Чи ви колись сказали, “А хто ти такий?”

БАГАТО британців дуже здивувалися, коли недавно були видані щоденники померлого Лорда Ріта, засновника Британської Корпорації Радіопередачі (ББС). “У мене є яскравість, розум і багато подібних таких речей”, він писав, “. . . Ненавидячи звичайних людей, я дуже рідко признаю величність інших”.

Чи ви також ‘⁠рідко коли признаєте величність інших?’ Так дуже легко зробити. Крайній погляд Лорда Ріта, його виснажену опінію про інших лише довів до його гіркости та розстроєння. Наприклад, він писав про свій смуток, коли Чорчил виключив його з Британського кабінету, бути на рівні “загальних людей”. Він нарікав, що його наступник забрав йому колишнього урядового автомобіля, лишаючи його стояти в черзі й чекати на автобуса так, як інші люди. “Я мав велику боротьбу зі собою”, він каже. “Сльози заливали мої очі кілька разів”.

На щастя, більшість людей не беруть такого крайнього погляду про інших. Однак, чи пишність і величання не є звичайне між людьми, яких ви знаєте? Багато осіб вважають, що треба бути агресивним та надмірно настирливим, щоб “робити поступ”. Популярна сучасна книжка під заголовком “Виграючи Залякуванням”, подає ідею, що спосіб поступати вперед, в торгівлі, є через страшення людей — залякувати, обдурювати, так поводитися з кимось, щоб використовувати їх — вкоротці, вважати їх нижчих від вас.

Часто таке бундючення або пишання переводиться словами або вчинками, що натякають: “Чому я маю терпіти твоєму неуцтву?” або “Хто ти такий?” Ви можливо пригадуєте собі, коли самі мусіли зустрічати цього духа, коли мали справу з бундючним бюрократом, зухвалим конторським службовцем або переважаючим чоловіком — чи дружиною.

Факт є, що таке почуття вже дуже давно існувало між людьми. Коли стародавню грецьку мову вживали висловлювати нове християнське мислення “в покорі майте один одного за більшого від себе”⁠— то цей вислів був такий чужий для грецької мови, що писатель Біблії мусів видумати нове слово на “покору”. (Фил. 2:3) Один коментар зауважує, що “думка, яку він хотів висловити тоді не знаходилася в грецькому мисленню або мові. Вони припускали, що всі повинні обстоювати свої права, і що ніхто, крім дурня або боягуза, не буде добровільно піддаватися якомусь суперникові або конкурентові”.⁠— The Interpreter’s Bible.

Але, чи то є нерозумно або боягузливо, ‘⁠вважати інших вищими за вас⁠’? Зовсім ні. “Це легко дивитися згорда на інших”, писав англійський Лорд Пітерборо; “але дивитися згорда на себе є тяжко”. Так, для більшости з нас напрям величати себе приходить легко, але покірність вимагає багато більшого зусилля, а особливо коли хтось є обдарований або талантовитий.

Як легко думати, “Я працював тяжко, щоб добитися до цього стану в якому тепер є”, і дивитися згорда на інших, які не мали такого успіху, як ви. Але якби ви народилися з обмеженнями або калікою, то чи б добилися того, що ви тепер маєте? Де ви дістали свій талант та ініціативу, або вишколення та знання, яке ви маєте? Біблія питає деякі пронизливі питання про це: “Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв”? — 1 Кор. 4:7.

Це не значить, що особа, яка вважає інших за більших від себе є обов’язково лише віддаленим послідовником. Вона може посідати великий дар провадити. Зі всіх рис, яких відповідальна особа може мати, то це покірність буде притягати його послідовників до нього.

Коли деякі з Христових апостолів сперечалися котрий з них був найбільший, то Він зараз проколов їхні великі ілюзії говорячи їм, що величність дійсно значить. Він зауважив, що це звичайно для тих, що мають владу “панувати” над іншими. “Але не так ви”, Він сказав. “Хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як службовець”.⁠— Луки 22:25, 26.

Мудрість цього принципа стає ясна, коли ви пригадаєте собі як хтось мав справу з вами ніби ви були менші. Чи це спонукувало вас співпрацювати з такою особою? Або, чи ви відчували образу та роздратування — можливо хотіли сказати: “Хто ти такий?” Не забувайте цього, коли самі схочете деколи гордитися перед кимось, що не є такий здібний, як ви у вашій ділянці. Правда, ви можете бути здібніші в деяких справах, але чи ви є здібніші в інших? Хтось може переважати вас у багато важніших справах життя. Тому Біблія заохочує, щоб особа не “перебільшувала свою правдиву важливість. Кожен з вас мусить скромно думати про себе”.⁠— Рим. 12:3, ЄБ.

Пам’ятаючи ці принципи, чому не подивитися на людей навколо вас — цей раз ‘⁠вважаючи інших за вищих від вас⁠’? Чи ж споріднення з вашою родиною, друзями, робітниками або з публікою не поліпшаться? Пам’ятайте розумну пораду апостола Павла: “Дбайте про інших, як про себе. Не будьте гордими, але ходіть з покірними. Не думайте про себе, які мудрі ви є”.⁠— Рим. 12:16, НАБ.

Чоловік, наприклад, може заробляти гроші утримувати дім. Але його дружина може мати більшу здібність купувати харчі або інші домашні потреби. Вона також може краще влаштувати дім і мати більшу теплоту та ніжність, яких діти потребують. Певно, чоловік не повинен відчувати, що його влада є загрожена, коли він признає, що його дружина є вища від нього в цих і можливо в інших справах. Це, безперечно, поможе збільшити її пошану до нього і зміцнить любов між ними.

Навіть діти можуть зробити вищий додаток. Їхній самовільний та невгамований спосіб висказувати радість та любов, їхні маленькі чесні, нелицемірні спостереження про речі можуть навіть щось навчити “софістичних” дорослих.

Особливо християни повинні признавати, що співвіруючі всі мають деякі риси вищі від їхніх. Деякі мають більше знання і проникливість, другі мають більший запал і ентузіазм, ще інші більшу теплоту і співчуття. Хто може сказати, що якби Бог вибирав найкращих осіб за Його поглядом, то чи Він не вибрав би того, кого ми не добачували через його покірність? Тому то Біблія говорить: “Всі ви повинні вдягнутися в одяг покірности один до одного, бо Бог противиться гордим, але любить покірних”.⁠— 1 Пет. 5:5, НАБ.