Який є погляд Біблії?
Смертна кара — Чи це є Божий закон?
“СМЕРТНА кара не є Божий закон”, звіщає драматичний заголовок в часописі Торонто Star з 29-го січня 1971 р. Такий був погляд дописувача, колишнього предсідника З’єднаної Церкви в Канаді. З різних причин багато релігій похвалюють скасування смертної кари. Взагалі, ті, що противляться смертній карі кажуть, що вона є жорстока. Але захисники кажуть, що вона припиняє злочин.
Без сумніву, що ця спірна справа переливається хвилюванням, тому що вона включає життя, найдорожче посідання людини. Отже, хто найкраще може розсудити справу? Таж Найвищий Життя-Давець, Бог Єгова. (Пс. 35 [36]:9; Іс. 42:5) Безперечно, що Єгова має право вкладати закони, як правильно вживати Його дар життя. Певна річ, Його думки і способи є вищі від людських. (Іс. 33:22; 55:8) Отже, спочатку хтось можливо не розуміє вповні або не оціняє Божих законів. Однак, Його закони не є без любови, не є несправедливі, або хибні.— Єрем. 9:24.
Ніхто не може сказати, що Єгова істотно противиться смертній карі, хоч певно Він не похвалює всього душогубства. Через неспослух до божесттвенного закону, Адам і Єва мусіли вмерти, так як Бог був наказав. (1 Мойс. 2:16, 17; 3:17—19; 5:5) Єгова вигубив злочинців у часі всесвітнього потопу за часу Ноя і лукавої Содоми та Гоморри. (2 Пет.2:5, 6) Через людських владей у стародавньому Ізраїлі, Бог часами карав смертельно. (2 Мойс. 32:27; 4 Мойс. 25:1—11) Крім того, у надходячій “великій скорботі” Ісус Христос винищить усіх зухвалих порушників божественного закону.— 2 Сол. 1:6—9.
Часто людські авторитети кажуть, що душогубство є смертна образа. А що Божий закон говорить у цій справі? “Не вбивай”, каже одна з Десятьох Заповідей. (5 Мойс. 5:17) Християнський апостол Іван писав: “А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б”. (1 Ів. 3:15; Об. 21:8) Будучи розхвильованим, можливо через сенсуальну журналістику, деякі люди відчувають, що вбивати буйних душогубів є жорстоко. Але чи те саме не можна сказати про їхні буйні вчинки, які відбирають іншим життя? Часто ‘душогуб вбиває страждаючих і убогих’. (Йова 24:14) І хоч саме почуття не є основа на розсуджування таких справ, то хто може відкидати смуток родини жертви?
Певно, що наймудріший Життя-Давець уважно розсудив кожний чинник, коли оригінально висловив Свій незмінний закон про душогубство і смертну кару. Тим, що лишилися після світового потопу, і цілій людській родині, Єгова сказав: “Я буду жадати вашу кров із душ ваших. . . . Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим”.— 1 Мойс. 9:1, 5, 6.
Всевишній Життя-Давець дав людським владам право вбивати душогубів. Вигубляючи таких кримінальників, урядові влади діють як “Божий слуга, месник у гніві злочинцеві”. (Рим. 13:1, 3, 4) Певна річ, що це не дає неуповноваженим особам право ‘брати закон у свої руки’ і буйно убивати душогуба.
Хоч уважаючи навмисне душогубство бути смертним переступом, то Божий закон Ізраїлеві зробив забезпечення, щоб милосердно поводитися з ненавмисним душогубом. Йому давалося безпеку в одному з міст сховку, але лише коли відповідальні особи вирішили, що смерть була випадкова. Ненавмисного душогуба не брали до в’язниці, але вимагали, щоб він працював при корисній роботі з якої він сам та інші могли користати.— 4 Мойс. 35:9—34.
Закон, якого Єгова дав ізраїльтянам також вимагав смертної кари за кримінальну недбалість і деякі злочини, які були дуже шкідливі фізично, розумово і духовно. Цим Бог показав, що любив Своїх людей. Дотримування цих законів повищило б Ізраїля над поганськими народами, які практикували такі огиди, як кровозмішення, мужоложство і бестія. (2 Мойс. 21:29; 3 Мойс. 18:6—30; 20:10—23) Смертною карою відбиралося таких неморальних злочинців і з ними можливість, що інші будуть наслідувати їхній зіпсутий шлях. Крім цього, вигубленням буйних душогубів зберігалося життя інших.
Дехто може запитати: “Чи смертна кара справді стримує злочин?” Бог, Який дуже добре знає будову людини, каже, що так. Про відступника, ми читаємо: “І закидаєш його камінням, і він помре, бо жадав відвернути тебе від Господа [Єгови], Бога твого. . . . А ввесь Ізраїль буде слухати і буде боятись, і більше не буде робити такої злої речі серед тебе”.— 5 Мойс. 13:6—11.
Часами, людські влади несправедливо вбивали осіб за маленькі вчинки злочину. За це, світові влади мусять бути відповідальні перед “Суддею всієї землі”. (1 Мойс. 18:25) Також, часами невинних забивали. Наприклад, ізраїльська цариця Єзавель постаралася, щоб Набота фальшиво обвинили проклоном Бога і царя. Отже, його забили невинним. (1 Цар. 21:1—16) Але Божий справедливий закон вимагав, щоб зловісний свідок відплатив ту саму річ, яку він старався віддібрати від обвинуваченого. За правильним поглядом, закон Єгови ‘життя за життя’ не зневажає життя, але показує, що Бог дуже оціняє його.— 5 Мойс, 19:15—21.
Єгова не є відповідальний за нарушення правосуддя в якому відбирається комусь життя, бо Він є справедливий. (5 Мойс. 32:4; Іс. 40:14) Крім цього, Він може воскресити нещасних, які не заслужили смертної кари з рук людських авторитетів. (Дії 24:15) Римляни були наклали смертну кару на двох лиходіїв, що були розп’яті разом із Ісусом Христом. Хоч грабіжництво не було смертним переступом за Мойсейовим законом, то один лиходій признав: “Ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо”. Той злодій просив Ісуса пам’ятати його, коли Він прийме царську силу і Христос обіцяв: “Ти будеш зі Мною в Раю”. Таким способом Він запевнив тому злодієві воскресіння у майбутньому земному раю. (Луки 23:32—43; Мат. 27:38) Безперечно, Єгова буде рішати, які особи вбиті смертною карою будуть воскресені.
Ми мусимо зробити заключення, що смертна кара за навмисне душогубство була частиною божественного закону всьому людству. У стародавньому Ізраїлі, коли суворо дотримували Божі закони і вбивали за серйозний злочин, то цього не робилося за примхою якогось жорстокого, холодного, безлюбовного божества. Смертна кара стримувала злочин і охороняла людей. Бо ми знаємо, що Єгова бачить і відчуває зловживання людської влади відносно смертної кари. Щасливо, християни можуть покладати надію на цього любого і милосердного Бога, який створить на землі обставини де смерть — і потреба смертної кари — вже більше не буде.— Іс. 25:8, 9.