Британські церкви в кризі
Від “Пробудись!” кореспондента на Британських Островах
ЧИ ЦЕ правильно казати, що церкви в Британії переносять кризу? Поверхово виглядає, що ні, бо немає великої зміни в традиційній пошані до англійських церков; і багато людей ще ходять до деяких церков.
Однак, провідники британських церков стало говорять про “кризу”. Наприклад, коли зібрання з п’ятсот релігійних провідників закінчилося в Бірмінґгам, 1972 р., Давид Л. Едвардс писав: “Ще не було такого збору, тому що кризи, яких він зустрічав є небувалі. Недавні статистики про зменшення учащаючих до церкви, членство і грошові допомоги тривожать тих, що мають участь в організації християнських релігій в Британії та Ірландії, але здорово думаючі спостерігачі сподіваються ще гірших статистик”.
І обставини дійсно погіршилися від того часу. Який є правдивий стан британських церков сьогодні?
Зменшаюча підтримка
Наслідки перегляду були дуже цікаві. Там було відкрито, що Англіканська церква твердить, що має коло 28 мільйонів хрещених членів. Але, з цього числа приблизно лише одна третя, або 9.514.000 є миропомазані, і ще менше приходять на церковні служби, найбільше число було лише 1.814.000 на Великдень. Так звані вільні церкви (методисти, баптисти, конґреґейшоналісти і пресвітеряни) є в подібному стані.
Через погане відвідування церков виринула ще одна проблема — багато порожніх церковних будинків. Багато з цих, побудовані в останній половині дев’ятнадцятого століття, вже розгниваються. Кошт відновляти їх є такий високий, що заки прийдуть до якоїсь згоди відносно ремонту, то деяких уже не варта відбудовувати. Миколай Адамс, пишучи до Illustrated London News з грудня 1973 р., каже, що стається з деякими славними церквами в Лондоні. У статті, під заголовком “Зникаючі Церкви”, він каже, що одну вживає Лондонська оркестра, другу перебудували на театр, а інші вживають за комори. Багато церков цілком порозвалювали, щоб зробити місце для розбудовання та ширших доріг.
У звіті Британської Наради Церков 1973 р., оплакували, що ці церковні будинки, “в деякому відношенні є більшим тягарем ніж користю”. Коли вживали 90 процентів досяжних грошей, щоб ремонтувати будинки, що є порожні і 90 процентів часу, то цим нехтували важніші справи.
Гарний приклад розгниваючої церкви маємо Веслі Каплицю, головний центр для тридцяти мільйонів методистів кругом світу. Галерея вже розвалилася, а черв’яки та суха гниль загрожує решта будівлі. Одного дня впав великий камінь і мало що не покалічив групу відвідувачів. Там тепер повісили пересторогу: “Тримайтеся Осторонь”.
“Єдність за будь-яку ціну
Інша криза, що разить Британські церкви відноситься до єдности. Після багатьох років дискусії та розмов, 3-го травня 1972 р. Загальний Сенод Церков Англії відкинув надійне з’єднання англіканів із методистами. Однак виглядає, що деякі так хочуть завести єдність, що є готові погоджуватися у всьому. У Церковний Таймс з 23-го листопада 1973 р., д-р Катберт Кіт зауважив:
“Керівники церкви підмивають основні пункти католицької віри через обманне бажання завести єдність. Легковажно відкидають основні принципи у божевільній гонитві за єдністю будь-якою ціною”.
А чому таке прагнення до з’єднання? Можливо тому, що саме існування деяких тіл, є загрожене, хіба з’єднаються з іншою групою або сектою. Чи є вигляд, що Британські церкви колись з’єднаються? Відносно Англіканської Церкви, дуже знаний священик, д-р Леслі Пол, у статті “Церква: Допомога чи Перешкода” сказав:
“На неї вже прийшли часи темряви, і народні зусилля зробити з’єднання вже завмерли кілька десятиліть в Англії, бо Англіканська Церква не відважується далі пропонувати їх, і жодні інші віросповідання не мають досить сміливости взяти ініціативу . . . може бути, що Англіканська Церква воліла б завмерти замість змінитися. Вона дуже страждає коли серйозні пропонування зробити зміни турбують її. . . . Статистикою можна передсказати її занепад. . . . Коли так станеться, то можливо ніколи не зауважить цього занепаду”.
Інша криза — моральний занепад
Важний чинник, що додає до занепаду Британських церков є їхнє відношення до моральних справ. Під заголовком “Моральна Криза”, Crockford’s Clerical Directory ось що каже: “Неможливо недобачувати моральної кризи в самій Церкві, як і в цілій країні. Деякі священики явно сумніваются рівням статевого поводження, яких приймається за частину християнської науки з Писання Нового Заповіту, не лише в книжках, . . . але по радіо і телевізії, і мільйони глядачів і слухачів приходять до заключення, що Церква вже покинула свої моральні рівні”.
Знаний факт є, що поводження багатьох церковних членів викликає огиду до всього, що зветься “християнське”. Навіть через курення тратиться пошана. Пишучи у Norwich Churchman, професор С. М. Флетчер вимагав, щоб керівники церкви принаймні публічно не курили. “Коли вони курять публічно”, він сказав, “то виглядає, що їхня релігія вже відчужилася від людських потреб або не має сили помогти їм визволитися від цієї шкідливої звички”.
Проблема з єпископами призначеними штатом
“Англіканська Церква” є ‘законно заснована’, а це значить, що публічні народні закони контролюють її керівництво, майно і науки. Штат призначає її єпископів, а парламент мусить схвалювати навіть малі зміни в поклонінню.
Під теперішнім розпорядком архиєпископ мусить представити перед прем’єром прізвища двох або трьох священиків, яких рекомендується на єпископів. На протязі двадцятого століття п’ять комісій вже рапортували відносно цього питання. Найновіший рапорт дуже критикує цю систему і каже, що “очевидно вона не є відповідна, тому що єпископи . . . є зразкові провідники релігійного суспільства, а Штат є світський і прем’єр не завжди є членом церкви в якій єпископи будуть служити”.
Хоч деякі поради роблять з існуючим Комітетом Центрального Синоду Англіканської Церкви, то священик із Ессекс оплакував, що намір цих розмов є лише обманювати “дурну та самозадоволену церкву”.
Дальше опротестували коли підприємство азартних ігр вирішило видати ‘релігійну книгу’ на заклад хто буде слідуючий архиєпископ. Цікаво зауважити, що коли представники цього підприємства приступили до деяких церковних сановників з цією справою, то ці дуже мало противилися.
“Знак і смакування смерти наперед”
Це є тільки кілька знаків кризи, яка сьогодні турбує провідників Британської церкви. Нас не дивує, що на недавній конференції директорів університетів пропонували, щоб зменшити число теологічних університетів від теперішніх сімнадцять на десять.
Багато переконалися, що вже запізно старатися заводити здорову майбутність для церков так званого Християнства в Англії. Один через таке почуття, Пресвітерянський священик Ернест Марвін, пише:
“Нічого не поможе думати, що ми можемо невміло переробити будівлю церкви так як вона досі розвилася, або як її не вдалося розвитися. Вона вмирає. Жаль є, що заки вона цілком вмре, то будуть старатися витрачувати час, таланти і гроші тримати її живою. . . . Замість бути знаком і смакуванням царства наперед, церква є подібна до знака і смакування смерти, з якої немає воскресення”.
Християнство є дуже живе в Британії
Розпачливий стан Британських церков не значить, що люди в Британії не цікавляться Богом. Через ці церковні кризи багато тисяч британців дуже прагнуть знання з Слова Божого. Коли свідки Єгови відвідують їхні доми і пропонують їм студіювати Біблію даром, то вони охочо погоджуються. Через це виринула інша проблема — вибух присутніх по Залах Царства свідків Єгови.
Від 1967 р. число хрещених Свідків у Британії побільшилося коло 50 процентів, від 50.000 до більше як 75.000. На протязі шістнадцяти місяців, що закінчилися пізно в 1974 р., вони розпочали шістдесят п’ять нових зборів, пересічно один щотижня. І в них немає кризи з відвідуванням зібрань, бо в 1.000 зборах присутніх на зібраннях регулярно від 30 до 40 процентів перевищує хрещених Свідків.
Замість зачиняти будинки для релігійного поклоніння, на протязі минулих п’яти років свідки Єгови мусіли будувати принаймні 150 нових Залів Царства. Часами вони перебудовували старі будинки, між якими були колишні церкви. Часто, треба було будувати цілком нові.
Говорячи про працю одного збору, коли будували новий Зал Царства, репортер до журнала Newmarket Journal писав: “Багато праці виконували самі члени збору, коли мали вільний час або суботами. . . І в них нема віст (ігра в карти), кампаній збирати гроші — всі гроші приходять від добровільних датків”.
Отже, коли Британські церкви страждають від серйозних криз, багато людей хапають нагоду набирати докладного знання Біблії. Чи б ви хотіли так само робити? Без різниці де ви живете, свідки Єгови були б раді провадити з вами студію Біблії даром у вашому власному домі. Почувайте себе вільними зустріти їх.