Маленький чоловік, який став дорослий

Я ПАМ’ЯТАЮ, коли перший раз зустрів Андрія; я був дуже захоплений. Його обличчя відбивало мудрість багатьох років подорожування по світі, напруженої науки і людського досвіду. Він говорив багатьма мовами і був талановитий мистець — маляр і скульптор. Він був знаний актор або артист. Чудово він був лише сорок три дюйми (109 сантиметрів) високий, один із найменших людей у цілому світі.

Народившись у Порт Артур, Манчжурія, 1903-го р., Андрієвий фізичний розвиток зупинився у 6-му році віку, хоч розумово він був багато вищий від нормального. Його родичі були бідні хлібороби, які більшість свого часу працювали на полі. Як роки минали, то було ясно, що він не виросте на нормальну особу.

За дуже молодого віку його родичі переїхали до Сибіру, де його дитячі спогади наповнилися самотніми місцями у великих лісах. Місцевість була безлюдна по якій замітали зимні вітри і сніг.

Його родичі мусіли зробити тяжке рішення, що будуть робити з ним. “Моя матір сказала мені, що вона і мій батько не мали часу, ані грошей добре доглянути мене”, він каже. “Я був такий маленький”.

Отже вони вирішили віддати Андрія, бо знали, що не могли позволити доглянути його. Він потребував надто багато уваги, а часи були тяжкі. У 1915 р., коли йому було дванадцять років, бездітна пара взяла Андрія за свого власного сина.

“Моя мачуха колись бажала мати дитину, яка ніколи не виросте”. Усміхнувшись, він сказав: “Її бажання сповнилося”.

Початок кар’єри

Андрієві нові родичі були російські актори віддані Щекспіровським творам. Через погане здоров’я, його вітчим був змушений покинути театр. Отже він тоді звернув всю свою увагу на свого сина і став шукати інших маленьких осіб, щоб заснувати драматичну компанію. Вони походили з різних частин світу і називалися “Славні Карлики” (ліліпути) Миколая Раточевського. Вони всі були дуже маленькі.

У свойому вільному часі цей молодий чоловік займався мистецтвом, і його російські ландшафти, краєвиди, села, ліси та дике життя були делікатні та гарні. Його ранні живописи відбивали дитячі спогади самітніх Сибірських пустинь, Проте, його портрети і малюнки неживих речей відбивали приємну натуру і філософський розум.

Нове життя в новій країні

Зрештою, російська революцію в 1917 р. примусила родину залишити свою батьківщину і вони переїхали до Парижу, яке то місто стало європейською базою. З того міста ця трупа карликів подорожувала по цілому світі, з Європи в Азію і назад. У 1922 р. Андріїв вітчим купив дім у Парижі для всіх карликів. Незабаром ця група приїхала до Сполучених Штатів і взялася до праці у водевілі в Нью-Йорку.

Як співаюча, танцююча і комедійна трупа, вони являлися по різних виставах, у переповнених театрах. Вони брали участь у творі Зіґфілд Follies (Дурниці) в 1924 р. Андрій, працюючи з такими людьми, як він, був дуже задоволений з життя.

Працюючи багато років у театрі на Бродвеї, його тоді зустрічало дуже важне рішення. Його батьки повмирали, і члени його компанії верталися назад до Європи. Це був 1939 рік, і він вирішив залишитися в Сполучених Штатах. Він став горожанином і оселився в Лонґ Айленд, Нью Йорку.

Його кар’єра тепер швидко змінилася, і він став працювати особисто. Його таланти стали більш різноманітні. Він являвся з акторкою Талула Бенькгед у творі “Якимось Чудом”, і продовж шістьох років він виступав у творі Олсена і Джонсона “Геллзапопин”. Його популярність дуже поширилася.

Тимчасом, Андрієве мистецтво виставляли по галеріях у Сполучених Штатах і за кордоном, і він студіював мистецтво в обох континентах. У Парижі він студіював в Інституті з Бонетом і Колеснікофом, а пізніше в Нью-Йорку з Васчілофом. Його живописи виставляли в Galerie Nationale і в Інституті D’Esthetique Contemporaine у Парижі і по багатьох галеріях в Нью-Йорку — де, про них говорили, що вони “мали всесвітнє признання і були вражаючі”.

Його кар’єра поширилася до сцени, кінофільмів, телевізії, комерційного розголошення, ярмарків і цирків. Він спеціально займався дитячими творами і його чаруюче обличчя та фігурка з’являлася на телевізії у мільйонах домів.

“Я добився до вершка або найвищої точки моєї можливості, як актор”, він сказав.

Життя залишалося без цілі

Незважаючи на таку славу й успіх, він таки був незадоволений. “По закінченні вистав і коли товпи розійшлися, я почувався самотній”, продовжав Андрій. “Те, що я робив не тривало і не було нагороджуюче”.

Так, дуже багато речей в його житті були розстроюючі — ненатуральні. Все виробляли для нормальних людей, і малі люди почували себе не на місці. Життя маленької особи є цілком іначе від життя нормальних людей. Все в його домі треба було спеціально влаштовувати. Телефон є лише три фути від підлоги. Лавки вживаються досягати всього, і щоб досягти книжкову шафу і вищі полиці треба було драбину.

Діти ставили постійну небезпеку. Не усвідомляючи його вік (тепер 73 роки), вони часами брали його за маленьку дитину, і коли його штовхають та пхають, то це може бути небезпечно. Незнайомі, коли відчиняють двері для нього часто не бачать його. Часто він мусить говорити, “Ось тут я!” Вони дивляться вдолину здивовані.

Але його навіть ще більше розстроював факт, що хоч він був “розумний, дотепний і забавний”, то ніхто не брав його серйозно у важних справах.

Зміна в його житті

Одного дня в 1957 р. Андрієве життя змінилося в крамничному центрі Елмгерст, Нью-Йорку.

“Одна жінка зупинила мене, як я тягнув велику торбу з бакалійним товаром і пропонувала помогти мені. Я сказав, що накупив багато їжі для такої маленької особи. Вона погодилася з цим і сказала, ‘⁠Так, я бачу. Але, чи ви маєте духовну їжу?’ “У той час я не мав жодної релігії, отже відповів на питання. ‘⁠Що ви кажете, яка духовна їжа?’ я запитав її. Це розпочало розмову, яка довела мене до цілком нового життя”, він сказав.

Вона представила йому Біблію. Після об’ємистої програми студії він вирішив уживати час і енергію, які він мав помагати іншим людям. Він тепер став відданий до християнського діла та служби, і 1-го січня, 1958 р. охрестився на Свідка Єгови.

Життя християнської служби

“Життя тепер було нагороджуюче”, він сказав, “і найбільша радість приходить, коли люди відносяться і розвивають надію на майбутність. Біблія дає єдину дійсну надію для людей сьогодні”.

Він оціняє слова апостола Павла, коли він сказав: “Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний”.⁠— 2 Кор. 12:10.

Андрій часто говорить з людьми про чудові надії, яких Боже царство має для людства — як воно викорінить усі причини на страждання і недосконалість, відновляючи правдивий мир на землі. “Бути карликом значить бути недосконалим”, він каже, “і то є життя неприродне — протилежно до правильного розвитку. Це є лише одна з різних недосконалостей та труднощів, яких Боже царство незабаром викорінить”.

Об’явлення 21:1⁠—⁠4 висказує його найглибше почуття. Там апостол Іван говорить про це надхнене видіння: “І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. . . . І почув я гучний голос із престолу, який кликав: ‘⁠Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося’”.

Андрієві вистави по театрах і перед камерами вже закінчилися, але його таланти не є загублені. Він уживає їх щоденно прославляти свого Творця, Бога Єгову, розказуючи людям про Його наміри для землі. Всім, що хочуть слухати він є готовий говорити про чудові благословенства, яких Бог має в Свойому намірі для тих, що будуть служити Йому.⁠— 1 Ів. 2:17; Пс. 144 [145]:16.

“Я є дуже маленький чоловік”, він сказав, з кривим усміхом. “Але Бог не дивиться на зовнішній вигляд, який великий чи малий хтось є. Люди не є маленькі через ріст”, він сказав, “але вони є малі тому, що не оціняють духовних речей, не розвивають духовну прозорливість. Ви не є дозрілі якщо не дозрінете в цьому відношенні”.

На Флоріді, відійшовши від праці, можна бачити як цей пильний працівник тепер їде своїм маленьким велосопедом на трьох колесах по вулицях у свойому сусідстві, розказуючи людям про Біблійні обітниці й надії. Андрій є маленький лише ростом. У кожному іншому відношенні, цей маленький чоловік є повнорослий і дорослий.