Жорстокості продовжаються нестримано в Малавії
НА КІНЦІ 1975 р. люди кругом світу дуже обурилися, коли почули про масові жорстокості проти християнів — Свідків Єгови — у східній африканській країні Малавії. Вислови огиди проти цього варварства — насильства, биття, мучення чоловіків і жінок — появилися по різних місцях.
Чи ці жорстокості вже є стримані? Чи начальники закону вже стримали ці заперечення свобід малій релігійній групі, яких конституція Малавії забезпечує їм? Чи високі урядовці країни виступили проти таких жорстокостей через які поширюють політичні справи?
Відповідь є Ні.
Подумайте про те, що сталося у січні 1976 р. з чотирьма християнами, члени Каліломбе збору Свідків Єгови на кордоні між Малавією, а Мозамбік. Члени Ліги Молоді (відділ пануючої Конґрес Партії в Малавії) схопили цих троє чоловіків і одинадцятьох жінок. Пів дня їх сильно били у кімнаті з закритими дверьми. Поліція взяла дев’ять із цих одинадцятьох жінок до лікарні. А решта Свідків заарештували і тримали під вартою. А який був їхній стан? Двом із них Йосія А. Чамбала і Тенісон Джойабе — члени Молодої Ліги поламали ноги. Двох жінок так били, що аж поламали їм руки. А що сталося з їхніми жорстокими нападачами? Вони далі є вільні, і навіть пальця ніхто не підніс, щоб привести їх на суд, ніхто не виступив проти їхніх жорстокостей.
Ще гіршим прикладом є те, що сталося з двома християнськими чоловіками, Геррі Кампанґо й Аізекі Зояя з села Тембеню. Провідник села і предсідник Малавської Конґрес Партії, Чінтенґо, виганьбив їх перед відділом партії в Женара. А за який злочин? Що вони не купили карточок, як члени пануючої політичної партії в Малавії. Цих двох християнів, які спокійно обробляли свої городи, привели перед відділ партії. Предсідник Ліги Молоді, на ім’я Качока, зв’язав їхні руки і замкнув їх у купальні. Три дні їх страшно били і не давали їм їсти, ані пити. Тоді 2-го січня 1976 р., ці двоє Свідків були замордовані через фізичне покалічення, їм повідрубували органи розмноження. Їхні трупи були вкинуті в глибоку яму.
З часом, поліція довідалася про це душогубство. 7-го січня вони прийшли за трупами, але не могли витягнути їх з ями. Вони наказали людям засипати яму, закопуючи трупи. Того самого дня, пан Макгумула Нкгома, Обласний Міністер Півдня, приїхав з Зомби до села. Він нічого не сказав людям, щоб придушити переслідування Свідків Єгови.
Правда, душогуба, Качока, взяли до тюрми. Коли його запитали хто вбив тих двох чоловіків, він відповів: “Я сам забив їх. Тому що вони ослабли з голоду і не мали сили, то не давали мені ніякого клопоту”. Але, що було зроблено, щоб запобігти подібні жорстокості? Що сказати про тих, які приготовили дорогу на таке душогубство? Чи урядові начальники партії засуджували ці жорстокості пресою або радіо-передачами? Знову відповідь є Ні.
Якщо б ці випадки траплялися рідко, то стан не був би такий огидний. Але це є лише кілька прикладів масової кампанії знищити беззахисну релігійну меншість, кампанія, яка вже шаліє десять років. Якщо вам тяжко повірити цьому, то застановіться над слідуючим.