Частина 1

Навчаючись жити без того, кого ви любите

КОЛИ маленький Грегорий народився на світ, його мати виходила з нього. Вона знала, що помре. Медичне лікування, котре могло тимчасово продовжити її життя могло вбити її ненароджену дитину. Вона не хотіла цього.

Отже, Аніта Браун зробила своє рішення. Вона відмовилась від того лікування, і тоді дуже змагалась за життям, щоб тільки могла породити дитину. П’ять годин після народження дитя в Каліфорнійській лікарні, після того, як Аніта побачила свою дитину і попрощалась з своїм мужем та родиною, її життя закінчилося. Тепер родина лишилась, щоб змагатись з життям без того, кого вона любила.

Що можна зробити?

Кожного року мільйони людей по цілому світі горюють через трагедію смерти любого члена родини. Справді, що приголомшливий удар та слідуючий за ним смуток не легко подолати.

Може бути, що ви самі або якийсь ваш знайомий вже постраждав від такої втрати. Що такій особі робити, щоб полегшити біль і вернутись назад до нормального життя?

Декотрі кажуть, що ,час є найбільшим зцілителем’, і що з переходом часу життя вертається до нормального. Але тільки час нічого не зціляє. Це те, що ви робите з своїм часом буде шкодити або зціляти. Після смерти любого, людина може не добре вживати свій час, коли буде жалувати себе, або може розумно користуватись часом, щоб розвивати задовольняюче і здійснене життя.

Хоч будуть різні проблеми, то основна проблема є необхідно навчитись жити без особи, яку ви любили. Те, що ви будете робити вирішить який шрам лишиться і як довго ви будете мати смуток. Є кілька речей, які допомогли багатьом людям подолати ці проблеми, речі, котрі включають щоденне життя.

Але, додатком цьому, є ще щось інше, дуже сильна допомога у полегшенню скорботи, яка допомагає людині вертатись до життєрадісного погляду. Це те, що Аніта й її родина мали, і через це лікарі та медсестри дуже дивувалися тому, що це доказалось бути дійсною допомогою в часі потреби.

Перше, застановімся над декотрими речами щоденного життя, котрі допомагають подолати втрату любленого.

Знову вертаючись до відповідальностей

Коли трапляється смерть, то звичайно, вона на якийсь час перерве вам нормальне життя. Деякі можуть радити довгий час жалоби. Але це може продовжити процес подолання смутку і може бути трудніше перемогти жаль до себе.

Отже, багато знайшли, що це є дуже корисним відновлювати нормальне життя так скоро, як практично. Наприклад, одна одружена пара розвозила хліб до крамниць. Але родину вдарила трагедія, коли чоловік, ремонтуючи дах, упав і забився. Дружина каже:

„До деякої міри через фінансову потребу, я мусіла скоро вернутись до роботи. До двох тижнів, я розвозила хліб сама.

„Але в деякі способи це вийшло мені на благословення. Потреба — це добрий вчитель. Я вернулась назад до дружби з людьми в суспільстві, слухала їхні проблеми і думала про інших людей, замість тільки думати про свої похмурі обставини.

„Будучи змушена вернутись назад до роботи так скоро примусило мене доглядати своїх відповідальностей, яких я знала з часом буду змушена доглянути”.

Продовжуйте жити

Отже, приходить час, коли людина мусить реалістично прийняти її стан і продовжувати процес життя. Так як зауважує ще одна вдова:

„Приходить час, коли ви мусите визнати, що забагато думаєте про вашу велику втрату. Я пролила багато сліз тому, що жалувала себе.

„Я почала чітко розуміти, що мій смуток зникне тільки тоді, коли я буду займатись щоденним життям. Отже, я почала робити обмірковані плани, деколи брала подорожі й закінчувала малі, початі, але ніколи не закінчені роботи.

„Позитивне думання може допомогти подолати біль. Коли нема самоаналізу, то смуток може продовжуватись протягом довгих років. Я зустріла декотрих вдовиць, котрі ще донині плачуть щодня після п’ятьох років, спричиняючи собі дійсні проблеми емоційні та з здоров’ям”.

Це пригадує нам цікаву річ про яку Біблія згадує. Це сталось з царем Давидом у стродавньому Ізраїлі. Він дуже тужив за своїм новонародженим умираючим сином. Ще коли немовлятко було живим, то Давид уже дуже тужив. Але коли немовля померло, то він скоро відновив свої відповідальності, і продовжував щоденне життя. Це здивувало його товаришів. Коли вони стали випитувати його про це, то він відповів їм: „Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь [Єгова, НС, анг.] учинить мені милість, і буде жити дитя те? А тепер,— померло воно. Нащо то я б постив? Чи зможу ще повернути його?”— 2 Сам. 12:22, 23.

Переживші не можуть повернути померлих назад до життя. І правдоподібно померлий хотів би, щоб ви продовжували значне життя. Отже, не старайтесь жити через тотожність особи, якої вже немає з вами. (Тобто таким самим життям, коли особа була жива.) Розвийте свою власну тотожність або індивідуальність і продовжуйте процес життя, так як робив цар Давид.

Змінююче ваше оточення

Декотрі, що потерпіли смерть у родині знайшли полегшення від туги, коли не спішились роздавати деякі речі або робити великі зміни. Питання, яке зрештою треба зустріти є таке: Чи ви повинні позбутися особистих речей померлого? Ви можливо вирішете позбутися. Але, декотрі речі можуть пізніше бути потрібні, як-от чоловікові приладдя для ремонтування дому.

Проте, а що коли ті особисті речі є причиною сталого пригнічення тому, що пригадують вам вашу втрату? Старатись занадто зберігати речі так, як вони колись були або старатись жити немов любий ще був з вами, не допоможе перемогти тугу. Замість цього, це може перемінити дім у музей сумних спогадів.

Отже, після первісного сумування, то було б найкраще вирішити скільки речей потрібно змінити для ваших нових потреб у життю, так, щоб минуле надмірно не перешкоджало теперішньому.

Знову одружуючись

У випадку, коли помре одне з подружжя, то з часом переживший може вибрати знову одружитись. Але оскільки нема двох осіб з точно подібними особистостями, то немає особи, щоб точно заступила ту, яка померла. І це нема сенсу старатись шукати когось цілком подібного до померлої особи. Проте, нова особа може бути такою самою унікальною (єдиною в своєму роді), як попередня, даючи велике здійснення.

У багатьох випадках, залишаюча особа може рішити не одружуватись, або залишитись неодруженою на довший час. Такі особи можуть зараз знайти, що мають більшу спроможність до виконання речей, ніж вони думали. Додаткові відповідальності більшого обов’язку у вихованню дітей, куховаренню, або догладі обов’язків, котрих колись хтось інший доглядав, може викликати досі нерозвиті здібності. Навіть діти часто знаходять, що коли мусять пристосуватись до смерти батька, чи матері, то можуть виконувати багато більше речей, ніж думали. Вони можуть багато більше допомагати в домашніх обов’язках або доглядати молодших членів у родині.

Хоч друзі ніколи не можуть заступити померлого, то таки можуть допомагати та потішати. Вони можуть запропонувати доглядати багато речей. Коли друзі є довірливі, то навіть можете запросити їх допомогти вам. Звичайно, ви не повинні ставатись занадто залежними від друзів. Але вірний друг, котрий буде слухати і котрому ви можете довіряти свої таємниці, котрий на якийсь час буде ділитись вашим тягарем, і який допомагає вам робити мудрі рішення, є дуже дорогоцінним у часі горя.

Отже, вищедані практичні поради можуть дуже допомогти особі вернутись до нормального життя після смерти любого. Однак, є ще одна дуже корисна допомога. Вона допомогла Аніті Браун й їй родині зустріти їхній виклик і однак бути оптимістичними про майбутність.

[Вставка на сторінці 4]

Час, сам собою, нічого не зціляє. Це те, що ви робите з своїм часом буде шкодити або зціляти

[Вставка на сторінці 5]

Деякі можуть радити довгий час жалоби. Але це може продовжити процес подолання смутку