Як випробування нашої віри є корисне?
СЛУГИ Божі не можуть втекти від проб. Апостол Павло писав: „Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі,— будуть переслідувані”. (2 Тим. 3:12) Переслідування може приходити від друзів, родичів, сусідів, громади або урядових властей. Переслідування може бути усне і фізичне, а також перешкоджати заробляти на прожиток. В додаток, правдиві християни мають проблеми, що є загальні всьому людству,— хвороби, розчарування несправедливості та трагедії. Усі ці проби випробовують віру особи.
Одначе, приходять дійсні користі з такої проби. Апостол Петро звернув увагу на це, кажучи: „Засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями, щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа”. (1 Пет. 1:6, 7) Тут порівнюється наслідки від випробовування віри до очищення золота вогнем. Такий процес очищає золото від циндру або нечистоти. Щось подібного стається, коли випробовується нашу віру. А як це?
Проби виявляють чи наша віра є правдива і чи має силу підкріпляти та потішати нас у тяжких часах. Наприклад, нещасливий випадок або такі природні нещастя, як потоп, землетрус або буря можуть накинути великий тягар на нас. Особи слабкої віри можуть надмірно журитися і занедбувати духовні справи. Так, як безвірні, вони можливо кажуть журливо: „ ,Що ми будемо їсти?’ чи: ,Що будемо пити?’ або: ,У що зодягнемось?’” (Мат. 6:31) З другого боку, особи з дійсною вірою не будуть надмірно журитися. Вони будуть далі займатися духовними справами, бувши певні, що Бог Єгова поблагословить їхнє зусилля постачати всі їхні потреби. (Мат. 6:32, 33) Їхня віра підкріпляє їх через тяжкі часи і вони не погіршують свій стан непотрібною журбою.
Факт, що проби можуть виявляти слабкості нашої віри також виходить на користь, бо вони допомагають нам бачити потребу де треба поліпшення. Було б добре запитати себе: ,Чому моя віра є слаба? Чи я занедбав задумуватися і при допомозі молитви студіювати Боже Слово? Чи я користав з розпорядків сходитися з співвіруючими? Чи я надіюся на себе більше, ніж потрібно, замість у молитві складати всі журби на Бога Єгову? Чи щирі молитви є щоденною частиною мого життя?’ Проте, такий самоперегляд є лише початок. Треба старатися підкріпляти віру.
Це може вимагати поліпшити духовний апетит. Можливо, що в той час, коли хтось стався учнем Ісуса Христа, то не „жадав щирого духовного молока”. (1 Пет. 2:2) Отже, хоч уже могло минути багато років, то такий ще міг не дозріти духовно і можливо ще потребує того молока, якого дійсно не жадав. (Євр. 5:12—14) Якщо якась особлива проба виявила слабкість нашої віри, то ми повинні негайно більше студіювати Писання, і розвивати дійсний смак до духовної поживи. Треба старатися бути таким, як той праведний чоловік про якого псалмоспівець говорив: „Та в законі Господнім [Єгови] його насолода, і про закон Його вдень та вночі він роздумує!”— Пс. 1:2.
Це значить, що лише читати Біблію не вистачає: Дуже важним є роздумувати над тим, що Боже Слово каже і застосовувати науку, так, знаходити дійсну радість у духовних справах. Учень Яків писав: „Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. . . . А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла,— і він буде блаженний у діянні своїм”. (Як. 1:22—25) Отже, треба застановлятися над тим, що Писання виявляють про Бога Єгову та Його волю, і з оціненням роздумувати над тим, який добрий небесний Отець дійсно є. Коли зробимо так, то наша любов до Нього буде рости, наші молитви будуть більш доречні і особисті, а наша віра в Нього буде зміцнятися.
В дійсності, кожна проба, яку ми переносимо, повинна пригадувати нам, як важно це є підкріпляти нашу віру. Ми повинні старатися і виключати з життя всяку річ, яка ослаблює віру. Можливо нам треба буде боротися проти гордости, впертости, нетерпимости, самолюбности, любови до надмірного дозвілля і задоволення, світські напрями або пристрасті — через які можна спотикнутися під натиском.
Усвідомлення, що віра є абсолютно потрібна, щоб набути Божої похвали, повинно сильно заохочувати нас підкріпляти її. Біблія пригадує нам: „Без віри неможливо добре догодити Йому, бо хто приступає до Бога, мусить вірувати, що Він є, і що нагороджує тих, хто щиро шукає Його”. (Євр. 11:6, НС, анг.) Тому у молитві було б добре включати слідуюче: „Поможи недовірству моєму!”— Марка 9:24.
Крім того, що вони допомагають нам поправитися, проби віри можуть помагати іншим. Наприклад, коли через смерть християнин загубить дорогу особу, то його сильна віра в Божу обітницю про воскресіння підкріпляє його. Він не сумує так сильно, як ті, що не мають надії. Хоч він сумує, то його відношення та вчинки показують, що він поводиться в гармонії з надхненою порадою: „Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають. Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним”. (1 Сол. 4:13, 14) Коли інші зауважують підкріпляючу силу віри християнина, то вони зможуть оціняти, що він посідає щось дуже дорогоцінне. Це може збудити в них бажання мати подібну віру і вони можуть забажати навчитися про Боже Слово, і зрештою самі стануть учнями Ісуса Христа.
Направду, є користі з проб нашої віри. Такі проби показують нам чи наша віра має дійсну підкріпляючу силу. Вони показують, як пізнавати слабкості нашої віри, і це ставить нас у кращу позицію поправити справи. Наостанку, коли успішно зносимо проби, то помагаємо іншим ставатися учнями Ісуса Христа. Тому, стараймося, як можемо, тримати кріпку віру, віру, якою можемо змагатися з кожною пробою, а це може статися причиною „на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа”.— 1 Пет. 1:7.