Бог існує! Але, який він є?

ЩО СКАЗАТИ про Його особистість? Чи Він є такою особою, Яку ми полюбили б коли б близько познайомились з Ним? Чи ви не думаєте, що це є дуже важливі питання?

А як нам дістати знання про Його характерні риси? У Римлян 1:20 НС, (анг.) Біблія каже: „Бо [Божі] невидимі характерні риси ясно видимі від створення світу, бо їх помічаємо через створені речі [„розуміється через Його твори”— Новий Переклад Берклія], навіть Його вічну силу та Божество, так, що нема їм виправдання”.

Коли б докладно переглянути все те, що Бог створив, „Його рукоділля”, то можемо навчитися про деякі Його риси. А що ж ми бачимо?

Любов та добрість

Ці характерні риси стаються дуже явні зі способу, яким ми були створені. Наші тіла не були створені, щоб лише існувати; навпаки, Бог мав намір, щоб ми задовольнялись життям. Наші очі бачать колір. Деякі тварини бачать лише чорне і біле, однак світ є наповнений чудовими кольорами. Ми можемо нюхати та смакувати. Отже, їдження не є лише собі потрібна функція, але щось приємного. Такі чуття не є цілковито потрібні для життя, але є доказом, що Творець є люблячий, благородний та дбайливий.

Цю люблячу турботу також бачимо у тваринному світі. Велика кількість „рибка чистильник”, яку часами називають „лікар-рибка”, є гарний приклад цього. Тепер вже є більше, як сорок родів такої „рибка-чистильник”. Ці рибки нібито очищають паразити та рибні воші, що забруднюють зябри інших риб через що риби хворіють.

„Крім цього”, рибка-чистильник „буде відкушувати клаптики дикого м’яса та бактерію, які заражають шкіру, або коли риба є покалічена, то „чистильниця риба” з’їдає мертве м’ясо і таким способом очищає рану”, заявляє книжка Animal Partners and Parasites.

Отже, ви можете бачити, що ці рибки є дуже схожі до „лікарів”, часами навіть утримують „бюра” або „чистильні-станції”. Одно таке „бюро”, яке зауважили обслуговувало понад 300 рибок на протязі 6 годин. Лише уявіть собі: Риба чекає у черзі, щоб їх обслуговували, деякі „стоять” головою вниз, коли їх очищають „чистильники”. Ввесь цей „професійний догляд” „лікарями” і ні одного „лікарського рахунку”!

А яке важливе є це очищення? Один з головних спеціалістів у цьому полі знання, Конрад Лімбаг, назвав його „стала і дуже важна життєва діяльність”. Одного разу він пересилив усі знані „риби-чистильники” з одної околиці і знайшов, що за кілька днів кількість інших риб дуже знижилась — зрештою майже всі залешили те місце. А кілька, що залишилися „розвили пухнасті білі плями, спухлі виразкові болячки та дрантиві зябри”. А все це тому, що не було тих маленьких „лікарів”!

Але чи ця рибка-чистильник „очищає” лише, щоб пообідати?

„Жодна рибка [що очищає] не покладається на цей звичай, щоб постачати собі харч”.

„Жодна з цих двох рибок [дві, що дуже жваво очищають] не очищає лише тому, що шукає їжі, бо може харчуватися маленькими ракоподібними тваринами; обидві збирають їх з рослин, а сеньоріта [рід рибки чистильника] також може збирати їх з моря або прямо з води”.

Отже, це значить, що вони не мусять турбуватися цими іншими рибами. Однак, вони доглядають їх. Хто ви думаєте міг створити і приспособити такі здібні маленькі очищувачі — з дуже яскравими кольорами, щоб було легко бачити їх, дати їм гострий ніс та зуби, що є подібні до щипчиків? Хто мусів вложити таке жваве свідоме почуття або інстинкт у ці маленькі тварини? Ніхто інший, крім люблячого ласкавого Творця.

Власник фабрики, який дуже оцінює життя своїх працівників буде установлювати в неї запобіжні клапани, щоб охороняти робітників. Ці клапани, влаштовані по парових котлах або іншому приладдю, щоб зменшувати вибуховий тиск, є доказом, що він справді дбає про людей.

У нашому світі бачимо багато таких „запобіжних клапанів’, яких Творець влаштував. Творець „дощ посилає на праведних і на неправедних”. (Мат. 5:45) Спосіб, яким дощ падає на землю є один з визначних прикладів цих „запобіжних клапанів”.

Більйони галонів води зберігаються над нашими головами в хмарах у формі пари. Вода є тяжка, один кубічний фут (.03 кубічних метрів) важить понад 62 фунти (28 кілограмів). Кажуть, що велика хмара може важити так багато, як сто тисяч тонн! Чи ви можете уявити собі руйнування коли б ця пара зійшлась в одну величезну „краплю” і впала на землю? Що за спустошення! Але, з якоїсь непоясненої причини, маленькі краплі води злучуються навколо порошинки — але лише до певного розміру, не більшого — і тоді падають на землю. Легенький дощик рідко коли шкодить найделікатнішим квітам. Справді, що ми користаємо з цього „запобіжного клапана”.

Або подумайте про зимовий жах, коли б вода падала, як величезні куски льоду. Тут знову „запобіжний клапан” утворює маленькі сніжинки, які безшкідливо летять до землі покриваючи її приємною ковдрою, яка зберігає теплоту землі на користь рослини.

Багато людей по країнах де температура може скоро змінитися можливо пригадують собі, як за їхнього дитинства батько або мати вставали вночі накривати їх додатковою ковдрою, коли нагло стало дуже зимно. Чи пам’ятаєте, як на другий ранок ви згорнулися у вашому затишному ліжку, як „тепло” вам було під ковдрою, знаючи, що мама або тато турбувалися вашим добробутом? Отже, чи ж нам не слід сердечно віднестися до нашого небесного Отця, Який постачає цю сріблисту ковдру снігу, щоб зберегти рослину? Так, Його „рукоділля” свідчить, що Він є милий та люблячий Творець, Який дбає про нас.

Правосуддя або справедливість

Що сказати про рису правосуддя? Це дуже важне установити чи Творець посідає цю рису. Ми знаємо, що справедливий Бог не буде вічно терпіти таким разючим несправедливостям, беззаконству та лукавству, які тепер існують в цілому світі.

Ми маємо щось у собі на доказ такої риси. А що це є? Про нього говориться у Біблії:

„Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм СУМЛІННЯ [„відчуття правильного і неправильного”, Amplified Bible: грецьке слово означає, „розрізняти між тим, що є морально добре, а тим, що є зле . . . похвалюючи одно й осуджуючи друге”, Теєр Греко-Англійський Лексикон (Словник) та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну”. (Рим. 2:14, 15)

Це сумління, закон „написаний у серцях [наших]”, дає нам почуття правильного та неправильного. Тут маємо сильний доказ, що наш Творець Сам мусить бути Бог з моральним почуттям, маючи цю рису правосуддя.

Двадцять три століть тому, Аристотель говорив про дійсність такого внутрішнього закону, називаючи його „природне правосуддя і неправосуддя, що зобов’язує всіх людей”. Інші називають його „природний закон”, „верховний закон”, також „закон народів” або людства. Так, природне відчуття справедливого або несправедливого здається є „обов’язок усіх людей”.

Визначний антрополог, М. Ф. Ашлей Монтаґю, висловив погляд багатьох науковців: „Кругом світу душогубство вважають за злочин, і коли душогуба заарештують і візьмуть на суд, то кара переважно є смерть. Закони про кровозмішання є всесвітні . . . приватне майно шанують у цілому світі”. Хоч те, що вважають за душогубство або самооборону або приватне майно” може дуже різнитися, то корінні практики є постійно осуджені. Незважаючи на різні думки того, що становить такий „природний закон”, „то майже всі признають існування такого закону. . . . розуміючи, що він становить найкращу норму правильного та неправильного”. (Курсив доданий) — Енциклопедія Американа (анг.).

Багато таки не вірять, що сумління існує сперечаючися, що людина має агресивну натуру, навіть душогубну, без почуття правосуддя. Але недавно з’явився протилежний доказ на це.

Один видатний приклад цього маємо недавно-відкриті Тасадеї, примітивні люди, мешканці Філіппінських тропічних лісів. Думка є, що ці люди були відокремлені багато століть від цивілізації і її тисків. Один науковець, який мешкав з ними якийсь час сказав: „Вони є неймовірні люди . . . . між ними нема пожадливости, ані самолюбства. . . . Вони нічого не знають про вбивство, душогубство, війну! Ніколи не чули про них”. Він також зауважив: „Усі кажуть, що люди є погані з природи. . . . Коли б ви бачили цих людей, то мусіли б сказати: ,Ні, основно людина не є зла’”. (Лагідні Тасадеї — 1975) Так, хоч недосконала з грішними нахилами, то людина таки виявляє основне почуття сумління. Одна енциклопедія пояснює в цей спосіб: „В дійсності, не знайшли ані одної культури, щоб у ній не признавали, що сумління є факт”. Справді, це внутрішнє відчуття правильного та злого існує і дійсно помагає нам тримати добру поведінку.

,Але, що сказати про багатьох душогубів, насильників, тих, що гвалтують жінок, садистів (людина з наднормальною пристрастю до жорстокостей) — особи в яких нібито нема цілком сумління? Чи ж їхня поведінка не перечить такому висновку? — деякі можуть запитати.

Що сказати, коли б пілот літака не послухав інструкції від контрольної башти і розбився б, спричиняючи велику шкоду і втрату життя? Чи ж це доказує, що контрольна башта „не існує”? У протилежності цьому, сотки пілотів слухають інструкції, і звичайно сідають на повітряну станцію безпечно. Отже, лише тому, що деякі відхиляються або „відкидають” (1 Тим. 1:19) цей „природний закон правосуддя”, відмовляючись від його проводу, то справді це не є здоровий доказ на те, щоб заперечувати дійсність такого закону.

На протязі Другої Світової Війни, націсти чинили велике страхіття проти невинних осіб. За ці вчинки, які приголомшили світ, багатьох націстських провідників взяли на суд після війни. Більшість цих провідників не приймали відповідальність за такі вчинки, кажучи, що вони тільки корились нацистському законові та слухали своїх урядових властей.

„Політична вірність, військова покірність — це чудові речі, але, . . . приходить час, коли людина мусить відмовитися коритися своєму провідникові, коли хоче коритися своєму сумлінню”. Так доводив головний прокурор з Великої Британії.

„Тих чоловіків знайшли винними”. А чому? Вони повинні коритися „вищому природному законові справедливості або правосуддя”, рапортувала одна довідкова книга.

Деякі критикували ці суди, кажучи, що такий „природний закон” не існував і це не було правильно покладатися на нього, щоб судити підсудних. Проте, вислови деяких з цих запеклих провідників підтримували думку, що таке сумління існує; що така сила існувала в них, але вони не звертали уваги на неї. Обвинувачений Волтер Функ сказав: „Коли мені представили заходи терору та насильство проти жидів, то я захворів на нерви . . . я відчував сором і провину в той момент і ще досі маю це почуття, але вже запізно”. Ганс Франк (засуджений на смерть за його злочини) признався: „Я відчуваю страшну внутрішню провину”. (Курсив наш)

Так, коли будемо чесні зі собою, то мусимо признати, що всередині маємо успадковане відчуття правильного та неправильного, „природний закон правосуддя”. А хто дав нам такий дійсний закон? Справді, що людина не є автор такого закону. Він міг початися лише з нашим Творцем. Чи ж усе це не приводить нас до слідуючого висновку: Сам Творець мусить бути Бог з моральним відчуттям, Бог правосуддя?

Які вдячні ми повинні бути за те, що знаємо це! Бо тут маємо запевнення, що не будемо назавжди терпіти від сьогоднішнього великого неправосуддя, несправедливості та лукавства. Через Його почуття того, що є правильне та зле, або справедливості, Він виступить на користь тих, що бажають жити згідно Його правильними рівнями.

Божі риси повинні притягати нас до Нього

З нашого короткого перегляду, то як ви особисто розсуджуєте цю справу? Без сумніву, що багато читачів погодяться, що існує переконливий доказ, який приводить нас зробити висновок, що люблячий та справедливий Бог величезної сили мусить існувати.

Справді, що коли бачимо, як Він турбується нами та Його великодушність, то це збуджує наші душевні хвилювання. Правдоподібно багато людей хотіли б ще більше навчитися про Нього. Те, що ми спостерігаємо про Нього через Його „рукоділля’’, хоч справляє глибоке враження, є лише мале „свідчення про Його [Божу] природу”. (Дії 14:17, Нова Англійська Біблія) Кілька питань таки ще залишаються без відповідей.

Наприклад, це натурально для нас цікавитися, чому появилося зло. Чому Бог дозволив йому продовжуватися такий довгий час? Коли Він вжиє Свою силу, щоб вичистити із землі зло і таким чином виявить Своє правосуддя? По суті, для якого наміру Він створив землю і все життя на ній? Який є намір нашого існування?

Ви можете отримати відповіді до цих питань. Чому не зв’язатися з видавцями цього журнала, Свідками Єгови? Вони будуть раді безплатно допомогти вам знайти переконливих відповідей.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Часами велика риба допускає, щоб „Лікар Рибка” (також називається „риба чистильник”) вичищувала паразити навіть всередині їхнього рота

[Ілюстрації на сторінці 11]

Націстський воєнний провідник Ганс Франк: „Я відчуваю страшну внутрішню провину”.