Змінюючися цінності сучасної доби

— так, бачимо в Африці

,Я БАЧИВ одяг, якого мої брати приносили до дому і слухав, як вони хвалились їхньою заробленою платнею. Вони описували вуличні світла, театри, танцювальні зали, жінок і здібність міських мешканців. Батько не хотів пустити мене до міста, але не прощаючись з родиною, я сів в автобус і таки поїхав до великого міста.

,Я дивувався всім тим, що там бачив і жалував чому скоріше не поїхав у місто. Те, що я бачив там не було вдома. Кожний дім був ясно-освітлений; рсюди була неймовірна метушня, глибоке збудження та мерехтливий блиск. Всі люди сяяли заможністю, самовпевненістю, успіхом. Життя в місті мусить бути легке, нагороди великі та швидко-досяжні. Я був радий, що покинув нашу темну, тиху халупу мого батька, де був тільки хлопчиною, посланцем, слугою, працівником. Це було життя!’

Так почався досвід одного африканця, який бажав скоштувати насолоду іншого світу — життя у великому місті.

Він думав, що коли перебереться до міста, в надії набути більше матеріального майна, то це принесе йому щастя. Багато людей мали таке саме почуття. Може бути, що ви теж так думаєте. Те, що відбувається тепер в Африці вже відбувалось, або ще тепер відбувається, по багатьох околицях світу.

Зміни зворушують розуми та серця

Розуми та серця, призвичаєні до дуже простого життя вже зазнали побут безкінцевої кількості чарівного майна. Наслідки цього зображає африканська поема „Пісня Лавіно”. Новоосвітлений чоловік вернувся до дому і приніс своїй селянській дружині годинник, якого вона ще з роду не бачила. Вона сказала: „Я дуже горда цим годинником. Він є гарний на вигляд. І коли гості приходять, то вони є дуже вражені ним!” Так, ця нова „іграшка” ніби додала мерехтливий блиск і збудження — також престиж до її життя. Хто з нас уже не бачив і не бажав мати якогось нового причиндалу, щоб зробити наше життя більш задовольняюче?

Проте, всі користі сучасної технології мають свою „ціну”— вони коштують гроші, часами багато! Запитання, яке кожна особа повинна поставити собі є таке: скільки я є готовий пожертвувати, щоб купити ту річ? Щоб утішатись деякими користями цієї сучасної доби, може навіть вимагатиметься, щоб ви пожертвували свої особисті цінності. Так сталося, не тільки в Африці, але по цілому світі.

Щоб повністю оцінити, які дорогоцінні користі губляться, то коротко перегляньмо „традиційне життя”, яке характеризувало більшість африканських суспільств на протязі тисячі років.

Традиційні цінності

Маємо доказ, що стародавні африканці були відповідальні за багато видатних технологічних подвигів. Проте, дійсні досягнення африканської культури відбулись на іншому полі.

Бейзел Дейвидсон у книжці African Kingdoms каже: „В тіні їхньої пишности та слави знаходиться помірне, однак вражаюче досягнення по африканських селах. У суспільних відношеннях, які зв’язували людину з людиною братерською рівністю, моральними правилами, які керували суспільну поведінку, переконаннями, які підвищували духовні погляди на життя над матеріальними, африканське село досягнуло суспільну згоду, яка часто діяла без центральної влади. По суті, на цьому полі, Африка виявила свій правдивий геній — у здібності суспільного організування . . . . більше цікавлючись люб’язністю особистих споріднень ніж матеріальним поступом”.

РОДИННЕ ЖИТТЯ: Видання міжнародної преси каже про традиційне африканське суспільство: „Молоді, старі та немічні, завжди отримували піклування, харч або притулок так довго, як був якийсь родич або племінний брат, який мав чимось поділитись”. Родина працювала разом, і основно, села були, і багато ще є, близько-зв’язані з групами кількох „поширених” родин. Дітей виховували у дусі родинного зацікавлення.

ГОСТИННІСТЬ: Це була загальна практика стародавньої Африки. Незнайомих щиро вітали без застереження. Двоє білих письменників один європеєць а другий американець якийсь час мешкали між різними найбільш первобутними племенами в Африці. Європеєць написав: „Гостинність Нюби (плем’я) є чудовий досвід”. Інший написав: ,Масаї розвили дух людської поваги, теплоту та гумор, любов до родини та друзів. Я думав, що Масаї розвили щось дуже спеціальне’.

ПРАВИЛО. ЩО ЗАСНОВУЄТЬСЯ НА ЗАКОНІ: По всіх селах були ватажки, селянські старщі й судова система. За злочин карали, а кримінальників виганяли з суспільства. Там була безпека, і взагалі життя в селі було ненапружене і добре.

Так, любов до родини, гостинність, правило засноване на законі,— чи ж усі ці не є дорогоцінні риси, а особливо в холодному (без любови) світі де рідко бувають близько зв’язані родини та друзі і в якому беззаконність поширюється? Ці речі були дорогоцінні в традиційному африканському житті. Але, що стається з такими цінностями?

Що змінюється?

РОДИННЕ ЖИТТЯ: „Проблеми багатого суспільства вже стукають у наші двері. Наркоманія, проблеми юнацтва [і] велике збільшення розводів”.— Африканський письменник Ебомучі Оґу-ібе.

„Батьки занедбують їхню ролю. . . . Система контролювання і зрівноваження поведінки, яка колись характеризувала африканську родину тепер цілком — зникає”.— Африканський студент, Францис Узоеші.

ГОСТИННІСТЬ: Гостинність зникає, [тому що] незнайомим відвідувачам неможливо довіряти; вони можуть бути злодіями!” (Bantu Customs) Також, багато не мають змоги бути гостинними і також підтримувати їхній уклад життя або доглядати потреб близької родини.

ПРАВИЛО ЗАСНОВАНЕ НА ЗАКОНІ: „Час вести війну проти злочину”. „Цей жорстокий край”. „Боротьба проти зіпсуття”.— Заголовки африканських газет.

„Люди тепер все більше і більше стають безсердечними і самолюбними, навіть не дбають про те, що стається з їхнім сусідом, цілком протилежно традиційному африканському переконанню про братерство людини”.— Африканський писменник Оґуібе.

Що спричиняє ці зміни?

Запитали одну молоду групу матерів Південної Африки: „Що спричиняє більший клопіт, пиво чи гроші?” Одноголосно вони відповіли: „Гроші”. Безперечно, це не гроші самі в собі, але спосіб, яким людина отримує їх і як користується ними.

Наприклад, щоб заробляти більше грошей, то декотрі чоловіки працюють у місті лишаючи дружину, щоб вона обробляла землю і виховувала дітей. Довгі самотні години доводять до спокус п’янства та неморальности. Декотрі чоловіки навіть мають „дружину з міста”, жінка, яка житиме неодружено з чоловіком. Через ці нові натиски він не є спроможний відсилати до дому гроші, і цим ще більше напружує вже розбите родинне життя. Він можливо відвідує дім один або два рази на рік!

Однак, навіть коли чоловік і живе з дружиною в місті, то вона часто мусить працювати, щоб доповнити заробіток свого чоловіка. Дуже часто домашня служниця, яка сама може бути дуже молода доглядає дітей. Такий брак родинного виховання дуже збільшив юнацький злочин та неморальність по багатьох околицях Африки. Особливо, в Африці це є дуже серйозна проблема, тому що майже половина населення є нижче шістнадцяти років віку!

Руїнницький вплив гонитви за майном яскраво зображують декотрі члени Нюба племени. Авторка Лені Ріфенштал, яка мешкала між Нюбами сказала, що колись могла на протязі місяців лишати свою фотографічну апаратуру в незамкнених скриньках. Але тепер не може цього робити. А чому? Через грабіж. Вона пише: „Через дуже поганий врожай, декотрі члени Нюба племени, мусять іти до міст, щоб заробляти гроші купити худобу або кілька кіз. У місті вони бачили, як за гроші можна було купити багато речей і це мало руїнницький вплив на них”.

Перш ніж познайомились з модернізацією, вони в основному були самодостатніми. Ріфенштал додає: „Вони не знали нічого іншого і були щасливі та задоволені цим життям. У них не було грошей. Але незабаром неминучий марш цивілізації доб’ється і до Месакін Нюби, і змінить їх також”.

В гонитві за тими речами, яких ця сучасна доба постачає, багато людей стались поневолені ще чимось іншим.

Поневолююче купування на борг

„Цей легкий борг є великою пасткою”, писала одна африканська пара. „Купувати на борг різні речі виглядає дуже легко і дешево, коли в дійсності це не є так. Факт, що жінка може піти до крамниці і там не плативши відразу гроші купити сукно, є дійсною принадою, а щодо плати,— вони пізніше будуть думати про це. Коли прийде те „пізніше”, і вони одержать рахунок, тоді чітко знають, що не можуть заплатити за товар, і тоді починаються.веселощі’. Вони стаються дійсними рабами тих боргових склепів через дуже сильний потяг до нових речей. По декотрих домах я бачив нові стерефонічні апарати, новий автомобіль, гарні меблі, однак вони не мали грошей, щоб купити харчі тому, що сплачували їхній борг. Чоловік і дружина обоє працюють, а діти буйствують”.

Це не відбувається тільки з африканцями. По інших країнах, купування на борг витворило також велику проблему. Наприклад, один з кожних 20 американців є серйозно заборгований, бо більше, як 60 процентів всього його прибутку є зобов’язаним сплачувати борги.

Це дуже жорстоко впливає на людину, розумово та на її хвилювання. Одна дуже заборгована особа писала: „Я загубив свою роботу, а допомога для безробітних тільки вистачає сплачувати борг, а щоб заплатити ренту або купувати харчі грошей не має. Я продаю кров і роблю різні випадкові роботи. Відхилятись від позикодавців робить мене божевільним. Я став дуже нервовим”.

Не всі змінюються

Безперечно, не всі африканці гублять здоровий розсудок і правильні цінності в їхньому бажанню, щоб втішатись користями сучасної технології. По цілій Африці є багато чесних та праведних людей.

Один зарубіжний кореспондент, який вже довгий час живе в Африці зауважив, декотрих нечесних, однак відверто заявив: „Я також повинен розповісти про . . . одного молодого чоловіка, який відмовився взяти гроші за те, що був провідником, і показував мені проект зрошення. Про пралю, яка повернула мені вісімдесят наїр, яких я забув в кишені моєї сорочки. Також я повинен розказати про добрості одного чоловіка, якого я був назвав дурнем”.— National Geographic, березня 1979 р.

Не всі ті, що переїжджають до великого міста змінюють їхні цінності. Декотрі можливо мусять вибиратись до міста, але далі затримують добрі принципи і з’єднану родину. Вони дивились реалістично на уклад життя зосереджене в погоні за грішми та вигодами, яких купують грішми. Вони знають, що інші речі мають більшу вартість.

Добре життя?

Чи пам’ятаєте того молодого чоловіка про якого ми згадали на початку цієї статті, який відчував, що новий спосіб життя дасть йому дійсне щастя? Він продовжує своє оповідання:

,Я вже шість місяців живу у великому місті. Вже перейшов від першої роботи, де працював довгі години на безкінцевій роботі, до другої роботи, а потім до третьої. Обставини мало змінились, і тепер я в дійсності трохи менше заробляю. Я приладнався до ритму міського життя — у недостачі перед днем заплати, а тоді підношуся при кінці кожного місяця. Зрештою, всі мої посідання я віддав у заставу, і провадив таке тихе життя, як колись вдома.

,Кожного вечора після роботи, я виходив на вулицю, стояв та дивився. Там завжди бачив те саме, ту саму процесію автомашини, тих самих добре-вбраних жінок у таксівках, тих самих багатих на вигляд хлопців. Де вони отримували все це? Десь була хитрість. Я дуже тяжко працював, як ніколи раніше, гроші — заробляв жменями так, як мені і не снилось — розтрачував так скоро, як заробляв. Я чітко зрозумів, що такі люди, як я ніколи не мали нагоди’.

Хоч не всі ті, які йдуть до ,великого міста’ мають таке почуття, як цей хлопчина, то багато бачать цілковиту даремність шукання щастя тільки в матеріальних речах. Вони прагнуть такого простого життя, яким колись втішались. Це не значить, що вони бажають знову вбогости так, як декотрі, або відновлювати традиційну культуру. Вони дуже скучають за цінностями близької родини, гостинністю та за заснованими законними правилами, яких роз’їдає ця сучасна доба.

Можливо, що ви також турбуєтесь впливом матеріалізму на ваше життя. Ви можливо бажаєте змінитись. Але як? Практичну відповідь, яка вже допомагає тисячам людям цілої Африки обговорюється в слідуючій статті.