Бажання за миром, але, чи нації роззброяться?

НІЧОГО не робить мир більш бажаним, як роздумування про страхіття війни. У В’єтнамській війні мільйони осіб було забито і дуже багато поранено, але це є лише частина історії. Шість місяців після їхнього повороту додому, 38 процентів одружених бувших американських солдатів були розлучені або брали розводи. Коло 175.000 уживали наркотик героїну. Рапорти показують, що коло пів мільйона старались відібрати собі життя після їхнього звільнення з війська! — Нью Йорк Таймс (анг.), з 27-го травня, 1975 р.

Те, що сталося з Клод Ізерлейом, льотчиком Б-29 літака, який брав участь у киданні атомної бомби на Гірошіму, Японію, дуже ясно відбиває страшні наслідки війни. Клода звільнили з військової служби у 1947 р., після психіатричних проб, які виявили „серйозний невроз і психічний розстрій через настирливе почуття провини”. Пізніше він часто входив і виходив з інституцій для ментально хворих. „Я пам’ятаю, як він кожної ночі пробуджувався”, сказав його брат на похороні Клода минулого літа. „Він скаржився, що його мозок був, як в огні. Він казав, що відчував, як ті люди горіли”.

Щоб краще збагнути страхіття війни, то подумайте про сцену, яка відбулася 33 роки тому. Час був ранок, 6-го серпня, 1945 р. Високо вгорі летів літак Б-29, Енола Ґай; внизу лежало шумливе японське індустріальне місто з його коло 400.000 мешканцями. Чверть на дев’яту вибухнула атомна бомба силою 13 кілотонн, якої падіння було сповільнено трьома парашутами, коло 1.900 футів (580) метрів над центром міста Гірошіма. Негайно коло 140.000 осіб було забито! Багато з них згоріли живими від жару та випромінювання. Жертви ще до тепер повільно вмирають від наслідків радіації.

Страхіття від того атомного вибуху, і вибуху три дні пізніше над містом Нагасакі, неможливо людині вповні збагнути.

Потреба миру

Менше, як місяць пізніше, 2-го вересня, 1945 р., Японія офіціально піддалась. „Уже прийшла нова доба”, сказав генерал Доґлас МекАртур на тій незабутній оказії. Він продовжує: „Навіть сама лекція перемоги приносить зі собою глибоку турботу про нашу майбутню безпечність і про пережиток цивілізації. . . . Цілковите руйнування війни тепер викреслює цей вибір. Ми вже мали нашу останню нагоду. Якщо не придумаємо якоїсь більш справедливої системи, то знайдемо Армагеддон на нашому порозі”.

Провідники світу часто повторяють ці думки. В осени 1961 р., президент Сполучених Штатів, Іван Ф. Кенеді пропонував „програму для загального та цілковитого роззброєння”. Він пояснив, що „людство мусить перестати воювати — бо іначе війна закінчить людство. . . . Риски роззброєння блідніють у порівнянні з рисками необмеженого збройного змагання”.

Чи народи відтоді взяли якісь певні, позитивні кроки, щоб роззброїтись?

Прогрес до миру?

Незадовго після того, як він підкреслив потребу на роззброєння, президент Кенеді звернувся з проханням, щоб Конгрес Сполучених Штатів додав 6 більйонів доларів до військового бюджету. І відтоді наслідується той самий зразок. Одної хвилини говорять про мир і вихвалюють роззброєння, а наступної дають наказ, щоб виробляти ще більшу і смертельнішу зброю. Отже, всупереч таких гарнозвучних пропозицій — у сучасній бібліографії є більше, як 9.000 внесень про регулювання зброї та роззброєння — але без жодного успіху. Журнал Нація (анг.) з 27-го травня, 1978 р., коментує:

„Від 1945 р., американські радянські та інші дипломати сходились принаймні 6.000 разів, щоб обговорювати ,роззброєння’ і його незаконний нащадок, ,регулювання зброї’, але в цих 23-ох роках не усунули ані одної зброї взаємною згодою. Навпаки, перегони в озброєнні — звичайною та атомною, а головно атомною — несамовито збільшилися”.

Щоб зобразити цю невдачу, то „роззброєння” тепер навіть не є темою дискусії; а ,регулювання зброї’ є. Але і над регулюванням зброї вже втратили контролю. Публіка у більшості вже стратила надію, що якимось значним способом стан поліпшиться.

Це можна було бачити на початку минулого року, коли спеціальна сесія про роззброєння відбулась в Організації Об’єднаних Націй. Проголошуючи цю сесію, часопис Буффало Вісті (анг) сказав під заголовком, „О.Н. ДІЄ, ЩОБ ВІДВЕРНУТИ АРМАГЕДДОН”. Це п’ятитижневе засідання було історичне тим, що це було перше всесвітнє зібрання для роззброєння після Конференції Роззброєння в Організації Ліги Націй 1932 до 1934 р., коло 45 років тому. Однак, преса та інші передачі новин дуже мало розголошували про це зібрання.

На половині сесії, д-р Франк Барнабі, директор з Стокгольму Міжнародного Інституту Мирового Дослідження, оплакував, що було виконано навіть менше ніж він сподівався. „Тут відчуваємо дух песимізму (безнадійности); загальна атмосфера є досить погана”, він сказав.

Однак, так як поінформовані особи знають, є негайна потреба поліпшити цей критичний стан. Небезпека від атомної війни є дуже дійсна і збільшується, сказав пан Барнабі. І старенький британський делегат, Лорд Ноел-Бейкер, який також був делегатом до Конференції Роззброєння в Лігі Націй, сказав: „Велика небезпека лежить у тому, що ми ще не зрозуміли всіх фактів атомної війни”.

А які є ці факти!

Руїнницька сила

Особливо, ці факти стосуються до великої сили атомної зброї, кількості такої зброї, і ускладнених способів, яких нації розвили вистрілювати її до будь-яких цілей на землі. Подумайте про ці факти.

Слова кілотонна (1.000 тонн) і мегатонна (1.000.000 тонн) означають ТНТ (сильно вибухова речовина, тринітротолуол) рівносилля атомної зброї. Отже, 13-кілотонна бомба, яка розбила місто Гірошіму була, як мала дитяча „вогняча хлоповка” у порівнянні до сучасної багатомегатонної зброї. Наприклад, уже випробовували бомби аж до 60 мегатонн сили — більше, як 4.600 разів сильніша за бомбу, яку кинули на Гірошіму. Однак, у 1945 р., лише одна така порівняльно маленька бомба спалила 140.000 людей і знищила місто Гірошіму.

Сучасна зброя є коло одної мегатонної сили — приблизно 75 разів сильніша за бомбу, якою знищили Гірошіму. Тому що одна бомба може знищити велике місто, то уявіть собі якої шкоди багатомегатонна бомба наробила б у такій густонаселеній околиці, як Нью-Йорк, Лондон або Токіо. Народи, а головно Радянський Союз і Сполучені штати, мають десятки тисяч такої сильної зброї. Така зброя має силу забити кожну людину на землі багато разів, тобто повторно все населення декілька разів, що цифри нічого не означають.

Страхітливий факт є, що цією руїнницькою силою можна знищити майже яку-небудь дільницю на землі за кілька хвилин після її випуску. Американський президент не жартував, коли сказав: „Я можу потиснути цей ґудзик і за 20 хвилин 70.000.000 росіянів будуть мертвими”.

Сьогоднішні ракетні викидні пристрої можуть дуже докладно кидати бойові зарядні головки, до кількох ярдів близько їхньої цілі, тисячі миль далеко. Крім цього, сучасна ракета може нести кілька таких бомб. Коли ракета долетить до загальної околиці, яку мають намір знищити, то може розкидати бомби по різних околицях. І це не значить, що ракетні викидні пристрої поміщаються лише на землі; ракети можна випускати з літаків у повітрі або з кораблів на морі.

Один підводний човен споряджений атомними ракетними пристроями, має здібність знищити 224 відмінних цілей, кожне таке велике, як велике місто! Радянський Союз, а також Сполучені Штати мають дюжини підводних човнів озброєних до такого великого знищення, і вони будують ще більші та поліпшені. Незабаром новий С.Ш. підводний човен, Трайдент, буде готовий. Saturday Review (анг.) пояснює:

„Трайдент має забудовано в собі підводну випускну платформу на термоатомні бомби, деякі з яких є сильніші від 1.000 атомних бомб виробу, якою було знищено Гірошіму в 1945 р. . . . Офіцери на підводному човні Трайдент мають у своїх руках більшу силу від сили, яку люди нагромадили на протязі цілої записаної історії людства до 1945 року”.

Що все це коштує?

Усе це військове приготовлення коштує дуже багато грошей. Від 1945 р. нації витратили більше, як 6.000.000.000.000 (6 трильйонів доларів) на військові справи! Журнал The Bulletin of the Atomic Scientists з травня 1978 р. зауважив: „По цілому світі тепер витрачують коло 400 більйонів доларів річно на військову зброю”. І цей кошт скоро збільшується, наближаючись до 1 мільйона доларів кожної хвилини!

Величність військової підготовки є приголомшливою. У 1977 р. Яків Рестон з часопису Нью-Йорк Таймс (анг.) сказав: „Минулого року, нації світу витратили 60 разів більше грошей, щоб споряджати кожного солдата, як ми витрачували на освіту кожної дитини”. По цілому світі коло 60.000.000 осіб служать при збройній силі або займаються військовими справами. Коло половину науковців працюють при розвиванні зброї.

Подумайте, що можна було б виконати, коли б усі ці гроші та зусилля обернули б в мирне будівництво замість розвивати зброю. Можна було б будувати кращі приміщення, поліпшити здоров’я та освіту і постачати багато інших користей. Під теперішнім розпорядком, програми озброєння додають до неспроможности націй, фізично та морально.

Проте, заява робиться, що військова підготовка відверне війну. Але, чи це правда? Навпаки. Від 1945 р. у принаймні 150 війнах кругом світу більше, як 25 мільйонів людей було забито. В якому-небудь даному дні, пересічно відбувалося 12 війн десь у світі. Правда, від 1945 р. у цих війнах не вживали атомної зброї. Але чи приготовлення великих запасів такої зброї і розвивання складних способів вистрілювати, зменшує правдоподібність її вживання?

Багато не думають про це. Так, як колишній член американського конгресу з Орегон сказав: „Карти вже є підтасовані на велике знищення і на смерть. . . . Факти можна висловити у кількох словах. По-перше, сьогодні є тисячі атомної зброї, багато з них є неуявленої сили. По-друге, майже кожна ракета є готова для негайного вибуху. По-третє, їхні сторожі є люди”.

Так, люди є недосконалі; вони роблять помилки є нахильні до самолюбности та пожадливости, і це приготовляє стан до війни, Біблія показує, до чого таке самолюбне бажання може довести: „Звідки війни та битви перше починаються між вами? Чи ж точно не через пожадливості, які воюють у вас самих? Ви бажаєте чогось, але не отримуєте; отже ви готові вбивати. У вас існує честолюбність, якої не можете задовольнити; отже, ви воюєте, щоб силою добитися свого”.— Як. 4:1, 2, Єрусалимська Біблія (в анг. мові).

Нації будуть воювати тим, що мають під руками. До 1985 р., каже Міжнародний Мировий Інститут у Стокгольмі, коло 35 держав вже будуть посідати атомну зброю. З яким наслідком? „Стійка атомна стриманність, так як ми тепер знаємо її, буде неможлива”, перестерігає інститут, „і війна стане неминуча”.

Чи якась надія на мир?

Бажання людства за миром є сильне. На недавньому спеціальному засіданні про роззброєння в Організації Об’єднаних Націй, 500 японських стостережників представили начальникам О.Н. петицію з коло 20 мільйонами підписів вимагаючи негайного світового роззброєння. Ці петиції наповнили 450 картонів і важили більше, як 12 тонн!

Чи роззброєння та мир колись здійсняться? Якщо б ми судили цю справу по вчинках світових провідників, то відповідь буде точна, Ні. Вони майже нічого не роблять, щоб завернути шаленні перегони в озброєнні. Цей факт знову був виявлений їхнім відношенням до договору про Зовнішній Простір у 1967 р., яким то договором мали надію зробити зовнішній простір зоною миру. Журнал The Bulletin of the Atomic Scientists сказав: „Договір зробив мало для зменшення числа військових супутників. Коло 75 процентів усіх випущених супутників є військові. На протязі 1977 р., пустили 133 супутників в хід, і з цих 95 були військові”.

Однак, є основа на довір’я, що розброєння та мир здійсняться. Біблійна обітниця написана на кам’яному мурі на другому боці від головного будинку організації Об’єднаних Націй проголошує: „І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи — на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатися війни”.— Іс. 2:4.

Але, як ця обітниця сповниться? Ясно, що організація Об’єднаних Націй не може сповнити її. Отже, яка є основа на довір’я, що правдивий мир колись здійсниться? Чи релігія має відповідь на це?

[Вставка на сторінці 4]

„Після 1945 р., американські, радянські та інші дипломати сходилися принаймні 6.000 разів, щоб обговорювати справу ,роззброєння’ і його незаконний нащадок, „регулювання зброї”, але в цих 32-ох роках не усунули ані одної зброї взаємною згодою”.— Нація (анг.), 27-го травня, 1978 р.

[Вставка на сторінці 5]

„Трайдент (назва атомного підводного човна) має забудовано в собі підводну випускну платформу на термоатомні бомби, деякі з яких є сильніші від 1.000 атомних бомб виробу, якою було знищено Гірошіму в 1945 р. . . .”— Saturday Review, 17-го квітня, 1978 р.

[Вставка на сторінці 6]

„На протязі минулих тридцять три років, існують безперечні війни кругом світу — або, так як один угорський професор обчислив, ,не було більше, як 26 днів. . . в яких десь у світі не було війни”. Той самий професор вирахував, що на протязі минулих трьох десятиліть, коло 25 мільйонів душ загинуло у війні, представляючи більше воєнних смертельних випадків ніж було в обидвох світових війнах разом”.— Esquire, 1-го березня, 1978 р.

[Вставка на сторінці 6]

„Коло 75 процентів усіх випущених супутників є військові. На протязі 1977 р., випустили коло 133 супутників, і з цих 95 були військові”.— The Bulletin of the Atomic Scientists, травень 1978 р.

[Ілюстрація на сторінці 6]

„І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи — на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни”.— Іс. 2:4.