Поклоніння самому собі

„ПОКЛОНЯТИСЯ самому собі? Яке безглуздя!” Для вас це може здаватися „безглуздя”. Але для більшости людей так робити не є безглузде. В дійсності, напрямок у цей бік вже є такий виразний, що багато називають його „Я є генерація”. І є чимало доказу, щоб підтримати цю думку.

„Може бути, що над самолюбством уже трохи втратили контролю. Але поклонятися самому собі? Чи це не є перебільшення справи?” Спочатку може виглядати так, але ми можемо змінити наш погляд, коли ближче переглянемо цей рух самообізнання.

Правда, бути обізнаним є важливе. Нам потрібно знати, що робиться навколо нас. Нам також потрібно обізнаватися з людьми з якими товаришуємо — членами нашої родини, сусідами, людьми у суспільстві, навіть зі всіма у світі, з огляду того, що наш світ так скоро скорочується. І, так, певно, наше обізнання повинно поміщати нас самих, наші думки і вчинки, наші потреби та відповідальності.

Проте, самообізнання, про яке тепер проповідують психологи обмежується до вчення ,я перший; ти другий або шостий, або який би то не був — це не робить різниці Мені могутньому’. Не всі, які є втягнені у цьому русі йдуть аж так далеко, але багато є таких, без різниці чи признають це чи ні.

Чому таке збільшення себелюбства?

Є добрі причини чому себелюбство так дуже розвивається у цьому часі. Багато стародавніх цінностей є під викликом, і багато загально визнані релігії не підтримують їх. Нові закони поведінки, яких пропонують багато психологів і психіатрів не задовольняють людський дух, і часто є суперечні. Духовно, мільйони людей пливуть за течією по неспокійних морях, шукаючи вірогідних провідних принципів та сильних якорів.

Ставшись розчаровані, вони є як родюча земля для наук, які величають себелюбство. Вони вибирають собі „вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться”. Їх використовують „філософією та марною обманою за переданням людським, за стихіями світу”.— 2 Тим. 4:3, 4; Кол. 2:8.

Чи хтось уже знайшов відповіді?

Проте, багато відчувають, що знайшли правдиві відповіді у цьому русі. Вони відчувають, що вже знайшли потрібні керми та якори, щоб витримати в бурхливих морях. Але чи це дійсно так? Чи вони тепер є щасливі, задоволені, і вже більше нічого не шукають?

Причина існує на розсудливий сумнів. Слідуюча серія статтей глибоко досліджує дві сторони цього руху самопізнання.

[Рамка на сторінці 3]

РУХ САМОПІЗНАННЯ

Чому тепер розвивається хвиля себелюбства? Чи то є лише якась переходяча примха? Чи він має якусь практичну користь? Які є його плоди?

Чи він задовольняє хвилюючим потребам? Чи він виключає винні почуття? Що сказати про гріх? Чи він є старомодний?

Якщо самопізнання не є відповідь до наших хвилюючих потреб, то що є?