Молоді люди питають...
Добиватись успіхів — чи це все що є в житті?
«МУСИМО піклуватись самі собою»,— сказав один 16-тилітній юнак, який працює кухарем у Бостоні, Массачусетсі. «Ніхто інший не буде піклуватись нами. Головним є доглянути свого діла, мати роботу й знати що робити із заробітками при кінці тижня».
На другому боці країни, у Каліфорнії, Джоанна, яка недавно закінчила середню школу, висловлюється так: «Здається, всі мої знайомі працюють неповні дні, щоб оплачувати витрати на автомашину. Звичайно, у Каліфорнії автомашина потрібна, але як же треба багато працювати! І за що? Не щоб здійснити якоїсь довгострокової мети, як наприклад, платити за навчання. Тільки, щоб утримувати автомашину».
«Шалена погоня» за молодого віку
Все більше і більше молодих людей в заможних країнах світу працюють. Праця добра для них, але, так як каже Джоанна, яка ж у них довгострокова мета? Будучи молодою особою, чи ви охочі працювати, щоб допомагати вашій родині? Так робити гарно й не є самолюбно. Чи ви працюєте, щоб здобути дорогоцінного досвіду для вибраної професії? Це теж добре. Але, якщо ви працюєте, щоб тільки оплачувати витрати на автомашину, купувати грамофонні пластинки або ходити на коштовні вечірки, то чи ж це розумно так робити? І чи ж це не є самолюбно?
Один учитель середньої школи недавно анкетував 148 американських учнів середьного класу відносно їхньої роботи. Сімдесят сім процентів працювали неповні дні,— у середньому 20 годин на тиждень. Більшість учнів признали, що через роботу не вчились у школі так як слід. Але навіщо ж вони працювали?
«Тільки 24 проценти анкетованих казали, що заощаджали гроші на освіту в коледжі або, щоб подбати про майбутні потреби; крім того, тільки один учень відповів, що допомагав родині з витратами», сказав вчитель. Де ж вони витрачають свої гроші? «Більшість грошей витрачається задовольняти матеріалістичні бажання студентів середньої школи».
Результатом цього, неповнолітні рано в житті хапаються того, що старші люди вже давно називають «шалена погоня за багатством». «Вони схожі на людей середнього віку,— каже радник школи в Мічігані,— виплачують свої автомашини й стараються триматись навірні з іншими людьми. Здається, вони ніколи не є задоволені». Чи те саме з вами трапляється?
Практична порада
Відомий знавець людської природи одного разу розглянув це питання про роботу. Він не одержав своєї інформації з других рук, але, так як сам каже, «поставив для себе доми, задля себе садив виноградники, запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував у них всіляких дерев овочевих. Наробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали» (Екклезіястова 2:4-6).
Навчившись про роботу з перших рук, цей розумний чоловік тоді робить кілька зрівноважених спостережень:
№ 1 — Бог створив людей, щоб працювати, нам потрібна праця. «Оце, що я бачив, як добре... щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді... бо це доля її!» (Екклезіястова 5:18 [5:18, НС]).
№ 2 — Праця спонукана матеріалістичним бажанням не доводить до щастя. «Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!» (Екклезіястова 5:10 [5:10, НС]). Якщо ви плекаєте бажання матеріального ще за молодого віку, то це може довести до нещастя на ціле життя й незадоволення з тим що маєте.
Ненсі може засвідчити правду цього біблійного принципу. «Мене виховано в домі без одного з батьків,— вона каже.— У нас не було багато, і я завжди думала, що коли виросту і буду заробляти багато грошей, то буду щаслива. Я поставила собі за мету заробляти багато грошей.
Я досягла тієї мети. Незабаром я пошукала роботу, яка, хоч безпринципна, давала мені 50 000 доларів доходу на рік, як також канікули з оплаченим торговельним подорожуванням. Матеріально, я мала все — гарну автомашину, одяг, але була дуже нещаслива.
Я не раділа своїм життям, і не тішилась своїм майном. Я почувалась у невигідному становищі. Чим більше грошей заробляла, то тим більше витрачала, і зрештою заборгувалась на 80 000 доларів!
Декотрі члени моєї родини були Свідки Єгови, і я бачила, що вони були щасливіші ніж я, як також багато бідніші. Я бажала собі того щастя, але не мала надії здобути його. Я знала, що мушу пошукати собі інакшої роботи якщо стану Свідком. Але, як же мені сплатити заборгування? Коли б і сплатила, то чи дійсно буду щаслива без грошей?
Після років студіювання Біблії я зрештою покинула курити, і це переконало мене, що з допомогою Єгови дійсно могла змінити своє життя. Я покинула роботу, продала автомашину з іншими дорогоцінностями й охрестилась на Свідка Єгови. У мене тепер є багато менше грошей, але я щасливіша! Моє майно ніколи не доводило до щастя. Правдиві друзі і знання, що Єгова Бог є дійсною особою Який дуже дбає про мене зовсім змінило моє становище».
№ 3 — Зрештою, працю не повинно спонукувати конкуруюче бажання, щоб перевершувати інших. «І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного,— і це все марнота та ловлення вітру!» (Екклезіястова 4:4). Ви можливо вже знаєте деяких молодих людей, які почувають себе нічого не варті, тому що не ходили до славного коледжу або не були кваліфікованими атлетами в школі. На цих сферах діяльності є велика конкуренція. Декотрі здобули успіхи але багато ні. Чи ж є яка користь покладати надію на такі мети?
Біблія — практична книжка
Ви мабуть уже відгадали, що це Соломон так реалістично висловлюється про роботу. Книга Екклезіястова яку він написав під натхненням, знаходиться в Біблії. Чи ви знали, що Біблія є така практична?
Якщо ви ще ходите до школи й думаєте працювати неповні дні, але коли вам робота не є потрібна, то пам’ятайте цю Соломонову пораду: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом» (Екклезіястова 3:1). Запитайте себе: Що я повинен робити в моїх юних літах? Чи ж молодий вік є час купувати автомашини, магнетофони, одяг і білети концертні, або чи це час здобувати знання? З чого ви більше скористаєте в майбутньому, з грамофонних пластинок чи з уміння добре читати й писати? І ще важливішим, чому ж не робити час, щоб більше навчитись про Біблію? Якщо будете застосовувати біблійну пораду про проблеми життя, то це докажеться більш дорогоцінним ніж усе майно якого можна здобути (Приповістей 8:12-21).
[Ілюстрації на сторінці 21]
«Більшість інтерв’юваних студентів признали, що шкільна праця потерпіла через їхню працю. Чи це варта цього?»
[Ілюстрація на сторінці 22]
«Вони схожі на людей середнього віку, виплачують свої автомашини й стараються триматись навірні з іншими людьми. Здається, вони ніколи не є задоволені».
[Ілюстрація на сторінці 23]
«Я не раділа своїм життям, і не тішилась своїм майном. Я почувалась у невигідному становищі».