Всесвітній рай — чому можливий?

СЬОГОДНІ багато поінформованих людей будуть набирати такий погляд: ‘Всесвітній рай, це чудова думка, але то є неможливо. Земля ніколи не може бути цілковитим раєм’. Чи ви погоджуєтеся з цим?

Правдоподібно ви вже до якоїсь міри знаєте як люди обдирають нашу землю: і виглядає, що вони розбили всі надії на рай.

Наприклад, люди забруднили наше повітря сажою і небезпечними димами. І ви вже вдихали їх, чи не так? Крім шкоди нашому здоров’ю, вони також шкодять цілій нашій планеті. А як? Один спеціаліст сказав, ‘що людина погіршує стан погоди, коли викачує порох, дим та інший бруд в атмосферу’. Кажуть, що це приносить зміни в кліматі і погоді, розширює пустині i додає до голоду, так як недавно сталося в Африці.

Ми не можемо іґнорувати інші шкідливі форми забруднення через яких наша земля не може бути перемінена в рай. Морське життя гине від розлитої оливи. Річки часто є так наповнені хімікалами, що вода стається небезпечна, і риби здихають мільйонами. Людський і тваринний харч є забруднений такими хімікалами як ртуть, мідь, свинцем і ДДТ.

Всесвітній рай також може виглядати неможливий через спустошення принесене людиною-спричиненою ерозією. Люди повирубували ліси, позбавили землю з її охоронної рослини або дозволили занадто обпасати землю, витворюючи мільйони акрів безкорисної землі. З яким наслідком? Bioscience заключає: “Перший раз за історії людства, людина досягнула стан в якому вона має можливість знищити земну біосистему навмисно або припадково”.

Чи відшкодування є можливе?

Чи земля вже є так пошкоджена, що її вже неможливо відновити в рай? Реней Й. Дюбва, професор у відставці Ракефелер Університету, сказав у цьому відношенні: “Ми маємо страшно великі проблеми, більшість із яких погіршуються. . . . Але я є переконаний, що цей поганий стан є можливо завернути”.

Чи ви колись подумали над тим, як земля може відновляти себе? Це є дійсно дивно побачити як земля може поступово відновитися від шкоди та зловживання. Недавня книжка Людина і її Оточення: Закон (в анг. мові) зробила слідуюче спостереження:

“Живий, самовідновляючий світ в дійсності є багато багатіший ніж якесь порівняння з коморою скарбів. Природа, хіба її розіб’ється в експлуатаційні кусочки відрізані від поживности, постійно відновляється. . . Чудові, рухаючі, відновляючі риси природи зберігають свою активність і насміхаються з всіма порівняннями з найбагатішим людським скарбом”.

Є досить доказу, що земля може відновити себе. Наприклад, чи ви чули про острів Кракатоа, біля Яви? Вулкан із силою 10.000 мегатон водневої бомби цілком зруйнував його. Те, що лишилося була лише стерилізована земля покрита попілом і склом. Чи Кракатоа тепер залишиться купою безжиттєвого пороху? Біологи дивилися на це. За три роки, там появилося двадцять шість родів рослин. Десять років принесло кокосові дерева, дикі цукрові тростини і орхідеї. А дванадцять років пізніше знайшли 263 родів тварин на тому острові. Навіть без помочі людини цей острів знову стався тропічним раєм, повний лісів та гарних птахів.

Але вам не треба подорожувати до якогось далекого острова побачити як земля відновляється з гарними наслідками. Правдоподібно у вашій власній країні є околиці, що дуже змінилися через забруднення, потопи, війни, руїнницькі способи рільництва або ерозію. Однак, вони вже можливо відновилися або є в процесі змінення.

Наприклад, коло століття тому багато околиць Нової Англії в Сполучених Штатах перемінили в сільське господарство. Позрубували молоді ліси, розорали рослину, а каміння позносили до краю поля. Проте, коли господарство посувалося на захід, то ці поля були покинуті. На цих необроблених полях почала рости дика рослина — бур’яни, квіти і ягоди. За кілька років можна було бачити сиві берези, і білі насіння сосни, яких вітер розвівав, виростали на маленькі дерева. І навколо деяких сосен почали рости чорні вишні з насіння, яких пташки понаносили. На якийсь час сосни панували. Але на короткий час, бо під їхнею тінею дуже мало соснового насіння могло вкорінитися. А дуби та клени могли, і з часом поступово заступили сосни. Пізніше, під високими деревами, почали рости деякі буки та інші дерева. З цими змінами, дичина також змінювалася і пристосовувалася до змінюючого ліса.

Поспацеруйте по цих пагорках тепер, вдихаючи свіжі солодкі лісові запахи і придивіться до різної форми дичини. Де-не-де можна бачити розпадаючу кам’яну огорожу, яка мовчазно свідчить про стан цієї землі не так дуже давно тому. Тепер ліси вже назад вернулися.

Але, що стається коли люди перешкоджають цьому процесові, не лише зрубують ліси перемінюючи землю в сільське господарство, але коли дуже забруднюють або руйнують землю? Чи вона ще може видужати? Чи під такими обставинами земля ще колись може перемінитися в рай?

У спустошення і назад

“Забруднення в раю” була назвою телевізійної документальної програми про страшне забруднення Віламет ріки в Оріґон. Ріка була експлуатована і забруднена людиною. Але чи вона була зруйнована навіки? Коли через законодавство перестали забрудняти ріку, то вона відновила сама себе. В ній тоді можна було плавати і в ній знову було багато сьомги. Подібно, звіт на 1975 р., показуючи як Темза ріка в Англії відновляє себе, пише: “Минулого року зловили першу сьомгу за 141 років у Темза ріці. Цього літа зловили другу сьомгу в ріці””.

Не лише озера і річки можуть відновляти себе від людського спустошення, але також земля. Коли б ви мали нагоду відвідати деякі околиці Франції, Бельгії й Німеччини, які були зруйновані світовими війнами, то там побачите тепер соковиті поля і процвітаючі ліси.

Часами сама людина може корисно співпрацювати з відновляючими процесами землі. У Новій Зеландії перші поселенці вирубували або спалювали великі ліси для пасовиська. Але в багатьох випадках, вони пасли більше худоби ніж земля могла помістити. Крім цього, кролики, яких людина привезла до Нової Зеландії стали чумою, тому що з’їдали рослину, яка є потрібна, щоб тримати землю при купі. З яким наслідком? Величезна ерозія або роз’їдання — зруйнована земля. Пізніше зберігачі землі взялися припинити шкоду, а навіть завернути її в Тара Пагорках. Вони відновили плодотворність землі, коли покрили землю гноєм, засіяли пасовиська травою і контролювали розмноження кроликів. З часом пагорки знову обернулися в пасовиська, корисні та приємні.

А що сказати про землю, яку людина століттями руйнувала? Чи вона може відновитися у світовий рай?

Приклад цього маємо Середню та Північну Африку. Ви може пригадуєте цю околицю, якою вона була в недавніх часах, як-от ‘пагорки піску, малярійні мочарі і нагі вапняки’. Але, пишучи до журнала Scientific American, агроном (спеціаліст у галузі сільського господарства), Волтер С. Ловдермилк пояснює, що доказ показує, що “ця земля колись була пастушим раєм”, але “на ній паслися забагато тварин продовж більше як 1.000 років”. Подумайте — “пастуший рай”! Однак, тому що ця земля вже була так довго спустошена, чи для неї вже ‘нема повороту!’

Представляючи Відділ Харчів і Господарства в Організації Об’єднаних Націй пан Ловдермилк розслідив, що сталося в Ізраїлі. Він зробив висновок, що “Ізраїль відновлює свою землю культивацією, земля, яка була зруйнована тисячоліттям зловживання”. Так, при помочі і співпраці людини земля може відновитися навіть від століть зловживання; вона може вернутися.

Чи б ви колись подумали, що “Близький і Середній Схід та Північна Африка” колись була “пастушим раєм” і що її знову можна відновити до такого стану? І це не дивує нас, коли подивимося на цю справу з Біблійного погляду.

Біблія пояснює, що на початку людської історії Творець приготовив рай або сад-город для першої людської пари. Очевидно, що ця околиця була те, що тепер називають Середній Схід. Біблійна історія каже про це:

“І насадив Господь [Єгова] Бог рай ув Едені, на сході, і там осадив людину, що її Він створив. І зростив Господь Бог [Єгова] із землі кожне дерево, принадне на вигляд, і на їжу смачне. . . І річка з Едену виходить, щоб поїти рай”.— 1 Мойс. 2:8—10.

Наші предки, Адам і Єва, мали відповідальність доглядати той сад-город або парк і поширювати його аж поки ціла земля не обернеться в рай.— 1 Мойс. 1:28; 2:15.

Але ті перші люди збунтувалися і Бог вигнав їх із того оригінального раю. Бог сказав чоловікові: “Проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі. . . У поті свойого лиця ти їстимеш хліб”.— 1 Мойс. 3:17—19.

Чи те прокляття прийшло? Певно, що так. Кілька століть пізніше Ламах навіть згадував про потребу полегшення ‘труду рук наших коло землі, що Господь [Єгова] її викляв”. (1 Мойс. 5:29) Ламах пророкував, що полегшення від того прокляття прийде за днів Ноя, і так сталося. Потопом Бог винищив усіх лукавих. Після того, Бог Єгова натякнув, що Він усунув прокляття із землі.— 1 Мойс. 8:21.

Тому то, про деякі околиці землі пізніше можна було сказати, що вони були “наводнені . . . як Господній садок”. (1 Мойс. 13:10) І Обіцяна Земля також була дуже плодотворна, дійсно “тече молоком та медом”. (4 Мойс. 13:23—27; 5 Мойс. 8:7—9; 11:10—17) Чи висновок агронома Ловдермилка не підтверджує точність цього Біблійного опису, що багато з тієї околиці “колись була пастуший рай”? Також, чи ви самі не знаєте про деякі околиці землі, які саме тепер є подібні до раю через їхню красу та плодотворність?a

Що бракує?

Щире розцінення світового стану доводить до висновку, що навіть коли гарні парки і сільські господарства є подібні до раю, то вони є винятками. Людина руйнує все більше і більше землі. Так, відповідальність спочиває на людині. О, це правда, що часами такі “природні катастрофи”, як потопи або посухи приносять шкоду. Але основна проблема виринає з того, що людина робила і далі робить. Волтер Ловдермилк пояснює:

“Хоч ці обставини [що сталися звичайні на Середньому Сході] є жорстокі, то в кліматі не було значного погіршення від римських часів. . . . ‘Пустиня’, яка заступила колись-плодотворну землю була роботою людини, а не природи”.

Подібно, книжка Екологія (в анг. мові) говорить:

“Людина мала силу — і відповідальність — за долю, яка була призначена у книзі Першого Мойсея: ‘панувати над всією землею’. Але своїм пануванням вона нарушила майже кожний екологічний принцип”.— Сторінка 165.

Одначе, людські технічні досягнення, які спричинили забруднення і спустошення нашої землі, можна повернути на розв’язання цієї шкоди. Енциклопедія Британіка (1974 р.) признала: “Наукове і технологічне знання, яке ми тепер маємо під руками вистачає розв’язати більшість великих світових проблем із оточенням”. Подумайте, що можна досягнути якщо б те знання з’єднано і постійно пристосовувалося до нашої землі, пам’ятаючи, що земля є найкраще місце для життя і що вона може відновлятися від шкоди, яка була зроблена їй! Земля знову може бути чиста, здорова і добрий дім для людства. Це є те, що людина потребує!

По суті, д-р Реней Дюбва показала, що головна проблема сьогодні є, що

“якось способи життя не задовольняють щось дуже глибоке, що людина потребує. Коли люди ледве мають нагоду відчути основні почуття в житті — дотик з спокійною природою, почути її приємні звуки і понюхати її приємні пахощі — то вони прагнуть цих і шукають заступника. Наркотики постачають нагоду творити власний світ, задоволення, якого наркомани вірять дійсний світ уже не може дати їм”.

Правда, багато більше є потрібно ніж втікати в ліси, бо деякі особи, які вже втекли в пустиню продовжають шукати збудження і втечі через наркотики. Однак, це не змінює факту, що коли б земля була всесвітнім раєм, то ми всі могли б мати мир і задоволення від “дотику з дикою природою”.

Тому що можливість на всесвітній рай дійсно існує, то чому вона не є здійснена? Що ж бракує? І чому можна сказати з великою певністю, що ви можете дожити побачити та втішатися життям у всесвітньому раю?

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 4]

Вулкан знищив Кракатоа острів, але він знову стався тропічний рай без людської помочі

[Ілюстрація на сторінці 5]

Земля, яку людина зруйнувала і пізніше покинула знову заросла лісом