Сучасна трагедія в демократичній Греції

Від “Пробудись!” кореспондента в Греції

У ТЕАТРІ “трагедія” є серйозна п’єса або драма про нещасливі події. П’єса переважно кінчається нещастям. Між першими такими драмами були ті в стародавній Греції, багато століть перед народженням Христа.

У сучасній Греції тепер також відбувається нещаслива драма. Вона також кінчається нещастям. Проте, ця драма не є якась п’єса в театрі. Це є правдива життєва трагедія, що відбувається кожного дня в житті спокійних та законних грецьких горожанів.

Ці грецькі горожани є молоді чоловіки, що є Свідками Єгови. Їм відмовляють правосуддя і повторно засилають до тюрем. Їхній єдиний “переступ” є, що через сумління вони не можуть служити при війську і брати участь у людських війнах. Коли вони відслужать кару у в’язниці, то їх знову беруть на суд за те саме обвинувачення і засилають назад до тюрми.

Така грецька трагедія двадцятого століття впала на цих молодих чоловіків тому, що їхнє християнське сумління не дозволяє їм служити при війську. У цьому вони коряться Богом-даній заповіді “мечі свої перекують на лемеші, а списи свої — на серпи”. Вони сповняють Біблійне пророцтво, яке каже, що “більше не будуть навчатись війни”.⁠— Іс. 2:4.

Їхня постанова є послідовна і всесвітня. Це є такий самий стан, якого Свідки Єгови беруть у кожній країні. Вони наслідують приклад Ісуса та Його учнів, які навчали про мир. Так, як Ісус сказав одному з Його послідовників, ‘⁠сховай свого меча⁠’.⁠— Мат. 26:52.

Грецький письменник опротестовує

Недавно, щоденник в Афінах ТА НЕА описував про деяких молодих чоловіків, яких тримали по тюрмах. Автор статті, Вас. Васілікос, каже, що вони є в’язні “про яких ніхто ніколи не говорить. Вони є Свідки Єгови, яких повторно засилають до тюрми за те саме ‘⁠обвинувачення⁠’: відмовлення брати зброю”.

Пан Васілікос згадує деяких по імені. Наприклад, він згадує про одруженого Миколу Сарідіс, тридцять дев’ять років віку. Сарідіса засудили перший раз і взяли до тюрми в 1960 р. Пізніше його знову засудили і взяли до тюрми, і ще третій раз у 1976 р.

Юрій Ґоунелас, тридцять років віку, є одружений і батько чотирилітньої дитини. Його вже два рази заслали до тюрми. Що за нелюдяна кара для одруженого чоловіка з дитиною, і це в країні, що гордилася колись бути ‘⁠колискою демократії⁠’!

Стерґіюс Панайотеліс має двадцять вісім років віку. Перший раз його засудили на чотири роки і пів до тюрми. Другий раз на два роки, а третій на два і пів. Юрія Куфояніса, двадцять вісім років віку, засудили три рази один за одним і за те саме обвинувачення,⁠— що він не хотів носити смертоносної зброї.

В його статті, пан Васілікос згадує про багато інших Свідків, яких повторно забирали до тюрми, і він додає: “Інших 31 (тридцять один) ув’язнених Свідків Єгови, засуджені перший раз, яких тримають у Джіанніна тюрмі (крім чотирьох, яких забрали до Авлона) ще чекають, щоб їх засудили другий, третій або четвертий раз”.

Тоді автор робить висновок: “За провину, що є відмова носити зброю, карають постійно”.

Таке ставлення до спокійних та законних горожанів країни є дійсно приголомшуюче. Дуже мало країн світу думали б накидати таку нерозсудливу кару на невинних людей.

Начальники опротестовують

Пробуючи змінити цей трагічний стан, законні кроки були взяті з грецьким урядом, включаючи скаргу деяких делегатів Грецького Парламенту. Але досі нічого не змінило цю серйозну проблему.

Одначе, два грецьких делегати представили слідуючу інформацію у Грецькій Палаті Делегатів, кажучи: “Одно з людських основних прав є релігійна свобода. Це право так, як всі інші людські права, було збережено Хартією Організації З’єднаних Націй (. . . схвалено в Греції Законом Чис. 585/1945), а також Міжнародним Договором Риму (листопад 4-ий, 1950 р., схвалений в Греції Законом Чис. 2329/21-го березня, 1953 р,). Ці людські права є також забезпечені Геленською Конституцією”.

Делегати дальше сказали: “Незважаючи на все це, класа грецьких горожанів, належачи до релігійної групи називаючись Свідки Єгови, є систематично переслідувана і повторно засуджена за те саме обвинувачення — а особливо, за відмову служити при війську. . . . По багатьох інших європейських країнах . . . цю класу горожанів спеціально звільняють від обов’язку служити при війську. По інших місцях, доречна кара різниться від чотирьох [місяців у тюрмі] (Швейцарії) аж до трьох років (у Франції) де тюремна кара є два рази довша від військової служби. Навіть Іспанія не накидає довшої кари від двох і пів [років у тюрмі]. Досить явна є несправедливість, яку чинять проти цих грецьких горожанів, яких засилають до тюрми не лише раз, але повторно”.

Ці делегати порадили: “Було б правильно звільняти всіх тих, що доказуються належати до цієї релігійної групи від військової служби”. Тоді вони запитали про Міністрів Правосуддя і Народної Оборони: “Які кроки вони будуть брати, щоб закінчити таку скандальну несправедливість проти горожанів, яких єдина вада є постійність, якою вони наслідують накази свого сумління?”

Досі, жодних кроків не взяли, щоб спинити таке несправедливе ставлення до невинних людей. Але мільйони кругом світу надіються, що незабаром закінчиться ця трагедія в демократичній Греції.