знати до якої релігійної віри Пател належить? Ви можливо думаєте, що він є католиком. Але якщо ви є індусом, то правдоподібно ви скажете, що він належить до індуської релігії. Чи вас буде дивувати, що вищезгадане поклоніння стосується до обох релігій?

Поклоніння католиків і індусів в Індії є таке подібне, що багато індусів не бачать різниці лише, що їхні боги мають інші імена. По суті, Пател часто поклоняється в індуському храмі й в католицькій церкві, як то є звичай між індусами.

Подібності поклоніння

Індуська релігія в Індії до якої належить більше як 400 мільйонів осіб, має дуже великий вплив на 10 мільйонів так званих християнів у тій країні. Церкви кажуть, що пристосовують свої служби до “індійців”, але багато церковних членів часто кажуть, що служби є подібні до індуських.

Говорячи про внесення індуських обрядів у Католицьку Церкву, журнал південної Індії Malayala Manorama сказав: “Служба Божа є подібна до індуського пуджа (Богослуження). Слова і мелодії церковних співів є подібні до індуських. Церковні емблеми є подібні до емблем в індуських храмах”. Подібно офіціальний щоденник Католицької Церкви в Керала, Deepika, наводив головного священика, що “Ми далі наслідуємо звичаї Брамінів з деякими вчасними змінами”.

Тут індуси носять свого бога процесіями по вулицях з голосною музикою та жвавим танцюванням, так як католики носять образи своїх святих. По деяких церквах священики мають довге волосся і носять шафрановий одяг. На головному індуському святі, що називається Дівалі, вживаються ліхтарі та “зорі”. І скоро після цього, на Різдво, так звані християни вживають ці самі світла прикрашати своє свято.

“Християнські” жінки малюють червоне коло на своїх чолах називаючись “Кум Кум”, що відзначає індуську класу. При храмі Нашої Пані Вайланканні у Південній Індії, католики під присягою голять собі голову і бороду, так як індуси роблять, коли присягають у свойому храмі. Вони також мають спеціальні обряди для дівчат де їм проколюють вуха і коли дівчата досягають жіноцтва. Між індусами є звичай дивитися до гороскопів, щоб рішити відповідний час для подружжя або інших важних подій.

Через ці і багато інших подібностей у Богослужбах індуси кажуть свідкам Єгови, коли вони відвідують їх у своїй службі: “Наші релігії є однакові. Ви християни називаєте вашого бога Ісус, а ми маємо інші назви для того самого бога”.

Таке почуття мав Пуршотам Пател. Хоч родився індусом, то він пояснює чому перейшов на католика: “Я дуже хотів піти до неба. З індуської релігії я бачив, що на це потрібно дуже багато часу, але католицький священик сказав мені, що я можу піти до неба коли помру. Отже, щоб скорше дістатися до неба я перейшов на католика”. Однак зміна релігії не завела змін у його житті. Він каже: “Як католик я чувся вільніший жити по світському”.

Правда з Біблії змінює життя

Проте, це є цілком інакше коли хтось стає правдивим християнином. Тоді відбуваються дійсні зміни в житті такої особи. Це можна бачити з того, що сталося з Латою, вірна індуська жінка тридцять один років віку, що мешкала біля Ернакулам, Керала.

Вона так віддавала себе поклонінню богині Калі, що часами ставала як несамовита. Дев’ять днів наперед її повідомляли коли богиня буде переберати контролю над нею. Відтоді вона нічого не їла лише фрукту. При кінці цього періоду вона споживала трохи бетел горіхів, і зараз після того Калі брала контролю над нею.

Тому що Калі була богиня крови, то сестри Лати розрізували її литки, щоб кров вільно стікала з неї. Вона залишалася одержима в несамовитому стані цілу годину, і тоді до неї приносили недужих, щоб вона зціляла їх, включаючи психічно хворих. Вона також давала правильну інформацію про вкраджені речі. Продовж вісімнадцятьох років її надлюдські здібності були найважнішим утримуванням себе і її родини, хоч вона була також славною вчителькою танців.

Одначе, свідки Єгови розпочали студію Біблії з одною з її сестер. З часом Лата почала приходити на студію і робила гарний поступ у Біблійному знанню. Вона зрозуміла, що це не був бог зроблений з глини, який володів нею, але дійсні невидимі злі духи.— Ефес. 6:11, 12.

Вона повикидала всі каміння навколо Нім дерева в її городі, які вона вживала в поклонінні Калі. Те Нім дерево зараз усохло і сусіди зараз взнали, що Калі покинула її. Пригноблений натиск піднісся від її цілої родини.

Лата перестала вчити танці, щоб могла віддавати більше часу вчитися Біблійних обітниць про Божий праведний новий порядок. (2 Пет. 3:13) Тепер вона виробляє коряки та ложки з кокосу і так заробляє на життя. Вона є дуже вдячна, що знайшла правдивого Бога і щастя, яке це принесло їй.

Поправлення родинних проблем

Між тими, що могли залагодити свої нещасні проблеми в родині є В. Т. Девасія з Південної Індії, і його індуська приятелька Савітрі. Студіювавши Біблію якийсь час, вони хотіли посвятити своє життя Богові Єгові. Проте, Девасія був раніше одружений з католицькою жінкою, що називалася Марія. Вона породила йому двоє дітей перед тим ніж він покинув її, щоб жити з Савітрою, через яку він також стався батьком двох дітей.

Коли старші місцевого збору свідків Єгови пояснили йому Біблійний принцип, що чоловік може мати лише одну дружину, то Девасія вирішив вернутися назад до своєї дружини Марії. Це значило покинути Савітру, навіть хоч вона робила гарний поступ у розумінні правди з Божого Слова. Девасія і Савітрі дуже ревно молилися до Єгови за Його проводом.

Тимчасом старші пішли до Марії пояснити його стан. Вона не знала, що робити з радости, коли довідалася, що її любий чоловік вернеться назад до неї. Їй ніколи не приснилася така річ, тому що ні католицький священик, ні поліція не могли помогти їй.

Коли Девасія і Савітрі вирішили розійтися, Савітрі написала листа до Марії. Вона пояснила, що бажаючи стати свідком Єгови, вона була готова добровільно розійтися з Девасією і хотіла, щоб він вернувся назад до своєї законної дружини. Прийшов час розходитися. Це був час глибокого хвилювання, як Марія і Савітрі обнялися з теплою любов’ю.

З Марією зробили розпорядки студіювати Біблію, і вона почала приходити на зібрання свідків Єгови разом з її чоловіком і дітьми. Можна уявити собі почуття Савітри, як вона дивиться на чоловіка з яким колись сама жила сидячи в тій самій залі з його законною дружиною. Справді, що правда з Біблії може будувати благородну особистість і єднати розбиті родини союзом любови.

Змінити релігію є тяжко

Часто через родинний натиск індусові є тяжко змінити свою релігію. Так було з Й. Н. Бушаном з Банґалор. Бувши індусом він розумів, що злі підуть до “пекла” і там будуть переносити великі муки. Там вони мусять ходити по вогні, занурюватися в посудинах кип’ячої води, і будуть розрізані на двоє від голови до ніг. Але, Бушан не міг розуміти як це можливо мучити тіло, якого спалювали і яке верталося назад у порох.

Таке замішання в індуській науці спонукало Бушана шукати правди через студію Біблії. Проста, ясна наука з Біблії перемінила його поклоніння, хоч він стратив ласку своїх родичів.— Еккл. 9:5, 10; Ів. 5:28, 29.

Віраманові Аєр, також було трудно відірватися від родинних релігійних традицій. Він походив із Брамін (священицької) родини і батько його дружини був брамін священик. Він сказав, що його родина дуже сумувала, коли він перейшов до правдивого Християнства. “Але”, він каже, “я любив Біблійні принципи більше від приємностей моєї родини”.

Покидаючи релігійні звичаї

Головно покидати популярні релігійні звичаї є часто тяжко. Наприклад, одружені індуські жінки носять намисто, що називається “талі” навколо своїх ший. Це намисто має глибоке значення.

Тому що слово “талі” значить “єднати”, то це намисто, якого дають у часі подружжя, стає видимим знаком, що жінка є віддана. Скинути його показує, що жінка є розпусниця, або що подружжя розійшлося. Проте, талі має на собі вирізані лінійки показуючи, якому Богу жінка поклоняється. Отже коли вона скидає свою талі, то це показує, що вона відкинула свого бога. Деякі члени церкви також носять талі, але замість символа індуського бога, на нім вирізують хрестик.

Тому що талі має таку релігійну значність, то жінка, що стає християнкою, мусить рішити чи вона далі буде носити його. Це є одна з причин чому свідки Єгови стараються включати чоловіка, коли розпочинають студію Біблії в індуському домі. Такий чоловік зрозуміє, що дружина не має наміру розбивати подружжя, коли скине зі себе талі через його релігійне сполучення. Коли вона скидає талі, то цим показує, що вже поклоняється Єгові і не похвалює поклоніння ідолам.

Ще один релігійний звичай, якого християнські жінки покидають то є знак на чолі з кольорової пудри, переважно червоної, що називається “Кум Кум”. За походженням цей знак розрізняв різні класи, але тепер жінки носять його лише, щоб прикрашали себе. Тому що він має зв’язок із індуською релігією, християнські жінки перестають носити його.

Тримаючи місцеві звичаї

У тому самому разі, стати свідком Єгови не вимагає, щоб хтось покидав звичаї своєї країни, які не противляться принципам Святої Біблії. Більшість християнських жінок в Індії, дотримуючи місцеві звичаї, не обідають разом із своїми чоловіками. Лише коли чоловік пообідає, тоді дружина сідає їсти. Жінки також закривають свої голови своїми сарами у присутності чоловіків.

Є багато інших місцевих звичаїв, яких часто дотримують в християнських домах. Наприклад, коли входиться в дім, то господар і гості за звичаєм скидають черевики і лишають їх при вході. При обідах, родина переважно сідає на підлогу, і їсть пальцями, але лише правої руки. По деяких околицях Індії, як то в Таміл Наду, люди не їдять яловичини. Коли ці люди стають християнами, то переважно вони також не їдять яловичого м’яса. І вони не покидають звичайний індійський привіт “Намастай”, де дві руки складаються немов до молитви. Цими і багатьма іншими місцевими звичаями, християни тримають свою індійську тотожність.

Новий спосіб життя

Хоч, по зовнішньому вигляді тяжко пізнати чи хтось є індус чи правдивий християнин, то його, не тяжко пізнати по поводженні. Пуршотам Пател побачив це, коли почав регулярно студіювати Біблію з своїм другом.

Пател скоро навчився, що його світські звичаї напиватися та брати участь в азартних іграх не перешкоджали йому бути індусом чи католиком, але, що вони не мали місця в поклонінні Бога Єгови. Для нього це значило новий спосіб життя з новими друзями, але також поступ до доброго споріднення з правдивим Богом Єговою. Тепер він не покладає надії на неіснуючу Нірвану, але має надію жити вічно на цій землі коли незабаром вона переміниться в рай у гармонії з любими намірами Бога Єгови.— Пс. 37:29; Об. 21:3, 4.

Індуси стаються дуже чутливі до “навернення”, пам’ятаючи, що колись церкви силою змушували індусів приставати до їхньої віри. В сучасних часах вони обманювали їх, приваблювали такими харчами як сир, молоко та подібне, часто приваблюючи убогих та голодних товаришувати з їхніми церквами, і на початку індуси не любили цього. Одначе, коли хтось станеться свідком Єгови, то він робить це з свого власного бажання, бо хоче визнавати і служити праведному Богу, а не через примус або ради якихось самолюбних причин.

Сьогодні, по багатьох частинах Індії так, як по інших частинах світу, індуси стаються християнськими свідками правдивого Бога Єгови. Часто змінитися не є легко, через родинну та громадську опозицію, але радість знати і служити Гарному Творцеві, який обіцяє вічне життя для своїх поклонників, спонукує їх.— Ів. 17:3.